Постанова

від 24.02.2025 по справі 600/309/24-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/309/24-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

24 лютого 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 13.12.2023.

Також, позивач просив зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 13.12.2023.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.10.2024 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.10.2024, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, згідно витягу з наказу голови Державної прикордонної служби України від 30.11.2020 №1159-ОС "Про особовий склад" припинено контракт та звільнено з військової служби підполковника ОСОБА_1 (Г1-002799), заступника начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_2 за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону в запас: по Головному відділу внутрішньої та власної безпеки «Схід» Державної прикордонної служби України.

Згідно витягу з наказу голови Державної прикордонної служби України від 11.12.2020 №1209-ОС "Про особовий склад" позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №600//22-а, яке набрало законної сили, залишеним постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №600/1937/23-а без змін, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення у період із січня по травень 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у період із січня по травень 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року.

Визнано протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та підйомної допомоги у період із червня по жовтень 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

Зобов`язано НОМЕР_4 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та підйомної допомоги, нарахованих та виплачених у період із червня по жовтень 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року.

Визнано протиправними дії НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, підйомної допомоги, матеріальної допомоги дня вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні у період із листопада по грудень 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року.

Зобов`язано НОМЕР_5 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення підйомної допомоги, матеріальної допомоги дня вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у період із листопада по грудень 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розрахованих із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 року.

На виконання вказаного судового рішення, 13.12.2023 відповідач перерахував позивачу кошти в розмірі 24784,55 грн, що підтверджується випискою банку від 13.12.2023 та платіжною інструкцією від 12.12.2023 №4363.

Вважаючи, що відповідач повинен був нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням термінів виплати суми щомісячного грошового забезпечення нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення за період часу з січня 2020 року по день фактичної виплати 13.12.2023, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

На виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.07.2023 у справі №600//22-а, яке набрало законної сили, залишеним постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2023 у справі №600/1937/23-а без змін, 13.12.2023 відповідач нарахував та виплатив позивачу грошове забезпечення, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, фактична виплата грошового забезпечення відбулась лише 13.12.2023.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму місячного грошового забезпечення.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що нараховані та виплачені відповідачем на виконання рішення суду кошти позивачу не є такими, що виплачені своєчасно, оскільки компенсація, передбачена Законом №2050-III, виплачується у разі порушення строків виплати доходу (перерахованої індексації грошового забезпечення), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку грошового забезпечення та відновлення прав позивача, порушених при виплаті такої у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону №2050-III.

З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме: за період з січня 2020 року по день фактичної виплати 13.12.2023.

Колегія суддів, в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 по справі №816/379/16, від 30.09.2020 по справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум грошове забезпечення, що підтверджується матеріалами справи, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з січня 2020 року по день фактичної виплати (13.12.2023).

Щодо посилання апелянта на ст.116, 117 КЗпП України колегія суддів зазначає, що дані норми передбачають виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а вимоги Закону №2050-ІІІ компенсації громадянам втрати частини доходів. Тобто, дані санкції є окремим і незалежать одна від одної.

При цьому, Закону №2050-ІІІ не передбачає стягнення компенсації лише на користь осіб, які продовжують працювати. Враховуючи зазначене, даний довід апелянта не знаходить свого підтвердження

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову.

Разом з тим, згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суду з прав людини у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.