Постанова

від 20.02.2025 по справі 751/3322/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 лютого 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/3322/23

Головуючий у першій інстанції Маслюк Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/69/25

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Сімейна

поліклініка Чернігівської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова у складі судді Маслюк Н.В. від 04 вересня 2023 року, місце ухвалення рішення м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 09 вересня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час відсторонення, про встановлення факту мобінгу та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, із врахуванням зміненої позовної заяви, просив визнати незаконним і безпідставним наказ Комунального некомерційного підприємства Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради про його звільнення від 06.03.2023 року № 30-К, поновити його на посаді практичного психолога спеціалізованого відділення №2 Комунального некомерційного підприємства Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.2023 року до дня поновлення на роботі, та середній розмір заробітної плати з 01.03.2022 року до 23.05.2022 року, за час вимушеного призупинення у сумі 22 626 грн.; встановити факт вчинення мобінгу з боку керівництва КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради; зобов`язати відповідача виплатити позивачу моральну шкоду, завдану постійними утисками, психологічним тиском, який призвів до погіршення стану його здоров`я і зору, враховуючи його видатки і втрати, в сумі 20 000 грн. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що з 2007 року до 2023 року він працював у КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради на посаді практичного психолога. Позивач зазначав, що протягом останніх двох років нове керівництво лікарні постійно тримало його під тиском, заважало виконувати професійні обов`язки, лякало звільненням та обмежувало його доступ до публічних зборів і нарад, тричі протягом 2022 року намагалось звільнити. За доводами позивача, 26 січня, 21 жовтня і 30 грудня 2022 року керівник медичної установи видавала попередження про його скорочення, яке повинно було відбутися без жодних законних підстав для звільнення 02.03.2023 року. Підставою для скорочення вказували непідписання Національною службою здоров`я України із КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради контракту на 2023 рік з обслуговування та реабілітації пацієнтів, проте, саму заявку поліклініка ще не подавала. У подальшому, під час перебування у щорічній відпустці, на лікарняному та у відпустці за власний рахунок 06.03.2023 року позивача звільнили без повідомлення і засідання кадрової комісії. Позивач вказував, що 27.03.2023 року, коли він вийшов на роботу і відпрацював повний робочий день, йому повідомили про звільнення та вимагали від нього написання заяви на звільнення. Після цього, він 28, 29 і 30 березня 2023 року відпрацював повні робочі дні, а 30.03.2023 року його ознайомили із наказом про звільнення та сказали з`явитися у відділ кадрів. За доводами позивача, вказані дії відповідача свідчать про незаконність звільнення ОСОБА_1 , оскільки вчасно про скорочення та звільнення його не повідомлено. Позивач зазначав, що із березня до травня 2022 року йому не нараховувались кошти, оскільки генеральна директорка поліклініки Овсієнко Л.В. незаконно призупинила дію трудового договору, у зв`язку з чим загальна сума за час вимушеного призупинення становить 22 626 грн. Позивач стверджує, що керівництво здійснювало щодо нього мобінг, який пов`язаний із постійними та систематичними повідомленнями про звільнення, невиплатою заробітної плати, позбавленням права на відпустку, систематичним цькуванням і тиском, видаленням з усіх робочих спільнот, відмовою у наданні матеріальної допомоги від профспілкової організації, незаконним звільненням, ігноруванням запитів та поширенням недостовірної інформації про нього серед колективу. За доводами позивача, внаслідок незаконних дій відповідача, ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, яка полягає у суттєвому погіршенні здоров`я, та яку позивач оцінює в розмірі 20 000 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04.09.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час відсторонення, про встановлення факту мобінгу та стягнення моральної шкоди, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року, в частині відмови судом у поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення, та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити вимогу, визнавши наказ про звільнення позивача №30-К від 06.03.2023 року незаконним та безпідставним, і поновити ОСОБА_1 на посаді практичного психолога спеціалізованого відділення №2 Комунального некомерційного підприємства Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.03.2023 року до дня поновлення на роботі, допустивши негайне виконання судового рішення про поновлення на роботі. Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року, у оскаржуваній апелянтом частині, ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахуванням норм чинного законодавства України та обставин, які є важливими для вирішення справи по суті. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач, звільняючи його за п.1 статті 40 КЗпП України, незважаючи на безперервний 15-річний стаж роботи позивача, не проводив процедуру переважного права залишення на роботі, процедура пріоритетного права залишення на роботі, на думку апелянта, взагалі не проводилася. За доводами апелянта, згідно чинного законодавства, перед засіданням кадрової комісії для вирішення переважного та пріоритетного права залишення на роботі працівників, які підлягають скороченню, необхідно за два тижні ознайомити із оголошенням про дату, місце та час засідання, чого не було зроблено. Апелянт вказує, що він працює у поліклініці із 19.09.2007 року, а відповідач у відзиві зазначає що із 2017 року, що є викривленням факту, і суд першої інстанції вказану обставину не врахував. Апелянт стверджує, що скорочення його посади не пов`язано зі змінами в організації виробництва і праці або реорганізацією юридичної особи, відсутні докази того, що НСЗУ не продовжила фінансування закладу у 2023 році, і судом не надано оцінки обґрунтованості наказу про скорочення. Доводи апеляційної скарги вказують, що було скорочено лише 0,5 ставки практичного психолога. Апелянт зазначає, що 27.03.2023 року, після виходу із відпустки, його допустили до робочого місця, наказ про звільнення не вручили і надали можливість безперешкодно працювати. За твердженням ОСОБА_1 , судом першої інстанції також було проігноровано ту обставину, що лише за 2022 рік відносно нього виходило три накази про його звільнення. Апелянт вказує, що 28, 29, 30 березня 2023 року він відпрацював повний робочий день, і спочатку йому 29.03.2023 року було вручено незрозумілий лист, а 30.03.2023 року йому передали завірену копію наказу від 06.03.2023 року про звільнення із посади практичного психолога спеціалізованого відділення №2 за скороченням штату. За доводами апелянта, якщо після звільнення працівник продовжує виходити на роботу, роботодавець фіксує його робочий час, і сплачує кошти, то це є продовженням безстрокового трудового договору із працівником зі сторони роботодавця, проте, суд першої інстанції не прийняв до уваги дані обставини. Апелянт зазначає, що у попередженні від 30.12.2022 року відповідач повинен був його скоротити 02.03.2023 року, але жодних підстав для звільнення позивача із 0,5 ставки штатного навантаження у відповідача не було, оскільки аргумент цей вже був у попередньому повідомленні про скорочення. За даних обставин, апелянт вважає, що відсутнє всебічне, об`єктивне, повне дослідження судом першої інстанції матеріали справи, суд не звернув уваги на всі доводи позивача, внаслідок чого рішення суду першої інстанції, в частині незаконного звільнення та поновлення його на роботі, є суто суб`єктивним і не відповідає процедурі звільнення та статтям КЗпП України. Апелянт зазначає, що вимоги його позову щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягають повному задоволенню.

Рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради середнього розміру заробітної плати з 01.03.2022 року до 23.05.2022 року за час вимушеного призупинення у сумі 22 626 грн., встановлення факту вчинення мобінгу з боку керівництва КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради, стягнення із відповідача моральної шкоди в сумі 20 000 грн., апелянтом не оскаржується, і відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, у апеляційному порядку не переглядається.

За даних обставин, апеляційний суд переглядає рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.09.2023 року у даній цивільній справі у оскаржуваній апелянтом частині, а саме, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наказу про його звільнення №30-К від 06.03.2023 року незаконним і безпідставним, поновлення його на посаді практичного психолога спеціалізованого відділення №2 КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради; стягнення із відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.03.2023 року до дня поновлення на роботі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, залишивши без змін рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13.12.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04.09.2023 року було змінено, доповнено резолютивну частину реченням наступного змісту: Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади практичного психолога спеціалізованого відділення №2 Комунального некомерційного підприємства Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради з 06 березня 2023 року на 31 березня 2023 року. В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04.09.2023 року - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2024 року у даній цивільній справі №751/3322/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 13.12.2023 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , його представник - ОСОБА_2 підтримали вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача Комунального некомерційного підприємства Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради - Овсієнко Л.В., адвокат Мороз О.В. просили залишити обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року - без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у зв`язку із її безпідставністю, залишити без задоволення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_1 з 19.09.2007 року до 31.08.2009 року та з 15.02.2017 року до 06.03.2023 року перебував у трудових відносинах із КНП Дитяча поліклініка №2 (перейменовано на КНП Сімейна поліклініка Чернігігвської міської ради) (а.с.61-67, том 1).

Наказом головного лікаря КНП Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради №23-к від 13.02.2017 року, ОСОБА_1 було прийнято з 15.02.2017 року на посаду практичного психолога відділення медико-соціальної допомоги дітям та молоді Клініка, дружня до молоді з неповним робочим днем (0,5 ставки - 4 години на день) (а.с.123, том 1).

Наказом генерального директора КНП Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради №133-к від 07.09.2020 року ОСОБА_1 - практичного психолога відділення медико-соціальної допомоги підліткам та молоді Клініка, дружня до молоді, прийнято на роботу за сумісництвом в реабілітаційне відділення на 0,5 ставки практичного психолога з 08.09.2020 року, по посаді ОСОБА_3 , на час її відпустки для догляду за дитиною до 3-річного віку (а.с.124, том 1).

Наказом генерального директора КНП Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради №189-к від 30.11.2020 року, ОСОБА_1 - практичного психолога відділення медико-соціальної допомоги підліткам та молоді Клініка, дружня до молоді, переведено з 01.12.2020 року в реабілітаційне відділення на посаду практичного психолога на тих же умовах (неповний робочий день - 0,5 ставки) з оплатою праці за фактично відпрацьований час (а.с.125-126, том 1).

