Постанова

від 24.02.2025 по справі 420/1072/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1072/24

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 28.05.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №420/1072/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

У С Т А Н О В И В :

09.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 21.08.2021 по день фактичного розрахунку - 24.12.2023, але не більш як за шість місяців;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 82370 грн. 83 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на день виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 йому не було виплачено належної суми індексації грошового забезпечення. Остаточний розрахунок із ОСОБА_1 проведено лише на виконання судового рішення у справі №420/2705/23, однак без середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами відповідачем до суду першої інстанції подано відзив на позовну заяву, в якому акцентовано увагу на тому, що на військовослужбовців не поширюються положення статті 117 Кодексу законів про працю України. Такі приписи також не розповсюджуються на правовідносини, що виникли в порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Також, відповідач вказує про пропуск позивачем строку звернення до суду. Крім того, на думку військової частини НОМЕР_1 , позивачем заявлено вимоги до неналежного відповідача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №420/1072/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення. При цьому, окружний адміністративний суд вказав про необґрунтованість доводів, наведених військовою частиною НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву.

Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неповне з`ясування судом першої інстанції норм обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги військовою частиною НОМЕР_1 не зазначено у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.23-27, а.с.68-75).

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 06.08.2021 №240 підполковника ОСОБА_1 з 20.08.2021 звільнено з військової служби, а наказом від 20.08.2021 №186 - виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 20.08.2021.

Водночас, у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2016 по 28.02.2018 ОСОБА_2 не нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Означене слугувало підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 по справі №420/2705/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.016 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця, місяця підвищення грошових доходів).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 у справі №420/2705/23 залишено без змін.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 у справі №420/2705/23 набрало законної сили.

На виконання рішення суду у справі №420/2705/23, військовою частиною НОМЕР_1 24.12.2023 нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в розмірі 82370грн. 83коп.

З огляду на несвоєчасне проведення остаточного розрахунку при виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відповідальності військової частини НОМЕР_1 за невчасний розрахунок при виключені військовослужбовця зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при виключені військовослужбовців зі списків особового складу та всіх видів забезпечення не врегульовано положеннями спеціального законодавства.

У той же час такі питання унормовано положеннями Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України приписи спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Подібні правові висновки щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні спірного питання неодноразово викладались Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі №400/2884/18, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 05.03.2021 у справі №120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 13.10.2021 у справі №580/1790/20, від 21.10.2021 року у справі №640/14764/20, від 26.01.2022 у справі №240/12167/20 та інших.

З урахуванням наведеного, доводи військової частини НОМЕР_1 стосовно того, що положення статей 116, 117 КЗпП України не поширюються на спірні правовідносини є помилковими.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то передбачене статтею 117 КЗпП України відшкодування спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Як вже вказувалося раніше, у зв`язку з порушенням відповідачем права на індексацію грошового забезпечення, що встановлено відповідними судовими рішеннями у справі №420/2705/23, позивач просить стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Спірний період у досліджуваних правовідносинах визначається з урахуванням того, що ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення 20.08.2021 (наказ від 20.08.2021 №186), а повний розрахунок проведено 24.12.2023.

Апеляційний суд зазначає, що в спірних правовідносинах військовою частиною фактичний розрахунок із позивачем проведено поза межами строку, який установлено статтею 116 КЗпП України.

Ураховуючи, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, яка передбачена статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно наявності у позивача права на отримання такого відшкодування за затримку виплати індексації.

При цьому, не є юридично спроможним твердження скаржника про те, що даний позов ОСОБА_1 заявлено до неналежного відповідача, адже як установлено колегією суддів позивач на грошовому забезпечення перебував саме у військовій частині НОМЕР_1 .

Обов`язок із нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення лежить виключно на військовій частині НОМЕР_1 .

Відхиляються також твердження відповідача про те, що індексацію грошового забезпечення ОСОБА_2 виплачено на виконання рішення суду, адже така обставина не впливає результат розгляду справи.

В контексті означеного суд апеляційної інстанції зауважує, що середній заробіток виплачується у разі порушення строків виплати грошового забезпечення, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум, які стягнуто на підставі судового рішення.

Стосовно доводу скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи та установлено апеляційним судом, повний розрахунок військовою частиною НОМЕР_1 із позивачем проведено 24.12.2023.

Даний адміністративний позов ОСОБА_1 скеровано до Одеського окружного адміністративного суду через відділення поштового зв`язку 03.01.2024, тобто в межах визначеного приписами чинного процесуального законодавства місячного строку.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.

Апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 не містить жодних доводів стосовно неправильності здійснення Одеським окружним адміністративним судом розрахунку суми середнього заробітку, а тому таким обставинам колегія суддів оцінки не надає.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №420/1072/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов