Рішення

від 24.02.2025 по справі 480/6473/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 року Справа № 480/6473/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6473/24

за позовом ОСОБА_1

до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років з урахуванням раніше виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 12 травня 2024 року № 501-ОС старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби за підпунктом г пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу у запас.

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 17 травня 2024 року № 522-ОС старшому лейтенанту ОСОБА_1 припинено контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 17 травня 2024 року.

Позивач вважає, що під час проходження військової служби та звільнення із неї відповідачем протиправно не здійснено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподілено судді С.О. Бондарю.

Ухвалою суду від 26.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що пунктом 1 глави 9 Розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка затверджена наказом МВС від 25.06.2018 №558, яка зареєстрована в Мінюсті від 23 липня 2018 р. за № 854/32306 (далі Інструкція № 558) визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Позивач звільнений з військової служби у запас наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 501-ОС від 12 травня 2024 року за підпунктом г (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): на підставі підпункту г через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

На підставі розрахунку вислуги років та на підставі наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 522 -ОС від 17 травня 2024 року позивачу в травні 2024 року нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років.

Пунктом 5 глави 9 Розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, яка затверджена наказом МВС від 25.06.2018 №558, яка зареєстрована в Мінюсті від 23 липня 2018 р. за № 854/32306 (далі Інструкція 558) визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Державної прикордонної служби України:

строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб.

Згідно витягу з послужного списку ОСОБА_1 до вислуги років позивача входить період строкової військової служби з 31.10.2022 по 28.04.2004 року.

Тобто відповідачем при нарахуванні календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні цілком правомірно не враховано строкову службу позивача у лавах Збройних Сил України

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 27-29).

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_2 з посади судді Сумського окружного адміністративного суду на підставі Рішення Вищої ради правосуддя № 3578/0/15-24 від 10.12.2024 та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2024 за № 55-ОС та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено судді Прилипчуку О.А.

Ухвалою суду від 13.12.2024 прийнято справу до свого провадження, розгляд справи вирішено продовжити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію зазначеної ухвали надіслано представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", документ доставлено до їх електронних кабінетів 13.12.2024 (а.с. 39, 40).

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 522-ОС від 17.05.2024 ОСОБА_1 , звільненого з військової служби у запас наказом № 501-ОС від 12 травня 2024 року за підпунктом г (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 17 травня 2024 (а.с. 5, 6).

У наведеному наказі зазначено, що вислуга років станом на 17.05.2024 становить: календарна-20 років 05 місяців 08 днів, пільгова: 2 роки 10 місяців 4 дні, всього 3 роки 4 місяці 2 дні.

Також, у наказі № 522-ОС від 17.05.2024, серед іншого, зазначено: "Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років".

Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років, зокрема до розрахунку стажу не включено період проходження строкової військової служби в Збройних силах України, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до Конституції України Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу першого пункту першого статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом другим статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацами першим та другим пункту четвертого статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до абзаців першого другого підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги (абзац двадцять третій підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII).

У частині шостій статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) визначено такі види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція № 558), главою 9 розділу V якої визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Згідно із підпунктом 2 пункту 2 глави 9 розділу V Інструкції № 558 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до пункту 4 глави 9 розділу V Інструкції № 558 у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, визначена пунктами 1, 2 цієї глави, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (пункт 5 глави 9 розділу V Інструкції № 558).

Абзацами першим-другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

Пунктом 4 Постанови № 393 установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 10 Постанови № 393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із абзацом десятим пункту 10 Постанови № 393 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Вказані вище нормативно-правові акти передбачають, що військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також вказані вище нормативно-правові акти однозначно передбачають, що така допомога виплачується одноразово та за кожний повний календарний рік служби.

З аналізу статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Постанови № 393 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

Водночас, положеннями статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Постанови № 393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як-то ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

Отже, для визначення періоду за який виплачується грошова допомога визначальною є обставина набуття чи не набуття особою права на отримання відповідної допомоги під час проходження служби у попередніх періодах.

Так, з витягу послужного списку, судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 31.10.2002 по 28.02.2004 (01 рік 03 місяці 28 дні) проходив строкову військову службу у в/ч НОМЕР_3 та в період 07.06.2005 по 17.05.2024 (18 років 11 місяців 10 днів) військову службу на різних посадах в Державній прикордонній службі України. Календарна вислуга років позивача станом на 17 травня 2024 року складає 20 років 05 місяців 08 днів (а.с.6,8).

Проте, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем врахований лише період проходження позивачем військової служби в Державній прикордонній службі України, який в календарному обчисленні становить 18 повних років служби, про що зазначено в наказі начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ від 17.05.2024 № 522-ОС.

Оскільки за положеннями статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Постанови № 393 виплата одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям строкової служби не передбачена, суд погоджується з твердженнями позивача, що при звільненні із строкової військової служби він не набув права на виплату такої допомоги та її не отримував, тому за приписами абзацу двадцять третього підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII цей період попередньої військової служби (строкової військової служби) мав бути врахований відповідачем при виплаті одноразової грошової допомоги під час повторного звільнення позивача з військової служби.

Заперечення відповідача проти обчислення позивачу розміру одноразової грошової допомоги із врахуванням періоду його строкової військової служби, відхиляються судом як безпідставні, оскільки відповідач хибно тлумачить положення вказаних вище нормативно-правових актів і безпідставно ототожнює відсутність права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця із строкової військової служби, що визначено у статті 15 Закону № 2011-XII та пункті 10 Постанови № 393, із зарахуванням періоду такого виду військової служби до строку календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги, що прямо передбачено пунктоми 1, 10 Постанови № 393.

За встановлених обставин суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідач безпідставно виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні за 18 повних календарних років служби, а не за 20 повних календарних років служби.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправними дій НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років;

- зобов`язання НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років з урахуванням раніше виплачених сум.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заважаючи на встановлені судом обставин та нормативне врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років;

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 20 повних календарних років з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук