Рішення

від 13.02.2025 по справі 400/5845/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 р. № 400/5845/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарнавської О.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів Нестеренко І.В., за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, про визнання неправомірними та скасування рішень від 28.03.2024 № 1663, від 23.05.2024 № 1744, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14.06.2024, стягнення моральної шкоди в розмірі 75 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі Рада або відповідач 1) від 28.03.2024 № 1663 «Про внесення змін до структури та чисельності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету» (далі Рішення № 1663);

визнати протиправним та скасувати рішення Ради від 23.05.2024 № 1744 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» (далі Рішення № 1744);

поновити позивача на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 14.06.2024 та поновити у складі виконкому Ради;

стягнути з Ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

стягнути з Ради на користь позивача моральну шкоду в сумі 75 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, вказав, що процедура його звільнення не відповідала вимогам Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), ініціювання звільнення позивача відбулося за ознак наявності реального конфлікту інтересів, Рада не дотрималася вимог статті 51 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280), а також діяла з порушенням регламенту.

Ухвалою від 26.06.2024 суд відкрив провадження у справі і призначив її розгляд на 05.09.2024 (т. 1, арк. 153-154).

Ухвалою від 11.07.2024 суд залишив позовну заяву без руху (т. 1, арк. 182-183).

Ухвалою від 02.09.2024 суд продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (т. 2, арк. 175-176).

Ухвалою від 23.09.2024 суд продовжив розгляд справи (т. 2, арк. 184).

Ухвалою від 03.10.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача (т. 2, арк. 240-241) про витребування доказів (т. 2, арк. 251-252).

Ухвалою від 12.11.2024 суд задовольнив клопотання позивача залучив виконавчий комітет Ради до участі у справі у статусі відповідача (т. 3, арк. 66-67).

Ухвалою від 16.01.2025 суд відмовив у задоволенні клопотань позивача (т. 3, арк. 119-120, 123-125) про виклик свідків (т. 3, арк. 220-221).

Рада позов не визнала з підстав, що викладені у відзиві (т. 1, арк. 161-168). Відповідач 1, зокрема, зазначив, що Рішення № 1663 було прийнято на підставі норм Закону № 280 та у відповідності з положеннями «Регламенту Южноукраїнської міської ради VIII скликання в новій редакції» (далі - Регламент або Регламент Ради). Відповідач 1 вказав, що територіальна громада через утворений нею орган місцевого самоврядування вправі у будь-який час припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Доводи позивача про те, що йому не були запропоновані всі наявні вакантні посади, Рада відхилила з посиланням на те, що ОСОБА_1 обіймав виборну посаду, вакантних виборних посад не було, пропонувати інші посади (рішення про призначення на які приймає міський голова, а не Рада, за результатами відповідних конкурсів або інших визначених законом процедур) Відповідач не міг. Також Рада вказала, що характер трудових правовідносин з позивачем має певну специфіку, що обумовлена нормами Закону № 280 та Закону України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493), тому «… особа, яка погоджується обійняти посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради цілком і повністю усвідомлює строковість дії укладеного з нею трудового договору, наявність у відповідного колективного органу міської ради можливості та права в будь-який момент розірвати такий строковий договір, а також те, що погодившись на призначення на посаду за строковим трудовим договором особа (заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради) не набуває трудових гарантій, якими законодавство наділяє працівників, прийнятих на роботу за безстроковим трудовим договором …». У відзиві Рада також повідомила про певні факти, що стосуються ОСОБА_1 , та вказала, що «… перебування людини з таким послужним списком на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради суперечить моральним засадам суспільства та етичним засадам проходження служби в органах місцевого самоврядування …».

Позивач подав відповідь на відзив Ради (т. 1, арк. 207-211); Рада заперечення (т. 2, арк. 1-8).

Виконавчий комітет Ради (далі Виконком або відповідач 2) подав відзив (т. 3, арк. 73-74), позивач відповідь на відзив (т. 3, арк. 115-117). Правом подати заперечення відповідач 2 не скористався.

В судовому засіданні позивач вимоги адміністративного позову підтримав, представник відповідачів просила у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено судом, рішенням від 18.02.2021 № 221 Рада, на підставі статті 25 Закону № 280, з посиланням на статтю 10 Закону № 2493, затвердила позивача з 01.03.2021 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (т. 1, арк. 11). Згідно із записами у трудовій книжці позивача (т. 1, арк. 10), 01.03.2021 ОСОБА_1 прийняв Присягу посадової особи місцевого самоврядування, а розпорядженням від 01.03.2021 № 55/06-04 позивачу було присвоєно дев`ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Відповідно до «Штатного розпису виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради на 01.01.2024 рік» (т. 3, арк. 193-194), у структурі керівництва були наявні посади:

міський голова 1 штатна одиниця,

перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради 1 штатна одиниця,

заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради 3 штатних одиниці,

секретар міської ради 1 штатна одиниця,

керуючий справами виконавчого комітету 1 штатна одиниця,

староста 2 штатних одиниці.

