Рішення

від 24.02.2025 по справі 140/21/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/21/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні періодів роботи продавцем у магазині «НАШ №2» ЗАТ «Агроконтракт» з 10 жовтня 2005 року по 21 квітня 2009 року, касиром торговельного залу магазину «НАШ №2» у ТзОВ «Торговий дім «Аванта» з 22 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року до страхового стажу; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 10 жовтня 2005 року по 21 квітня 2009 року продавцем у магазині «НАШ №2» ЗАТ «Агроконтракт», період роботи з 22 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року касиром торговельного залу магазину «НАШ №2» у ТзОВ « Торговий дім «Аванта» та внести відомості про зарахований страховий стаж до системи персоніфікованого обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 в період з 10.10.2005 по 21.04.2009 працювала продавцем з виконанням обов`язків касира у магазині «НАШ №2» ЗАТ «Агроконтракт», з 22.04.2009 по 16.04.2010 - касиром торговельного залу магазину «НАШ № 2» у ТзОВ «Торговий дім «Аванта», однак у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про нарахований страховий стаж за період роботи з 10.10.2005 по 21.04.2009 та з 22.04.2009 по 31.12.2009.

27.09.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про внесення змін до Реєстру застрахованих осіб щодо періоду роботи в ЗАТ «Агроконтракт» з 2005 року по 2010 рік на підставі довідки комунальної установи Луцький міський трудовий архів №439/1-11 від 27.02.2024, оскільки у індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 відомості про її страховий стаж у вказаний період відсутні.

У відповідь на вказану заяву ГУ ПФУ у Волинській області листом від 07.10.2024 №0300-0704-8/59116 повідомив ОСОБА_1 , що саме страхувальник повинен виправити помилки у поданій відносно неї звітності, а у випадку припинення страхувальника без призначення правонаступника зазначило, що дане питання слід вирішувати в судовому порядку.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що за результатами аналізу відомостей ОСОБА_1 у персональній електронній обліковій картці застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб встановлено відсутність даних про страховий стаж за запитуваний період, а саме 2005-2010 роки. Страхувальник, з яким ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах в зазначеному періоді (ЗАТ «Агроконтракт», код за ЄДРПОУ 20136032) в складі звітності не подавав інформацію про заробітну плату позивача. Поряд з цим, відповідно до даних відомостей з реєстру страхувальників ЗАТ «Агроконтракт» припинило свою діяльність, дата зняття з обліку за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.07.2012.

У разі припинення страхувальника, зміни та уточнення до відомостей реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника ОСІ визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденним строк після надходження (надання особою) рішення суду (пункт 4 розділу IV Положення №10-1). З огляду на що, відповідач вважає, що ГУ ПФУ у Волинській області у спірних правовідносинах діяло правомірно, на підставі та в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його не можна вважати протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 22.04.2009 по 31.12.2009 касиром торговельного залу магазину «НАШ №2» у ТзОВ «Торговий дім «Аванта» та внести відомості про зарахований страховий стаж до системи персоніфікованого обліку відповідач звертає увагу, що позивач із заявою щодо внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстр застрахованих осіб не зверталась, довідку про заробітну плату за вказаний період не надавала. Також статус страхувальника, з яким ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах в зазначеному періоді (ТзОВ «Торговий дім «Аванта», код за ЄДРІІОУ 35495114) управлінням не досліджувалося. А отже, між позивачем та відповідачем відсутній предмет спору в ній частині вимог.

З врахуванням наведеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обстави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 10.10.2005 по 21.04.2009 працювала продавцем з виконанням обов`язків касира у магазині «НАШ №2» ЗАТ «Агроконтракт», з 22.04.2009 по 16.04.2010 - касиром торговельного залу магазину «НАШ № 2» у ТзОВ «Торговий дім «Аванта», що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а. с. 11-16).

Разом із тим, в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 за персоніфікованими відомостями за серією та номером паспорта НОМЕР_2 відсутні відомості про роботу позивача у періоди з 10.10.2005 по 21.04.2009 та з 22.04.2009 по 31.12.2009.

27.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про внесення змін до Реєстру застрахованих осіб, а саме даних щодо періоду роботи ОСОБА_1 в ЗАТ «Агроконтракт» з 2005 року по 2010 рік на підставі архівної довідки від 27.02.2024 №439/1-11, виданої Комунальною установою Луцьким міським трудовим архівом (а. с. 23).

Листом від 07.10.2024 №0300-0704-8/59116 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для внесення змін до Реєстру застрахованих осіб та роз`яснено порядок внесення змін до реєстру на підставі рішення суду у разі припинення страхувальника, зміни та уточнення до відомостей реєстру застрахованих осіб, які вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.

Вважаючи такі дії ГУ ПФУ у Волинській області протиправними, позивач звернулась в суд із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Зідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною другої статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.

Тобто щодо періодів трудової діяльності після 01.07.2000, то Верховний Суд при застосуванні норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» (статті 56), Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (статті 20, 24, 40, 106) виснував, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Окрім цього, відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи для призначення пенсії зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

За визначенням пунктів 1, 3, 7, 10 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1); застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3); Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом (пункт 7); страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Статтею 14-1 вказаного Закону визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

Відповідно до статті 18 Закону № 2464-VI джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та Пенсійного фонду від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; платників єдиного внеску; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад; податкових органів та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску; інших джерел, передбачених законодавством.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регламентований статтею 21 Закону №1058-IV.

Так, відповідно до частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від:

державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

роботодавців;

застрахованих осіб;

фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру;

податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією;

державної служби зайнятості;

інших підприємств, установ, організацій та військових частин;

компаній з управління активами;

зберігачів;

інших джерел, передбачених законодавством.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону №1058-IV персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відомості про осіб, які підлягали загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття та отримували допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, подаються державною службою зайнятості.

Відомості про осіб, зазначених у пункті 14 статті 11 цього Закону, подаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноваженим органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах четвертому - сьомому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Згідно з частиною шостою статті 20 Закону №2464-VI відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (надалі - Положення №10-1), відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Пунктом 4 розділу І «Загальні положення» Положення № 8-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 5 розділу І «Загальні положення» Положення № 8-1).

Згідно з пунктом 1 розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення №8-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 8-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме:

персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;

відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства;

відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства;

відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;

відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність;

відомості про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та одноразової сплати особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

відомості електронних пенсійних справ, включаючи інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи; інформація про членів сім`ї застрахованої особи, які знаходяться на її утриманні, та її дітей;

періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків;

інформація щодо виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, включаючи дані про підставу (дата та вид страхового випадку), дати початку та закінчення здійснення виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування виплат, їх вид, суми виплат;

інформація про звернення громадян до органів Пенсійного фонду України, включаючи дані про надання особам електронних послуг відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (відомості веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України);

інформація про фізичних осіб, які сплачують / за яких сплачують страхові внески до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

відомості про надання третім особам інформації з Реєстру застрахованих осіб, що стосується такої застрахованої особи.

Пунктом 3 розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 8-1 визначено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником (абзац перший пункту 4 розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення № 8-1).

Згідно з абзацами другим, третім пункту 4 розділу IV «Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них» Положення №8-1 у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.

Таким чином, наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб надалі є підставою для призначення/перерахунку та здійснення пенсійних виплат. Водночас відсутність у Реєстрі відповідної інформації призводить до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Судом встановлено, що в спірний період з 10.10.2005 по 21.04.2009 ОСОБА_1 працювала продавцем з виконанням обов`язків касира у магазині «НАШ №2» ЗАТ «Агроконтракт», з 22.04.2009 по 16.04.2010 - касиром торговельного залу магазину «НАШ № 2» у ТзОВ «Торговий дім «Аванта», що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також архівною довідкою від 27.02.2024 №439/1-11, виданою Комунальною установою Луцький міський трудовий архів, з якої вбачається, що в спірні періоди роботи позивачу було нарахована заробітна плата.

Суд враховує, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення/перерахунку та здійснення пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призводить до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Стаття 46 Конституції України, стаття 22 Загальної декларації прав людини, стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, стаття 23 Європейської соціальної хартії (переглянутої) закріплюють право особи на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд наголошує, що неналежний порядок видачі або заповнення документів з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2019 (справа №144/669/17) та від 20.03.2019 (справа №688/947/17), згідно з якою, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Згідно із пунктами 7 - 9 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій.

Пенсійний фонд України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає акти організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

З урахуванням положень пунктів 3, 4, 9 розділу ІV, пункту 2 розділу V Положення 10-1 керівник територіального органу Пенсійного фонду України на підставі свого наказу уповноважений внести зміни, уточнення до відомостей Реєстру про застраховану особу, у тому числі відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява №21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява №17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява №20372/11, § 65)).

Як зазначено вище, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України).

Суд зауважує, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованої особи у подальшому є підставою для призначення виплат у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних обставин, а також для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат. У свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов`язковим державним соціальним та пенсійним страхуванням.

За правилами абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, а також зважаючи на те, що у силу наведених вище вимог Положення про реєстр застрахованих осіб підставою для внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб є рішення суду, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо невнесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про періоди роботи позивача з 10.10.2005 по 21.04.2009 продавцем у магазині «НАШ №2» ЗАТ «Агроконтракт», з 22.04.2009 по 31.12.2009 касиром торговельного залу магазину «НАШ №2» у ТзОВ «Торговий дім «Аванта» та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області внести відомості до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про періоди роботи позивача з 10.10.2005 по 21.04.2009 продавцем у магазині «НАШ №2» ЗАТ «Агроконтракт», з 22.04.2009 по 31.12.2009 - касиром торговельного залу магазину «НАШ №2» у ТзОВ «Торговий дім «Аванта».

Щодо позовних вимог в частині зарахування позивачу до страхового стажу сспірних періодів роботи з 10.10.2005 по 21.04.2009 продавцем у магазині «НАШ №2» ЗАТ «Агроконтракт», з 22.04.2009 по 31.12.2009 - касиром торговельного залу магазину «НАШ №2» у ТзОВ «Торговий дім «Аванта», суд виходить з такого.

Закон України №1058-IV визначає, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відтак, відображення у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про періоди роботи позивача буде слугувати підставою для зарахування відповідних періодів до страхового стажу.

У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем буде порушено вищенаведені норми щодо обрахунку страхового стажу позивача. З огляду на наведене, заявлені в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх передчасністю.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи, а отже відсутні підстави для задоволення позову в цій частині, оскільки захисту підлягають лише порушені права.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина друга статті 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містив вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43403, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо невнесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про періоди роботи ОСОБА_1 з 10.10.2005 по 21.04.2009 продавцем у магазині «НАШ №2» ЗАТ «Агроконтракт» та з 22.04.2009 по 31.12.2009 касиром торговельного залу магазину «НАШ №2» у ТзОВ «Торговий дім «Аванта».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області внести відомості до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про періоди роботи ОСОБА_1 з 10.10.2005 по 21.04.2009 продавцем у магазині «НАШ №2» ЗАТ «Агроконтракт» та з 22.04.2009 по 31.12.2009 касиром торговельного залу магазину «НАШ №2» у ТзОВ «Торговий дім «Аванта».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський