Рішення

від 21.02.2025 по справі 340/7954/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7954/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Україна" до Кропивницької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2024/000199/2 від 08.11.2024.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ "Хімрезерв - Україна" з метою митного оформлення товарів подало до митниці митну декларацію. Під час декларування товару за вказаною в митній декларації Товариством обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України. Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву ( а.с.30-34), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт». Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Представником позивача подано відповідь на відзив ( а.с.52-55), в якому зазначено, що в документах, які були надані позивачем 30.10.2024 року разом з митною декларацією №24UA901020008163U6 відповідачу, відсутні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно договору від 01.04.2024 року №1/04/2024 з компанією „Remondis Medison Gmbh (Німеччина) ( а.с.7-9), проформи інвойсу від 16.10.2024 року №1220 до договору від 01.04.2024 року №1/04/2024 ( а.с.10), позивач придбав органічний багатокомпонентний розчинник на основі ацетону з комерційною назвою „Destillan Aceton/Etac/Benzine RE-00-90-13 торговельної марки „Resolve в кількості 23 тон наливом по ціні 720 Євро за 1 тону на суму 16560 Євро.

21.10.2024 позивачем здійснено 100% оплату на банківський рахунок іноземного контрагента компанії „Remondis Medison Gmbh (Німеччина) згідно визначеної в проформі інвойсі від 16.10.2024 року №1220 до договору від 01.04.2024 року №1/04/2024 кількості товару в розмірі 23 тон на загальну суму 16560 Євро (а.с.11).

Згідно комерційного інвойсу від 25.10.2024 року №1022498 (а.с. 12-15)остаточна кількість товару становить 22 тони 740 кг., на загальну суму поставляємого товару склала 16 372,8 Євро.

Вказана кількість товару (графа 35) та сума (графа 22) зазначена в митній декларації країни відправлення (Німеччини) від 25.10.2024 року №24DE493045671728В5 (а.с.16-17).

Позивачем до митної вартості товару, у відповідності до норм п.п. 5,6 ч.10 ст.58 МК України, додано витрати на навантаження, вивантаження та транспортування до місця ввезення на митну територію України, які склали 89000 грн (а.с.18).

З метою митного оформлення товару, позивачем було подано до відповідача митну декларацію від 30.10.2024 року №24UA901020008163U6.

У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Митниця направила позивачу повідомлення, відповідно до якого для підтвердження заявленої митної вартості у відповідності до III «Митна вартість товарів та методи її визначення», ч. 3 ст. 53 «Документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості» МКУ, декларанту було повідомлено, що протягом 10 календарних днів необхідно надати (за наявності) такі додаткові документи, наприклад:

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також доведено до відома декларанта наступну інформацію:

- у відповідності до ч.5 ст.55 МКУ декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі та у відповідності ч. 4 ст.57 МКУ в рамках процедури консультування митниця та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності;

- згідно ч. 6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Відповідно до положень ст. 254 МКУ, з метою перевірки заявлених у поданій до митній декларації відомостей, декларанту необхідно надати переклади на українську мову документів, які містять відомості про вартість товару.

У відповідь на електронне повідомлення митного органу, 08.11.2024 декларантом ПП «БРОКБІЗНЕС-ПЛЮС» ОСОБА_1 було направлено лист від 08.11.2024 б/н яким відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості додатково надано:

- Банківський документ, підтверджуючий 100 % передплати за отриманий товар;

- Проформу інвойс згідно якої здійснювалась передплата за товар;

- Експортну декларація країни відправлення;

- Договір між експедитором та перевізником.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA901000/2024/000199/2 від 08.11.2024 ( а.с.6).

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Згідно вказаного рішення системою управління ризиками за митною декларацією від 30.10.2024 № 24UA901020008163U6 згенеровано форму митного контролю: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів». У відповідності до ст.53, 336, 337 МКУ, при проведенні перевірки документів, що були надані до митного оформлення, виявлено наступне.