Наказом генерального директора КНП Сімейна полікрініка Чернігівської міської ради №92-к від 30.06.2022 року, ОСОБА_1 - практичного психолога реабілітаційного відділення, працюючого за основним місцем роботи на 0,5 посади, переведено з 01.07.2022 на 0,5 посади практичного психолога поліклінічного відділення №2 за основним місцем роботи; ОСОБА_1 - практичного психолога реабілітаційного відділення, працюючого за внутрішнім сумісництвом, на час відпустки для догляду за дитиною віком до 3-х років основного працівника ОСОБА_4 , переведено з 01.07.2022 року на 0,5 ставки практичного психолога поліклінічного відділення №2, за внутрішнім сумісництвом, на час відпустки для догляду за дитиною віком до 3-х років основного працівника ОСОБА_4 , з відпрацюванням робочого часу згідно узгодженого графіку та оплатою праці за фактично відпрацьований час (а.с.127, 128, том 1).

Наказом генерального директора КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради №205-к від 30.12.2022 року, ОСОБА_1 - практичного психолога поліклінічного відділення №2, працюючого на 0,5 посади, переведено з 01.01.2023 року на посаду практичного психолога спеціалізованого відділення №2 з неповним робочим днем з понеділка по п`ятницю - 04 години 00 хвилин (0,5 ставки), з відпрацюванням робочого часу згідно узгодженого графіку та оплатою праці за фактично відпрацьований час; ОСОБА_1 - практичного психолога поліклінічного відділення №2, працюючого за внутрішнім сумісництвом, переведено з 01.01.2023 року на 0,5 ставки практичного психолога спеціалізованого відділення №2, за внутрішнім сумісництвом, на час відпустки для догляду за дитиною віком до трьох років основного працівника ОСОБА_4 , з відпрацюванням робочого часу згідно узгодженого графіку та оплатою праці за фактично відпрацьований час (а.с.129,130, том 1).

Відповідно до п.4.9 Статуту КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №153 від 26.03.2021 року, підприємство визначає свою організаційну структуру, встановлює штатну чисельність і затверджує штатний розпис за погодженням з управлінням охорони здоров`я Чернігівської міської ради. Згідно з п.8.3 - штатну чисельність підприємства керівник визначає за погодженням з управлінням охорони здоров`я Чернігівської міської ради в залежності від обсягу медичної допомоги, з урахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги (а.с.125-143, том 2).

Наказом генерального директора КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради №95-од від 23.12.2022 року, у зв`язку з закінченням строку дії договорів з Національною службою здоров`я України про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій 2022 року та анонсування Національною службою здоров`я України неможливості контактування закладу по пакету Медична реабілітація дорослих та дітей від 3-х років з ураженням нервової системи, Медична реабілітація дорослих та дітей від 3-х років з ураженням опорно-рухового апарату та Профілактика, діагностика, спостереження, лікування та реабілітація в амбулаторних умовах, що зумовлює зменшення фінансування закладу та призводить до скорочення чисельності та штату працівників, скорочено з 02.03.2023 року 0,5 штатної одиниці посади практичного психолога (а.с.141, том 1).

Наказом генерального директора КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради №97-од від 27.12.2022 року, на виконання наказу по КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради Про скорочення чисельності та штату працівників від 23.12.2022 року №95-од, внесено з 02.03.2023 року зміни до штатного розпису КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради, шляхом скорочення 0,5 штатної одиниці; виведено зі штатного розпису 0,5 штатної одиниці практичного психолога (а.с.142, том 1).

30.12.2023 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади практичного психолога (0,5 ставки), яке відбудеться з 02.03.2023 року. Повідомлено, що посади, які можуть бути йому запропоновані на даний час в закладі відсутні. Із попередженням ОСОБА_1 ознайомлений під розпис (а.с.25, том 1).

Посади практичного психолога на час скорочення займали: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (0,5 ставки за основним місцем роботи з неповним робочим днем та 0,5 ставки на умовах внутрішнього сумісництва на посаді ОСОБА_3 на час її відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку).

З протоколу засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за п.1 статті 40 КЗпП України від 02.02.2023 року, вбачається, що розглянувши окремо кожну кандидатуру, що підпадає під скорочення, їх пільги, стаж роботи, навантаження, комісія прийняла рішення, що звільненню за п.1 статті 40 КЗпП України, підлягає практичний психолог ОСОБА_1 (а.с.144, том 1).

З витягів з наказів УОЗ Чернігівської ОДА від 04.04.2014 року № 50-О, від 04.04.2019 року № 51-О Про атестацію педагогічних працівників вбачається, що ОСОБА_5 присвоєно кваліфікаційну категорію спеціаліст вищої категорії, та в подальшому визнано її відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії спеціаліст вищої категорії.

Згідно із витягом з наказу КНП Дитяча поліклініка №2 від 27.04.2020 року № 60-к, ОСОБА_1 присвоєно другу кваліфікаційну категорію зі спеціальності практична психологія, спеціаліст другої категорії наказом по УОЗ Чернігівської ОДА від 23.04.2020 року № 40-О, дійсна до 23.04.2025 року.

Стаж роботи за спеціальністю практичного психолога ОСОБА_5 становить повних 22 роки, ОСОБА_1 - повних 12 років.

Листом від 28.02.2023 року КНП Сімейна поліклініка Чернігігвської міської ради було запропонувало позивачу з`явитись до відділу кадрів 03.03.2023 року для вирішення питання щодо подальшої роботи та відпустки (а.с.31, том 1).

Наказом КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради № 30-К від 06.03.2023 року, ОСОБА_1 звільнено з посади практичного психолога спеціалізованого відділення №2, працюючого на 0,5 посади за основним місцем роботи, з 06.03.2023 року, у зв`язку зі скороченням штату, за п.1 статті 40 КЗпП України (а.с.158, том 1).

Листами від 29.03.2023 року, від 31.03.2023 року КНП Сімейна поліклініка Чернігігвської міської ради повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для подальшого перебування на посаді практичного психолога за сумісництвом, оскільки він звільнений за основним місцем роботи; запропоновано подати заяву про звільнення за згодою сторін з посади за сумісництвом та укласти строковий трудовий договір на період декретної відпустки основного працівника ( ОСОБА_3 ) (а.с.33-34, 35-36 том 1).

30.03.2023 року позивачу було вручено наказ №30-К від 06.03.2023 року про його звільнення та трудову книжку, 06.04.2023 року видано наказ №25-од про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки за період з 06.03.2023 року по 30.03.2023 року (а.с.163, том 1).

Згідно витягу зі штатного розпису, станом на 01.01.2023 року КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради (а.с.135, том 1), штат налічував 428,25 штатних одиниць. При цьому, у спеціалізованому відділенні №2: практичний психолог, вища кваліфікаційна категорія - одна штатна одиниця; практичний психолог, ІІ кваліфікаційна категорія - одна штатна одиниця; практичний психолог, без кваліфікаційної категорії - 0,5 штатних одиниць.

Згідно штатного розпису КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради, станом на 01.04.2023 року (а.с.81-83, том 2), затверджено штат у кількості 427,75 штатних одиниць. Зокрема, у спеціалізованому відділенні №2: практичний психолог, вища кваліфікаційна категорія - одна штатна одиниця; практичний психолог, ІІ кваліфікаційна категорія - 0,50 штатної одиниці; практичний психолог, без кваліфікаційної категорії - 0,50 штатної одиниці.

Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в частині поновлення його на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції у рішенні від 04.09.2023 року вказав, що зміна в організації праці відбулася шляхом зменшення штатних посад, відповідно до наказів від 23.09.2022 року та від 23.12.2022 року, а саме: практичного психолога з 2,5 ставки до 2 ставок. Дані накази доведені до працівників не пізніше, як до запровадження таких умов, що відповідає ч.2 статті 3 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану. Зменшення чисельності штату підтверджується витягом зі змін до штатного розпису, який використовується з 02.03.2023 року. ОСОБА_1 30.12.2022 року був попереджений про скорочення штату працівників, яке відбудеться 02.03.2023 року. Суд першої інстанції відхилив доводи сторони позивача щодо незаконного скорочення чисельності штату, оскільки наказ від 23.12.2022 року щодо скорочення чисельності та штату є чинним та не оскаржується. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, у контексті положень статті 42 КЗпП України, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 , у порівнянні із іншим працівником - ОСОБА_5 , має нижчу категорію, менший безперервний стаж роботи на підприємстві, не має переваги у залишенні на роботі, і не віднесений до категорії працівників, які мають першочергове право на залишення на роботі при скороченні штату працівників, що підтверджується протоколом засідання від 02.01.2023 року. Суд першої інстанції констатував, що на момент скорочення 0,5 посади практичного психолога були відсутні вакантні посади, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/20961/17, провадження №61-2899св19, посада, на якій жінка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника. Роботодавець пропонував позивачу з`явитися до відділу кадрів, для вирішення питання щодо подальшої роботи в КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради, що підтверджується копією листа від 28.02.2023 року. За даних обставин, аналізуючи всі докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача було звільнено із 06.03.2023 року, у зв`язку із скороченням штату, на підставі п.1 ч.1 статті 40 КЗпП України, із дотриманням вимог трудового законодавства, будь-яких порушень з боку відповідача судом встановлено не було, і заданих обставин, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу №30-К КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради про звільнення з 06.03.2023 року ОСОБА_1 - практичного психолога спеціалізованого відділення №2, працюючого на 0,5 посади за основним місцем роботи, поновлення його на роботі, у зв`язку з чим позов у вказаній частині не підлягає задоволенню. Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог, які пов`язані із законністю звільнення та визнання протиправним та скасуванням наказу про звільнення, а в ході судового розгляду судом не встановлено підстав для поновлення позивача на посаді, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначених вище позовних вимог.

В частині відмови у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час відсторонення, встановлення факту мобінгу та стягнення моральної шкоди, рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року апелянтом не оскаржується, у зв`язку з чим, відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, апеляційний суд не переглядає рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року у вказаній частині позовних вимог.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року, у оскаржуваній апелянтом частині, а саме, про відмову у задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не узгоджується із фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року, у оскаржуваній апелянтом частині, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач, звільняючи його за п.1 статті 40 КЗпП України, незважаючи на безперервний 15-річний стаж роботи позивача, не проводив процедуру переважного права залишення на роботі, процедура пріоритетного права залишення на роботі, на думку апелянта, взагалі не проводилася. За доводами апелянта, згідно чинного законодавства, перед засіданням кадрової комісії для вирішення переважного та пріоритетного права залишення на роботі працівників, які підлягають скороченню, необхідно за два тижні ознайомити із оголошенням про дату, місце та час засідання, чого не було зроблено. Апелянт вказує, що він працює у поліклініці із 19.09.2007 року, а відповідач у відзиві зазначає що із 2017 року, що є викривленням факту, і суд першої інстанції вказану обставину не врахував. Апелянт стверджує, що скорочення його посади не пов`язано зі змінами в організації виробництва і праці або реорганізацією юридичної особи, відсутні докази того, що НСЗУ не продовжила фінансування закладу у 2023 році, і судом не надано оцінки обґрунтованості наказу про скорочення. Доводи апеляційної скарги вказують, що було скорочено лише 0,5 ставки практичного психолога. Апелянт зазначає, що 27.03.2023 року, після виходу із відпустки, його допустили до робочого місця, наказ про звільнення не вручили і надали можливість безперешкодно працювати. За твердженням ОСОБА_1 , судом першої інстанції також було проігноровано ту обставину, що лише за 2022 рік відносно нього виходило три накази про його звільнення. Апелянт вказує, що 28, 29, 30 березня 2023 року він відпрацював повний робочий день, і спочатку йому 29.03.2023 року було вручено незрозумілий лист, а 30.03.2023 року йому передали завірену копію наказу від 06.03.2023 року про звільнення із посади практичного психолога спеціалізованого відділення №2 за скороченням штату. За доводами апелянта, якщо після звільнення працівник продовжує виходити на роботу, роботодавець фіксує його робочий час, і сплачує кошти, то це є продовженням безстрокового трудового договору із працівником зі сторони роботодавця, проте, суд першої інстанції не прийняв до уваги дані обставини. Апелянт зазначає, що у попередженні від 30.12.2022 року відповідач повинен був його скоротити 02.03.2023 року, але жодних підстав для звільнення позивача із 0,5 ставки штатного навантаження у відповідача не було, оскільки аргумент цей вже був у попередньому повідомленні про скорочення. За даних обставин, апелянт вважає, що відсутнє всебічне, об`єктивне, повне дослідження судом першої інстанції матеріали справи, суд не звернув уваги на всі доводи позивача, внаслідок чого рішення суду першої інстанції, в частині незаконного звільнення та поновлення його на роботі, є суто суб`єктивним і не відповідає процедурі звільнення та статтям КЗпП України. Апелянт зазначає, що вимоги його позову щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягають повному задоволенню.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_1 з 19.09.2007 року до 31.08.2009 року та з 15.02.2017 року до 06.03.2023 року перебував у трудових відносинах із КНП Дитяча поліклініка №2 (перейменовано на КНП Сімейна поліклініка Чернігігвської міської ради) (а.с.61-67, том 1). Наказом КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради № 30-К від 06.03.2023 року, ОСОБА_1 звільнено з посади практичного психолога спеціалізованого відділення №2, працюючого на 0,5 посади за основним місцем роботи, з 06.03.2023 року, у зв`язку зі скороченням штату, за п.1 статті 40 КЗпП України (а.с.158, том 1).

Процедура звільнення працівника в разі скорочення має відбуватися на підставі п.1 ч.1 статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору. Розірвання трудового договору за цією підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Дані висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року в справі № 6-1264цс17, постановах Верховного Суду: від 31 жовтня 2024 року в справі №464/2299/22, від 03 квітня 2024 року в справі № 208/5799/23.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Згідно із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах: від 16.01.2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, від 06.02.2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від 12.06.2019 року у справі № 297/868/18, провадження № 61-393св19, від 28.04.2021 року у справі № 373/2133/17, провадження № 61-8393св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Відповідно до п.4.9 Статуту КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради №153 від 26.03.2021 року, підприємство визначає свою організаційну структуру, встановлює штатну чисельність і затверджує штатний розпис за погодженням з управлінням охорони здоров`я Чернігівської міської ради. Згідно з п.8.3 - штатну чисельність підприємства керівник визначає за погодженням з управлінням охорони здоров`я Чернігівської міської ради в залежності від обсягу медичної допомоги, з урахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги (а.с.125-143, том 2).

Як вбачається із матеріалів справи, наказом генерального директора КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради №95-од від 23.12.2022 року, у зв`язку з закінченням строку дії договорів з Національною службою здоров`я України про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій 2022 року та анонсування Національною службою здоров`я України неможливості контактування закладу по пакету Медична реабілітація дорослих та дітей від 3-х років з ураженням нервової системи, Медична реабілітація дорослих та дітей від 3-х років з ураженням опорно-рухового апарату та Профілактика, діагностика, спостереження, лікування та реабілітація в амбулаторних умовах, що зумовлює зменшення фінансування закладу та призводить до скорочення чисельності та штату працівників, скорочено з 02.03.2023 року 0,5 штатної одиниці посади практичного психолога (а.с.141, том 1).

Наказом генерального директора КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради №97-од від 27.12.2022 року, на виконання наказу по КНП Сімейна поліклініка Чернігігвської міської ради Про скорочення чисельності та штату працівників від 23.12.2022 року №95-од, внесено з 02.03.2023 року зміни до штатного розпису КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради, шляхом скорочення 0,5 штатної одиниці; виведено зі штатного розпису 0,5 штатної одиниці практичного психолога. Згідно п.2 даного наказу, .. Заступнику генерального директора з економічних питань Товстоліс Н.І. внести вищезазначені зміни до штатного розпису та увести в дію штатний розпис зі змінами. (а.с.142, том 1).

Із врахуванням вказаного вище, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме, скорочення штату працівників, зокрема, 0,5 посади практичного психолога. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що, як стверджує апелянт, скорочення 0,5 штатної одиниці практичного психолога не пов`язано зі змінами в організації виробництва і праці або реорганізацією юридичної особи, відсутні докази того, що Національна служба здоров`я України не продовжила фінансування закладу у 2023 році, і судом першої інстанції не надано оцінки обґрунтованості наказу про скорочення. Посилання апелянта про те, що відбулося скорочення лише 0,5 ставки практичного психолога, не можуть бути підставою для визнання оспорюваного позивачем наказу про його звільнення, незаконним, оскільки суд, установивши дійсність скорочення штату працівників, не наділений повноваженнями про визначення доцільності такого скорочення та кількості посад, які підлягають скороченню.

Приписами ч.2 статті 40 КЗпП України регламентовано, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ч.1, ч.2 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Приписами статті 43 КЗпП України регламентовано розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

У постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року в справі №577/3997/15-ц, провадження №6-1723цс17, у постановах Верховного Суду: від 20 лютого 2024 року в cправі №915/754/21(486/893/22), від 07 лютого 2024 року в справі №759/18281/21, провадження №61-6741св23, вказано, що однією із найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату працівників, є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України, роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України. За змістом статті 42 КЗпП України, коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. Нормами даної статті визначено коло осіб, яким надається перевага у залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду: від 26.12.2023 року в справі №295/11190/21, від 06.12.2023 року в справі №519/617/21-ц, від 23.12.2024 року в справі №523/6792/20, від 13.01.2025 року в справі №671/2696/23.

В ході судового розгляду даної цивільної справи встановлено, і вказані обставини підтверджено документально, що 30.12.2023 року ОСОБА_1 було попереджено про скорочення посади практичного психолога (0,5 ставки), яке відбудеться з 02.03.2023 року. Повідомлено, що посади, які можуть бути йому запропоновані на даний час, в закладі відсутні. Із попередженням ОСОБА_1 ознайомлений під розпис (а.с.25, том 1).

При цьому, посади практичного психолога на час скорочення займали: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (0,5 ставки за основним місцем роботи з неповним робочим днем та 0,5 ставки на умовах внутрішнього сумісництва на посаді ОСОБА_3 на час її відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку). Із протоколу засідання комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за п.1 статті 40 КЗпП України від 02.02.2023 року, вбачається, що, розглянувши окремо кожну кандидатуру, яка підпадає під скорочення, їх пільги, стаж роботи, навантаження, комісія прийняла рішення, що звільненню за п.1 статті 40 КЗпП України підлягає практичний психолог ОСОБА_1 (а.с.144, том 1). Згідно витягів із наказів Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА від 04.04.2014 року №50-О, від 04.04.2019 року №51-О Про атестацію педагогічних працівників, ОСОБА_5 присвоєно кваліфікаційну категорію спеціаліст вищої категорії, та в подальшому визнано її відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії спеціаліст вищої категорії (а.с.11,112, том 2). Згідно із витягом з наказу КНП Дитяча поліклініка №2 Чернігівської міської ради від 27.04.2020 року № 60-к (а.с.93, том 2), ОСОБА_1 присвоєно другу кваліфікаційну категорію зі спеціальності практична психологія, спеціаліст другої категорії наказом по УОЗ Чернігівської ОДА від 23.04.2020 року № 40-О, дійсна до 23.04.2025 року. Стаж роботи за спеціальністю практичного психолога ОСОБА_5 становить повних 22 роки, ОСОБА_1 - повних 12 років.

Листом від 28.02.2023 року КНП Сімейна поліклініка Чернігігвської міської ради було запропонувало позивачу з`явитись до відділу кадрів 03.03.2023 року для вирішення питання щодо подальшої роботи та відпустки (а.с.31, том 1).

Згідно витягу зі штатного розпису, станом на 01.01.2023 року КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради (а.с.135, том 1), штат налічував 428,25 штатних одиниць. При цьому, у спеціалізованому відділенні №2: практичний психолог, вища кваліфікаційна категорія - одна штатна одиниця; практичний психолог, ІІ кваліфікаційна категорія - одна штатна одиниця; практичний психолог, без кваліфікаційної категорії - 0,5 штатних одиниць.

Наказом КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради № 30-К від 06.03.2023 року, ОСОБА_1 звільнено з посади практичного психолога спеціалізованого відділення №2, працюючого на 0,5 посади за основним місцем роботи, з 06.03.2023 року, у зв`язку зі скороченням штату, за п.1 статті 40 КЗпП України (а.с.158, том 1).

Листами від 29.03.2023 року, від 31.03.2023 року КНП Сімейна поліклініка Чернігігвської міської ради повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для подальшого перебування на посаді практичного психолога за сумісництвом, оскільки він звільнений за основним місцем роботи; запропоновано подати заяву про звільнення за згодою сторін з посади за сумісництвом та укласти строковий трудовий договір на період декретної відпустки основного працівника ( ОСОБА_3 ) (а.с.33-34, 35-36 том 1).

30.03.2023 року позивачу було вручено наказ №30-К від 06.03.2023 року про його звільнення та трудову книжку, 06.04.2023 року видано наказ №25-од про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки за період з 06.03.2023 року по 30.03.2023 року (а.с.163, том 1).

З огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції відносно того, що ОСОБА_1 , у порівнянні з іншим працівником - ОСОБА_5 , має нижчу категорію, менший безперервний стаж роботи на підприємстві, не має переваги у залишенні на роботі і не віднесений до категорії працівників, які мають першочергове право на залишення на роботі при скороченні штату працівників, що підтверджується протоколом засідання від 02.01.2023 року. Суд першої інстанції констатував, що на момент скорочення 0,5 посади практичного психолога були відсутні вакантні посади, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/20961/17, провадження №61-2899св19, посада, на якій жінка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника. В ході розгляду даної справи судом встановлено, що роботодавець пропонував позивачу з`явитися до відділу кадрів для вирішення питання щодо подальшої роботи в КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради, що підтверджується копією листа від 28.02.2023 року (а.с.31, том 1).

Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року, у оскаржуваній апелянтом частині, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача було звільнено з 06.03.2023 року, у зв`язку із скороченням штату, на підставі п.1 ч.1 статті 40 КЗпП України із дотриманням вимог трудового законодавства, будь-яких порушень з боку відповідача судом встановлено не було, і за даних обставин, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу № 30-К КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради про звільнення з 06.03.2023 року ОСОБА_1 - практичного психолога спеціалізованого відділення №2, працюючого на 0,5 посади за основним місцем роботи, та поновлення його на роботі, у зв`язку з чим позов у вказаній частині не підлягає задоволенню.

Постановою Верховного Суду від 31.07.2024 року у даній цивільній справі скасовано постанову Чернігівського апеляційного суду від 13.12.2023 року, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду. У постанові Верховного Суду від 31.07.2024 року зазначено наступне: … Звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України до проведення відповідачем скорочення штату працівників на підприємстві (введення в дію нового штатного розпису) є порушенням трудового законодавства України, що в свою чергу є підставою для поновлення його на роботі, а не зміни дати звільнення.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №742/2626/21, від 02 грудня 2020 року у справі №683/1084/17.

Однак переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції не звернув уваги на наведене та помилково вважав за можливе змінити дату звільнення позивача із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з підстав виведення із штатного розпису цієї посади після його звільнення, адже таке порушення КЗпП України є підставою для поновлення на роботі.

Для з`ясування питання дотримання відповідачем норм трудового законодавства України при звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, апеляційний суд мав дослідити всі штатні розписи та витяги з них, що містяться в матеріалах справи (а.с.131-137 т.1, а.с.80-83 т. 2), надати їм відповідну правову оцінку та встановити, які штатні розписи діяли на час прийняття рішення про скорочення чисельності штату працівників та на час звільнення позивача, адже встановлення дати виведення із штатного розпису посади, яку займав позивач має вирішальне значення для правильного вирішення цієї справи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити рішення у справі по суті заявлених вимог, адже на стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на норми статті 400 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Відповідно до приписів ч.5 статті 411 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вказаних вище висновків Верховного Суду, апеляційним судом було досліджено всі штатні розписи та витяги з них, що містяться в матеріалах справи (а.с.131-137, том 1, а.с.80-83, том 2).

Наказом генерального директора КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради №97-од від 27.12.2022 року, на виконання наказу по КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради Про скорочення чисельності та штату працівників від 23.12.2022 року №95-од, внесено з 02.03.2023 року зміни до штатного розпису КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради, шляхом скорочення 0,5 штатної одиниці; виведено зі штатного розпису 0,5 штатної одиниці практичного психолога (а.с.142, том 1).

30.12.2023 року ОСОБА_1 було попереджено про скорочення посади практичного психолога (0,5 ставки), яке відбудеться з 02.03.2023 року. Повідомлено, що посади, які можуть бути йому запропоновані на даний час в закладі відсутні. Із попередженням ОСОБА_1 ознайомлений під розпис (а.с.25, том 1).

У матеріалах справи наявний витяг зі змін до штатного розпису Комунального некомерційного підприємства Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради з 02.03.2023 року (а.с.136-137, том 1), який був предметом дослідження суду першої інстанції, і якому судом надано відповідну оцінку, з якого вбачається наступне: …Виведено зі структурних підрозділів з надання амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню, крім первинної: Спеціалізоване відділення №2. Практичний психолог ІІ кваліфікаційна категорія, 12 тарифний розряд 0,50 штатної одиниці.

В ході апеляційного перегляду даної справи, стороною відповідача було надано належним чином завірену копію змін до штатного розпису Комунального некомерційного підприємства Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради з 02.03.2023 року (а.с.66-67, том 3), із зазначенням наступного: Діючий штатний розпис станом на 06.03.2023 р., зі змінами з 02.03.2023 р. Погоджено УОЗ ЧМР 27.12.2022 р. Затверджено Ген. Дир. КНП СП 27.12.2022 р.. Згідно вказаних змін до штатного розпису Комунального некомерційного підприємства Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради з 02.03.2023 року, …Виведено зі структурних підрозділів з надання амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню, крім первинної: Спеціалізоване відділення №2. Практичний психолог ІІ кваліфікаційна категорія, 12 тарифний розряд 0,50 штатної одиниці.

Із врахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що зменшення чисельності штату відповідача підтверджується витягом зі змін до штатного розпису, який використовується з 02.03.2023 року. Аналізуючи документально підтверджені докази у справі у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивача було звільнено з 06.03.2023 року, у зв`язку із скороченням штату, на підставі п.1 ч.1 статті 40 КЗпП України, із дотриманням вимог трудового законодавства, при цьому, судом будь-яких порушень з боку відповідача встановлено не було, і тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу №30-К КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради про звільнення з 06.03.2023 року ОСОБА_1 - практичного психолога спеціалізованого відділення № 2, працюючого на 0,5 посади за основним місцем роботи, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно штатного розпису КНП Сімейна поліклініка Чернігігвської міської ради, станом на 01.04.2023 року (а.с.81-83, том 2), затверджено штат у кількості 427,75 штатних одиниць. Зокрема, у спеціалізованому відділенні №2: практичний психолог, вища кваліфікаційна категорія - одна штатна одиниця; практичний психолог, ІІ кваліфікаційна категорія - 0,50 штатної одиниці; практичний психолог, без кваліфікаційної категорії - 0,50 штатної одиниці.

Вказаний документ не спростовує висновку суду першої інстанції відносно того, що зменшення чисельності штату відповідача підтверджується витягом зі змін до штатного розпису, який використовується з 02.03.2023 року, а саме, скорочення посади позивача з 02.03.2023 року.

У контексті приписів норм права, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних, документально підтверджених обставин справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року, у оскаржуваній апелянтом частині, про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову, в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 04.09.2023 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у вказаній частині, суд першої інстанції вказав, що зміна в організації праці відбулася шляхом зменшення штатних посад відповідно до наказів від 23.09.2022 року та від 23.12.2022 року, а саме, практичного психолога з 2,5 ставки до 2 ставок. Дані накази доведені до працівників не пізніше, як до запровадження таких умов, що відповідає ч. 2 статті 3 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану. Зменшення чисельності штату підтверджується витягом зі змін до штатного розпису, який використовується з 02.03.2023 року. ОСОБА_1 30.12.2022 року був попереджений про скорочення штату працівників, яке відбудеться 02.03.2023 року. Суд першої інстанції відхилив доводи сторони позивача щодо незаконного скорочення чисельності штату, оскільки наказ від 23.12.2022 року щодо скорочення чисельності та штату є чинним та не оскаржується. Надаючи оцінку спірним правовідносинам у контексті приписів статті 42 КЗпП України, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 , у порівнянні із іншим працівником - ОСОБА_5 , має нижчу категорію, має менший безперервний стаж роботи на підприємстві, не має переваг у залишенні на роботі, і не віднесений до категорії працівників, які мають першочергове право на залишення на роботі при скороченні штату працівників, що підтверджується протоколом засідання від 02.01.2023 року. Суд першої інстанції констатував, що на момент скорочення 0,5 посади практичного психолога були відсутні вакантні посади, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/20961/17, провадження №61-2899св19, посада, на якій жінка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною, і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника. Необхідно зазначити, що роботодавець пропонував позивачу з`явитися до відділу кадрів для вирішення питання щодо подальшої роботи в КНП Сімейна поліклініка Чернігівської міської ради, що підтверджується копією листа відповідача від 28.02.2023 року. За даних обставин, аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача було звільнено з 06.03.2023 року, у зв`язку із скороченням штату, на підставі п.1 ч.1 статті 40 КЗпП України, із дотриманням вимог трудового законодавства, будь-яких порушень з боку відповідача судом встановлено не було, і тому, відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу №30-К КНП Сімейна поліклініка Чернігігвської міської ради про звільнення з 06.03.2023 року ОСОБА_1 - практичного психолога спеціалізованого відділення №2, працюючого на 0,5 посади за основним місцем роботи, поновлення його на роботі, у зв`язку з чим позов у вказаній частині не підлягає задоволенню. Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог, які пов`язані із законністю звільнення та визнання протиправним та скасуванням наказу про звільнення, а в ході судового розгляду судом не встановлено підстав для поновлення позивача на посаді, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 04.09.2024 року, у оскаржуваній апелянтом частині, ухваленого на підставі норм права, які регулюють спірні правовідносини та на основі з`ясованих фактичних обставин справи, документально підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи, і на які сторони спору посилались, як на підставу своїх доводів та заперечень.

За даних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.09.2023 року, у оскаржуваній апелянтом частині, підлягає залишенню без змін.

У неоскаржуваній частині рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04.09.2023 року, апеляційним судом не переглядається, в силу приписів ч.1 статті 367 ЦПК України.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 вересня 2023 року, у оскаржуваній частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 24.02.2025 року.

Головуючий: Судді: