Ухвала

від 19.02.2025 по справі н/851/26/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 р.Справа № Н/851/26/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 по справі № 820/1359/16

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Харківської області треті особи Державна судова адміністрація України , Державна казначейська служба України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Харківської області, треті особи Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:

- визнати відмову у розрахунку та виплаті позивачу вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною, а право позивача - порушеним;

- зобов`язати Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 по справі № 820/1359/16 позов задоволено частково. Зобов`язано Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року апеляційну скаргу Апеляційного суду Харківської області задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2016р. по справі № 820/1359/16 скасовано. Прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 26.04.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року - залишено без змін.

15.05.2020 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі № 820/1359/16 за виключними обставинами, в якій позивач просить суд переглянути постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі № 820/1359/16 за виключними обставинами, скасувати її та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог поданої заяви зазначає, що 15 квітня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII та визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону № 1166-VII.

Вказує, що у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України наголосив, що однією з гарантій незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, яке має гарантувати здійснення справедливого, незалежного, безстороннього правосуддя, а також, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи зменшені іншими нормативними актами.

Стверджує, що Конституційний Суд дійшов висновку, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону суперечить частині першій статті 8 Конституції України з огляду на його невідповідність принципові верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи.

Отже, з Рішення Конституційного Суду України випливає, що судді, які мали достатній стаж для виходу у відставку на час ухвалення оспорюваного Закону, мають право на отримання вихідної допомоги.

Зауважує, що оскільки як на час прийняття, так і на день набрання чинності оспорюваним положенням Закону, тобто на 1 квітня 2014 року вона мала достатній стаж на посаді судді, який давав їй право на відставку, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним розрахунком, відповідно до ст. 362, п. 4 ч. 1 ст. 363, ч.2 ст. 365 КАС України, позивач має право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення рішення Конституційного Суду України на подання заяви до суду, яким постановлено нове рішення, про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду (тепер Другий апеляційний адміністративний суд) від 16 серпня 2016 по справі № 820/1359/16 за виключними обставинами.

Також зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Заявник вважає, що наявні правові підстави для відновлення її порушених прав та їх захист від наслідків неконституційності застосованого закону шляхом перегляду судового рішення за виключними обставинами.

Державна судова адміністрація України подала до суду апеляційної інстанції відзив на заяву про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі № 820/1359/16 за виключними обставинами, в якому просить суд відмовити у задоволенні заяви, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі № 820/1359/16 залишити без змін. Зазначає, що Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 року на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 23.01.2019 року у справі №820/2462/17, від 25.07.2019 року у справі №804/3790/17, від 23.12.2019 року у справі №814/1274/17.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020 було зупинено провадження у справі № Н/851/26/20 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року по справі за апеляційною скаргою Апеляційного суду Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 року по справі № 820/1359/16 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 808/1628/18 (К/9901/29652/19).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2025 поновлено провадження у справі № Н/851/26/20 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року по справі за апеляційною скаргою Апеляційного суду Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 по справі № 820/1359/16 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області треті особи Державна судова адміністрація України,Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 19.02.2025 о 10:40.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви про перегляд постанови за виключними обставинами, дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про Конституційний Суд України від 13.07.2017 № 2136-VIII (далі по тексту - Закон № 2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Статтею 91 Закону № 2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Закону № 2453-VI (до 01 квітня 2014 року) було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Стаття 136 Закону № 2453-VI була виключена відповідно до положень підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 № 1166-VII (далі по тексту - Закон № 1166-VII).

Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 № 2-р (ІІ)/2020 в справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону № 2453-VI.

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Колегія суддів звертає увагу, що Конституційний Суд України у рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 в справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України від 08.12.2004 № 2222-IV Про внесення змін до Конституції України (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про Конституційний Суд України до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

У пункті 2 резолютивної частині Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р (ІІ)/2020 Конституційний Суд України вирішив, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, дія підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII втратила чинність з 15.04.2020 року.

Таким чином, рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 р. № 2-р(ІІ)/2020 на спірні відносини не може вплинути, оскільки вони виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Аналогічної позиції щодо оцінки як виключної обставини рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд у постановах від 23.01.2019 року у справі № 820/2462/17, від 25.07.2019 року у справі № 804/3790/17, від 23.12.2019 року у справі № 814/1274/17, від 30.04.2020 року у справі № 826/15692/16, від 12.08.2020 року у справі № 826/18177/15, від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18.

Колегія суддів також зазначає, що зі змісту п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України випливає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

Окрім того, 19.02.2021 року Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 808/1628/18, у якій наголосив, що положення п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

Так, словосполучення ще не виконане, яке вживається у п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також розширеного тлумачення, про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 10.03.2021 року у справі № 826/28067/15, ухвалі від 21 грудня 2022 року у справі № 140/2217/19 та в ухвалі від 22 грудня 2022 року у справі № 805/1312/16-а.

Проте, у даному випадку, рішення суду не може вважатись невиконаним, у контексті приписів п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, оскільки рішення суду, що набрало законної сили (постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі № 820/1359/16), яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, не передбачає примусового виконання.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2021 року у справі № 808/1628/18 та в ухвалі від 03.02.2021 року у справі № 820/1329/16.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Отже, з урахуванням наведеного вище, відсутні підстави для перегляду та скасування за виключними обставинами, визначеними п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі № 820/1359/16.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі № 820/1359/16 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі № 820/1359/16 залишенню в силі.

За частиною першою статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 243, 321, 325, 328, п. 1 ч. 4 ст. 368, ст. 369 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 у справі № 820/1359/16 - відмовити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі № 820/1359/16 - залишити в силі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Калиновський В.А.Судді Спаскін О.А. Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2025 року