Рішення

від 13.02.2025 по справі 380/17263/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 рокусправа № 380/17263/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Яськів В.Ю.,

представника позивача Ковальчук В.Л.,

представника відповідача Кухар Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАМАКС ОІЛ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАМАКС ОІЛ» до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми ВЗ від 29.04.2024 №19401/13-01-07-11.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незгоду із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, в результаті чого позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку за січень 2024 року в сумі 4 798 270 грн. Наголошує, що контролюючим органом неправильно застосовано положення п. 82 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Позивач вважає, що так як сума до бюджетного відшкодування ним була заявлена після 01.07.2023, тобто після закінчення строку дії, встановленої п. 82 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України спеціальної ставки, то і оскаржуване ППР є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а висновки акта перевірки є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства. Тому вважає, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 29.04.2024 №19401/13-01-07-11, відповідач діяв в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Наголосив, що відповідно до абзацу 2 пункту 82 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України, не підлягають бюджетному відшкодуванню суми від`ємного значення, визначеного за відповідний звітний (податковий) період згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, до розрахунку якої включено суми податкового зобов`язання за операціями, що оподатковуються за ставкою, встановленою в абзаці першому п. 82 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України. Суми такого від`ємного значення, зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податковий) періоду.

Зазначає, що існує можливість формування від`ємного значення суми податку на додану вартість, визначеного як різниця між сумою податкового зобов`язання, розрахованого за ставкою 7 відсотків, та сумою податкового кредиту, до якого включено вартість пального за більшою ставкою (20 відсотків). При цьому, таке від`ємне значення не підлягає відшкодуванню з державного бюджету на рахунок платника, а зараховуватиметься до складу податкового кредиту та зменшуватиме суму податкових зобов`язань, що підлягатиме сплаті до бюджету у наступних звітних періодах.

За наведених обставин відсутні підстави для визнання ППР протиправним та скасування.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 19.08.2024 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.

24.10.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з мотивів аналогічних, наведеним у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 13.02.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Головним управлінням ДПС у Львівській області на п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПАНАМАКС ОІЛ» (ЄДРПОУ 44118684) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 11.04.2024 №16023/13-01-07-11/44118684 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПАНАМАКС ОІЛ» (ЄДРПОУ 44118684) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету».

Так, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення ТОВ «ПАНАМАКС ОІЛ»: п.82. розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з врахуванням змін внесених Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ в редакції Законів України від 21.09.2022 №2618-ІХ та від 24.03.2022 №2142-ІХ, п.200.1, п.200.4, п.п. «в» п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємству відмовлено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку (рядок 3 Д3) (р.20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість) за січень 2024 року в сумі 4 798 270 гривень.

На підставі наведеного висновку акту перевірки від 11.04.2024 №16023/13-01-07-11/44118684, Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.04.2024 року №19401/13-01-07-11, яким відмовлено ТОВ «ПАНАМАКС ОІЛ» у бюджетному відшкодуванні ПДВ на рахунок за січень 2024 року в сумі 4 798 270 гривень.

Такий висновок Акту перевірки та прийняте на його підставі оскаржуване ППР було оскаржене Позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги від 20.06.2024 № 18698/6/99-00-06-01-04-06 ДПС України залишено без змін ППР ГУ ДПС у Львівській області від 29.04.2024 №19401/13-01-07-11, а скаргу Позивача без задоволення.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V вказаного Кодексу.

У пункті 198.6 статі 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 вказаної статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Перевіряючи дотримання сторонами вимог податкового законодавства, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивачем до Податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2024 року подано Додаток 3 «Розрахунок бюджетного відшкодування», в якому заявлено до бюджетного відшкодування від`ємне значення податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 4 798 270 грн.

До складу суми бюджетного відшкодування в січні 2024 року Позивачем включено періоди виникнення від`ємного значення податкового кредиту: січень, лютий, травень, червень 2023 року.

Перевіркою встановлено, що відповідно до Розрахунку бюджетного відшкодування (Дз Декларації) за січень 2024 року, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 4 798 270 грн сформована за рахунок операцій з імпорту нафтопродуктів (бензин автомобільний, важкі дистиляти (Латвія, Литва).

Операції з придбання нафтопродуктів по яких заявлено бюджетне відшкодування у сумі 4 798 270 грн відбувалися за імпортованими поставками на бензин автомобільний АИ-92 з присвоєнням наступних кодів УКТ ЗЕД:

2710124512 бензин автомобільний, неетильований, АИ-95;

2710194300 важкі дистиляти, газойлі, паливо дизельне;

2710124194 бензин автомобільний АИ-92.

Відповідач, враховуючи п. 82 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України з врахуванням змін внесених Законом України від 156.03.2022 №2120-ХІ в редакції Законів України від 21.09.2022 №2618-ІХ та від 24.03.2022 №2142-ІХ, відмовив Позивачу у бюджетному відшкодуванні від`ємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 4 798 270 грн, оскільки Позивачем безпідставно включено до розрахунку такого суми податкового зобов`язання за операціями, що оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX, Законом України «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо ставок акцизного податку на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану» від 21.09.2022 №2618-ІХ та Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022 №2142-ІХ до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема у підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено пунктом 82 такого змісту:

«Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, але не довше ніж до 1 липня 2023 року, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів, скрапленого газу, біодизелю, палива моторного альтернативного, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними пунктом 41 підрозділу 5 цього розділу, яким встановлено ставки акцизного податку на такі товари, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, визначеного за відповідний звітний (податковий) період згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, до розрахунку якої включено суми податкового зобов`язання за операціями, що оподатковуються за ставкою, встановленою в абзаці першому цього пункту. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податковий) періоду».

Слід наголосити також, що Законом України «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо ставок акцизного податку на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану» від 21.09.2022 №2618-ІХ також внесено зміни у пункт 41 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до якого встановлено ставки акцизного податку на товари, зокрема з присвоєнням наступних кодів УКТ ЗЕД: 2710124512 інші бензини, 2710194300 важкі дистиляти (газойль), 2710124194 інші бензини.

Як бачимо із абзацу першого пункту 82 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України законодавець визначив пільгове оподаткування операцій з постачання пального на митній території України та ввезення на митну територію України за ставкою у розмірі 7 відсотків у строк не довше, ніж до 1 липня 2023 року.

Позивач не заперечує, що податковий кредит сформований за рахунок операцій із імпорту товарів за кодами УКТ ЗЕД: 2710124512 бензин автомобільний, неетильований, АИ-95; 2710194300 важкі дистиляти, газойлі, паливо дизельне; 2710124194 бензин автомобільний АИ-92, які оподатковувалися за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Втім Позивач стверджує, що контролюючий орган не вірно застосував до спірних правовідносин положення п. 82 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Адже, на думку Позивача, законодавець обмежив строк дії спеціальної ставки 7 відсотків до 01.07.2023, так і строк можливості бюджетного відшкодування суми від`ємного значення до 01.07.2023. Тому, зважаючи на те, що сума до бюджетного відшкодування Позивачем була заявлена після закінчення строку дії 01.07.2023, такий має право на бюджетне відшкодування.

Суд погоджується із Позивачем, що норми абзацу першого та другого п. 82 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України мають застосовуватись саме в спільному системному застосуванні.

Так в абзаці 2 пункту 82 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України законодавець чітко встановив, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану на території України, але не довше ніж до 1 липня 2023 року, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України пального та інших нафтопродуктів, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Як наслідок в абзаці 2 пункту 82 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України законодавець вказує, що не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, визначеного за відповідний звітний (податковий) період згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, до розрахунку якої включено суми податкового зобов`язання за операціями, що оподатковуються за ставкою, встановленою в абзаці першому цього пункту. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податковий) періоду.

Тобто, якщо у платника податку, який протягом звітного періоду здійснював операції з постачання пального та інших нафтопродуктів, визначених пунктом 82 підрозділу 2 Розділу ХХ ПК України, за результатами такого звітного періоду сума податку, визначена у податковій декларації з ПДВ відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПКУ, має від`ємне значення, то така сума податку не може бути задекларована (ні в поточному звітному періоді, тобто в строк до 01.07.2023, ні в наступних звітних періодах) до бюджетного відшкодування, а лише підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступних звітних періодів (відображається виключно у рядку 20.3 податкової декларації з ПДВ).

Відтак, суд констатує, що Позивач помилково вважає, що сума від`ємного значення визначеного за відповідний (податковий період), до розрахунку якого включено суми податкового зобов`язання за операціями, що оподатковуються за ставкою, встановленою в абзаці першому пункту 82 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, не підлягала бюджетному відшкодуванню виключно в строк до 01.07.2023.

Таким чином, суд погоджується із контролюючим органом, що платником податку безпідставно включено до бюджетного відшкодування суми від`ємного значення за період січня, лютого, травня та червня 2023 року до розрахунку яких включено суми податкового зобов`язання за операціями, що оподатковувалися за ставкою у розмірі 7 відсотків.

Отже, суд дійшов висновку, що податковим органом підтверджено відсутність підстав до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 3 Д3) (р.20.2.1 податкової декларації з податку на додану вартість) за січень 2024 року в сумі 4 798 270 гривень, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 29.04.2024 №1940/13-01-07-11.

Свідок ОСОБА_1 , яка є головним бухгалтером ТОВ «ПАНАМАКС ОІЛ», в судовому засіданні показала, що не встигли розмитнити товар у листопаді-грудні 2022 року через затримку на митниці. Відповідно зафіксовано ПДВ від`ємне значення за листопад (2 млн) та грудень (3 млн). Вважає, що Підприємство не може підпадати під дію норми п.82 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, бо є переплата по операціях.

Втім суд зазначає, що надані суду покази свідка не спростовують висновків суду про правомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд дійшов висновку, що за сукупністю встановлених у даній справі обставин оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 КАС України, відтак позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНАМАКС ОІЛ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2025.

Суддя Сидор Н.Т.