Постанова

від 24.02.2025 по справі 480/6232/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 р. Справа № 480/6232/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602 по справі № 480/6232/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД"

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 21.06.2024 № UА 100380/2024/000049/2 про корегування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову зазначив, що з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 01.03.2021 № 34-SB, укладеного між ТОВ "Світ-Буд ЛТД" і компанією «XINHUA ELEKTR1CAL CO.LTD OF GUANGDONG» (Китайська народна республіка), позивачем до Київської митниці 21.06.2024 було подано електронну митну декларацію № 24UA100380324128U6, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України (далі по тесту - МК України). При поданні МД позивачем було надано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів. Проте, 21.06.2024 від відповідача надійшло повідомлення № 1191956, в якому було зазначено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів. Тому запропоновано з посиланням на виконання вимог, передбачених ст. 53 МК України, додатково надати документи, без конкретної ідентифікації документів та їх доцільності для проведення митних процедур або усунення розбіжностей. У зв`язку з тим, що відповідачем не було зазначено конкретних вимог до додаткових документів, 21.06.2024 позивачем було подано заяву щодо неможливості надання додаткових документів у зв`язку з їх необов`язковістю та необґрунтованістю для митного оформлення в силу ст. 53 МК України та/або відсутністю у позивача. Позивач вважає, що надані ним до митного оформлення документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення в повному обсязі і є цілком достатньо для підтвердження заявленої митної вартості товарів; подані документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, а тому рішення про коригування митної вартості товарі є протиправним.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 адміністративний позов Сумського окружного адміністративного суду задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці від 21.06.2024 № UА 100380/2024/000049/2 про корегування митної вартості товарів.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД" витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених декларантом Позивача за ЕМД на підставі розгляду поданих разом з митними деклараціями документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1) Поставка товару здійснювалась згідно положень зовнішньоекономічного контракту від 01.03.2021 №34-SB-PR, укладеного з «Xinhua Electrical Co.,LTD of Guangdong».

Відповідно до п.4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.03.2021 № 34-SB-PR зазначається, що дата відвантаження товару зазначається у інвойсі, але у інвойсі відсутня дата відвантаження.

2) Заявлені за митною декларацією товари торговельної марки «Lebron». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою.

3) У прайс-листі виробника від 01.01.2024 по 31.01.2024 № б/н, зазначено ціна товару, що декларуються, що по суті є комерційною пропозицією, інформація щодо інших товарів які декларуються відсутня. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

4) При заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FOB Nansha », як це зазначено у МД від 21.06.2024 № 24UA100380324128U6, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.

До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться:

- заявка на здійснення послуг по доставці товарів;

- рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Договорами про надання транспортно експедиційних послуг передбачено подання заявок клієнта.

Заявки клієнта до митного оформлення не надавались.

Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням: п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, ч. 2, 9, 10 та 21 ст.58 МК України.

Також апелянт звернув увагу суду, що відповідно до довідки про транспортні витрати від 17.06.2024 № 08 виданою ТОВ «ВІСТ ГРУП», вбачається не включення витрат на транзитне переміщення через територію Польщі.

Отже, Київська митниця вважає, що представником позивача не доведено факт оплати витрат на перевезення товару саме покупцем, як того вимагають умови.

Позивач на вимогу митного органу не надав додаткові документи до митного оформлення.

У зв`язку із вищевикладеним використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо. Тому митницею відповідно до ст.ст. 54, 55 МКУ здійснено коригування заявленої митної вартості товарів.

Прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 100380/2024/000049/2 від 21.06.2024 містить всі необхідні відомості, передбачені ч. 2 ст. 55 МКУ та Правилами заповнення, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598.

Таким чином, Київська митниця вважає висновки суду неправомірними у зв`язку з тим, що судом не досліджено повною мірою докази надані у відзиві.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД", з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 01.03.2021 № 34-SB, укладеного між ТОВ "Світ-Буд ЛТД" та компанією "XINHUA ELEKTR1CAL CO.LTD OF GUANGDONG" (Китайська народна республіка), 21.06.2024 до Київської митниці було подано електронну митну декларацію № 24UA100380324128U6, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи: пакувальний лист від 15.03.2024; рахунок-проформа від 18.01.2024 № XHUKR240137-1; рахунок - фактура (інвойс) від 15.03.2024 № XHUKR240137-1; коносамент від 30.03.2024 № UTRUST240331302; автотранспортна накладна від 17.06.2024 № 431164; декларація про походження товару від 15.03.2024 № ХНUКR240137-1; банківський платіжний документ від 18.06.2024 № 240618/000614300; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 17.06.2024 № LS-4567549; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 17.06.2024 № СФ-0000014; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.06.2024 № 08; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.06.2024 № 431164; прайс-лист виробника від 01.01.2024 б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 01.03.2021 № 34-SВ-PR; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 04.03.2021 № 04-03-2021; договір про надання транспортних послуг по здісненню перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 06.10.2022 № 061022; копія митної декларації країни відправлення від 25.03.2024 № 51662024066232918.

21.06.2024 митним органом позивачу направлено повідомлення № 1191956, в якому зазначено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тому запропоновано, з посиланням на виконання вимог ст. 53 МК України, додатково надати документи:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні перевізні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів);

- копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст. 254 МКУ;

- виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (прайс-лист виробника складений відповідно до міжнародних вимог (довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Також, декларанту повідомлено, що він відповідно до положень ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України, за власним бажанням, може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару, зокрема, які підтверджують складові митної вартості та усувають наявні розбіжності щодо ціни товарів.

У відповідь на повідомлення, ТОВ "Світ-Буд ЛТД" направило відповідачу заяву від 21.06.2024 № 21/06, у якій було зазначено щодо неможливості надання додаткових документів, оскільки митним органом не вказаний конкретний перелік документів, а також зазначено, що митному органу разом з митною декларацією направлялися всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару. Додатково було надано проформу-інвойс № XHUKR240137-1 від 18.01.2024 по якій здійснювалась передоплата за товар.

21.06.2024 Київська митниця прийняла рішення № UА 100380/2024/000049/2 про коригування митної вартості товарів.

Вважаючи таке рішення протиправним, ТОВ "Світ-Буд ЛТД" звернулося до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішення Київської митниці від 21.06.2024 № UА 100380/2024/000049/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Відповідно до приписів статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 8 статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Частинами 7-10 статті 55 МК України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД", з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 01.03.2021 № 34-SB, укладеного між ТОВ "Світ-Буд ЛТД" та компанією "XINHUA ELEKTR1CAL CO.LTD OF GUANGDONG" (Китайська народна республіка), 21.06.2024 до Київської митниці було подано електронну митну декларацію № 24UA100380324128U6, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом були подані наступні документи: пакувальний лист від 15.03.2024; рахунок-проформа від 18.01.2024 № XHUKR240137-1; рахунок - фактура (інвойс) від 15.03.2024 № XHUKR240137-1; коносамент від 30.03.2024 № UTRUST240331302; автотранспортна накладна від 17.06.2024 № 431164; декларація про походження товару від 15.03.2024 № ХНUКR240137-1; банківський платіжний документ від 18.06.2024 № 240618/000614300; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 17.06.2024 № LS-4567549; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 17.06.2024 № СФ-0000014; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.06.2024 № 08; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.06.2024 № 431164; прайс-лист виробника від 01.01.2024 б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 01.03.2021 № 34-SВ-PR; договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 04.03.2021 № 04-03-2021; договір про надання транспортних послуг по здісненню перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 06.10.2022 № 061022; копія митної декларації країни відправлення від 25.03.2024 № 51662024066232918.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем одночасно із митною декларацією контролюючому органу подано усі необхідні документи, перелік яких визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору. Під час розгляду справи суд не виявив розбіжностей у наданих документах.

Проте, 21.06.2024 Київською митницею було прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 рішення відповідач зазначив, що: "...Надані відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не місять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 1) Відповідно до п.4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.03.2021 № 34-SB-PR зазначається, що дата відвантаження товару зазначається у інвойсі, але у інвойсі відсутня дата відвантаження. 2) Заявлені за митною декларацією товари торговельної марки «Lebron». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою. 3) У прайс-листі виробника від 01.01.2024 по 31.01.2024 № б/н, зазначено ціна товару, що декларуються, що по суті є комерційною пропозицією, інформація щодо інших товарів які декларуються відсутня. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. 4) При заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FOB Nansha», як це зазначено у МД від 21.06.2024 №24 UA100380324128U6, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: - заявка на здійснення послуг по доставці товарів; - рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно - експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Договорами про надання транспортно - експедиційних послуг передбачено подання заявок клієнта. Заявки клієнта до митного оформлення не надавались. Також, відповідно до статті 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням: п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МК України. 5) Копія митної декларації країни відправлення надана без урахування статті 254 Митного кодексу України. 6) В інвойсі від 15.03.2024 №ХНUKR240137-1 зазначено номер контейнеру, хоча Коносамент № UTRUST24031302 був виставлений 30.03.2024, тобто пізніше дати складання інвойсу, що викликає сумніви. 7) у платіжному дорученні від 18.06.2024 № 240618/000614300 не міститься посилання на інвойс, тобто не можливо дане платіжне доручення ідентифікувати з даною партією товару. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на "дійсній вартості" імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продасться або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які с звичайними складовими «дійсної вартості», а також плює будь яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. Тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МКУ з поданих документі неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні...

2... декларанту відповідно до статті 53 Митного кодексу України запропоновано надати додаткові документів для підтвердження заявленої митної вартості: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні перевізні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів). - копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст.254 МКУ; - виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (прайс-лист виробника складений відповідно до міжнародних вимог (довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів); - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів...

3. За результатом опрацювання запиту митниці декларант не надав запитуваних у повідомленні документів. Разом з тим, декларант листом від 21.06.2024 № 21/06 звернувся з проханням прийняти рішення щодо митної вартості товарів на підставі наданих документів без урахування терміну 10 календарних днів, відповідно до ст. 53 МКУ..."

Надаючи оцінку спірному рішенню про коригування митної вартості товарів та встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо посилання відповідача на пункт 4.1 контракту від 01.03.2021 №34-SB-PR, в якому вказано, що в інвойсі повинна обов`язково зазначатися дата відвантаження, як на підставу коригування митної вартості товару, то суд вважає таке посилання не обґрунтованим, оскільки не виконання даного пункту контракту жодним чином не впливає на складові митної вартості поставленого товару, і стосується лише виконання господарських та цивільних взаємних обов`язків сторін контракту та формою документу. Крім того, для підтвердження дати відправки існують інші документи (коносамент, митна декларація країни відправлення, пакувальний лист), які в своїй сукупності дають можливість визначити дату відправки товару.

Щодо доводів відповідача про відсутність у поданих документах відомостей про наявність/відсутність ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «Lebron», колегія суддів зазначає, що митним органом не враховано, що позивач є власником торгівельної марки «Lebron», про що свідчить копія свідоцтва на знак для товарів і послуг від 28.09.2018 №247619, у зв`язку з чим позивач не здійснює таких платежів.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що "у прайс-листі виробника з 01.01.2024 по 31.01.2024 № б/н, зазначена ціна товару, що декларуються, що по суті є комерційною пропозицією, інформація щодо інших товарів які декларуються відсутня" необхідно зазначити наступне.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців". Прайс-лист - це нормативно-виробниче практичне і (або) довідкове видання, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик. Жодних інших смислових навантажень прайс-лист не несе, і розбивка по цінам, маркуванню, зазначення всього асортименту товару та інше не має бути обов`язковим в прайс-листі. Крім того, прайс-лист, відповідно до ст. 53 МК України, не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості товарів.

Стосовно підстави коригування митної вартості - ненадання всіх перевізних (транспортних) документів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Також пунктом 5 ч. 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, Митний кодекс України не містить положень, які зобов`язують для підтвердження витрат на транспортування подавати виключно первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таких вимог не містять і Правила заповнення декларації митної вартості.

Декларантом, на підтвердження вартості перевезення товару (як складової митної вартості товару) було надано:

договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 04.03.2021 № 04-03-2021; договір про надання транспортних послуг по здісненню перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 06.10.2022 № 061022; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 17.06.2024 № LS-4567549; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 17.06.2024 № СФ-0000014; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.06.2024 № 08; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 17.06.2024 № 431164.

Вказані документи підтверджують вартість перевезення товару, в них не існує розбіжностей, які необхідно було б усувати.

За умов надання таких документів у митного органу є можливість ідентифікувати належність транспортних витрат по доставці товару для підтвердження складової митної вартості товару.

При цьому відповідач зазначає про свої сумніви у зв`язку з тим, що документів безпосереднього перевізника, не надано, але такі сумніви нічим не підтверджуються, так як для митного оформлення позивачем надано CMR (товарно-транспортна накладна міжнародного зразка) від 17.06.2024 № 431164, в якій зазначено інвойс на товар, вага товару, постачальник та отримувач товару, маршрут слідування, на якій є відбитки печатки митниці, відбитки печатки безпосереднього перевізника.

Враховуючи характер послуг, а саме: оплата за морську доставку проводиться з відстроченням платежу на 30 календарних днів після морської доставки вантажу Замовнику, на день подання митної декларації позивач не міг надати платіжний документ на підтвердження вартості перевезення, тому були надані довідки про транспортні витрати, які є достатнім документом для ідентифікації вартості транспортних витрат позивача.

Суд зазначає, що Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, у якій Суд зазначив про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у митного органу були відсутні правові підстави вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Щодо перекладу митної декларації країни відправлення слід зазначити, що в силу ст. 254 МК України, митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак митна декларація країни постачальника, відповідно до ст. 53 МК України, є не обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів. Але в свою чергу в митній декларації країни постачальника, арабськими цифрами зазначено код товару, який відповідає Українському класифікатору товарів, кількість і вартість товару, що імпортується. Крім того, англійською мовою продубльовано отримувача товару, контракт та інші відомості. За таких умов, відсутня необхідність в перекладі МД українською мовою.

Щодо наявності в інвойсі від 15.03.2024 № ХНUKR240137-1 зазначення номеру контейнеру, до виставлення коносаменту, то позивач пояснив, що постачальник при проведенні митних процедур, станом на 15.03.2024 мав інформацію про номер контейнеру, про що свідчить наявність номеру контейнеру в митній декларації постачальника від 25.03.2023 № 516620240664232918, так як підприємство - виробник товару в порядку логістичного упорядкування вантажу, замовляє у перевізника контейнери і отримує списки таких контейнерів заздалегідь і може знати номер контейнеру на заплановану партію товару завчасно. При цьому, вказана обставина не впливає на митну вартість товару.

Щодо відсутності в банківському платіжному документі від 18.05.2024 № 240618/00614300 посилання на інвойс, то таке зауваження митного органу суд вважає не доречним, так як банківський платіжний документ належним чином ідентифікується з поставленою партією товару, датою здійснення платежу - після доставки товару по морю (17.06.2024), посилання в графі 70 на контракт № 34-SВ-Р від 01.03.2021, назвою отримувача платежу (графа 59), сумою 18792,00 доларів США, що відповідає інвойсу від 15.03.2024 № ХНUKR240137-1. Крім цього відсутність заборони банківської установи на здійснення такого платежу підтверджує законність такої банківської операції.

Крім цього, в рішенні про коригування, відповідач зазначив про наявність ознак підробки, при цьому жодним чином не зазначив, яку підробку було здійснено позивачем.

Таким чином, позивачем до митного оформлення на підтвердження митної вартості було надано зовнішньоекономічний контракт, інвойси, платіжне доручення про проведення часткової передплати, коносамент та інші транспортні (перевізні) документи, розрахунок вартості перевезення імпортованого товару до митного кордону України, які в своїй сукупності надають можливість встановити складові митної вартості товару та ідентифікувати саме цю партію товарів.

У свою чергу, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Митному органу витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Щодо наявності у митного органу інформації щодо митних оформлень подібних товарів за рівнями митної вартості, вищими за митну вартість оцінюваного товару, то митним органом не було враховано, що отримана з бази даних інформація про МД, на яку відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України, та той факт що митним органом було застосовано резервний метод коригування митної вартості товарів по МД на яку він посилається.

Відомості з інформаційних баз даних відповідача мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж наданні декларантом первинні документи на товар. Розбіжність між рівнем заявленої митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої позивачем митної вартості товару, так як торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації баз даних митного органу, оскільки порядок їх формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання їх даних суб`єктами господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.

Слід зауважити в базах митного органу, відсутня інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованого товару, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Також, в рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору.

Щодо застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товарів варто зауважити таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частина 4 стаття 57 МК України визначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Процедура витребування додаткових документів є одним із шляхів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а тому не може вважатися консультацією під час якої, здійснюється послідовний вибір методів визначення митної вартості товарів та обмін інформацією.

Консультація проводиться до прийняття рішення, при цьому жодної довідкової інформації про можливість застосування того чи іншого методу, а також про наявні у відповідача відомості про рівень митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів відповідачем не було надано позивачу.

У зв`язку з цим суд зазначає, що дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 МК України, зобов`язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може вважатися заниженням митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови в здійсненні митного оформлення товару.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Втім, митний орган, в оскаржуваному рішенні крім номеру та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, не навів обґрунтованих пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 наведено правову позицію про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 зазначено про те, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18 сформовано правову позицію відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд враховує, що надані позивачем до митного оформлення документи передбачені умовами зовнішньоекономічного договору, підтверджують вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену підприємством у вигляді його митної вартості. При цьому, відомості у цих документах не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначені позивачем у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем в повному обсязі надано до митного органу документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною другою статті 53 МК України, а також наявні у позивача документи згідно з частиною третьою цієї статті. Водночас, митницею не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Стосовно доводів відповідача, щодо не підтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт. 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

При цьому, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте, відповідачем не доведено належними доказами правомірність прийнятого ним рішення.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Київської митниці від 21.06.2024 № UА 100380/2024/000049/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Тож, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Буд ЛТД" є такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 року по справі № 480/6232/24 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 480/6232/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва О.А. Спаскін