Поставка оцінюваного товару проводиться на підставі контракту між ТОВ «ХІМРЕЗЕРВ - Україна» та компанією REMONDIS Medison GmbH Німеччина № 1/04/2024 від 01.04.2024, додатку від 23.10.2024 № 99, інвойсу від 25.10.2024 № 1022498. Умови поставки товару FCA Брауншвейг (Німеччина) згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010. Відправником та виробником товару є Remondis Medison GmbH (Німеччина). У відповідності до п. 5.2. Розділу 5 «Умови оплати» контракту № 01/04/2024 від 01.04.2024 усі завантаження здійснюються лише після 100 % передоплати. Копії банківських платіжних документів щодо оплати продукції до митного оформлення не надані. В поданому до митного оформлення інвойсі від 25.10.2024 № 1022498, відсутнє посилання на контракт та на додаток від 23.10.2024 № 99 у відповідності до яких проводиться поставка продукції. В інвойсі є посилання на товаро транспортну накладну від 25.10.2024 № 932140, яка до митного оформлення не надана. До митного оформлення декларантом надано рахунок від 25.10.2024 № 611 про вартість наданих послуг ТОВ «ТрансАгент» за межами території України та міжнародне автоперевезення за маршрутом Браншвейг (Німеччина) до МПП Ягодин. За інформацією заявленій в CMR від 25.10.2024 б/н перевізником вантажу являється підприємство «Kravchenko» LLC. Договором на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування № 99 від 10.04.2024, пунктом 1.1 укладання договорів спрямованих на забезпечення виконання робіт з організації транспортно-експедиційного обслуговування. До митного оформлення документи щодо залучення до перевезення третіх осіб, не надавались.

Виявлені обставини у сукупності унеможливлюють здійснити перевірку числових значень відповідних витрат. З урахуванням зазначеного, подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням п. 2 частини другої статті 55 МКУ, у відповідності до заходів передбачених Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби від 01.07.2021 № 476, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару «Органічний багатокомпонентний розчинник на основі Ацетону з комерційною назвою «Destillan Aceton/Etac/Benzine RE-00-90 -13» виробник Remondis Medison GmbH, країна виробництва Німеччина з рівнем митної вартості товарів за кодами згідно УКТ ЗЕД 3814 00 90 19, та виявлено що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж вартості та їх рівні по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі «імпорт».

Додатково наданий для підтвердження заявленої митної вартості банківський платіжний документ від 21.10.2024 на суму 16 560,00 EUR, ніяким чином не корилюється з даною поставкою, оскільки в графі 70 «Призначення платежу» зазначено виключно контракт № 1/04/2024 від 01.04.2024. В той же час, пункт 1.3 Розділу 1 «Предмет контракту» передбачено «Товар згідно даного контракту поставляється окремими партіями на основі замовлень Покупця, що підтверджені продавцем. Замовлення на поставку Товару оформляються в письмовій або усній формі, та підлягають погодженню обома сторонами. Копія декларації країни експорту від 25.10.2024 № 24DE493045671728B5 не містить вартісних показників.

Інші документи надані для підтвердження митної вартості прийняті митним до уваги.

Відтак, правомірність винесеного відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, яке прийнято відповідачем фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган не зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ. Зазначене не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

При цьому суд також звертає увагу на таке.

Що стосується твердження відповідача, що в інвойсі від 25.10.2024 № 1022498, відсутнє посилання на контракт та на додаток від 23.10.2024 № 99 у відповідності до яких проводиться поставка продукції, то суд зазначає, що наявність чи відсутність інформації про номер контракту та додатку в інвойсі не впливає та не може вплинути на рівень митної вартості товарів.

З приводу зазначення відповідачем, що наданий для підтвердження заявленої митної вартості банківський платіжний документ від 21.10.2024 на суму 16 560,00 EUR, ніяким чином не корилюється з даною поставкою, оскільки в графі 70 «Призначення платежу» зазначено виключно контракт № 1/04/2024 від 01.04.2024, суд зазначає таке.

Відповідачем не доведено яким чином, зазначення у платіжному документі, реквізитів контракту впливає на митну вартість товару та свідчить про відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена.

Суд зазначає, що відсутність у платіжному дорученні посилання на конкретний інвойс не може вважатись розбіжністю, що впливає на митну вартість, адже товар поставлявся саме за тим контрактом, реквізити якого вірно вказані позивачем в призначенні платежу, а сам платіж фактично здійснено на умовах попередньої оплати, що фактично відповідає також умовам згаданого контракту.

Таким чином, посилання відповідача на неможливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості через зазначення у банківському платіжному документі від 21.10.2024 лише реквізитів контракту № 1/04/2024 від 01.04.2024, суд вважає безпідставним.

Стосовно зауважень митного органу про те, що копія декларації країни експорту від 25.10.2024 № 24DE493045671728B5 не містить вартісних показників, суд не приймає до уваги та вважає такі висновки відповідача безпідставними, формальними, несуттєвими та такими, що жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Також, слід зазначити, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

При цьому, оцінюваний товар можливо ідентифікувати відповідно до інших поданих декларантом документів для митного оформлення, а тому підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні.

Щодо доводів митниці про неможливість підтвердження заявленої митної вартості товару на підстави документів на перевезення вантажу, суд зазначає про таке.

За змістом п. 3.1 договору умовами поставки товару визначено FCA Брауншвейг (Німеччина) згідно правил ІНКОТЕРМС - 2010

Відповідно до Інкотермс термін FCA (…namedplace) англ. FreeCarrier, або Франко перевізник (…назва місця) означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті.

Відповідно FCA від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно умов FCA покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Всі витрати після доставки товару несе покупець. Продавець повинен сплатити всі витрати, пов`язані з наданням документа, що підтверджує доставку товару. Це виключає будь-які податки або мита, які повинні бути сплачені в країні експортера за експорт товарів, але включає будь-які податки або мита, що підлягають сплаті в країні імпортера (або покупця) за процедуру імпорту.

Продавець зобов`язаний оплатити всі витрати, пов`язані з доставкою товарів, які виникають або до навантаження товару на території експортера, або до моменту доставки товару у вказаний покупцем місце. Все мита сплачуються за експортну процедуру. Витрати на поставку FCA Інкотермс, на надання документів покупцеві і всі витрати, пов`язані з процедурою експортного митного оформлення.

У клієнта і продавця немає зобов`язань страхувати вантаж. Але продавець може повідомити про ризики, а за бажанням покупця додатково застрахувати товар.

Згідно пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

На підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації товару позивачем надано: проформа інвойс від 16.10.2024 року №1220 до договору від 01.04.2024 року №1/04/2024, інвойс від 25.10.2024 № 1022498, рахунок від 25.10.2024 № 611 про вартість наданих послуг ТОВ «ТрансАгент» за межами території України та міжнародне автоперевезення за маршрутом Браншвейг (Німеччина) до МПП Ягодин, довідку ТОВ «ТрансАгент» про вартість транспортно- експедеційних послуг від 25.10.2024 №611, CMR від 25.10.2024 б/н, договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування № 99 від 10.04.2024.

Крім цього, 30.10.2024 року разом з митною декларацією №24UA901020008163U6 позивачем надана відповідачу митна декларація країни відправлення (Німеччини) від 25.10.2024 року №24DE493045671728В5, в графі 22 якої (перекладається як „Валюта та сума за інвойсом зазначена вартість товару в розмірі 16372,8 Євро, яка повністю співпадає з вартістю, зазначеній в комерційному інвойсі від 25.10.2024 року №1022498.

Митним органом також не заперечується надання відповідних документів.

Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надана перевізником довідка про транспортно - експедиторські витрати є допустимим доказам розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року N 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що позивачем надано довідку ТОВ «ТрансАгент» про вартість транспортно - експедеційних послуг від 25.10.2024 №611, CMR від 25.10.2024 б/н, договор на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування № 99 від 10.04.2024, суд вважає безпідставним посилання відповідача, що не надання накладної від 25.10.2024 № 932140 та документів щодо залучення до перевезення третіх осіб, впливає на митну вартість товару та свідчить про відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена.

Щодо тверджень митниці про те, що позивачем не забезпечено відповідно до статті 254 Митного кодексу України переклад документів, поданих до митного оформлення, та необхідності забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідач не обґрунтував необхідність здійснення такого перекладу.

Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008 року, є англійська, французька, іспанська. Зі змісту ст. 254 Митного кодексу України вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Разом з тим ця стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

При цьому, ст.254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.

Обов`язок надати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, виникає у декларанта тільки у разі відповідної вимоги митного органу, мотивованої тим, що дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено.

Отже, на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Додатково суд зазначає, що відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив, що для визначення митної вартості використані відомості з МД від 31.10.2024 №UA901020/2024/008200, МВМВ 6, згідно з якою здійснено митне оформлення товару «Органічний багатокомпонентний розчинник на основі Ацетону з комерційною назвою «Destillan Aceton/Etac/Benzine RE-00-90-13» виробник Remondis Medison GmbH, країна виробництва Німеччина». Комерційні умови поставки FCA DE, МВВ 6, вага нетто 22 300 кг, імпортер ТОВ «ХІМРЕЗЕРВ-Україна». Однак суд не може використати її як доказ у справі, адже відповідач вказану митну декларацію не надав до суду, хоча судом витребовувалися у митниці усі докази.

До того ж, товар «Органічний багатокомпонентний розчинник на основі Ацетону з комерційною назвою «Destillan Aceton/Etac/Benzine RE-00-90-13» оформлений за скоригованою митною вартістю товару (МВМВ 6), а не за митною вартістю за ціною договору (контракту), а відтак, як на думку суду, митна вартість за вказаною декларацією не могла була взята митним органом до уваги при визначенні митної вартості.

Натомість відповідач сам зазначив, що згідно інформації МД від 31.10.2024 №UA901020/2024/008200 є однакова країна виробництва та умови поставки товару, тобто по цій митній декларації було здійснено митне оформлення товару, який у відповідності до норм ч.ч.2, 3 ст.59 МКУ підпадає під визначення ідентичного ввезеного позивачем товару.

Принагідно суд зазначає, що у відповідача на момент винесення оскаржуваного рішення була наявна інформація про митне оформлення митними органами ідентичного ввезеному позивачем товару. Тобто, якщо припустити наявність підстав для коригування митної вартості, то митну вартість ввезеного позивачем товару слід було визначати за ст.59 МК України, тобто методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (2 метод визначення митної вартості), і застосовувати резервний метод визначення митної вартості, передбачений ст.64 МК України, відповідач не міг, оскільки це суперечить ч.1 ст.64 МК України, якою визначено, що резервний метод застосовується тільки у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України.

Визначення відповідачем резервного методу - 6 визначення митної вартості було проведено без дотримання вимог митного законодавства.

Посилання відповідача у відзиві на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 13.01.2021 по справі 805/2942/16-а в обгрунтування доводів про те, що спрацювання профілю ризику в системі АСАУР може свідчити про наявність сумніву у достовірності та правильності обрахування заявленої митної вартості товару та витребування додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, суд до уваги не бере, оскільки у вказаній справі Верховний Суд дійшов такого висновку через відсутність у декларанта всіх складових митної вартості товару, зокрема, оплата за товар була здійснена не в строк, передбачений зовнішньоекономічним контрактом, що не відповідає обставинам справи за позовом ТОВ "Хімрезерв - Україна".

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо клопотання представника позивача про вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як зазначено представником позивача, розмір витрат на професійну правничу допомогу за позовом ТОВ "Хімрезерв - Україна" до Кропивницької митниці складає 3 000,00 грн.

Представник відповідача заперечує проти стягнення витрат посилаючись на не співмірність витрат зі складністю справи.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані, зокрема, договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.

На підтвердження обґрунтованості витрат на оплату правничої допомоги надано: копію ордеру (а.с. 22), копію договору № 1 про надання правової допомоги від 07.11.2024 (а.с. 57), копію платіжної інструкції від 12.11.2024 на суму 3 000 грн (а.с. 58), копію Акту №2 наданих послуг від 03.01.2025 (а.с. 59).

Згідно копії Акту №2 наданих послуг від 03.01.2025, адвокат надав наступну правову допомогу: опрацювання рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2024/000199/2 від 08.11.2024 та документів на предмет оскарження в судовому порядку. Підготовка та направлення до суду позовної заяви. Опрацювання відзиву на позов. Підготовка та направлення відповіді на відзив.

Отже, вирішуючи питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору, та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, з дотриманням принципів розумності, обґрунтованості, дійсності та співмірності, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 143, 243-246, 252, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Україна" (вул. Перша Виставкова, б. 9, с. Нове, Кропивницький район, Кіровоградська область, 25491 ЄДРПОУ 45320719) до Кропивницької митниці Держмитслужби (вул. Лавандова, 27Б, м. Кропивницький, 25030, ЄДРПОУ 44005668) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Кропивницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA901000/2024/000199/2 від 08.11.2024.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Україна" (ЄДРПОУ 45320719) судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 422,40 грн., судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 44005668).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН