Постанова

від 24.02.2025 по справі 420/1506/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1506/24

Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,

повний текст судового рішення

складено 02.05.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Шляхтицького О.І., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №420/1506/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ МИР" до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення

У С Т А Н О В И В:

11.01.2024 товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ МИР" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України №UA500020/2023/000202/2 від 08.11.2023 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою визначення митної вартості товару за першим методом декларантом до митного органу надано повний пакет документів, перелік яких наведено у статті 53 Митного кодексу України. Такі документи не містять розбіжностей, а тому в митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів. Однак, контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000202/2 від 08.11.2023. При цьому, на думку позивача, підстави прийняття такого індивідуального акту є необґрунтованими.

Відповідач із позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи про те, що в поданих декларантом до контролюючого органу документах містяться розбіжності, вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Означене зумовило необхідність витребування додаткових документів. Однак, ТОВ «Строй Мир» додоткових документі не подано. Оскільки виявлених розбіжностей усунуто не було митним органом здійснено коригування митної вартості товару за резервним методом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі № 420/1506/24 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Строй мир» задоволено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що декларантом подано усі необхідні документи, які надавали митному органу можливість визначити митну вартість товару за першим методом. Такі документи підтверджують числове значення митної вартості та не містять розбіжностей. Також, окружним адміністративним судом зазначено, що неведені суб`єктом владних повноважень в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000202/2 від 08.11.2023 доводи є не обґрунтованими.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням суду першої інстанції митним органом подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, останнім викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Одеською митницею не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.61-76, а.с.118-133).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, митного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Одеської митниці задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 09.01.2023 між ТОВ «Строй Мир» (Покупець) та WUHU MIDEA KITCHEN AND BATH APPLIANCES MFG. CO., LTD. (Продавець) укладено контракт №CH-UA09/01/23, згідно п.1.1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити та прийняти товар в номенклатурі, кількості та ціні відповідно до супровідних документів.

На виконання умов вищевказаного контракту від 09.01.2023 №CH-UA09/01/23 компанією WUHU MIDEA KITCHEN AND BATH APPLIANCES MFG. CO., LTD. поставлено, а ТОВ «Строй Мир» імпортовано в Україну електричні водонагрівачі акумулювальні (бойлери), частини до електричних водонагрівачів (бойлерів), на загальну суму 9942 доларів США 50 центів.

З метою здійснення митного оформлення товарів, 07.11.2023 ТОВ «Строй Мир» до Одеської митниці подано митну декларацію №23UA500020014662U2, у якій митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення ТОВ «Строй Мир» до контролюючого органу, разом з декларацією, подано наступні документи: пакувальний лист; рахунок-фактуру (інвойс); коносамент; навантажувальний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками.

Під час перевірки документів, які подано декларантом на підтвердження митної вартості товару, фахівцями контролюючого органу установлено, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- відповідно до п.1 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, разом з цим, у п.4.2 контракту, зазначено, що ціни, включають в себе вартість упаковки/маркування, в яких постачається товар. Проте, у наданих до мит оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, тому неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару;

- відповідно до п.п.2.2 контракту від 01.09.2023 № CH-UA-09/01/23 кількість партії товару зазначається у товаросупровідних документах; п.п.4.1 контракту ціна товару зазначена також у товаросупровідних документах; п.п.6.2 до товаросупровідних документів належить також специфікація до контракту, але її не було надано;

- у коносаменті № ZM23090178 від 01.09.2023 зазначено умови оплати фрахту «FREIGHT COLLECT», тобто фрахт сплачено, проте, до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У зв`язку із чим, митним органом на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України було зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; специфікації, прайскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларанту також було запропоновано за власним бажанням подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Колегією суддів установлено, що 08.11.2023 ТОВ «Строй Мир» до митного органу додатково подано: прайс-лист від 21.08.2023, а також повідомлено, що інші документи подаватися не будуть.

За результатом розгляду питання щодо митного оформлення зазначеного у митній декларації товару Одеською митницею прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000202/2 від 08.11.2023.

Не погодившись із коригуванням митним органом заявленої декларантом у митній декларації митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційних скарг колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються порядку визначення митної вартості товарів, правомірності рішення відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.

Такі правовідносини урегульовано положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України визначено вичерпний перелік документів, що подається декларантом до митного органу з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно із ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних норм права зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з даною обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які надають змогу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості та жодним чином не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, саме, тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, як з`ясовано колегією суддів, на підтвердження обґрунтованості визначеного методу митної вартості товарів ТОВ "Строй Мир" до контролюючого органу подано наступні документи: пакувальний лист; рахунок-фактуру (інвойс); коносамент; навантажувальний документ; зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками. прайс-лист.

За наслідком дослідження вказаних документів, колегією суддів установлено, що вони ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні відомості, що піддавались обчисленню, а також обґрунтовують митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Однак, під час перевірки поданих декларантом до митного органу документів фахівцями контролюючого органу установлено, що вони не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- подані документи не містять відомостей про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- до митного оформлення не подано специфікацію, яка згідно умов контракту від 01.09.2023 № CH-UA-09/01/23 є товаросупровідним документом;

- до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Натомість, з такою позицією митного органу погодитися неможливо з огляду на таке.

Стосовно доводу суб`єкта владних повноважень про те, що подані декларантом документи не містять відомостей про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд апеляційної інстанції відмічає наступне.

Згідно із п.п.«в» п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Отже, понесені покупцем витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, включаються до митної вартості лише у разі якщо такі витрати не включалися до ціни товару.

Відповідно до п.4.2 контракту від 01.09.2023 № CH-UA-09/01/23 до ціни товару включено вартість упаковки, маркування в якій поставляється товар.

Згідно фактичних обставин справи, товар постачався в картонних коробках.

Постачання товару здійснювалось на умовах CIP.

Апеляційний адміністративний суд зазначає, що за такими умовами постачання пакування включається до ціни товару.

До того ж, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що в межах спірних правовідносин покупець ТОВ "СТРОЙ МИР" додаткових витрат на упаковку або пакувальні матеріали та робіти, пов`язані із пакуванням не понесено.

У даному випадку, витрати на упаковку або пакувальні матеріали та робіти, пов`язані із пакуванням входять до ціни товару.

Означене спростовує доводи митного органу стосовно повноти заявленої декларантом митної вартості товарів.

Щодо ненадання до митного оформлення специфікації колегія суддів вказує, що такий документ містить відомості щодо складових ціни товару, а тому жодним чином не впливає на митну вартість товару.

Специфікація - це документ, який описує компоненти товару, кількість кожного компонента та процес, необхідний для виготовлення товару, включаючи маршрутизацію та окремі етапи.

З урахуванням наведеного апеляційний адміністративний суд відхиляє довід скаржника стосовно неподання декларантом для митного оформлення товарів специфікації.

Відносно доводів контролюючого про те, що в коносаменті № ZM23090178 від 01.09.2023 зазначено умови оплати фрахту «FREIGHT COLLECT», тобто фрахт сплачено, проте, до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, колегія суддів вказує таке.

Висновки митного органу про те, що «Freight Collect» означає, що фрахт сплачено, не відповідають дійсності та є помилковими, адже «Freight Collect» не впливає на митну вартість товару, так як поставка товару здійснювалась на умовах поставки СІР Одеса.

Згідно Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2010 року) термін «СІР» («Carriage and Insurance Paid to» в перекладі «Провезення та страхування оплачені до») означає, що продавець несе ті ж обов`язки, що і відповідно до терміну СРТ (тобто, продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення, також в обов`язки продавця входить здійснення необхідного для вивозу митного очищення товару).

Отже, витрати з морського перевезення вантажу понесені продавцем товару та включені до ціни товару.

У такому випадку не має значення коли фактично сплачено фрахт враховуючи, що вказаний платіж включений до ціни товару, яку виставлено до сплати покупцю та відображено в поданому до митного оформлення інвойсі.

Відтак, вимоги митниці щодо надання документів про оплату вартості перевезення є безпідставними.

Апеляційний суд вказує, що у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Натомість, наведені митним органом в оскаржуваному рішенні обґрунтування жодним чином не впливають на митну вартість товару.

Не є юридично спроможним також позиція митного органу відносно неможливості врахування додатково поданого декларантом прайс-листа від 21.08.2023 через те, що в ньому немає відомостей щодо детального опису товару, посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс, з огляду на таке.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, щодо детального опису товару, посилання на зовнішньоекономічний контракт та інвойс не свідчить про заниження позивачем митної вартості товарів.

З огляду на вказане колегія суддів відхиляє відповідні доводи контролюючого органу.

З урахування установлених фактичних обставин справи апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що подані декларантом документи містять усі відомості, які підтверджують задекларовану ТОВ «СТРОЙ МИР» митну вартість товару.

Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, як і не доведено неможливості визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору).

Між тим, колегія суддів уважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно спрацювання системи управління ризиками, оскільки вказане є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Посилаючись на такі обставини контроюючий орган має довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; митну вартість за відповідною вантажною митною декларацією не було відкориговано; рішення про коригування (якщо воно приймалося) не оскаржено до суду та скасовано судом.

Тоді як, матеріали справи таких доказів не містять.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо протиправності та наявності законодавчо передбачених підстав для скасування спірних рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500020/2023/000202/2 від 08.11.2023.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 у справі №420/1506/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙ МИР" до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді О.І. Шляхтицький Ю.В. Осіпов