Постанова

від 24.02.2025 по справі 440/15534/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 р. Справа № 440/15534/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ» на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, по справі № 440/15534/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ» (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявоюдо Головного управління ДПС у Полтавській області (далі відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року № 00120280701 форми «Р», яким ТОВ «ОБРІЙ» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 527494,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 131873,50 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року №00120290701 форми «В4», яким встановлено завищення від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 537767,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року № 00120340701 форми «ПС», яким за не подання повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти пов`язані з оподаткуванням до ТОВ «ОБРІЙ» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 54060,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2024 року №00178610701 форми «ПС», яким за не подання повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти пов`язані з оподаткуванням до ТОВ «ОБРІЙ» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 49980 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року № 00120310701 форми «ПН», яким ТОВ «ОБРІЙ» нараховано штраф за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань на суму 474885,50 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року № 00120300701 форми «ПС», яким ТОВ «ОБРІЙ» нараховано штраф за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань на суму 12327,50 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року позовну заяву Позовну заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ»до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі № 440/15534/24 скасувати з направленням справи до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивачем не було порушено правил об`єднання позовних вимог, оскільки в даній позовній заяві об`єднано вимоги, що стосуються подібних правовідносин. Зі змісту позовних вимог не вбачається підстав, передбачених частинами 4 та 5 статті 172 КАС України, адже оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті одним органом, який є відповідачем у справі - ГУ ДПС у Полтавській області, позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Полтавським окружним адміністративним судом, як судом першої інстанції. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатом проведеної щодо позивача планової виїзної документальної перевірки на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 08.05.2024 №1304-П. Підставами прийняття спірних ППР є подібні висновки податкового органу, що викладені в єдиному акті перевірки.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченимст.304 КАС України.

На підставі положень п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції, повернувши позов заявнику, зроблено висновок, що заявлені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень обґрунтовуються різними обставинами та підтверджуються різними доказами та за своїм змістом, фактично, утворюють самостійні предмети доказування у справі, у зв`язку з чим їх об`єднання в одному позові не сприяє швидкості та одностайності вирішення спору.

Переглядаючи судове рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1статті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Згідно з ч. 1ст. 171 КАС України,суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями160,161,172цьогоКодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5ст. 160 КАС Українив позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Частиною 1статті 172 КАС України визначено, щов одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також частиною 1статті 21 КАС України.

Зі змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.

Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Отже, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 640/27758/20.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДПС у Полтавській області.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення винесені за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» (код ЄДРПОУ 03795997), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2024, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2024, з питань правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2024, іншого законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2024, Головним управлінням ДПС у Полтавській області (надалі Відповідач).

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ОБРІЙ» №9393/16-31-07-01-02/03795997 від 08.07.2024.

Позивач не погодився з вищезазначеними порушеннями та 31.07.2024 подав до відповідача заперечення №339-ОБ на Акт перевірки, останній розглянув заперечення та надав відповідь від 19.08.2024 №24297/6/16-31-07-01-08, якою висновки Акту перевірки залишив без змін, а заперечення без задоволення та направив Позивачу податкові повідомлення-рішення (надалі - ППР) з частиною яких Позивач не погодився та надалі оскаржив в адміністративному порядку до ДПС України, а саме:

ППР від 23.08.2024 № 00120280701 форми «Р», яким ТОВ «ОБРІЙ» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 527 494,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 131 873,50 грн.;

ППР від 23.08.2024 №00120290701 форми «В4», яким встановлено завищення від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 537 767,00 грн.;

ППР від 23.08.2024 № 00120340701 форми «ПС», яким за не подання повідомлення за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти пов`язані з оподаткуванням до ТОВ «ОБРІЙ» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 54 060,00 грн.;

ППР від 23.08.2024 № 00120310701 форми «ПН», яким ТОВ «ОБРІЙ» нараховано штраф за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань на суму 474 885,50 грн.;

ППР від 23.08.2024 № 00120300701 форми «ПС», яким ТОВ «ОБРІЙ» нараховано штраф за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань на суму 12 327,50 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 20.11.2024 №35015/6/99-00-06-01-01-06 ДПС України залишило без змін ППР відповідача від 23.08.2024 №№00120280701, 00120290701, 00120310701, 00120300701, 00120340701 та збільшила ППР від 23.08.2024 №00120340701 на суму 49980,00 грн., а скаргу залишила без задоволення.

18.12.2024 позивач отримав ППР від 12.12.2024 №00178610701 форми «ПС», яким Позивачу нараховано штраф за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань на суму 49 980,50 грн.

Не погодившись з таким рішенням та з висновками податкової перевірки та прийнятими ППР, позивач подав 23.12.2024 позовну заяву до Полтавського окружного адміністративного суду про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Тобто, позивач звернувся до суду з позовними вимогами, а саме про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Полтавській області, які пов`язані між собою, і випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних обставинах справи.

Заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою у розумінні ч. 1 ст. 21 та ч. 1 ст. 172 КАС України, оскільки спір між позивачем та відповідачем виник з одних публічно-правових відносин у сфері справляння податків і зборів, пов`язаних з реалізацією Головного управлінням ДПС у Полтавській області публічно-владних управлінських функцій.

Водночас суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про повернення позовної заяви зазначив, що в позові оскаржуються податкові повідомлення-рішення від 23 серпня 2024 року № 00120280701 форми «Р», від 23 серпня 2024 року №00120290701 форми «В4», від 23 серпня 2024 року № 00120340701 форми «ПС», від 12 грудня 2024 року №00178610701 форми «ПС», від 23 серпня 2024 року №00120310701 форми «ПН» та від 23 серпня 2024 року № 00120300701 форми «ПС», підставою для прийняття яких стали різні фактичні обставини, що мали місце в діяльності товариства,та різні докази, якими підтверджуються такі фактичні обставини.

В той же час, зі змісту оскаржуваної ухвали неможливо встановити, які саме обставини слугували висновку суду про те, що заявлені позовні вимоги не узгоджується з вимогамиКодексу адміністративного судочинства України щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, а саме: визнання протиправним та скасування індивідуального акта, в розумінні вимог ч. 1ст. 5 КАС України.

Пославшись на приписист. 172 КАС України, суд не навів мотивів неможливості застосування положень частини 6 цієї статті, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4ст. 169 КАС України.

На переконання суду апеляційної інстанції, надати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права суд першої інстанції повинен був в ході розгляду справи, шляхом встановлення всіх дійсних обставин справи та з урахуванням тих доказів, які, на думку позивача, є достатніми для вирішення справи.

Приймаючи до уваги вимоги до позовної заяви, передбаченіКАС України, та спосіб, у який вони були застосовані у цій справі, колегія суддів вважає, що повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції також враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Як вже зазначалось вище колегією суддів апеляційної інстанції у даному випадку позовні вимоги ТОВ «Обрій» є пов`язаними між собою підставою виникнення та поданими доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду про повернення позовної заяви є безпідставною та підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.09.2023 у справі №160/20444/21, на яку послався суд першої інстанції, сформулював висновок про те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Відповідно до частини 2статті 6 КАС Українита статті 17 Закону УкраїниПро виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (даліЄСПЛ) як джерела права.

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Крім того, ЄСПЛ за результатами розгляду справиv. Romaniaзазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.

Так, у справіv. FranceЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.

Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно достатті 6 КАС Українизастосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень ст. 172 КАС України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За цих умов, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 320 КАС Українипідставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.243,308,311,315,320 КАС Українисуд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ» - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 по справі № 440/15534/24 - скасувати.

Справу № 440/15534/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський О.А. Спаскін