Рішення від 21.02.2025 по справі 580/12562/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року справа № 580/12562/24 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної військової адміністрації Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної військової адміністрації Черкаської області (далі - відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Звенигородської військової адміністрації Черкаської області по відмові ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Звенигородської військової адміністрації Черкаської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що відповідач протиправно відмовив їй у встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України через те, що проживання однією сім`єю за відсутністю шлюбу між нею та ОСОБА_2 не є підставою визнання їх одним із подружжя у розумінні Сімейного кодексу України та Закону, правові підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України. Позивачка зазначає, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17.06.2024 року (яке набрало чинності 20.07.2024 року) у справі № 710/708/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ГУ ПФУ в Черкаській області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без шлюбу, встановлено факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із 05.06.2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, на думку позивачки у неї наявні правові підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України.

Ухвалою суду від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що особи, які проживали однією сім`єю із загиблим, у тому числі, якщо це встановлено судом, за відсутності реєстрації шлюбу між ними, не можуть бути визнані дружинами (чоловіками), а надання особам, що проживали в незареєстрованому шлюбі, таких самих прав в частині соціального захисту, встановленого державою для офіційно зареєстрованого подружжя, позбавляло б доцільності самої державної реєстрації шлюбу. З урахуванням викладеного, відповідач прийшов до висновку про те, що оскільки визнання судом факту проживання однією сім`єю за відсутністю шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є підставою визнання їх одним із подружжя у розумінні Сімейного кодексу України та Закону, правові підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17.06.2024 (яке набрало чинності 20.07.2024) у справі № 710/708/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ГУ ПФУ в Черкаській області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без шлюбу, встановлено факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із 05.06.2009 по ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загтнув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2024 №1715/3536, яка видана позивачці, загиблий (померлий) ОСОБА_2 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивачка звернулась до відповідача із заявою про встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Листом від 01.11.2024 року № 1964/06-08 Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації відмовлено позивачці у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та вказано, що встановлення у судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари, як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Тобто особи, які проживали однією сім`єю із загиблим, у тому числі, якщо це встановлено судом, за відсутності реєстрації шлюбу між ними, не можуть бути визнані дружинами (чоловіками), а надання особам, що проживали в не зареєстрованому шлюбі, таких самих прав в частині соціального захисту, встановленого державою для офіційно зареєстрованого подружжя, позбавляло б доцільності самої державної реєстрації шлюбу. З урахуванням викладеного, відповідач прийшов до висновку про те, що оскільки визнання судом факту проживання однією сім`єю за відсутністю шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є підставою визнання їх одним із подружжя в сенсі Сімейного кодексу України та Закону, правові підстави для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України відсутні.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що гідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно п.п.6 ч.1 статті 10-1 Закону №3551-ХІІ до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: сім`ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

За ч.4 статті 10-1 Закону №3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать:

батьки;

один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;

діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України.

Підставою для надання особам, зазначеним у пункті 4 частини першої цієї статті, статусу сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є (але не виключно):

Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України закріплена Порядком надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України

від 23.09.2015 №740 (далі - Порядок №740).

За п. 3 Порядку №740 закріплено, що статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України надається заявникам з числа членів сімей осіб, зазначених у пунктах 2-6 частини першої статті 10-1 Закону.

Згідно пп. 5 п. 4 Порядку №740 встановлені підстави для надання заявникам статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, зокрема, для заявників з числа членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону, а саме:

свідоцтво про смерть (крім випадків, коли особа пропала безвісти);

довідка за формою згідно з додатком 1, видана Мінветеранів.

Відповідно до п. 5 Порядку №740 для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України заявник подає місцевому структурному підрозділу з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника заяву.

Рішення про надання (відмову у наданні) статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України приймається місцевим структурним підрозділом з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника в місячний строк з дня надходження заяви (заяви в електронній формі) (п.13 Порядку №740).

Згідно пп. 1 п. 16 Порядку №740 місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявника відмовляє заявнику у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України у разі якщо заявник не належить до осіб, зазначених в частині четвертій статті 10-1 Закону.

Крім того, відповідно до п. 19 Порядку №740 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302.

За п. 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно п. 4 Положення №302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України".

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частиною 4 ст.3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим, згідно приписів Закону №3551-XII чітко визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, водночас, жінка чи чоловік, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до переліку членів сім?ї не належать.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», визначено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Судом враховано, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 17.06.2024 у справі № 710/708/24, яке набрало чинності 20.07.2024, за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ГУ ПФУ в Черкаській області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без шлюбу, встановлено факт постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із 05.06.2009 по ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . У той же час суд акцентує увагу на тому, що в описовій частині рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 17.06.2024 у справі № 710/708/24, яке набрало чинності 20.07.2024 вказано, що підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне саме для набуття та реалізації права на отримання пенсії.

Разом з цим, суд зазначає, що встановлення рішенням суду цивільної юрисдикції факту спільного проживання позивачки та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» або для призначення пенсії по втраті годувальника, однак вищевказана обставина не створює підстав для набуття позивачкою статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Крім того, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

У постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18 зазначено щодо правомірності відмови у встановленні статусу «Член сім`ї загиблого (померлого)» та видачі «Посвідчення члена сім`ї загиблого», так як позивачка, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім`ї не мала. Колегія суддів ВС не вбачала підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

Таким чином, встановлення рішенням суду факту спільного проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак вищевказана обставина не створює підстав для набуття нею статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