Рішення

від 24.02.2025 по справі 497/89/25

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24.02.2025

Справа № 497/89/25

Провадження № 2-о/497/50/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Болградська міська рада Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, якою просить:

- встановити факт належності їй, ОСОБА_1 , правовстановлюючого документу, а саме: договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого 13 серпня 2007 року приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І., номер у реєстрі нотаріальних дій: 5924.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 серпня 2007, нотаріально посвідченого 13.08.2007 (реєстр № 594) приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. їй заявнику, на праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку з надвірними та господарськими прибудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку зареєстровано 13.08.2007 року у електронному державному реєстрі правочинів за номером 4441037 на прізвище « ОСОБА_4 », яке на час оформлення відповідало паспорту заявника серії НОМЕР_1 , виданого 25 листопада 1996 року.

06 лютого 2012 року Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області на ім`я заявниці виданий новий паспорт серії НОМЕР_2 , в якому її прізвище вказано українською мовою як « ОСОБА_5 ».

03 липня 2012 року заявник, зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , у зв`язку з чим змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_7 » та 29 листопада 2019 року отримала новий паспорт № НОМЕР_3 виданий органом 5129.

У зв`язку із неправильним перекладом її прізвища з російської на українську мову у 1996 році, на даний час виникла невідповідність між документом, що посвідчує особу та правовстановлюючим документом: договором купівлі-продажу 1/2 частини будинку, на підставі якого були внесені відомості в держаний реєстр правочинів.

З цих підстав вона, заявник позбавлена можливості розпорядитись належним їй на праві власності майном.

Зазначене стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 14.01.2025 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 24.02.2025 року о 15:00 годині (а.с.25-26), про що повідомлено сторонам по справі (а.с.27).

В судове засідання 24.02.2025 року:

-заявник - не з`явився, повідомлена належним чином (а.с.32). Подала до суду заяву про підтримання своїх вимог та розгляд справи у її відсутність (а.с.46-47).

-представник заінтересованої особи Болградської міської ради Одеської області, будучи повідомленим належним чином - не прибув (а.с.27). Надіслав через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення заяви не заперечував (а.с.33-34).

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку, щозаява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою та пунктом п`ятим частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пункт 6 частини першої ст.315 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Зі змісту зазначеної норми права, а також роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» випливає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Судовим розглядом встановлено, що 26 липня 1986 року заявниця уклала шлюб з « ОСОБА_8 » (російською мовою) про що Нововасилівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області складено актовий запис №18 (а.с.10), на підставі якого видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 26.07.1986 року, де прізвище дружини після укладення шлюбу змінено на « ОСОБА_4 », однак згідно перекладу цього свідоцтва з російської мови на українську прізвище чоловіка та дружини значаться « ОСОБА_9 » (а.с.10).

25.1.1993 Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області заявнику видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у якому її прізвище зазначено українською мовою як « ОСОБА_4 » (а. с. 7-8).

06 лютого 2012 року Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області на ім`я заявниці видано новий паспорт серії НОМЕР_2 , в якому її прізвище вказано українською мовою як « ОСОБА_5 ».

03 липня 2012 року заявник, зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 отримавши прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 виданого Афанасіївською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області на підставі актового запису № 44 (а.с.11), у зв`язку з чим заявник змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_7 » та 29 листопада 2019 року отримала новий паспорт № НОМЕР_3 виданий органом 5129 (а.с.4)

Окрім зазначених доказів на підтвердження факту належності правовстановлюючого документу заявнику, судом отримано наступні документи:

Так, відповідно до актового запису №18 Снігурівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про укладенняшлюбу від 26.07.1986 року вбачається, що заявниця змінила своє дошлюбне прізвище з ОСОБА_10 на « ОСОБА_4 » (російською мовою) (а.с.39).

Згідно форми Ф-1 (заява про видачу паспорту) наданої суду Снігурівським районним відділом Головного Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області вбачається, що заявниця ОСОБА_3 в результаті обміну отримала паспорт серії НОМЕР_1 від 25.11.1996 року (а.с.43).

В 2012 році згідно заяви про видачу паспорта заявниця отримала новий паспорт у зв`язку з неправильним перекладом її прізвища « ОСОБА_4 » на українську мову та отримала паспорт серії НОМЕР_2 від 06.02.2012 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кайраклія Вулканештський район, Республіка Молдова (а.с.42), який був виданий Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області.

Згідно актового запису про шлюб № 4 Снігурівського відділудержавної реєстраціїактів цивільногостану уБаштанському районіМиколаївської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) від 03.07.2012 року заявниця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклала шлюб з ОСОБА_6 , та змінила дошлюбне прізвище на « ОСОБА_7 » (а.с.38)

Відповідно до заяви про видачу паспорта заявниця у зв`язку з укладенням шлюбу змінила прізвище « ОСОБА_5 » та отримала паспорт серії НОМЕР_6 від 11.07.2012.2012 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кайраклія Вулканештський район, Молдова (а.с.42), який був виданий Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області(а.с.29), який в подальшому був змінений на паспорт № НОМЕР_3 від 29.11.2019 року, орган, що видав паспорт 5129 (а.с.4)

В ході розгляду справи встановлено, що 13 серпня 2007 року заявниця, користуючись паспортом на ім`я « ОСОБА_3 » уклала Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 серпня 2007, нотаріально посвідчений 13.08.2007 (реєстр № 594) приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. згідно, якого їй заявнику, на праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку з надвірними та господарськими прибудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.18).

Вказаний договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку зареєстровано 13.08.2007 року у електронному державному реєстрі правочинів за номером 4441037 на прізвище « ОСОБА_4 », яке на час оформлення відповідало паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 25 листопада 1996 року (а.с.17).

У зв`язку із неправильним перекладом прізвища заявника з російської на українську мову у 1996 році, на даний час виникла невідповідність між документом, що посвідчує особу заявника та правовстановлюючим документом: договором купівлі-продажу 1/2 частини будинку, на підставі якого були внесені відомості в держаний реєстр правочинів.

Таким чином встановлено, що у договорі купівлі - продажу 1/2 частини житлового будинку, виданих та зареєстрованих у державному реєстрі на ім`я ОСОБА_3 , прізвище якої відповідало паспорту, яким користувалася заявниця на час укладення договору, втім у подальшому в зв`язку з невірним перекладом прізвища заявниці її паспорт було змінено, та видано на ім`я « ОСОБА_3 », що наразі є перешкодою у розпорядженні прав заявника.

Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 19.07.2024 року вбачається, те, що підстав вносити зміни в договір купівлі-продажу не має підстав у зв`язку з тим, що прізвище покупця у договорі вказано відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області, 25 листопада 1996 року, зареєстрованій в реєстрі № 4619(а.с.19).

Таким чином встановлено, що у договорі купівлі продажу житлового будинку та зареєстрованому у державному реєстрі запису на ім`я « ОСОБА_3 », не було допущено помилки в прізвищі заявника, оскільки прізвище покупця у договорі вказано відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області, 25 листопада 1996 року, яким на той час користувалася заявник, а відтак наявні підстави для встановлення юридичного факту: факту належності вказаного договору заявниці, з метою усунення перешкод у розпорядженні своїх прав, що підтверджується матеріалами справи у їх сукупності.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другоїстатті 19 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом,

у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Заявниця звернулася із заявою до суду у порядку окремого провадження про встановлення належності їй правовстановлюючих документів, оскільки зазначене в них прізвище не збігається із прізвищем вказаним у її паспорті громадянина України.

Спірні правовідносини щодовстановленняфакту, що має юридичне значення регулюються глава 6 розділу IV ЦПК України.

Відповідно дост. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справипропідтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Зокрема, суд розглядає в порядку окремого провадження справипровстановленняфактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справипровстановленняфактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

У п. 1 постанови Пленуму також зазначено, що зазначено, що суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Згідно листа Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належності громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

У відповідності з положеннями ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першоюстатті 77 ЦПК Українипередбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ч. 1ст. 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналіз перевірених і оцінених судом доказів та законодавства переконує суд, що в розумінні ст. ст. 77-78 ЦПК України заявником надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення юридичного факту.

За загальним правилом позасудовий спосіб виправлення помилок відбувається шляхом звернення до органу, що видав документ. Такий орган може виправити помилку лише у тому разі, якщо в документах на підставі яких він видавався, даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав документ (у разі виявлення орфографічних або технічних помилок).

Згідно пп.4 п.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави для відмови в державні реєстрації прав: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відмовлено заявнику було у зв`язку з тим, що його прізвище у договорах купівлі- продажу не збігається із записом його прізвища в паспорті громадянина України серії НОМЕР_7 , що був виданий Білопільським РВ УМВС України в Сумській області від 28.01.2010.

Наведені вище факти свідчать про належність ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ») договору купівлі-продажу частини житлового будинку, проте у позасудовому порядку встановити дані обставини та виправити прізвище заявника в договорі купівлі-продажу є не можливим, що створює для заявника перешкоди в подальшому розпоряджатись своїми правами як власника частини домоволодіння.

Факт встановлення означеного вище факту має для заявника юридичне значення, оскільки від його встановлення залежить реалізація права, а іншого порядку встановлення даного факту немає, а відтак суд приходить до висновку про захист права заявника і задоволення заяви ОСОБА_1 ..

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 10, 247, 293, 315, 354-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995, суд

Керуючись ст. ст.13,263,265,267,268,293,315,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Болградська міська рада Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу- задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_8 , правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу серії ВЕТ №777798 на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , посвідченого 13 серпня 2007 року приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І., номер у реєстрі нотаріальних дій: 5924.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Кодінцева