Постанова

від 18.02.2025 по справі 380/1498/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1498/24 пров. № А/857/118/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Назарко В.Г., Коваль О.В.;

від відповідача - Топилко С.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024р. в адміністративній справі за позовом Західного офісу Держаудитслужби до Львівського комунального підприємства «Бюро спадщини» про повернення безпідставно сплачених коштів (суддя суду І інстанції: Качур Р.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 29.11.2024р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

19.01.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції 22.01.2024р.) Західний офіс Держаудитслужби (надалі позивач, Західний офіс Держаудитслужби) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Львівського комунального підприємства «Бюро спадщини» (код ЄДРПОУ 32052531) (надалі відповідач, ЛКП «Бюро спадщини») в дохід загального фонду бюджету Львівської міської територіальної громади за кодом бюджетної класифікації 24060300 «Інші надходження» грошові кошти в сумі 992893 грн. 73 коп. (Т.1, а.с.1-4).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами справи (Т.1, а.с.45-46).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.1, а.с.191-197).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач Західний офіс Держаудитслужби, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.1, а.с.199-205).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що розглядуваний позов (який є публічно-правовим за своїм характером) заявлений в порядку п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та на підставі висновків ревізії відповідача, при цьому останній в добровільному порядку не усунуто виявлені порушення.

При цьому суд першої інстанції не врахував дійсний предмет спору, переплутавши його з спором щодо протиправності письмової вимоги про усунення порушень, виявлених ревізією (такий розглянутий в іншій справі); застосував нерелевантну судову практику; покликався на надумані передумови для звернення до суду із таким позовом, які не передбачені діючим законодавством.

Ухвалою апеляційного суду від 20.01.2025р. призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження (Т.1, а.с.222-223).

Згідно ухвали апеляційного суду від 22.01.2025р. задоволено клопотання апелянта та вирішено апеляційний розгляд справи проводити із викликом учасників справи в судове засідання (Т.1, а.с.240-241).

Відповідач ЛКП «Бюро спадщини» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке також відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ (Т.1, а.с.242-247).

Також апелянт скерував до апеляційного суду додаткові пояснення по справі (Т.2, а.с.27).

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Під час судового розгляду встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач ЛКП «Бюро спадщини» зареєстровано 30.05.2002р.; основним видом діяльності відповідача є діяльність із охорони та використання пам`яток історії, будівель та інших пам`яток культури (Т.1, а.с.56-60).

Відповідно до п.1.2.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2023 року позивач провів ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ЛКП «Бюро спадщини» за період з 01.01.2021р. по 30.06.2023р., за результатами якої складено Акт ревізії № 131323-21/5 від 03.10.2023р. (Т.1, а.с.15-20).

Проведеною ревізією встановлено нецільове використання бюджетних коштів на суму 992,9 тис. грн.

Зокрема, в порушення вимог ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» протягом 2022 року та І півріччя 2023 року бюджетні кошти Львівської міської територіальної громади в сумі 992893 грн. 73 коп., що надійшли на розрахунковий рахунок ЛКП «Бюро спадщини» як внески у статутний капітал, відповідачем використано на господарську діяльність, а не у відповідності до напрямків, визначених п.3.1.3 Програми здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017-2025 роках, затвердженої ухвалою міської ради № 1356 від 26.12.2016р., та за відсутності погодження головами комісії фінансів та планування бюджету та комісії комунального майна, ресурсів та історичного середовища, чим в свою чергу недотримано п.3 ухвали Львівської міської ради № 1973 від 31.12.2021р., що відповідно до приписів п.24 ст.116, ст.119 Бюджетного кодексу /БК/ України є нецільовим використанням бюджетних коштів.

За результатами ревізії та на підставі складеного акту позивач сформував вимогу про усунення порушень законодавства № 131323-14/7411-2023 від 10.10.2023р., адресовану керівнику ЛКП «Бюро спадщини» (Т.1, а.с.21-22).

З метою усунення виявленого порушення вказаною вимогою передбачено забезпечення відшкодування, враховуючи вимоги ст.22 та ст.1212 Цивільного кодексу /ЦК/ України, шляхом перерахування суми 992893 грн. 73 коп. за рахунок власних (небюджетних) коштів у дохід загального фонду бюджету Львівської міської територіальної громади за кодом бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження».

Окрім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2023р. у справі № 380/26787/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2024р., в задоволенні позову ЛКП «Бюро спадщини» до Західного офісу Держаудитслужби, треті особи без самостійних вимог на предмет спору Львівська міська рада, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, про визнання протиправним та скасування вимоги, викладеної у листі № 131323-14/7411-2023 від 10.10.2023р. «Щодо усунення порушень законодавства», відмовлено (Т.1, а.с.165-169).

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміст вимоги, за якою заявлено стягнення, полягає в тому, щоб забезпечити відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом. Додатково про обов`язковий характер цієї вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави.

Проаналізувавши зміст вимоги № 131323-14/7411-2023 від 10.10.2023р., суд констатував, що вона не містить вимоги про стягнення збитків, хоч і вказує на забезпечення їх відшкодування.

Водночас, ця вимога сформульована на виконання владних управлінських функцій органу державного фінансового контролю. Так, пунктом 15 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Також згідно з п.50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 550 від 20.04.2006р., за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю.

Матеріали справи не містять доказів того, що Західний офіс Держаудитслужби вживав заходів щодо притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю.

За таких обставин, враховуючи, що при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою КМ України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, суд дійшов висновку, що позивач не реалізував своїх повноважень, визначених Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а тому заявлений позов не підлягає до задоволення.

Між тим, на думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а також суперечать усталеній судовій практиці, з огляду на таке.

Предметом оскарження в розглядуваній справі є стягнення в дохід місцевого бюджету коштів, отриманих підконтрольною установою із порушенням законодавства.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені приписами Закону України № 2939-ХІІ від 26.01.1993р. «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 2939-ХІІ).

Відповідно до ст.1 Закону № 2939-ХІІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (орган державного фінансового контролю).

Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п.п.1, 7 Положення про Державну аудиторську службу України, затв. постановою КМ України № 43 від 03.02.2016р.).

Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч.2 ст.2 зазначеного Закону).

За змістом п.п.1, 7, 10 ч.1 ст.10 наведеного Закону органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів;

Відповідно до п.50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затв. постановою КМ України № 550 від 20.04.2006р., за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення:

притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю;

порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства;

звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;

застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Згідно усталеної судової практики спір про стягнення завданих збитків, звернений до підконтрольної установи, яка не забезпечила виконання вимог органу державне фінансового контролю, є публічно-правовим та підпадає під визначені справи адміністративної юрисдикції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018р. у справі № 826/9672/17, від 29.08.2018р. у справі № 816/2394/16, від 03.10.2018р. у справі № 804/8443/16, від 21.08.2019р. у справі № 825/2262/16).

Відтак, позивач Західний офіс Держаудитслужби звернувся до суду із адміністративним позовом про стягнення коштів із підконтрольної установи ЛКП «Бюро спадщини», в якій проводив ревізію, що підтверджується Актом ревізії № 131323-21/5 від 03.10.2023р. та вимогою № 131323-14/7411-2023 від 10.10.2023р.

Пред`явлена вимога об`єктом контролю не виконана.

При цьому, будь-яких інших умов для звернення до суду органом державного фінансового контролю норми Закону № 2939-ХІІ не визначено.

З приводу підставності та обґрунтованості заявленої позовної вимоги про повернення безпідставно сплачених коштів колегія суддів враховує наступне.

Частиною 5 ст.64 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 280/97-ВР) передбачено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Згідно з ч.1 ст.61 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет (ч.1 ст.64 Закону № 280/97-ВР).

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п.13 ч.1 ст.2 БК України).

Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів (п.14 ч.1 ст.2 БК України).

Одержувач бюджетних коштів - суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (п.38 ч.1 ст.2 БК України).

Ухвалою Львівської міської ради № 1356 від 26.12.2016р. затверджено Програму здійснення Львівською міської радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017-2021 роках (далі - Програма) (Т.1, а.с.104-104).

Згідно ухвал Львівської міської ради № 19 від 29.12.2020р. та № 1801 від 23.12.2021р. внесено зміни до ухвали № 1356, зокрема, замінено слова з «у 2017 - 2021 роках» на «у 2017 - 2025 роках» та викладено Програму в новій редакції (Т.1, а.с.100-102, 105).

Розділом 3 «Фінансове забезпечення» Програми визначено підстави і напрями виділення коштів як внески до статутного капіталу.

Цим розділом розмежовано поняття «Внески до статутного капіталу» та «Фінансова підтримка».

Так, у підпункті 3.1.1. п.3.1 Програми зазначено, що внески до статутного капіталу капітальні видатки бюджету розвитку, які спрямовуються на цілі, перелік яких відповідає статті 71 БК. У статті 71 БК визначено перелік видатків, які відносяться до капітальних.

В підпункті 3.1.2 п.3.1 Програми вказано, що внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб`єкта господарювання, визначено за кодами бюджетної програми класифікації видатків, а саме: 7670 «Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання», 3210 «Капітальні трансферти підприємства, установ, організацій».

Кошти, отримані суб`єктом господарювання як внески до статутного капіталу, використовуються ним відповідно до затвердженого фінансового плану на придбання основного капіталу, необоротних активів (відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333).

Обсяги фінансування за рахунок коштів бюджету Львівської міської територіальної громади в розрізі головних розпорядників бюджетних коштів та комунальних підприємств, установ і організацій визначаються ухвалою про бюджет Львівської міської територіальної громади на відповідний рік (з урахуванням внесених протягом року змін та доповнень) (п.3.5 Програми).

Ухвалою Львівської міської ради № 326 від 25.03.2021р. «Про внесення змін до розподілу коштів бюджету розвитку бюджету Львівської міської територіальної громади на 2021 рік» внесено зміни до: 1.1. Розподілу коштів бюджету розвитку на здійснення заходів із будівництва, реконструкції і реставрації об`єктів виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури за об`єктами у 2021 році згідно з додатком 1 (Т.1, а.с.121).

Згідно ухвали Львівської міської ради № 1973 від 31.12.2021р. «Про внесення змін до розподілу коштів бюджету розвитку бюджету Львівської міської територіальної громади на 2022 рік», яка винесена на виконання рішення виконавчого комітету № 1067 від 03.12.2021р. «Про бюджет Львівської міської територіальної громади на 2022 рік», внесено зміни до: 1.1. Розподілу обсягів капітальних вкладень бюджету у розрізі інвестиційних проектів за об`єктами у 2022 році згідно з додатком 1 (Т.1, а.с.122-133).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 393 від 03.06.2022р. «Про внесення змін до переліку об`єктів, що фінансуються з бюджету розвитку бюджету Львівської міської територіальної громади на 2022 рік» внесено зміни до: 1.1. Розподілу обсягів капітальних вкладень бюджету у розрізі інвестиційних проектів за об`єктами у 2022 році згідно з додатком 1.

Отже, зазначеними рішеннями Львівської міської ради та її виконавчого органу виділено бюджетні кошти на капітальні вкладення у інвестиційні проекти (для комунального підприємства), та на видатки розвитку (для головного розпорядника).

В той же час, Програмою чітко передбачено, що внески до статутного капіталу - це капітальні видатки бюджету розвитку (спеціальний фонд бюджету), які спрямовуються на конкретно визначені цілі.

Таким чином, внески до статутного капіталу комунального підприємства є видатками бюджету розвитку та спрямовуються і отримуються комунальним підприємством на виконання бюджетної програми для використання на придбання основного капіталу, необоротних активів, що відноситься до капітальних видатків та регламентується нормами бюджетного законодавства.

Зі змісту сформованої позивачем вимоги № 131323-14/7411-2023 від 10.10.2023р., слідує, що в ній викладено висновки про виявлені під час ревізії порушення вимог чинного законодавства, що призвело до завдання збитків (втрати коштів) та визначено розмір цих збитків (втрат).

Зокрема, в порушення вимог ч.1 ст.73 Закону № 280/97-ВР відповідач ЛКП «Бюро спадщини» протягом 2022 року та І півріччя 2023 року використало бюджетні кошти Львівської міської територіальної громади в сумі 992893 грн. 73 коп., що надійшли на розрахунковий рахунок як внески у статутний капітал, на господарську діяльність, а не у відповідності до напрямків, визначених п.3.1.3 Програми здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017-2025 роках, затв. ухвалою Львівської міської ради № 1356 від 26.12.2016р., та за відсутності погодження головами комісії фінансів та планування бюджету та комісії комунального майна, ресурсів та історичного середовища, чим недотримано вимог п.3 ухвали Львівської міської ради № 1973 від 31.12.2021р., що відповідно до п.24 ст.116, ст.119 БК України є нецільовим використанням бюджетних коштів.

Підтвердженням викладеного є наступні норми діючого законодавства.

Відповідно до ст.119 БК України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій); бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Згідно із п.3.1.3. Програми здійснення Львівською міською радою внесків до статутних капіталів комунальних підприємств, установ та організацій у 2017-2025 роках, затв. ухвалою Львівської міської ради № 1356 від 26.12.2016р. (із змінами і доповненнями), внески до статутного капіталу комунального підприємства здійснюються для:

3.1.3.1. зміцнення матеріальної бази комунального підприємства;

3.1.3.2. придбання техніки та обладнання для виконання аварійних і невідкладних робіт, усунення наслідків надзвичайних ситуацій;

3.1.3.3. оновлення виробничих потужностей та зниження рівня аварійності об`єктів;

3.1.3.4. підготовки (виготовлення проектно-кошторисної документації) та проведення капітального ремонту, реконструкції та будівництва водопровідно-каналізаційних мереж, теплових мереж і об`єктів житлового фонду;

3.1.3.5. запровадження енергозберігаючих технологій;

3.1.3.6. проведення інших капітальних видатків.

Предметом стягнення у цій справі є грошові кошти, використані відповідачем на виплату заробітної плати, оплати товарів та послуг, зокрема тих, які виплачувались протягом 2022 року та І півріччя 2023 року, в загальній сумі 992893 грн. 73 коп. З них кошти з залишку поповнення статутного капіталу підприємства у 2021 році склали 492893 грн. 73 коп. та кошти із поповнення статутного капіталу підприємства у 2022 році - 500000 грн.

При цьому, кошти в сумі 492893 грн. 73 коп., які надійшли у 2021 році, використані відповідачем на такі статті витрат: 375434 грн. 86 коп. на заробітну плату у 2022 році з залишку коштів із поповнення статутного капіталу у 2021 році; 59380 грн. 50 коп. на оплату послуг, окрім комунальних, у 2022 році з залишку коштів із поповнення статутного капіталу у 2021 році; 20721 грн. 75 коп. на оплату комунальних послуг у 2022 році із поповнення статутного капіталу у 2021 році; 28256 грн. 62 коп. на придбання товарів, предметів, обладнання у 2022 році із поповнення статутного капіталу у 2021 році; 9100 грн. на придбання товарів, предметів, обладнання, оплату послуг, крім комунальних, у 2023 році із поповнення статутного капіталу у 2021 році.

Також кошти в сумі 500000 грн, надійшли на рахунок відповідача у 2022 році як поповнення статутного капіталу, використані останнім на виплату заробітної плати.

У свою чергу, положеннями вищевказаної Програми передбачено спрямування бюджетних коштів як внесків до статутного капіталу на капітальні видатки, а кошти фінансової підтримки - на поточні видатки.

Витрати (видатки) на заробітну плату чи інші поточні витрати з операційної діяльності не відносяться до капітальних видатків, а є видатками поточними або видатками споживання.

Отже, матеріалами справи повністю підтверджуються висновки проведеної ревізії в розглядуваній частині.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, орган державного фінансового контролю має право пред`являти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово відшкодувати виявлені в ході перевірки збитки.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, тобто, у цій частині вона є обов`язковою до виконання.

Таким чином, наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Зміст вимоги позивача № 131323-14/7411-2023 від 10.10.2023р. полягає в тому, щоб забезпечити зі сторони відповідача відшкодування збитків шляхом перерахування суми 992893 грн. 73 коп. за рахунок власних (небюджетних) коштів у дохід загального фонду бюджету Львівської міської територіальної громади за кодом бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження».

Така вимога сформульовано чітко, конкретно з врахуванням вимог закону, які регулюють спірні відносини.

За таких обставин, враховуючи, що при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою КМ України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, колегія суддів вважає, що позивач реалізував свої повноваження із чітким дотриманням вимог Закону № 2939-ХІІ.

Звідси, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому належить стягнути з відповідача ЛКП «Бюро спадщини» (код ЄДРПОУ 32052531) в дохід загального фонду бюджету Львівської міської територіальної громади за кодом бюджетної класифікації 24060300 «Інші надходження» грошові кошти в сумі 992893 грн. 73 коп.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), та порушення норм процесуального закону, що призвело до помилкового вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Враховуючи результат апеляційного розгляду, та в силу приписів ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги належить покласти на апелянта Західний офіс Держаудитслужби.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024р. в адміністративній справі № 380/1498/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений Західним офісом Держаудитслужби позов задовольнити.

Стягнути з відповідача Львівського комунального підприємства «Бюро спадщини» (код ЄДРПОУ 32052531) в дохід загального фонду бюджету Львівської міської територіальної громади за кодом бюджетної класифікації 24060300 «Інші надходження» грошові кошти в сумі 992893 (дев`ятсот дев`яносто дві тисячі вісімсот дев`яносто три) грн. 73 коп.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покласти на апелянта Західний офіс Держаудитслужби.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції скороченого (вступної та резолютивної частини) судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 24.02.2025р.