14.03.2024 до секретаря Ради надійшло звернення 18 депутатів Ради, в якому, зокрема, вказано: «… за результатами аналізу діяльності посадових осіб виконавчого комітету нами встановлено, що штатна численність заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради є надмірно високою … Робота міської ради протягом останнього року показала, що з наявним обсягом завдань цілком спроможні справитись два заступника міського голови, а не чотири, як це є наразі … з метою впорядкування та оптимізації роботи … задля забезпечення економії бюджетних коштів, просимо Вас підготувати, оприлюднити на сайті міської ради та включити до порядку денного найближчої сесії … ради … проєкт рішення … яким передбачити внесення змін до структури та чисельності виконавчих органів … ради шляхом скорочення чисельності 2 (двох) штатних одиниць заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради …» (т. 1, арк. 15).

Пунктом 5 частини першої статті 26 Закону № 280 встановлено, що питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

На зверненні наявні резолюції міського голови «Підготувати проєкт рішення», «Внести в порядок денний сесії», «Опублікувати на сайті ЮМР».

15.03.2024 на сайті Ради був оприлюднений проєкт рішення «Про внесення змін до структури та чисельності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету» (далі Проєкт).

Проєктом (т. 4, арк. 2-4) передбачалося:

1.Внесення змін до структури та чисельності виконавчих органів Ради, апарату Ради та її виконавчого комітету скорочення двох посад заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Дата не визначена.

2.Затвердження структури та чисельності виконавчих органів Ради, апарату Ради та її виконавчого комітету (додаток). Дата не визначена.

3.Попередження про наступне вивільнення, дата не визначена, але не раніше двомісячного терміну з дня одержання копії цього рішення як попередження про наступне вивільнення, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (прізвище не вказано).

4.Покладення контролю за виконанням рішення на постійну комісію Ради з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, запобігання корупції, сприяння депутатської діяльності, етики та регламенту і на секретаря Ради.

У запереченнях на відповідь на відзив Рада вказала, що одна з трьох посад заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради була вакантною, на двох інших посадах працювали позивач і ОСОБА_3 .

Суд зауважив, що у пункті 3 Проєкта вказано про попередження одного заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

Відповідно до статті 23 Регламенту Ради (т. 1, арк. 133-150), проєкти рішень, які подаються для розгляду на сесії, попередньо погоджуються заступниками міського голови на напрямками роботи, секретарем міської ради, представником (юрисконсульт, адвокат) суб`єкта надання юридичної (правової) допомоги, начальником відділу забезпечення депутатської діяльності апарату Ради та її виконавчого комітету та начальником фінансового управління ради у разі необхідності.

Розробник проєкту рішення на зворотному боці останньої сторінки проєкту рішення зазначає профільну постійну комісію ради та інші постійні комісії, до функціональної спрямованості яких належить попередній розгляд зазначеного проєкту рішення.

Суб`єкт подання проєкту рішення (розробник проєкту рішення) підписує проєкт рішення і додатки (у разі наявності).

Візування проєкту рішення є обов`язковим.

Частиною третьою статті 24 Регламенту Ради встановлено, що постійні комісії міської ради опрацьовують проєкти рішень, які оприлюднені не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду (за виключенням проєктів рішень, спрямованих на надання адміністративних послуг), та за результатами розгляду проєкту рішення приймають висновок, яким:

а) погоджують проєкт рішення міської ради без зауважень та підписують його;

б) не погоджують проєкт рішення з відповідним обґрунтуванням; у цьому випадку на оригіналі проєкту рішення навпроти назви відповідної постійної комісії поряд із підписом голови цієї постійної комісії ставиться відмітка «не погоджено» із зазначенням дати та номеру відповідного протоколу засідання постійної комісії.

Відповідач 1 не подав до суду доказів візування Проєкту, що був оприлюднений 15.03.2024, а також не подав доказів підписання Проєкту всіма постійними комісіями, що його опрацювали.

Згідно з наявними у справі протоколами засідання постійних комісії Ради (т. 1, арк. 57-71):

1.Постійна комісія з питань житлової політики, комунального господарства, власності, комунального майна та приватизації, транспорту, природокористування, охорони довкілля та енергозбереження на засіданні 22.03.2024 Проєкт не розглядала.

