Рішення

від 24.02.2025 по справі 757/26223/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26223/24-ц

пр. 2-2944/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа №757/26223/24-ц

учасники справи:

позивач 1: ОСОБА_1

позивач 2: ОСОБА_2

відповідач: Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва

третя особа 1: Київське комунальне об`єднання зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД»

третя особа 2: Київська міська державна адміністрація,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва, треті особи: Київське комунальне об`єднання зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД», Київська міська державна адміністрація, про стягнення майнової та моральної шкоди, -

представник відповідача - Білий І. М.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, в якому просять стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду у розмірі 113 578, 19 грн, витрати за виконання автотоварознавчого дослідження у розмірі 3 000, 00 грн; стягнути із Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.12.2021 року о 17:45 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі своїм малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухалася на автомобілі марки ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , по вулиці Івана Мазепи в бік вулиці Лаврської у м. Києві.

Вказують, що біля будинку АДРЕСА_1 обламалась гілка дерева - клена та впала на дах автомобіля, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу, а також становило загрозу життю позивача ОСОБА_1 та її малолітнього сина.

Факт настання вказаної події зафіксували працівники поліції, які прибули на виклик позивача ОСОБА_1 , які встановили наступне: водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 , керуючи транспортним засобом ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Івана Мазепи в бік вул. Лаврської біля будинку №12, отримала механічні пошкодження автомобіля внаслідок облому гілки дерева, яка впала на задню частину транспортного засобу, пошкодивши дах, кришку багажника та задній бампер, а не здійснила наїзду на перешкоду. Вказане підтверджується рапортом інспектора взводу УПП в м. Києві ДПП та схемою місця дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок вказаної вище події власниці транспортного засобу ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди, яка відповідно до Звіту №9022 про визначення вартості матеріального збитку становить 113 578, 19 грн, а також спричинено моральну шкоду водію ОСОБА_1 та її малолітньому сину, який під час події знаходився в автомобілі, яку вона оцінює у 50 000, 00 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.06.2024 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, та надано позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення ухвали (а. с. 108-111).

21.06.2024 року від позивачів надійшла заява про усунення недоліків та надано суду нову редакцію позовної заяви, у якій просить стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду у розмірі 113 578, 19 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422, 40 грн, витрати за виконання автотоварознавчого дослідження у розмірі 3 000, 00 грн; стягнути із Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн (а. с. 113-130).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву, та встановлено третій особі строк на подання пояснень щодо позову протягом десяти днів із дня отримання ухвали про відкриття провадження (а. с. 132).

Копію ухвали про відкриття провадження направлено на адресу сторін, крім того відповідачу та третій особі направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу направлено на відомі адреси електронної пошти сторін та до електронного кабінету учасника справи (а. с. 133).

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження, направлений на адресу позивача 1, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 237), на електронну пошту та до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 25.06.2024 року (а. с. 134, 139).

На адресу суду повернувся лист з копією ухвали про відкриття провадження, направлений на адресу позивача 2, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 236), на електронну пошту та до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 25.06.2024 року (а. с. 135, 142).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 04.07.2024 року (а. с. 149), на електронну пошту та до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 25.06.2024 року (а. с. 136, 141).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу третьої особи 1, остання отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 04.07.2024 року (а. с. 148), на електронну пошту та до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 25.06.2024 року (а. с. 137, 140).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу третьої особи 2, остання отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками - 03.07.2024 року (а. с. 147), на електронну пошту та до електронного кабінету учасника справи ухвалу доставлено - 25.06.2024 року (а. с. 138, 143).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За частиною 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Частиною 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

22.07.2024 року через систему «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи 1 Київського комунального об`єднання зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД» щодо позову, у яких просить поновити строк на подання пояснень та відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у них. Зокрема, у поясненнях зазначено, що відповідач у своїй відповіді позивачу 1 ОСОБА_1 від 24.12.2021 року №077/232-2014, серед іншого вказує, що за інформацією, отриманою від Українського гідрометерологічного центру 08.12.2021-09.12.2021 року, на території міста Києва та Київської області відмічався теплий атмосферний фронт, який зумовив льодяний дощ, туман, ожеледицю, ожеледь на дротах, деревах та інших предметах, діаметром 8-10 мм. На підставі зазначеного, відповідач констатує, що саме наявна на дереві ожеледь спричинила падіння гілки, що свідчить про відсутність ознак протиправної поведінки (вини) КП УЗН Печерського району м. Києва. За таких обставин, завдання шкоди у результаті дії непереборної сили виключає наявність вини відповідача та звільняє останнього від відповідальності у зв`язку з відсутністю причинного зв`язку між шкодою і неправомірними діями та бездіяльністю. Щодо завданих позивачу 2 ОСОБА_2 збитків, то в обґрунтування розміру заподіяного збитку позивачі посилаються на Звіт про визначення вартості матеріального збитку №9022 від 20.12.2021 року та просять стягнути суму матеріальної шкоди, що становить 113 578, 19 грн. При цьому в Звіті про визначення вартості матеріального збитку №9022 від 20.12.2021 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, становить 95 095, 62 грн. Також, позивачами не надано документів, які б підтверджували проведення відновлюваного ремонту транспортного засобу ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , на суму, яка б перевищувала суму матеріального збитку, зазначеного у Звіті №9022 від 20.12.2021 року. Щодо моральної шкоди, завданої позивачу 1 ОСОБА_1 , то позивачі зазначають, що внаслідок дій відповідача позивачу 1 ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, яка виразилася в отримані дуже сильного психологічного стресу, внаслідок якого вона змушена була звернутися до лікарів спеціалістів для лікування малолітнього сина, оскільки дитина постійно була сильно збуджена (плакала, кричала) та почала всього лякатися. Також, позивачі вказують, що моральний стан здоров`я ОСОБА_1 на фоні стресу і страху за здоров`я дитини теж погіршився. До того ж, ОСОБА_1 повідомляє, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу вона була позбавлена можливості користуватися ним, вказане порушило звичайний ритм життя її та дитини та змусило їх користуватися громадським транспортом, що спричинило дискомфорт та психологічний тиск. При цьому, згідно доданих позивачами доказів до позову не можна встановити факт того, що під час падіння гілки, в автомобілі перебував малолітній син ОСОБА_1 . Натомість, як вбачається з доданої до позову позивачами схеми місця ДТП, під час падіння гілки у автомобілі не перебувало інших осіб (пасажирів), лише ОСОБА_1 . Також, ОСОБА_1 жодним чином не підтверджує звернення до лікарів з питання лікування її сина та взаємозв`язок між його лікуванням та подією, що трапилася 08.12.2021 року (а. с. 150-165).

22.07.2024 року від позивачів надійшла відповідь на пояснення на позов, у якій зазначають, що представник третьої особи 1 не спростував вини відповідача у заподіянні шкоди, оскільки його пояснення щодо непереборної сили ґрунтується на припущеннях та є тільки його суб`єктивним міркуванням, а також жодним чином не спростував розміру матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу 2 ОСОБА_2 . При цьому, визначення розміру матеріального збитку позивачками підтверджено належним засобом доказування - звітом про оцінку майна №9092 (а. с. 168-172).

24.07.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву (а. сю 173-178).

02.08.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що як видно з копії паспорта НОМЕР_3 , що виданий 23.04.2016 року позивач 1 має повне ім`я ОСОБА_1 , однак згідно рапорту інспектора ДПС Дениса Гуменюка від 08.12.2021 року та схеми м`ясця події від 08.12.2021 року під час настання ДТП 08.12.2021 року по вул. І. Мазепи, 12 в м. Києві за кермом автомобілю TOYOTA YARIS, д.н.з. НОМЕР_4 , була водій ОСОБА_5 без пасажирів. Таким чином видно, що особистим немайновим правам позивача 1 ОСОБА_6 та її малолітньому сину ОСОБА_3 маральної шкоди не завдавалося, оскільки доказів перебування їх в автомобілі TOYOTA YARIS, д.н.з. НОМЕР_4 , під час вказаного ДТП позивачами не надано, як не надано доказів надання медичної допомоги позивачу 1 ОСОБА_1 та її сину з причин участі у ДТП від 08.12.2021 року. Також, з позовної заяви вбачається, що на думку позивачів дерево, гілка якого впала на автомобіль позивача 2 ОСОБА_2 08.12.2021 року, було недоглянутим, тобто знаходилося в аварійному стані та розташовувалося біля будинку АДРЕСА_1 . Однак, ще у листі від 24.12.2021 року №077/232-2014 відповідач повідомляв позивачу 1 ОСОБА_1 , що за інформацією, наявною у підприємства 08.12.2021 року у період часу з 17:30 год. до 18:00 год. по вул. Івана Мазепи, 10 у Печерському районі м. Києва, внаслідок налипання льоду відбулося падіння гілки клена на проїжджу частину дороги. За інформацією Українського гідрометеорологічного центру (лист від 10.12.2021 № 01-18/1567), 08.12.2021 року та 09.12.2021 року погоду Києва та Київської області визначав теплий атмосферний фронт, який зумовив льодяний дощ, дощ, туман, ожеледь та ожеледицю на дорогах деревах та інших діаметром 8 - 10 мм. Згідно з «Настанови з метеорологічного прогнозування» сильні опади (дощ та сніг) кількістю 15 - 49 мм за 12 год. і менше ожеледь діаметром 6-19 мм, туман видимістю 500 м. та менше тривалістю 3 год. та більше, ожеледиця - вважається небезпечним метеорологічним явищем (І рівень небезпечності). Таким чином, вказані обставини вказують на відсутність ознак протиправної поведінки (вини) відповідача щодо автомобіля позивача 2 ОСОБА_2 (а. с. 179-235).

Крім того, у мотивувальній частині по тексту відзиву, відповідач просить залучити до участі у справі №757/26223/24-ц в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», вказане питання суд залишає без розгляду, з огляду на те, що подане відповідачем клопотання (заява), не оформлене окремим документом, а є частиною обгрунтування відзиву, та фактично не є клопотанням чи заявою відповідача, не відповідає вимогам ч. ч. 1-2 ст. 183 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ч. 4 ст. 127 ЦПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Як вбачається з поданих третьою особою 1 пояснень, останні подано після закінчення встановленого строку на їх подання з одночасним зверненням із заявою про продовження строку для подання пояснень на позов.

Також відповідачем подано клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позову заяву.

З метою забезпечення конституційного права особи на доступ до суду, суд вважає за необхідне поновити третій особі строк для подання пояснень на позов та прийняти до розгляду пояснення на позовну заяву, подані 15.07.2024 року, зареєстровані судом 22.07.2024 року, а також поновити відповідачу строк на подання відзиву, поданого 31.07.2024 року, зареєстрованого судом 02.08.2024 року.

Третя особа 2 Київська міська державна адміністрація пояснення на позов не надала.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 08.12.2021 року о 17:45 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухалася на автомобілі марки ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , по вулиці Івана Мазепи в бік вулиці Лаврської у м. Києві, біля будинку №12 обламалась гілка дерева - клена та впала на дах автомобіля, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу.

Факт настання вказаної події зафіксували працівники поліції, які прибули на виклик позивача ОСОБА_1 , які встановили наступне: водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_2 , керуючи транспортним засобом ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Івана Мазепи в бік вул. Лаврської біля будинку №12, отримала механічні пошкодження автомобіля внаслідок облому гілки дерева, яка впала на задню частину транспортного засобу, пошкодивши дах, кришку багажника та задній бампер, а не здійснила наїзду на перешкоду, що підтверджується рапортом інспектора взводу УПП в м. Києві ДПП (а. с. 9), схемою місця дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 10-11) та поясненнями ОСОБА_1 від 08.12.2021 року (а. с. 12).

04.03.2016 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взявши прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 04.03.2016 року (а. с. 98).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 транспортний засіб марки ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 (а. с. 96).

Відповідно до Звіту №9022 від 15.12.2021 року про визначення вартості матеріального збитку транспортному засобу ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу за витратним підходом становить 113 578, 19 грн, відновлювального ремонту колісного транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 95 095, 62 грн (а. с. 13-42).

16.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва із запитом щодо балансоутримувача зелених насаджень, які розташовані по АДРЕСА_1 (а. с. 54).

16.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Київської міської державної адміністрації із запитом щодо балансоутримувача зелених насаджень, які розташовані по АДРЕСА_1 (а. с. 55).

16.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Київського комунального об`єднання зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД» із запитом щодо балансоутримувача зелених насаджень, які розташовані по АДРЕСА_1 (а. с. 56).

16.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського із запитом на інформацію щодо метеорологічних даних та погодних умов 08.12.2021 року у м. Києві (а. с. 57).

23.12.2021 року за вих. №077/232-1991 Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва повідомило ОСОБА_1 , що на їх балансі перебувають дерева, що ростуть у спеціальних земельних лунках уздовж проїжджої частини по АДРЕСА_1 . Також зазначило, що за інформацією, наявною у підприємства 08.12.2021 року у період часу з 17:30 год. до 18:00 год. по вул. Івана Мазепи, 10 у Печерському районі м. Києва, внаслідок налипання льоду відбулося падіння гілки клена на проїжджу частину дороги. За інформацією Українського гідрометеорологічного центру 08.12.2021 року та 09.12.2021 року погоду Києва та Київської області визначав теплий атмосферний фронт, який зумовив льодяний дощ, дощ, туман, ожеледь та ожеледицю на дорогах, деревах та інших предметах діаметром 8 - 10 мм. (а. с. 58).

23.12.2021 року за вих. №932-5376 Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» на запит ОСОБА_1 від 16.12.2021 року до Київської міської державної адміністрації, повідомило, що територія та дерева за адресою: вул. Івана Мазепи, 12, м. Київ, не перебувають на обслуговуванні та утриманні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (а. с. 60-61).

29.12.2021 року за вих. №077/226-007/226/Р-300-2966 Київське комунальне об`єднання зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД» повідомило ОСОБА_1 , що зелені насадження, які розташовані у спеціальних земельних лунках уздовж проїжджої частини по АДРЕСА_1 перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва (а. с. 63).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

У відповідності до ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Статтею 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв.

Частиною 4 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб.

У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування (ч. 5 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Утримання зелених насаджень у населених пунктах здійснюється у відповідності з Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженими Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006 року.

Відповідно до п. 2.1. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пункті.

Пунктом 3.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Відповідно до п. 5.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України балансоутримувач забезпечує належне утримання та своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або може на конкурсних засадах залучати інші підприємства, установи, організації, використовуючи для цього кошти, передбачені власником об`єкта.

Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів (п. 5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України).

Розділом 9 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України встановлено, що виробничий процес утримання об`єктів зеленого господарства включає: догляд за деревами і чагарниками, живоплотами, виткими рослинами, квітниками, газонами, садовими доріжками та майданчиками, малими архітектурними формами; захист зелених насаджень від шкідників і хвороб, садіння квітів, створення газонів, видаленням окремих дерев, садіння окремих дерев, видалення аварійних дерев, санітарне очищення території об`єкта благоустрою.

Відповідно до п. 9.1.11.2. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України санітарне обрізання крони виконують, щоб позбутися старих, хворих, сухих і пошкоджених гілок, а також гілок, спрямованих всередину крони або зближених одна з одною. Обрізанню підлягають також пагони, що відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом, щоб уникнути їхнього обламування.

Санітарне обрізання потрібно проводити щороку протягом вегетаційного періоду.

Пунктом 9.1.11.3 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України передбачено, що під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.

Згідно з п. 9.1.12. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.

На вулицях і площах населених пунктів у процесі обстеження зелених насаджень виявляють і потенційно аварійні гілки. Це скелетні гілки, які мають видимі ознаки враження шкідниками та хворобами. Їх необхідно видаляти (п. 9.1.13. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України).

Відповідно до розділу 12 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени. При загальному огляді обстежують усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Таким чином, відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності є балансоутримувачі зелених насаджень, уповноважені органами місцевого самоврядування підприємства, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень.

Правилами визначено, що балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

Таким чином, оскільки зелені насадження, які розташовані у спеціальних земельних лунках уздовж проїжджої частини по вулиці Івана Мазепи, 12 у Печерському районі м. Києва перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва, то саме на відповідача за наявності його вини покладається обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок падіння гілки дерева на автомобіль.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) ; 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У частині 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Тобто в деліктних зобов`язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України).

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

Так, судом встановлено, що 08.12.2021 року о 17:45 год. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухалася на автомобілі марки ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 , по вулиці Івана Мазепи в бік вулиці Лаврської у м. Києві, біля будинку №12 обламалась гілка дерева - клена та впала на дах автомобіля, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу. Вказане підтверджується матеріалами справи та не спростовуються відповідачем.

Разом з тим, як зазначалось вище, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Саме відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Обґрунтовуючи відсутність своєї вини відповідач посилається на обставини непереборної сили - внаслідок налипання льоду (ожеледь на дротах, деревах та інших предметах, діаметр 8-10 мм), посилаючись на лист Українського гідрометеорологічного центру від 10.12.2021 року № 01-18/1567 (а. с. 218-219).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, законодавство визначає непереборну силу як надзвичайну або невідворотну зовнішню подію (обставину), що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла відвернути чи уникнути її дії за звичайних обставин при всій обачливості, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Цивільний кодекс України не містить поняття «форс-мажор», але ст. 617 ЦК України підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначає випадок або непереборну силу.

Разом з тим, саме сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є обставинами непереборної сили та те, що саме через них було завдано шкоди потерпілій стороні.

За інформацією Українського гідрометеорологічного центру (лист від 10.12.2021 року № 01-18/1567) за оперативним даними метеорологічної станції Київ (просп. Науки, 37) 08 грудня 2021 року вночі невеликий дощ, кількість опадів 3 мм, вдень помірний дощ, кількість опадів 7 мм.; відносна вологість повітря 95-100 %; відмічалась ожеледь на дротах, деревах та інших предметах, діаметр 8 мм., з 15 год. 56 хв. до 23 год. 57 хв. туман, видимість 400 м., вітер північних напрямків (а. с. 218-219).

Разом з тим, відповідно до листа Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського (просп. Науки, 39, корп. 2, м. Київ) від 22.12.2021 року №991-001-2234/991-061 за даними об`єднаної гідрометеорологічної станції Київ 08.12.2021 року за період 17:00 год. по 20:00 год. встановлено наступні погодні умови: туман помірний з 17:00 год. до 20:00 год., ожеледь помірна з 17:00 год. до 20:00 год., ожеледиця слабка з 17:00 год. до 20:00 год., опадів не було (а. с. 45).

Згідно з Настановою з метеорологічного прогнозування Українського гідрометеорологічного центру від 2019 року (далі - Настанова) небезпечними метеорологічними явищами 1 рівня небезпечності (рівень жовтий) - це явища погоди, які за кількісними показниками, тривалістю та територією розповсюдження створюють певні незручності для населення та функціонування господарського комплексу країни.

Відповідно до Настанови сильні опади (дощ та сніг) кількістю 15 - 49 мм за 12 год. і менше ожеледь діаметром 6-19 мм, туман видимістю 500 м. та менше тривалістю 3 год. та більше, ожеледиця - вважається небезпечним метеорологічним явищем, (І рівень небезпечності).

Ожеледь діаметром 20-39 мм відносить до стихійних метеорологічних явищ ІІ рівня небезпечності.

Отже, ожеледь діаметром 8 мм не відноситься до стихійного метеорологічного явища, тому не вважається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

В матеріалах справи також відсутні будь-які сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які мали місце 08.12.2021 року у м. Києві.

Крім того, відповідач вказує у своєму відзиві, що у 08.12.2021 року був також льодяний дощ, однак вказане не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні та спростовується листом Українського гідрометеорологічного центру від 10.12.2021 року №01-18/1567, який був наданий відповідачем.

Також, відповідач вказує, що відповідач належним чином виконував свої обов`язки щодо догляду за деревами на закріплених за ним об`єктах благоустрою. Так, 10.03.2021 року подавав до КО «Київзеленбуд» відповідну заявку № 077/232-388 від 10.03.2021 року про обстеження зелених насаджень на дільниці парк «Слави» зокрема і на АДРЕСА_3 (а. с. 193).

Посилаючись на Акт обстеження зелених насаджень від 25.05.2021 року № 406-А (а. с. 221-223), відповідач вказує, що дерев аварійних, що підлягали видаленню по вул. І. Мазепи, 10 - 12 не виявлено.

Також вказує, що підтвердженням виконання відповідачем заходів по догляду за зеленими насадженнями є Акти про зняття сухостійних, аварійних, хворих та сильно вражених омелою дерев за березень та квітень 2021 року на дільниці парк «Слави».

Разом з цим, суд наголошує, що відповідно до розділу 12 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік навесні та восени.

Таким чином, відповідач зобов`язаний проводити огляди зелених насаджень два рази на рік навесні та восени, а з урахуванням того, що подія, під час якої була завдана шкода машині позивача 2 ОСОБА_2 сталась зимою, а саме: 08.12.2021 року, то твердження відповідача, що він належним чином виконував свої обов`язки щодо догляду за деревами на закріплених за ним об`єктах благоустрою з посланням на Акт обстеження зелених насаджень від 25.05.2021 року № 406-А, який було складено навесні, не може бути достатнім доказом, з огляду на те, що жодних доказів проведення обстеження зелених насаджень на дільниці парк «Слави» восени суду не надано.

Отже, позивачем не надано суду доказів проведення обстеження зелених насаджень на дільниці парк «Слави» зокрема і на вул. І. Мазепи двічі на рік навесні та восени, як це встановлено розділом 12 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України.

Тому суд відхиляє відповідні доводи відповідача, як такі, що не підтверджені належними доказами.

Таким чином, відповідачем не надано жодних доказів, що ним належно виконувались заходи з благоустрою (у тому числі щорічного обстеження об`єктів зелених насаджень) та доказів того, що не він мав на своїй території аварійних дерев.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначати, що п. 9.1.11.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України також покладено обов`язок не тільки по зрізанню сухостійних та аварійних дерев, а також і догляд, що включає різні види обрізання дерев і формування крони, щоб уникнути їхнього обламування, доказів, здійснення яких відповідачем також не надано суду.

Також відповідач зазначає, що відсутні докази того, що дерево, із якого відломилася гілка, було аварійним. А з Акту обстеження від 08.12.2021 року вбачається, що дерево - клен сріблястий, гілка якого впала на тролейбусні дроти та зачепила авто позивача 2 ОСОБА_2 , знаходиться у задовільному стані, зовнішніх видимих ознак аварійності та сухостійності не має, без ознак хвороби та ушкоджень стовбура, скелетних гілок та кореневої системи.

Поряд з цим, будь яких доказів, пов`язаності факту падіння дерева саме із впливом негативних погодних факторів, дією непереборної сили, форс-мажорною обставиною, яка виключає відповідальність відповідача із завдання шкоди позивачу, суду не представлено.

Встановити причинно-наслідковий зв`язок між падінням дерева на автомобіль позивача та несприятливими погодними умовами є припущеннями, на яких рішення суду ґрунтуватись не може.

За таких обставин, відповідачем не спростовані твердження та докази, надані позивачами, що падіння дерева пов`язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою щодо контролю за належним станом дерева, не надано достеменних доказів того, що падіння дерева відбулось внаслідок непереборної сили - налипання льоду та ожеледі і не пов`язане з неналежним виконанням відповідачем заходів з благоустрою.

Таким чином, відповідачем не доведено відсутність своєї вини, а тому саме відповідач має відповідати за відшкодування шкоди, заподіяної позивачу 2 ОСОБА_2 внаслідок пошкодження її автомобіля.

Щодо розміру матеріальної шкоди, заподіяної позивачу 2 ОСОБА_2 внаслідок пошкодження транспортного засобу ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Звіту №9022 від 15.12.2021 року про визначення вартості матеріального збитку транспортному засобу ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу за витратним підходом становить 113 578, 19 грн (а. с. 13-42).

Відповідачем не надано жодних обґрунтованих заперечень щодо зазначеного Звіту №9022 від 15.12.2021 року, а отже суд оцінює його, як належний та допустимий доказ, як такий, що не викликає сумніви в його правильності і вважає його належним доказом розміру матеріальної шкоди завданої позивачу.

Відповідач, заперечуючи проти розміру матеріальної шкоди, посилається лише на те, що відповідно до Звіту №9022 від 15.12.2021 року про визначення вартості матеріального збитку транспортному засобу ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку складає - 95 095,62 грн, що є вирване із контексту, оскільки відповідно до даного Звіту вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу за витратним підходом становить 113 578, 19 грн, відновлювального ремонту колісного транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 95 095, 62 грн (а. с. 13-42).

Разом з тим, позивачами також надано Акт виконаних робіт №РН-0000086 від 31.01.2022 року, яким підтверджується проведення відновлювального ремонту транспортному засобу ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , на загальну суму 113 578, 19 грн (а. с. 172).

Таким чином, доведеним є понесення матеріальної шкоди, заподіяної позивачу 2 ОСОБА_2 внаслідок пошкодження транспортного засобу ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 113 578, 19 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем не заявлялось клопотання про призначення у справі судової експертизи, а також не надано свого висновку експерта щодо розміру матеріального збитку, заподіяного позивачу, внаслідок падіння гілки дерева 08.12.2021 року на транспортний засіб ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 .

Понесення позивачем 2 ОСОБА_2 витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 3 000, 00 грн підтверджується квитанцією від 17.12.2021 року, а отже вказані витрати теж підлягають відшкодуванню позивачу 2 ОСОБА_2 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача 2 ОСОБА_2 підлягає стягненню завдана майнова шкода у розмірі 113 578, 19 грн та 3 000, 00 грн, в якості витрат на послуги з оцінки матеріального збитку, оскільки такі витрати були понесені позивачем задля відновлення своїх порушених прав.

Щодо доводів відповідача, що ним було укладено Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами за шкоду заподіяну в наслідок здійснення застрахованої діяльності № 05/05/2021 від 05.05.2021 року із Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія», яке зобов`язалась виплатити страхове відшкодування в межах страхової суми у разі настання страхового випадку, то суд не бере їх до уваги з огляду на наступне.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, цивільно-правова відповідальність якого застрахована Договором добровільного страхування відповідальності перед третіми особами за шкоду заподіяну в наслідок здійснення застрахованої діяльності № 05/05/2021 від 05.05.2021 року із Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія», після задоволення вимоги потерпілого (позивача 2 ОСОБА_2 ) не позбавлений права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Щодо позовних вимог у частині стягнення із відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз`яснень, наданих у п. п. 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, в обґрунтування моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн позивачу 1 ОСОБА_1 та її малолітньому сину, які під час події 08.12.2021 року знаходились в автомобілі, позивачі посилаються на те, що позивач 1 ОСОБА_1 отримала дуже сильний психологічний стрес, внаслідок якого вона змушена була звернутися до лікарів спеціалістів для лікування малолітнього сина, оскільки дитина постійно була сильно збуджена (плакала, кричала) та почала всього лякатися. Також, позивачі вказують, що моральний стан здоров`я ОСОБА_1 на фоні стресу і страху за здоров`я дитини теж погіршився. До того ж, ОСОБА_1 повідомляє, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу вона була позбавлена можливості користуватися ним, вказане порушило звичайний ритм життя її та дитини та змусило їх користуватися громадським транспортом, що спричинило дискомфорт та психологічний тиск.

Проте, як вбачається з доданої до позову позивачами схеми місця ДТП (а. с. 10-11), рапорту від 08.12.2021 року (а. с. 9) під час падіння гілки у автомобілі не перебувало інших осіб (пасажирів), лише позивач 1 ОСОБА_1 .

Так, у поясненнях щодо ДТП позивач 1 ОСОБА_1 (а. с. 12) остання не зазначає, що у автомобілі перебував її син, а жодних доказів перебування малолітнього сина позивача 1 ОСОБА_1 у транспортному засобі ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , під час події 08.12.2021 року позивачами не надано, тому суд вважає вказаний факт не доведеним, як і звернення до лікарів з питання лікування сина позивача 1 ОСОБА_1 та взаємозв`язок між його лікуванням та подією, що трапилася 08.12.2021 року.

Разом з цим, суд погоджується з доводами позивачів, що внаслідок пошкодження транспортного засобу ТОYOТА YARIS, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у користуванні позивача 1 ОСОБА_1 , користування яким підтверджено власником вказаного транспортного засобу, позивачу 1 ОСОБА_1 було порушено її звичайний ритм життя, що спричинило дискомфорт та психологічний тиск, чим завдано останній моральної шкоди.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Так, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, виходячи із засад розумності, об`єктивності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 50 000, 00 грн є надмірною, а тому дана вимога підлягає частковому задоволенню в частині розміру моральної шкоди у сумі 5 000, 00 грн.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позову із відповідача на користь позивача 2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн (за одну майнову позовну вимогу, задоволену у повному обсязі), із відповідача на користь позивача 1 - судовий збір у розмірі 121, 12 грн (за одну майнову позовну вимогу, задоволену частково пропорційного розміру задоволеної вимог (10 % від 1 211, 20 грн).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 14, 15, 16, 22, 23, 511, 617, 636, 1166, 1167, 1173, 1187, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 15, 22, 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженими Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006 року, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва, треті особи: Київське комунальне об`єднання зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД», Київська міська державна адміністрація, про стягнення майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва на користь ОСОБА_2 завдану майнову шкоду у розмірі 113 578, 19 грн та витрати за виконання автотоварознавчого дослідження у розмірі 3 000, 00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121, 12 грн.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач: Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва, адреса: вул. Залізничне шосе, 61, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 03359760.

Третя особа 1: Київське комунальне об`єднання зелених насаджень міста «КИЇВЗЕЛЕНБУД», адреса: вул. Кудрявська, 23, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 03362123.

Третя особа 2: Київська міська державна адміністрація, адреса: вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 00022527.

Суддя Г.О. Матійчук