Рішення

від 24.02.2025 по справі 320/41353/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 року № 320/41353/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Діски А. Б.,

за участю секретаря судового засідання Колодуба О. С.,

представника позивача Мороз Т. Л.,

представника відповідача Удода І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТД- РИТЕЙЛ" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТД- РИТЕЙЛ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 238/ж10/31-00-07-05-01-24 від 28.02.2024 про нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 19562033,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним податковим повідомленням-рішенням на підставі необґрунтованих висновків Акту фактичної перевірки, за відсутності в діях позивача порушень положень п. 1 та п. 2 ст. З ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідач протиправно нарахував ТОВ «ФТД-Ритейл» штраф в розмірі 19 562 033,05 грн. Також, на думку, позивача, протиправно була призначена перевірка магазину з огляду на підстави її проведення, викладені в наказі.

Ухвалою суду від 18.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому наголосив, що спірне рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством за наслідками перевірки позивача, якою виявлено проведення останнім розрахункових операцій не на повну вартість товару.

Дане порушення полягало в тому, що продавцем товар пропонується до продажу за ціною зазначеною у ціннику. Однак в ході фіскалізації його продажу розрахункову операцію не на повну суму вартості товарів, а саме: вартість товару зменшено на суму комплектів вартості послуги «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг». Загальна сума покупки у фіскальному чеку відповідає ціні товару, зазначеній на ціннику.

Покупець послуги «Надання доступу до комплектів електронних примірників аудіо книг» не замовляв, вона була включена до фіскального чеку без попереднього погодження підтверджується погодження з покупцем, що підтверджується наданою інформацією покупцями товарів в соціальних мережах, мережі Інтернет. В ході проведеної перевірки встановлені факти проведення таких операцій.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що відповідачем не наведено жодних обґрунтувань щодо правових підстав позову. Твердження відповідача про те, що споживачами не замовлялись придбані у позивача комплекти електронних примірників аудіо книг, озвучених українською мовою є безпідставні і не заслуговують на увагу. Одночасно зазначила, що позивачем у період з 01 по 28 листопада 2023 року здійснювалися операції з продажу товарів зі споживачами на підставі публічного договору за акційною ціною на умовах акційної пропозиції, затвердженої наказом № 121023006 від 12.10.2023 Про проведення рекламної (маркетингової) акції під умовною назвою Комплект аудіокниг.

Ухвалою суду від 04.11.2024, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі в справі №320/41353/24 в якості третьої особи - Головне управління ДПС у Волинській області.

Третьою особою було подано до суду письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що за адресою: м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1 в магазині «Фокстрот» у період з 01.10.2023 по час закінчення фактичної перевірки здійснювалась роздрібна торгівля побутовою технікою, електронікою та іншими товарами через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) за фіскальними номерами 4000143541, 4000143542, 4000143543, 4000143544, 4000656883, 4000656728, 4000739721.

В ході проведення перевірки Головним управлінням ДПС у Волинській області встановлено системні факти продажу товарів ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ», у вказаній господарській одиниці, не на повну суму їх вартості. Зазначене порушення полягає в наступному: продавцем товар пропонувався до продажу за цінами зазначеними в ціннику, однак в ході фіскалізації їх продажу розрахункові операції через РРО проведено не на повну суму вартості таких товарів, а саме: вартість товарів зменшувалась на суму вартості послуги «Комплект ел. прим, аудіокниг, озвучених українською мовою».

Покупці послуги «Комплект ел. прим, аудіокниг, озвучених українською мовою» не замовляли, вони були включені до фіскального чеку без попереднього погодження з покупцем, що підтверджується наявною інформацією покупцями товарів в соціальних мережах, мережі інтернет.

Таким чином представник Головного управління ДПС у Волинській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У додаткових поясненнях представник позивача вказує, що в своїх поясненнях Головне управління ДПС у Волинській області підтверджує, що фактична перевірка об`єкта торгівлі позивача здійснювалась цим контролюючим органом у період з 12.01.2024 по 26.01.2024 на підставі відомостей та інформації наявної в базі даних СОД РРО про обсяг реалізованих позивачем товарів за період з 06.11.2023 по 27.11.2023, тобто виключно на підставі відомостей інформаційних баз ДПС за попередній період.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 20.12.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача та представник третьої особи проти задоволення позову заперечували.

Суд, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Головним управлінням ДПС у Волинській області проведена фактична перевірка магазину Товариства, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Сухомлинського, 1, у присутності керуючого магазину, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 26.01.2024 № 002657, який зареєстровано в органі ДПС 11.12.2023 за № 1640/03-20-07-05/43890029 (далі - Акт), яким зафіксовано, що Товариство здійснює діяльність у сфері роздробної торгівлі непродовольчих товарів, з використанням у своїй діяльності належим чином зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій. В ході проведення фактичної перевірки встановлені факти продажу товару Товариством не на повну суму вартості товару.

Зазначене порушення полягає у наступному: продавцем товар пропонується для продажу за ціною зазначеною в ціннику. Однак в ході фіскалізації продажу Товариство розрахункову операцію через ПРРО проведено не на повну суму вартості товарів, а саме Товариством вартість товару зменшено на суму вартості послуги доступу до комплектів електронних примірників аудіокниг, озвучених українською мовою. Загальна сума покупки у фіскальному чеку відповідає ціні товару, зазначеній у ціннику. Покупці послуги «Комплектів електронних примірників аудіокниг, озвучених українською мовою» не замовляли, вони були включені до фіскального чеку без попереднього погодження з покупцем, що підтверджується наявною інформацією покупцями товарів у соціальних мережах мережі інтернет.

В ході перевірки встановлені факти проведення таких операцій:

- фіскальний чек ПРРО 4000143543 від 06.11.2023 № vDFnn7akLR8 на загальну суму 7999.90 грн., згідно чеку товар (телевізор GAZER TV32-UN1) продано по ціні 6600,00 грн. (не на повну його вартість), а саме: ціна реалізації зменшена на 1399.90 грн. за рахупок продажу вдаваних послуг «Комплект сл. прим. аудіокни, озвучених укр. мовою»;

- фіскальний чек ПРРО 4000143542 від 20.11.2023 № IrEUgA9cС54 на загальну суму 4299,00 грн., згідно чеку товар (фен PHILIPS BHD720/10 серії 7000) продано по ціні 3699,10 грн. (не на повну його вартість), а саме: ціна реалізації зменшена на 599.90 грн. за рахунок продажу вдаваних послуг «Комплект ел. прим. аудіокниг, озвучених укр. мовою»;

- фіскальний чек ПРРО 4000739721 від 25.11.2023 № cjleSWIT0PQ на загальну суму 12888,00 грн., згідно чеку товар (пилосос-робот ROWENTA RR8577WIІ) продано по ціні 10438,10 гри. (не на повну його вартість), а саме: ціна реалізації зменшена на 2449.90 грн. за рахунок продажу вдаваних послуг «Комплект ел. прим. аудіокниг, озвучених укр. мовою»

В той же час, згідно з наявною податковою інформацією за період з 01.10.2023 по 26.01.2024 відповідно до електронних копій фіскальних чеків ПРРО ф/н 400143541, 400143542, 400143543, 4000739721 встановлені аналогічні факти продажу товарів не на повну суму їх вартості.

Загальна сума вартості проданих з порушенням товарів складає 13044022,40 грн. При цьому перша розрахункова операція проведена з порушенням, відбулась 06.11.2023 о 14:38 год по ПРРО 4000143542 на суму 7999,90 грн. Наступні порушення допущені в період з 01.10.2023 по 26.01.2024 на загальну суму 13036022,50 грн.

Таким чином Головне управління ДПС у Волинській області дійшло висновку, що Товариством допущено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Не погоджуючись із такими висновками, позивач подавав Головному управлінню ДПС у Волинській області заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі Акта, відповідачем прийнято спірне податкове-повідомлення рішення від 03.01.2024 № 27/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до Товариства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 3 647 995,80 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, за результатами розгляду якої, рішенням про результати розгляду скарги від 16.05.2024 № 14376/6/99-00-06-03-02-06, спірне податкове-повідомлення рішення відповідача від 28.02.2024 № 238/ж10/31-00-07-05-01-24, залишене без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із цією позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто

Виходячи з наведених норми основного закону, у зв`язку з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Щодо наявності підстав проведення перевірки позивача у справі, висновки за результатами якої лягли в основу оспорюваного Товариством податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За положеннями підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 Податкового кодексу України.

Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, таких документів: копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформувала правовий висновок у справі №420/9909/23, відповідно до якого судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах Податкового кодексу України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Застосовуючи такі висновки до спірних у цій справі правовідносин, суд, перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, виходить з того, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, став лист ДПС України № 863/7/99-00-07-04-03-07 від 11.01.2024.

Суд звертає увагу на те, що у наказі № 97-п від 12.01.2024 зазначено, що перевірка позивача здійснена на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, п. 80.8 ст. 80, п.п. 69.2 пункту 69.27 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81Податкового кодексу України, а тому підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, через неналежне оформлення наказу на підставі якого проведено перевірку, та, відповідно, прийняте спірне рішення відсутні.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно з висновком, викладеним в Акті фактичної перевірки, Товариством у своїй діяльності допущено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 2 Закону № 265/95-ВР визначені терміни, зокрема:

- програмний реєстратор розрахункових операцій - програмний, програмно-апаратний або програмно-технічний комплекс у вигляді технологічного та/або програмного рішення, що використовується на будь-якому пристрої та в якому фіскальні функції реалізовані через фіскальний сервер контролюючого органу і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для виконання платіжних операцій. Контролюючий орган забезпечує безоплатне програмне рішення для використання суб`єктом господарювання;

- розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну;

- місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

За приписами пунктів 1, 2 абзацу першого статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Таким чином, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій зі створенням відповідних розрахункових документів, а також надавати особі, яка отримує товар, в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми.

При цьому, відповідальність суб`єкта господарювання за порушення вимог Закону №265/95-ВР наступає у разі встановлення фактичною перевіркою, що розрахунковий документ (фіскальний чек) створено лише на частину проданих товарів та/або його не надано покупцю товару.

Водночас, суд зазначає, що з акту перевірки не вбачається, що під час перевірки були виявлені факти не проведення позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки без використання реєстраторів розрахункових операцій або без застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, тому є необґрунтованим та недоведеним висновок відповідача щодо порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» здійснює торгівлю непродовольчими товарами, розміщеними у торговому залі об`єктів торгівлі (магазинів), що є публічною пропозицією для покупців товарів укласти з Товариством договір купівлі-продажу товару. Згода покупця на придбання у продавця товарів за договірною вартістю, встановленою сторонами в момент укладання угоди, є акцептом та підтверджується передачею коштів в якості оплати придбаного товару. Заявлена на ціннику ціна товару є публічною пропозицією продавця укласти з ним договір, за однією із умов договору та не є остаточною ціною товару, оскільки може до моменту фактичного укладення договору змінитися залежно від різних факторів, зокрема наявності спеціальних (акційних) умов на придбання окремих товарів та послуг.

При цьому товари, що реалізуються ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» не підпадають під державне регулювання цін, тож ціни на такі товари є вільними, встановлюються суб`єктом господарювання самостійно за згодою сторін, у тому числі з можливістю зменшення ціни товару під час його продажу за рахунок знижок покупцям.

Наведені обставини діяльності Товариства відповідають положенням статей 627, 632, 633, 638, 642, 699 Цивільного кодексу України та статей 1, 3, 11 Закону України Про ціни і ціноутворення.

ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» з дотриманням вимог Закону України Про ціни і ціноутворення, реалізуючи товари за місцезнаходженням об`єктів торгівлі надає покупцям можливість придбати у нього товари за різними акційними умовами, зокрема проводить різноманітні маркетингові акції за умовами яких покупцям надається можливість придбати товар за зниженою (акційною) ціною.

Загалом, за наслідком проведення маркетингових акцій товариство постійно надає покупцям можливість придбати у нього товари за зниженою (акційною) ціною у випадку: продажу товарів у передсвяткові та святкові дні; сезонного розпродажу товарів; продажу товарів у яких продавець найбільш зацікавлений; продажу товарів постійним покупцям, якщо вони за певний період часу закуповують обумовлену кількість товарів; усної домовленості між сторонами та/або продажу певного товару конкретному привілейованому покупцю; продажу конкретного асортименту товару, який використовуються під час проведення певної акції.

Умови придбання товарів за зниженими (акційними) цінами доводяться до відома покупців шляхом розміщення в торговому залі магазинів затверджених наказом керівника Товариства офіційних правил участі в акції. Крім того, інформація про можливість придбання товарів за умовами тих чи інших акційних пропозицій доводиться до відмова покупців на цінниках, інформаційних покажчиках та безпосередньо продавцями.

Так, наказом Товариства від 12.10.2023 № 121023006 Про проведення рекламної (маркетингової) акції (далі - Акція), з метою збільшення обсягів продажу та зменшення товарних запасів в магазинах ТМ Фокстрот ТОВ ФТД-РИТЕЙЛ по всій території України, крім АР Крим та тимчасово окупованих територій У країни та зони проведення бойових дій, та на виконання маркетингової політики підприємства, затверджено: офіційні правили акції Комплект аудіокниг; перелік комплектів електронних примірників аудіокниг озвучених українською мовою та ціну таких комплектів, що приймають участь в акції Комплект аудіокниг; перелік та ціну товару, що приймає участь в акції Комплект аудіокниг. Призначено провести в магазинах ТОВ ФТД-РИТЕЙЛ ТМ ФОКСТРОТ у період з 01.11 2023 по 28.11.2023 включно, акцію Комплект аудіокниг у відповідності з правилами. Розмістити інформацію про умови проведення акції в магазинах ТМ Фокстрот та здійснити маркування цінників акційних товарів у відповідності з правилами акції.

При цьому, жодна з акційних пропозицій, запропонованих Товариством, не є обов`язковою для прийняття покупцями. Покупець самостійно приймає рішення щодо придбання товару. Тож покупець, приймаючи рішення про придбання товару, обирає найкращі для нього умови та прийнятну акційну пропозицію серед різноманітності представлених Товариством, у зв`язку з чим договірна вартість товару (остаточна ціна) може бути відмінною від ціни на ціннику.

Наведені обставини відповідачем не спростовані, належні та допустимі докази щодо підтвердження відсутності інформування покупців товарів про Акції та/або щодо підтвердження ненадання згоди покупцями на купівлю товару з урахуванням Акції, суду не подані, тож відповідні доводи відповідача судом до уваги не приймаються.

Посилання ж податкового органу на інформацію з мережі інтернет щодо товару окремого покупця, не може вважатися належним та допустимим доказом порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Разом з тим судом встановлено, що у своїй діяльності при продажу товарів позивач використовує програмний реєстратор розрахункових операцій, зареєстрований та належним чином опломбований відповідно до вимог Закону № 265/95-ВР. При продажу товарів, після досягнення з покупцем згоди щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, у тому числі остаточної ціни товару (з урахуванням знижок), Товариство за допомогою ПРРО проводить розрахункові операції та надає покупцям товару оформлені належним чином розрахункові документи (фіскальні чеки) на суму покупки товарів, обраних покупцем, у тому числі з урахуванням Акції.

Також судом встановлено, що згідно з умовами Акції Товариство надавало покупцям можливість придбати товари за акційною ціною при одночасному придбанні комплекту електронних примірників аудіо книг озвучених українською мовою. У разі виявлення покупцем бажання придбати товари за умовами Акції, ціна на акційний товар становила роздрібну вартість цього товару за вирахуванням вартості обраного учасником Акції комплекту електронних примірників аудіо книг, а тому кінцева вартість придбаних товарів була нижчою від ціни, заявленої на ціннику на момент проведення перевірки.

Так за умовами Акції Товариством були проведені операції придбання товару за фіскальними чеками ПРРО 4000143543 від 06.11.2023 № vDFnn7akLR8, № 4000143542 від 20.11.2023 № IrEUgA9cС54, № 4000739721 від 25.11.2023 № cjleSWIT0PQ, які досліджувалися податковим органом під час фактичної перевірки.

Суд зазначає, що розрахункові операції за вказаними фіскальними чеками, проведені Товариством відповідно до вимог чинного законодавства та містять дані про усі придбані покупцями товари на суму їх вартості з урахуванням Акції.

Таким чином, судом не встановлено допущення позивачем порушень пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, тож у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до статті 17 Закону №265/95-ВР.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність висновків, викладених в Акті та покладених в основу прийняття спірного рішення. Відповідачем не досліджувалось та не приймалось до уваги особливості здійснення Товариством роздрібної торгівлі товарами та діючі Акції. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження наведених в Акті обставин та висновків, зокрема цінників, пояснень покупців та зафіксованої належним чином у встановленому податковим законодавством порядку податкової інформації, про які йдеться в Акті.

При цьому суд зазначає, що наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо здійснюваних операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом їх невідповідності вимогам закону.

Окрім зазначеного суд зазначає, що за приписами пунктів 80.4., 80.8. статті 80 Податкового кодексу України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Водночас, наведені можливості під час фактичної перевірки позивача відповідачем реалізовані не були, матеріали справи не містять відомостей щодо проведення відповідачем контрольної розрахункової операції та хронометражу господарських операцій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведено допущення ТОВ «ФТД-РИТЕЙЛ» порушення вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції, не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.11.2024 по справі № 160/2202/24 та практикою Шостого апеляційного адміністративного суду в постанові від 12.02.2025 по справі № 320/15624/24.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 30280 грн, сплачені за платіжним дорученням № 143336 від 17.05.2024 (а.с. 20 Т. 1).

Також позивач у позовній заяві просить стягнути на його користь з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 19562 грн.

Позивачем на обґрунтування заявлених вимог надано копії: договору про надання правової допомоги №ФТД-299/16-05/24 від 16.05.2024 (а.с. 24), додаткової угоди від 16.05.2024, ордеру серії АІ № 1620566 від 27.05.2024 (а.с. 22), платіжної інструкції № 143423 від 23.05.2024 про сплату 19562 грн за надання правничої допомоги згідно рахунку №ФТД-299/16-05/24 від 16.05.2024 (а.с. 21).

Крім того, представником позивача було надано суду детальний опис робіт наданих адвокатом по договору № 10/09 від 10.09.2021, складений 07.02.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5статі 134 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Варто зазначити, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 15 червня 2022 року у справі №280/8547/20.

Згідно із пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, консультації і роз`яснення з правових питань протягом усього судового провадження, підготовка до судових засідань, робота з клієнтом, опрацювання нормативно-правової бази, складання уточнення, опрацювання відзивів, нормативно-правової бази, складання процесуальних клопотань є правничою допомогою.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022р. у справі №480/388/20.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Водночас, варто зазначити, що станом на час ухвалення рішення, від відповідача до суду не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Судом враховується, що позовну заяву було підписано та подано до суду адвокатом Мороз Т. Л., адвокат подавала до суду відповідь на відзив та додаткові пояснення, а також адвокат приймала участь у судових засіданнях: 04.11.2024, 20.12.2024 та 17.02.2025.

Таким чином, з огляду на рівень складності справи, її значення для репутації позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню в сумі 19562 грн. Такий розмір витрат підтверджується належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами, крім того такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом, а також ціною позову та значенням справи для сторони позивача, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19562 грн.

Керуючись ст.ст.90,139,143,241-246,250,255,295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФТД-РИТЕЙЛ до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа - Головне управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 238/ж10/31-00-07-05-01-24 від 28.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44082145, вул. Кошиця, 3, м. Київ, 02068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФТД-РИТЕЙЛ (ЄДРПОУ 43890029) вул. Дорогожицька, 1, м. Київ, 04112) сплачений судовий збір у розмірі 30280 грн та витрати на правову допомогу в сумі 19562 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.02.2025.

Суддя Діска А.Б.