2.Постійна комісія з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, запобігання корупції, сприяння депутатській діяльності, етики та регламенту на засіданні 21.03.2024 Проєкт підтримала.

3.Постійна комісія з питань соціального захисту, охорони здоров`я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови, прав національних меншин, міжнародного співробітництва, інформаційної політики, молоді, спорту, туризму та реінтеграції ветеранів на засіданні 22.03.2024 вирішила: інформацію взяти до відома. Інформацією у протоколі вказано питання «Про внесення змін до структури та чисельності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету».

4.Постійна комісія з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою на засіданні від 28.03.2024 вирішила: взяти дане питання до відома. Питанням у протоколі вказано «Про внесення змін до структури та чисельності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету».

5. Постійна комісія з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів, інвестицій, торгівлі, послуг та розвитку підприємництва на засіданні 28.03.2024 Проєкт погодила.

Відповідно до пункту 10 «Положення про постійні комісії Южноукраїнської міської ради VIII скликання» (далі Положення про комісії, т. 1, арк. 115-132), у випадку, якщо станом на час розгляду проєкту рішення на пленарному засіданні ради відомо, що даний проєкт рішення не був розглянутий хоча б однією з постійних комісій ради, головуючий зобов`язаний оголосити про причини такої ситуації, зокрема про відсутність кворуму в комісіях напередодні, відмову комісії розглядати зазначений проєкт рішення або ж оголосити інші причини відсутності попереднього розгляду проєкту рішення хоча б однією комісією ради.

Відповідач 1 не пояснив, з яких причин Проєкт не був розглянутий на засіданні постійної комісії з питань житлової політики, комунального господарства, власності, комунального майна та приватизації, транспорту, природокористування, охорони довкілля та енергозбереження.

Пленарне засідання Ради відбулося 28.03.2024.

Як зазначено у протоколі від 28.03.2024 № 45 (т. 4, арк. 5-23), доповідач з відповідного питання ( ОСОБА_4 , керуючий справами Виконкому) вказав, що депутатам необхідно визначитися з кандидатурою особи, посаду якої пропонується скоротити.

На це «… депутат міської ради Дмитро АРКАТОВ запропонував, враховуючи продуктивність праці та відсутність звітів кандидатуру ГОРНОСТАЯ Сергія Валерійовича ...

ПАНЕНКО Віталій додав, що проєкт рішення доповнено пунктом щодо виведення з персонального складу виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради з 17.06.2024, тому пункт 4 стає 5 пунктом …».

Всі присутні депутати Ради проголосували за пропозицію Д. Аркатова, а потім за прийняття Проєкту зі змінами.

28.03.2024 Рада прийняла рішення № 1663 «Про внесення змін до структури та чисельності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету» (т. 1, арк. 72) такого змісту:

«Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», беручи до уваги звернення депутатів Южноукраїнської міської ради від 14.03.2024 (додається), з метою впорядкування та оптимізації роботи Южноукраїнської міської ради, виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради та виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, з урахуванням пропозиції депутата Южноукраїнської міської ради Дмитра АРКАТОВА щодо неподання звіту заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Сергієм ГОРНОСТАЄМ та його продуктивності праці, міська рада

ВИРІШИЛА:

1.Внести з 17.06.2024 зміни до структури та чисельності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету, затверджених рішенням Южноукраїнської міської ради від 29.02.2024 № 1616 «Про внесення змін до структури та чисельності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету», скоротивши дві посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

2.Затвердити структуру та чисельність виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету станом на 17.06.2024 (додаток).

3.Попередити про наступне вивільнення 14.06.2024, але не раніше двомісячного терміну з дня одержання копії цього рішення як попередження про наступне вивільнення, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_5 .

4.Вивести з 17.06.2024 ОСОБА_5 з персонального складу виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради.

5.Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, запобігання корупції, сприяння депутатській діяльності, етики та регламенту (ХЛОБИСТОВА Валерія) та секретаря Южноукраїнської міської ради Дениса КРАВЧЕНКА …».

Згідно з додатком до Рішення № 1663, у складі керівництва Виконкому наявна посада «заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради», чисельність - 1.

23.05.2024 Рада прийняла рішення № 1744 «Про звільнення ОСОБА_6 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» (т. 1, арк. 107) такого змісту:

«Керуючись ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до ст. ст. 40, 44 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), з урахуванням ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на виконання рішення Южноукраїнської міської ради від 28.03.2024 № 1663 «Про внесення змін до структури та чисельності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету», міська рада

ВИРІШИЛА:

1.Звільнити 14 червня 2024 року ОСОБА_5 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

2.У разі відсутності заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_5 на роботі в день звільнення, звільнити його з займаної посади з дотриманням п. 1 цього рішення першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки, що надається в обов`язковому порядку.

3.У випадку звільнення ОСОБА_5 з займаної посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради днем, визначеним п. 2 цього рішення, вивести його з персонального складу виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради з дня, наступного за днем звільнення.

4.Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, запобігання корупції, сприяння депутатській діяльності, етики та регламенту (ХЛОБИСТОВА Валерія) та міського голову Валерія ОНУФРІЄНКА …».

Згідно із записами у трудовій книжці, позивача було звільнено 14.06.2024 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Позовна заява не містить доводів про те, що пункти 1, 2 і 5 Рішення № 1663 порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 .

Рада на пленарному засіданні вирішила питання зміни структури та чисельності виконавчих органів, апарату Ради та Виконкому, що узгоджується зі статтею 26 Закону № 280.

Процедурні порушення, про які вказав позивач, безпосередньо на права та законні інтереси ОСОБА_1 не вплинули.

Тому суд, не заперечуючи правомірність внесення Радою відповідних змін до структури та чисельності виконавчих органів Ради, апарату Ради та її виконавчого комітету, правомірність Рішення № 1663 оцінив з огляду на те, чи було звільнення позивача законним, оскільки це звільнення (Рішення № 1774) відбулося саме на виконання Рішення № 1163.

Відповідно до частини першої статті 20 («Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування») Закону № 2493, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі:

порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Оскільки службу позивача в органі місцевого самоврядування було припинено на загальних підставах, передбачених КЗпП, суд визнав необґрунтованими твердження Ради про непоширення на позивача (з огляду на те, що строк трудового договору обмежений строком повноважень самого органу місцевого самоврядування) тих гарантій, що встановлені для працівників, з якими було укладено безстроковий трудовий договір.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Статтею 492 КЗпП встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

ОСОБА_1 , з посиланням на інформацію про вакантні посади у Виконкому (лист за підписом міського голови від 19.06.2024 № 23/01-34/1726, т. 1, арк. 114), вказав, що «… у виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради перебувало безліч вільних посад, які могли бути запропоновані мені під час проведення процедури скорочення …».

У статті 3 Закону № 2493 вказано, що посадами в органах місцевого самоврядування є:

виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах;

виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Статтею 10 Закону № 2493 встановлено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради здійснюється шляхом затвердження відповідною радою, в той час як прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування здійснюється шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Позивача, про що вказано вище, на посаді було затверджено Радою, а не призначено міським головою, тому доводи ОСОБА_1 про те, що Рада мала перевести позивача на іншу роботу (посаду, призначення на яку здійснюється міським головою), суд відхилив як безпідставні.

Частина перша статті 42 КЗпП, як вказано вище, вимагає від роботодавця у випадку прийняття рішення про скорочення посади встановити, хто з працівників (які обіймають посаду, що скорочується) має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, та, відповідно, має переважне право на залишення на роботі.

Рада, маючи намір скоротити посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, при тому, що цю посаду обіймав як позивач, так і інша особа, мала Рішенням № 1663 попередити про наступне вивільнення обох заступників, потім - провести порівняльний аналіз їхніх кваліфікації та продуктивності праці, та, за результатами цього аналізу, прийняти рішення про звільнення одного з двох заступників.

Проте, як вказано вище, Рішенням № 1663 був попереджений лише ОСОБА_1 , що є прямим порушенням норм КЗпП.

Відповідно, звільнення позивача відбулося з порушенням процедури, тому суд визнав обґрунтованими вимоги в частині Рішення № 1663.

Суд не оцінював доводи позивача, про те, що пропозицію про звільнення саме його депутат ОСОБА_7 висунув в умовах конфлікту інтересів. З`ясування наявності або відсутності відповідних обставин не впливає на висновок суду про недотримання Радою як роботодавцем позивача вимог КЗпП.

Суд не оцінював доводи відповідача 1 (відзив та заперечення) про неналежне виконання позивачем посадових обов`язків, про те, що його перебування на посаді «… не приносить жодної користі та позитивного ефекту для … громади, а заподіює збитки, пов`язані з необхідністю витрачати бюджетні кошти на безрезультатне утримання позивача …», про те, що позивач не поінформував Раду про факти винесення відносно нього обвинувальних вироків тощо. Суд зазначив, що ці факти Рада мала врахувати при визначенні того, хто з двох заступників має переважне право на залишення на роботі, тобто на стадії прийняття рішення про звільнення, а не на стадії прийняття рішення про скорочення посади. Суд зауважив, що мотиви, з яких Рада встановила переважне право на залишення на роботі Марії Дроздової, мали б оцінюватися судом у тому випадку, якби була дотримана процедура вивільнення, а підставою незгоди позивача з рішенням про звільнення було би заперечення ним обґрунтованості «вибору» роботодавця.

На підставі викладеного суд встановив, що пунктами 3, 4 Рішення № 1663 та Рішенням № 1744 Рада порушила права позивача, звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП було незаконним, тому позивач, в силу частини першої статті 235 КЗпП має бути поновлений на роботі.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Першим днем вимушеного прогулу ОСОБА_1 є 15.06.2024.

Обчислена відповідно до норм затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата позивача, згідно з довідкою Виконкому від 12.06.2024 № 12 (т. 1, арк. 113), складає 46 713,79 грн (за 29 робочих днів); середній заробіток за 1 день 1 610,82 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу з 15.06.2024 до 13.02.2025 174.

Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу дорівнює 280 282,68 грн, в тому числі за період з 15.06.2024 до 14.07.2024 (один місяць) 32 216,40 грн (за 20 робочих днів).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення в частині присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Позивач вказав, що «… незаконні рішення … ради … нанесли мені душевних страждань, принизили в очах співробітників, викликали у них підозру у моїй чесності і порядності. Весь цей час і знаходжусь у стресовому стані через втрату роботи, авторитету, ділової репутації та поваги серед друзів і колег, мною втрачено душевний спокій, я постійно перебуваю в роздратованому стані та стані депресії. Звільнення з роботи призвело до втрати мною нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, погіршення матеріального стану моєї сім`ї, необхідністю докладання додаткових зусиль для організації свого життя і життя моєї сім`ї …». Ці обставини, за твердженнями ОСОБА_1 , є проявами завданої незаконним звільненням моральної шкоди, розмір якої позивач оцінив у 75 000 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог в цій частині, суд виходив з такого.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріального чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України); приниженні часті, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 2371 КЗпП, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд, зокрема, зазначив таке.

«… 36. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

37. Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною утверджувати та забезпечувати її права …

40. Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження …

45. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема і моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

46. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано …

49. У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України … Антоненков та інші проти України …).

50. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.

51. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

52. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ч. 3 ст. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

53. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) …

57. … відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

58. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди … які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди …».

Суд встановив, що звільнення позивача було незаконним, при тому, що це порушення допустив суб`єкт владних повноважень.

Суд визнав, що у цій ситуації негативні емоції позивача могли досягнути рівня, за якого позивач відчув приниження, тому визнав доведеним факт заподіяння відповідачем 1 моральної шкоди позивачу.

Проте, на думку суду, розумним та співмірним розміром відшкодування моральної шкоди в даному випадку є сума 5 000 грн, тому в цій частині суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Виконкому.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 374, 373 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Південноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Європейська, 48, м. Южноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002, ідентифікаційний код: 33850880) Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Європейська, 48, м. Южноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002, ідентифікаційний код: 20910974) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3, пункт 4 рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 28.03.2024 № 1663 «Про внесення змін до структури та чисельності виконавчих органів Южноукраїнської міської ради, апарату Южноукраїнської міської ради та її виконавчого комітету».

Визнати протиправним та скасувати рішення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 23.05.2024 № 1744 «Про звільнення ОСОБА_6 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради».

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Південноукраїнської міської ради Миколаївської області з 15.06.2024.

Стягнути з Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Європейська, 48, м. Южноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002, ідентифікаційний код: 20910974) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 15.06.2024 до 14.07.2024 в сумі 32 216,40 грн (тридцять дві тисячі двісті шістнадцять гривень сорок копійок).

Стягнути з Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Європейська, 48, м. Южноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002, ідентифікаційний код: 20910974) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток, без утримання податків та обов`язкових зборів, за час вимушеного прогулу з 15.07.224 до 13.02.2025 в сумі 248 066,28 грн (двісті сорок вісім тисяч шістдесят шість гривень двадцять вісім копійок).

Стягнути з Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Європейська, 48, м. Южноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002, ідентифікаційний код: 20910974) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду в сумі 5 000 (п`ять тисяч гривень) грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Європейська, 48,м. Южноукраїнськ, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55002, ідентифікаціний код: 20910974) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 32 216,50 грн у межах загальної суми стягнення 280 282,68 грн (двісті вісімдесят тисяч двісті вісімдесят дві гривні шістдесят вісім копійки) підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Дата складання повного тексту судового рішення 21.02.2025.

Суддя В.В. Птичкіна