Постанова

від 18.02.2025 по справі 948/1921/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/1921/23 Номер провадження 22-ц/814/386/25Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Ванда А.М.,

з участю представника відповідача адвоката Литовченка Р.В., позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Слуцького О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у місті Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2

на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 26 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 09 серпня 2024 року, постановленні суддею Косик С.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Карлівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

30.10.2023 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, уточнивши його вимоги заявою від 12.01.2024, у якій просила:

- визнати батьківство ОСОБА_2 щодо дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- внести відповідні зміни щодо батька дитини до актового запису №15 від 16.05.2013 про народження дитини, складеного виконавчим комітетом Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області;

- зобов`язати Карлівський ВДРАЦС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису №15 від 16.05.2013 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного виконавчим комітетом Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області щодо відомостей про батька, де у розділі «відомості про батька» в графах «прізвище, ім`я по-батькові», замість запису « ОСОБА_4 », змінити на « ОСОБА_2 », а також змінити підставу внесення відомостей про батька; прізвище дитині ОСОБА_3 просить залишити без змін;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення в суд із цим позовом та до досягнення дитиною повноліття

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проживала із відповідачем однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 . Батьком дитини є відповідач, який не виявив бажання визначити походження спільної дитини за заявами про визнання батьківства, у зв`язку з чим відомості про батька в актовому записі про народження дитини внесено в порядку статті 135 СК України, батьком зазначено « ОСОБА_4 ».

Зазначає, що спільне життя сторін супроводжувалося постійними сварками, ініційованими ОСОБА_2 , який застосовував відносно неї фізичне насильство. Коли дитині виповнилося два роки, стосунки сторін припинилися і відповідач припинив приймати участь у вихованні та утриманні малолітнього сина.

Будучи біологічним батьком дитини, відповідач зобов`язаний брати участь у його матеріальному забезпеченні, але такий обов`язок ним не виконується. Тоді як, за відсутності реєстрації шлюбу сторін та відомостей про його батьківство у свідоцтві про народження дитини, позивачка не має можливості ініціювати питання стягнення аліментів на утримання малолітнього сина в судовому порядку. Із підстав викладеного, просить захисти порушене право в межах заявлених позовних вимог.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 26.07.2024 позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внесено відомості до актового запису №15 від 16.05.2013, складеного виконавчим комітетом Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши батьком дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 12.01.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3220,80 грн., а також на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Додатковим рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 09.08.2024 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачкою доведено та не спростовано відповідачем, який ухилився від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, факт його батьківства по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання рішення суду про визнання батьківства є підставою для внесення відповідних змін у актовий запис про народження дитини, що виключає підстави для задоволення позову в частині зобов`язання Калівського ВДРАЦС вчинити такі дії.

Постановляючи до стягнення аліменти в частці від доходу відповідача, районний суд виходив із того, що малолітня дитини проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу в утриманні сина, але добровільно таку допомогу не надає.

Відповідач оскаржив указані судові рішення в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову по суті спору та стягненні витрат на правову допомогу.

У доводах апеляційної скарги відповідач заперечив своє батьківство по відношенню до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як і факт спільного проживання з його матір`ю, позивачкою, однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

Доводить, що не ухилявся від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та з поважних причин, зумовлених проходженням ним військової служби за призовом під час мобілізації, не мав можливості прибути до експертної установи для відбору генетичного матеріалу. Проте суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, що вважає істотним порушенням процесуального закону.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 22.10.2024.

27.10.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшли відзиви позивача на апеляційні скарги, які просить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Зазначає, що у відповідача були відсутні будь-які перешкоди у поданні відзиву на позовну заяву, необхідних доказів та інших заяв по суті, а тому вважає його твердження про порушення процесуальних прав необґрунтованими та безпідставними.

Наголошує, що згідно із наявними у справі доказами відповідач проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка знаходиться у АДРЕСА_2 , а відтак, має об`єктивну можливість приймати участь у судових засіданнях, у тому числі, в режимі відеоконференції.

Звертає увагу, що експерт двічі викликав відповідача для відібрання біологічних матеріалів і такий виклик здійснювався не на конкретний час, а фактично на половину робочого дня. Вважає, що за цей проміжок часу він міг безперешкодно приїздити з військової частини до експерта. Тоді як уся процедура з урахуванням витрат часу на переїзд потребувала б максимально однієї години.

Указує на відсутність у справі будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неприбуття відповідача до експерта, а також неможливості прибути для відібрання зразків у зручний для відповідача час.

Просить врахувати позицію Верховного Суду, сформульовану у справі №753/19628/17 від 09.11.2022, за змістом якої довідка форми 5 та витяг з наказу командира військової частини не підтверджують наявності підстав для зупинення провадження у справі згідно із пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Звертає увагу, що при оскарженні рішення районного суду в апеляційному порядку відповідач не заявляє клопотання про призначення повторної експертизи. Будь-яких доказів здійснення ним спроб взяти участь у проведенні експертизи матеріали справи не містять, як і доказів на спростування його батьківства.

Просить застосувати до спірних правовідносин позицію Верховного Суду, сформульовану у справах №643/9245/18 від 21.02.2020, №332/2901/15-ц від 10.02.2021, №382/2559/15-ц від 23.10.2019, за змістом якої підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про проходження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися у сукупності. Натомість, за правилами статті 109 ЦПК України ухилення відповідача від проведення молекулярно-генетичної експертизи, з огляду на його обізнаність щодо її призначення та необхідності надання зразків, є обґрунтованою підставою для визнання факту батьківства та задоволення позовних вимог.

Наполягає на законності додаткового судового рішення та підставності стягнення правничих витрат, розмір яких підтверджений належними доказами та повідомляє, що орієнтовний розмір правничих витрат в суді апеляційної інстанції складатиме 12000,00 грн.

07.11.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов лист Карлівського ВДРАЦС у Полтавському районі Полтавської області про розгляд справи за відсутності представника відділу. При вирішенні справи покладається на розсуд суду.

21.11.2024 представником позивача - адвокатом Слуцьким О.В. заявлено клопотання про долучення доказів, наданих у копіях, а саме: додатку №3 до договору про надання правової допомоги від 11.08.2024 №11/11-23-1; акту прийому-передачі від 19.11.2024; квитанції до прибуткового касового ордеру.

17.02.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Литовченка Р.В. про долучення доказів, а саме, довідки про проходження ОСОБА_2 військової служби та свідоцтва про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У суді апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Литовченко Р.В. доводи апеляційних скарг підтримав, наполягаючи на їх задоволенні.

Позивачка та її представник - адвокат Слуцький О.В. проти задоволення апеляційних скарг заперечили з підстав, раніше детально викладених у відзивах на апеляційні скарги.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про поважність причин неявки апеляційний суд не повідомили, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши поясненняпредставників сторін,перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується доказами, що 19 квітня народився ОСОБА_3 , про що 16.05.2013 складено відповідний актовий запис №15; батьками є: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 ./а.с.15 т.1/

Згідно із Актом від 15.09.2023, складеним комісією у складі: депутата селищної ради Кольвах І.С., сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у присутності власника будинку ОСОБА_9 , встановлено, що ОСОБА_1 на даний момент проживає з батьками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також сином ОСОБА_3 , 2013 р.н. по АДРЕСА_3 . Із квітня 2013 року по грудень 2014 року від ОСОБА_2 була допомога. Із 2015 року та по цей час ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина./а.с.16 т.1/

До позовної заяви додано роздруківки фотознімків та нагород./а.с.17-28 т.1/

07.11.2023 відповідач ОСОБА_2 звернувся в суд із клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. В обґрунтування заявленого клопотання додано: копію військового квитка серії НОМЕР_2 , довідку військової частини НОМЕР_1 на підтвердження того, що солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 із 11.03.2023./а.с.40-43 т.1/

13.12.2023 військова частина № НОМЕР_3 надала суду довідку, додаток 24 до інструкції з діловодства у Збройних силах України, Форма 5, за змістом якої солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , із 11.03.2023; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2023 №98, яким солдата ОСОБА_2 , якого призвано ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначено на посаду водія топогеодезичного відділення військової бойового управління командного пункту військової частини НОМЕР_1 , ВОС-790037А, шпк «солдат»./а.с.78-81 т.1/

Ухвалами Машівського районного суду Полтавської області від 12.01.2024:

- відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі/а.с.90-91 т.1/;

- призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

1) Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Полтаві?

2) Яка вірогідність батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .?

Питання щодо відібрання відповідних зразків, які необхідні для проведення дослідження покладено на експертну установу (Полтавське НДЕКЦ МВС України).

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з`явитися до експертної установи у визначений експертом час з метою відбору необхідних зразків для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Роз`яснено сторонам положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі, зокрема про те, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також, яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні./а.с.95-96 т.1/

27.02.2021 судовий експерт Канюка О.Ю. звернувся в суд із клопотанням №СЕ-19/117-24/3359-БД, за змістом якого для проведення молекулярно-генетичної експертизи необхідна явка громадян разом - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Полтавського НДЕКЦ МВС за адресою: м.Полтава, пров.Рибальський,8, для відбору зразків букального епітелію 21.03.2024 з 09:00 до 12:00 год./а.с.120 т.1/

17.04.2024 до суду надійшло повідомлення судового експерта №СЕ-19/117-24/3359-БД про неможливість проведення судової експертизи; підстава: 21.03.2024 до експертної установи з`явилися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для відбору експериментальних зразків. ОСОБА_2 не з`явився./а.с.125 т.1/

14.06.2024 у судовому засіданні допитано в якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 /а.с.146, 147 т.1/

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що позивачка є її дочкою. Остання зустрічалася з ОСОБА_2 , вони мають спільного сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого він забирав з пологового будинку та визнавав своє батьківство. Після народження сина вони разом проживали у м.Полтаві, а після переїзду відповідача до с.Новий Тагамлик приїздив до сина та допомагав йому. Зараз відповідач участі у вихованні сина не приймає, матеріальної допомоги не надає.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що позивачка є його сестрою. Вона певний час проживала разом із відповідачем ОСОБА_2 у будинку її батьків. Зазначає, що відповідач приїздив до дитини, передавав йому подарунки, давав гроші. На даний час відповідач участі у вихованні сина не приймає, допомоги на його утримання не надає.

При постановленні рішення районний суд виходив із того, що відповідач не спростував доводи позивачки, ухилився від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, а тому позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення відомостей до актового запису про народження дитини про батька є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Установивши, що дитина проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні, а відповідач доказів надання допомоги на утримання сина в добровільному порядку не надав, з огляду на його молодий вік та проходження ним військової служби, районний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що відповідає розміру аліментів, визначеному ч.5 ст.183 СК України.

У задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Карлівського ВДРАЦС внести зміни до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька відмовлено за безпідставністю.

При постановленні додаткового рішення, яким вирішено питання стягнення правничих витрат на користь позивачки, районний суд виходив із підстав їх доведеності та обґрунтованості належними доказами.

Апеляційний суд із такими висновками районного суду, в оскаржуваній частині, у повній мірі погодитися не може з огляду на наступне.

Стосовно визнання батьківства, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1)за заявоюматері табатька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Згідно з приписами частини першої статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, який є одним з ключових доказів та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Наведене відповідає позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №444/526/18, від 08.03.2023 у справі №205/5698/21.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Отже, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які забезпечують повноту дослідження обставин справи та покладають тягар доказування на сторони.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконано та доказів на спростування його батьківства по відношенню до малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , судам першої та апеляційної інстанцій не надано, а тому за правилами частини 4 статті 12 ЦПК України він несе тягар наслідків із цим пов`язаних.

Натомість у межах заявленого спору позивачка не заявляла вимог про встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, а тому такі позовні вимоги судом не вирішувалися.

Посилання відповідача, викладені ним у апеляційній скарзі, щодо безпідставного відхилення його клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, колегія суддів відхиляє. Тоді як факт призначення відповідача ОСОБА_2 на посаду водія топогеодезичного відділення військової бойового управління командного пункту військової частини НОМЕР_1 не є беззаперечною підставою для застосування судом положень п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України.

Крім того, відповідач не зазначив у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи на період знаходження його на військовій службі, враховуючи, що він має змогу здійснити реалізацію наданих йому ЦПК України прав особисто в порядку статті 212 ЦПК України, а також через представника.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не ухилявся від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи не підтверджені жодними доказами, а тому установивши, що 21.03.2024 до експертної установи з`явилися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для відбору експериментальних зразків, а ОСОБА_2 не з`явився, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про застосування наслідків, визначених статтею 109 ЦПК України.

Стосовно підставності та розміру постановлених до стягнення аліментів, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до вимог статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом частини п`ятої статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Як убачається із наданих відповідачем апеляційному суду доказів, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

Указаний доказ не становив предмет дослідження суду першої інстанції, проте, у порядку частини третьої статті 367 ЦПК України приймається апеляційним судом до уваги, як такий, що має істотне значення для правильного вирішення спору в частині розмірі постановлених до стягнення аліментів, що, серед іншого, забезпечить дотримання принципу процесуальної економії. Оскільки спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у особи не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тобто, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, забезпечувати відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованій у справі №522/1528/15-ц від 26.01.2021.

Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів, постановлених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зменшити з 1/4 до 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 12.01.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

За правилами частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам, розмір правничих витрат, постановлених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід зменшити з 25000,00 грн. до 15000,00 грн.

Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга відповідача не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.367,368,374,376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 26 липня 2024 року змінити в частині розміру аліментів, постановлених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зменшивши його з 1/4 до 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 12.01.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Додаткове рішення Машівського районного суду Полтавської області від 09 серпня 2024 року змінити, зменшивши розмір правничих витрат, постановлених до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 25 000,00 грн. до 15000,00 грн.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.02.2025.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак