Рішення

від 20.02.2025 по справі 520/34471/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року Справа № 520/34471/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Садової М.І.,

за участю секретаря судових засідань Акулової А. М.,

представник позивача Борбунюка О. В.,

представник відповідача Милейко К.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в місті Харкові в приміщенні суду в залі суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA 807000/2024/000691/2 від 05.12.2024;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000830 від 05.12.2024.

В обґрунтування позову покликається на те, що 5 грудня 2024 року ФОП ОСОБА_1 подав митну декларацію №24UA80720001794602 з доданими товаросупровідними документами. Митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2024/000691/2 від 05.12.2024 та повідомив про відмову у митному оформленні товарів, надавши картку відмови № UA807200/2024/000830. Причина відмови: невірне визначення митної вартості товарів. ФОП ОСОБА_1 подав нову декларацію №24UA8072001798105 з митною вартістю, визнаною митним органом. Оскаржувані рішення митного органу є протиправними та необґрунтованими. Відповідно до ст.53 Митного кодексу України, документи, що підтверджують митну вартість товарів, були надані декларантом, зокрема декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактура, транспортні документи та інші необхідні документи. Це спростовує підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, зазначені в рішенні Харківської митниці. Документи, які не були надані, не є необхідними, оскільки всі основні докази були надані для підтвердження митної вартості товарів. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України просить вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що оскільки подані документи не спростовували сумнівів відповідача щодо дійсності задекларованої митної вартості товарів, відповідачем застосовувано резервний метод у відповідності до ст. 64 МК України резервним методом. Наведені обставини свідчать про правомірність оспорюваного рішення та необґрунтованість позовних вимог. Позовна вимога про скасування картки відмови є неналежним способом захисту, оскільки товар вже оформлений за іншою декларацією. Верховний Суд України підтверджує, що задоволенню підлягають вимоги, які відновлюють права та інтереси особи. Отже, спірні картки відмови вичерпали свою дію, і підстави для їх скасування відсутні.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Наводить пояснення про те, що прийняття рішення про коригування митної вартості було підставою для видання картки відмови у митному оформленні. Визнання рішення про коригування протиправним є підставою для скасування картки відмови. Просить позов задоволньити.

Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ЄДРПОУ 44959490 та здійснює наступну діяльність за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Суд установив, уповноваженою особою декларанта - ФОП ОСОБА_1 05.12.2024 було подано митну декларацію № 24UA80720001794602 від 05.12.2024 та додані до неї товаросупровідні документи, а саме: пакувальний лист (Packing list) VIMD/000001/12/2024 від 02.12.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice), декларацію-інвойс; автотранспортну накладну № 628417 від 02.12.2024; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR 1 № PL/MF/AT/0091220 від 02.12.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 1 від 23.08.2023; копію митної декларації країни відправлення 24PL301010000HVVA6 від 02.12.2024.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000691/2 від 05.12.2024.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000691/2 від 05.12.2024 зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на поставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленим декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст.: 54, 55, 57, 58-64 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству; - декларантом не надано експортну декларацію країни походження (в якої міститися інформація щодо, контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також саме головне вартість товару. Всі ці значення впливають на як на підтвердження митної вартості товару а також її спростування), що визначено п. 3.3 зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 №1; -відсутні документи (рахунки) щодо транспортних витрат по доставки товару з Китаю; - відсутній договір про транспортне перевезення товару (експедиторський договір);

- відсутній коносамент; - відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару; - відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару. 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар №1 складає 8,6723 евро/кг./9,61 дол. США/кг, №2 складає 2,3868 евро/кг-2,51 дол. США кг, №3 складає 8,26 евро/кг-8,72 дол. США/кг, №4 складає 7,4936 евро кг-8, 11 дол. США/кг, №5 складає 4,27евро/кг-4,62 дол. США/кг, №6 складає 7, 124 евро кг-7,71 дол. США/кг, №7 складає 1,4545 евро/кг-1,61 дол. США кг, №8 складає 0,75 евро/кг-0,81 дол. США/кг, №9 складає 8,8242 евро/кг9,55дол. США/кг, №10 складає 8,84 евро/кг-10,79дол. США/кг, №11 складає 2,5687 евро/кг-2, 78дол. США/кг, №12 складає 24,52 евро/кг-25,88дол. США/кг, №13 складає 7,852 евро/кг-8, 78 дол. США/кг, №14 складає 8,64 евро кг-9,35дол. США/кг, №15 складає9, 342 евро/кг-10, 11дол. США/кг, №16 складає 3,3862 евро/кг-3, 78дол. США/кг, №17 складає 14,08 евро/кг15,72дол. США/кг, №18 складає 6,853 евро/кг-7,65дол. США/кг, №19 складає 3, 3862 евро/кг-3,78дол. США/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цого рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на ідентичний товар оформлений у максимально наближений час, що наявні: товар №1-24UA2091900246726, №UA209190/2024/024672 від 03.10.2024; товар №2-24UA100350737407U8, NUA100350/2024/737407 від 04.12.2024; товар №3-24UA807200017789U3, №UA807200/2024/011789 від 02.12.2024; товар №4-24UA80720001593700, №UA807200/2024/015937 від 28.10.2024; товар №5-24UA80720001593700, №UA807200/2024/015937 від 28.10.2024; товар №6-24UA80720001593700, NUA807200/2024/015937 від 28.10.2024; товар №7-24UA807200013425U3, №UA807200/2024/013425 від 10.09.2024; товар №8-24UA807200015937U0, №UA807200/2024/015937 від 28.10.2024; товар №9-24UA80720001593700, №UA807200/2024/015937 від 28.10.2024; товар №10-24UA807200014525U4, NUA807200/2024/014525 від 30.09.2024; товар №11-24UA80720001593700, №UA807200/2024/015937 від 28.10.2024; товар №o12-24UA807200017789U3, №UA807200/2024/017789 від 02.12.2024; товар №13-24UA807200013425U3, №UA807200/2024/013425 від 10.09.2024; товар №14-24UA807200015937UO, №UA807200/2024/015937 від 28.10.2024; товар №15-24UA80720001593700, №UA807200/2024/015937 від 28.10.2024; товар №16-24UA807200014525U4, №UA807200/2024/014525 від 30.09.2024; товар №17-24UA80720001452504, №UA807200/2024/014525 від 30.09.2024; товар №18-24UA807200014525U4, NUA807200/2024/014525 від 30.09.2024; товар №19-24UA80720001452504, №UA807200/2024/014525 від 30.09.2024; Торговельною маркою TRIXIE, Виробником Trixie Heimtierbedarf GmbH Co.

При прийнятті оспорюваного рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядними методом, у відповідності до статті 59 МКУ (за ціною договору щодо ідентичних товарів), та резервним методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар №1 складає 8,6723 евро/кг./9,61 дол. США/кг, №2 складає 2,3868 евро кг-2,51 дол. США/кг, №3 складає 8,26 евро/кг-8,72 дол. США/кг, №4 складає 7,4936 евро/кг-8, 11 дол. США/кг, №5 складає 4,27евро/кг-4,62 дол. США кг, №6 складає 7, 124 евро/кг-7,71 дол. США/кг, №7 складає 1,4545 евро/кг-1,61 дол. США/кг, №8 складає 0,75 евро/кг-0,81 дол. США/кг, №9 складає 8,8242евро/кг-9,55дол. США/кг. №10 складає 8,84евро/кг10,79дол. США/кг, №11 складає 2,5687 евро/кг-2, 780ол. США/кг, №12 складає 24,52 евро/кг-25,88 дол. США/кг, №13 складає 7,852 евро/кг-8,78дол. США кг, №14 складає 8,64 евро/кг-9, 35 дол. США/кг, №15 складає9, 342 евро/кг10,11дол. США/кг, №16 складає 3,3862 евро/кг-3, 78дол. США/кг, №17 складає 14,08 евро/кг-15,72 дол. США/кг, №18 складає 6,853 евро/кг7,65дол. США/кг, №19 складає 3,3862 евро/кг-3,78дол. США/кг. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні декларанту.

Також повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів та надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000830 від 05.12.2024 р., в якій зазначено, зокрема: «Повідомляємо про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Неможливість здійснення митного оформлення товарів, в зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №UA 807000/2024/000691/2 від 05.12.2024 (вимоги частини 3 та 6 статті 54 МКУ). Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової МД з урахуванням відомостей наведених у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000691/2 від 05.12.2024. Товари відносно яких винесено рішення про коригування митної вартості можуть бути випущені у вільний обіг на умовах визначених пункту 4 частини 4 статті 54 МКУ. Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 52 МКУ декларант має право оскаржувати в порядку визначеному главою 4 МКУ, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів».

У зв`язку з чим, позивачем було подано нову митну декларацію №24UA8072001798105 від 05.12.2024 та подані до неї супровідні документи з митною вартістю, визнаною митним органом згідно з рішенням про визначення митної вартості NUA807000/2024/000691/2 від 05.12.2024. Позивач вважає, що оскаржувані рішення митного органу є протиправними та необґрунтованими з огляду на достатність поданих декларантом до митного оформлення документів.

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:

- декларантом не надано експортну декларацію країни походження (в якої міститися інформація щодо, контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також саме головне вартість товару. Всі ці значення впливають на як на підтвердження митної вартості товару а також її спростування), що визначено п. 3.3 зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 №1;

-відсутні документи (рахунки) щодо транспортних витрат по доставки товару з Китаю;

- відсутній договір про транспортне перевезення товару (експедиторський договір);

- відсутній коносамент;

- відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару;

- відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості; а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару. 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Щодо тверджень відповідача що «декларантом не надано експортну декларацію країни походження (в якої міститися інформація щодо, контрагентів, вагові характеристики, умови поставки товару, товаросупровідні документи а також саме головне вартість товару. Всі ці значення впливають на як на підтвердження митної вартості товару а також її спростування), що визначено п. 3.3 зовнішньоекономічного договору від 23.08.2023 №1; )», то у графі 11 01 експортної декларації №24PL301010000HVVA6 від 02.12.2024 чітко прописано: ЕХ, що означає, що це експортна декларація, а у графі 11 02 цієї експортної декларації стоїть тип D - що означає, що вона може оформлюватись у спрощеному порядку, без надання вантажу митному органу.

Згідно з ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 7) копію митної декларації країни відправлення; Отже, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни.

Щодо тверджень відповідача, що відсутні документи (рахунки) щодо транспортних витрат по доставки товару з Китаю, відсутній договір про транспортне перевезення товару (експедиторський договір), відсутній коносамент; відсутня заявка до договору на транспортне перевезення товару, відсутні документи, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012.№599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не потребують надання (відповідно до пункту 3.1 розділу 3 зовнішньоекономічного контракту №1 від 23.08.2023 передбачено, що продавець поставляє товар на комерційних умовах СРТ-Харків (Україна) (перевезення оплачене до місця призначення) в редакції Інкотермс);

Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 25.08.2023 у справі 810/3516/16 вказано: «Разом з тим, суди обґрунтовано зауважили, що правилами «Інкотермс» в частині груп С (до якої віднесено умови поставки СРТ фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) передбачено, що «С» терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тобто, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення».

Щодо тверджень відповідача, що відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості.

Перелічені документи є додатковими документами, а частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачені виключні підстави, які дають можливість митному органу для витребування у декларанта додаткових документів.

У постанові Верховного Суду від 15.02.2024, у справі № 815/5838/17 викладено правову позицію про те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору).

Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

Частина третя статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:....-згідно з переліком, зазначеним у даній частині.

З огляду на викладене вище суд прийшов до переконання про те, що позивачем подано до відповідача необхідні документи, останнім не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення убачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Як встановлено судом, відповідачем під час ухвалення оспорюваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності ухвалення рішення про коригування митної вартості.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд прийшов наступного.

Відповідачем прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000830.

Згідно ст. 256 МК України відмова у митному оформленні є письмовим вмотивованим рішенням органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення через невиконання декларантом умов. Рішення повинне містити причини відмови та вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких дозволить здійснити митне оформлення.

Аналізуючи відомості, які містяться в оспорюваній картці відмові, то остання на переконання суду не є вмотивованою, оскільки не містить обґрунтування причин відмови, не зазначено, які вартісні показники є непідтвердженими та які відомості є неповними.

Окрім цього, підстави відмови суперечать одна одній, оскільки або документи не були подані, або вони не містять інформацію щодо складових митної вартості товарів. Документи, передбачені ст. 53 МК України, були подані до митного оформлення та підтверджують числові значення складових митної вартості.

Суд повторно відмічає, що позивачем доведено належними, допустимими доказами митну вартість товарів та відомості щодо ціни, що була сплачена за ці товари, а відтак у відповідача були відсутні підстави для прийняття картки відмови.

Покликання сторони позивача на постанову Верховного Суду від 16.09.2015 (справа № 826/4418/14), що оспорювання картки відмови не є належним способом захисту, адже позивачем подано нову митну деескалацію за якою товар був випущений в обіг, а відтак така не призведе до поновлення порушеного права, суд прийшов наступного.

Відповідно до правових позицій викладених у постановах Верховного Суду, зокрема: від 24 січня 2019 року у справі № 821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі № 825/1990/17, надано правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг-під гарантію або шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості та зазначено, що встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг під гарантію чи за новою декларацією.

Отже норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного товару та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.

Разом з тим картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості.

З огляду на викладене суд прийшов висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості і картки відмови слід визнати протиправними, у зв`язку із чим такі підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 20693,93 грн (17665,92 грн за вимогу майнового характеру та 3028,00 грн за вимогу немайнового характеру).

Щодо розподілу судових витрат понесених на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді позовної заяви в суді, подано копії наступних документів: договору про надання адвокатським бюро правової допомоги № 2 від 12.09.2023, додаткової угоди № 21 від 06.12.2024 до Договору № 2 від 12.09.2023, рахунку на оплату № 49 від 06.12.2024 на суму 5 000,00 грн, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 49 від 06.12.2024, квитанції про оплату позивачем послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн, ордеру на представництво інтересів ТОВ "ВІМО-ПЛЮС" адвокатом Борбунюк О.В., виданий Адвокатським бюро "Борбунюк", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Борбунюка О.В.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, у зв`язку з їх неспівмірністю зі складністю справи.

У зв`язку з наведеними обставинами суд зауважує, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11 серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

Суд установив, за договором про надання адвокатським бюро правової допомоги № 2 від 12.09.2023, додаткову угоди № 16 від 01.10.2024 до Договору № 2 від 12.09.2023, рахунок на оплату № 38 від 01.10.2024 на суму 5 000,00 грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 38 від 01.10.2024, квитанцію про оплату позивачем послуг адвоката в розмірі 5 000,00 грн, АБ «Борбунюк» приймає на себе зобов`язання про надання правової допомоги ТОВ "ВІМО-ПЛЮС" з питання скасування рішення про коригування митної вартості.

Згідно копії додаткової угоди № 21 від 06.12.2024 до договору про надання правової допомоги визначено, що позивач повинен сплатити гонорар за складання та подання позовної заяви до суду в розмірі 5 000 грн.

Згідно з копії квитанції, наявної в матеріалах справи, вбачається, що ТОВ "ВІМО-ПЛЮС" сплатило суму в розмірі 5 000,00 грн згідно договору про надання правової допомоги.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що такий розмір витрат у даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Так, докази, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, переконливо доводять, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції, однак вони є неспірмірними із складністю справи, адже така розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а включення адвокатом до наданих позивачу послуг таких видів наданої правової допомоги, а саме подання адміністративного позову до суду - не можна віднести до адвокатських послуг у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З огляду на викладене вище, фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, який обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості № UA 807000/2024/000691/2 від 05.12.2024.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 807200/2024/000830 від 05.12.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" судовий збір у розмірі 20693,93 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМО-ПЛЮС" судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач товариства з обмеженою відповідальністю ВІМО-ПЛЮС, місцезнаходження місто Харків, вулиця Данилевського, будинок № 6, код ЄДРПОУ 44959490;

відповідач Харківська митниця, місцезнаходження місто Харків, вулиця Миколаївська, будинок № 16-Б, код ЄДРПОУ 44017626.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 24.02.2025.

Суддя М. І. Садова