Окрема ухвала від 24.02.2025 по справі 420/28679/23

ОКРЕМА УХВАЛА

24 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 420/28679/23

адміністративне провадження № К/990/40378/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стеценка С.Г., Рибачука А.І., розглядаючи у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Дірект», треті особи Департамент культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредіт Інвестмент Груп», про зобов`язання відновити будівлю - пам`ятку містобудування та архітектури, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредіт Інвестмент Груп» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Будівля по вул. Чорноморська, 1 - особняк Гавсевича споруджена у 1903 році за проектом архітектора ОСОБА_1.

2. Рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 22 травня 1990 року № 160 вказана будівля прийнята під охорону держави як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення та зареєстрована в реєстрі пам`яток місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму від 16 червня 2007 року № 662/0/16-07 (охоронний номер 41-Од).

3. На підставі договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2009 року, укладеного між управлінням обласної ради з майнових відносин та ТОВ «Міський андрологічний центр», будівлю по вул. Чорноморська, 1 (особняк Гавсевича), загальною площею 1168,4 кв.м., було відчужено на користь ТОВ «Міський андрологічний центр».

4. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2018 року вказаний об`єкт культурної спадщини був відчужений ТОВ «Міський андрологічний центр» на користь ТОВ «Універсал Дірект».

5. У пункті 8 вищевказаного договору купівлі-продажу вказано, що нежитлова будівля, яка відчужується за цим договором, є об`єктом культурної спадщини та прийнята під охорону держави рішенням Одеського обласного виконавчого комітету від 22 травня 1990 року № 160 як пам`ятка містобудування та архітектури місцевого значення, зареєстрована в реєстрі пам`яток місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму від 16 червня 2007 року № 662/0/16-07 (охоронний номер 41-Од).

6. Покупцю роз`яснено вимоги статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідно до якої на Покупця покладається обов`язок протягом одного місяця з моменту виникнення у Покупця за договором купівлі-продажу права власності на предмет договору, укласти з Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації відповідний охоронний договір на пам`ятку з викладенням його істотних умов, у тому числі: протягом 2018-2019 років потрібно виконати першочергові протиаварійні роботи на пам`яток та науково-проєктну документацію; протягом 2019-2021 років провести комплекс реставраційних робіт; протягом 2021-2022 років здійснити благоустрій прилеглої території та виконання оздоблювальних робіт і інтер`єрах будівлі.

7. Розпорядженням Приморської районної адміністрації від 7 вересня 2018 року № 337 адресу нежитлової будівлі-пам`ятки за заявою ТОВ «Універсал Дірект» змінено на м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б.

8. 12 жовтня 2018 року між Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та ТОВ «Універсал Дірект» був укладений охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 04-02/1455ш, згідно з яким власник - ТОВ «Універсал Дірект» бере на себе зобов`язання щодо охорони будівлі-пам`ятки, загальною площею 1168,4 кв.м по вул. Чорноморській, 1 у м. Одесі - колишній особняк Гавсевича, споруджений у 1903 році за проектом архітектора ОСОБА_1.

9. Відповідно до пункту 5 Охоронного договору, власник несе відповідальність за рухоме і нерухоме майно, що належить до пам`ятки. Власник зобов`язується: використовувати пам`ятку виключно для діяльності, що не спричиняє ушкоджень пам`ятці; утримувати пам`ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані.

10. Згідно з пунктом 9 Охоронного договору, власник зобов`язаний негайно повідомляти орган охорони про будь-яке руйнування, пошкодження, аварію чи іншу обставину, що заподіяла шкоду пам`ятці, і своєчасно вживати заходів для приведення пам`ятки в належний стан.

11. Пунктом 10 Охоронного договору на власника покладено зобов`язання своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки і роботи з упорядження її території, а також виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені п. 12 договору, а у разі потреби - в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони. Також пунктом 11 Охоронного договору власник зобов`язаний проводити реставраційні, ремонті та інші роботи відповідно до науково-проєктної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом органу охорони.

12. Пунктом 12 Охоронного договору власника зобов`язано виконати такі роботи:

- розроблення науково-проєктної документації на реставрацію будівлі- пам`ятки - протягом 6 місяців з моменту підписання охоронного договору;

- проведення робіт згідно з науково-проєктною документацією - протягом 2 років з моменту підписання охоронного договору;

- проведення ремонту - реставраційного приміщень та інженерних мереж пам`ятки, що використовується власником - протягом експлуатації у відповідності з вимогами законодавства.

13. Пунктами 13 та 14 Охоронного договору передбачено, що у разі самовільного проведення власником робіт, пов`язаних з перебудовою чи переробленням, які призвели до спотворення пам`ятки, її території чи охоронних зон, їх наслідки повинні бути усунуті за рахунок власника в терміни, визначені письмовим розпорядженням органу охорони. У разі невиконання власником вимог законодавства та умов цього договору, власник притягується до відповідальності згідно чинного законодавства, а також зобов`язується відшкодувати завдані ним збитки на підставі розрахунків, здійснених спеціалізованими організаціями чи сертифікованими спеціалістами.

14. На замовлення ТОВ «Універсал Дірект» у 2021 році розроблена науково-проєктна документація «Протиаварійні роботи на будівлі-пам`ятці містобудування та архітектури місцевого значення (особняк Гавсевича) у м. Одеса, по вул. Чорноморська, 1 (1-Б)», яка погоджена листом Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (далі також Департамент культури) від 12 липня 2021 року.

15. Незважаючи на одержання ТОВ «Універсал Дірект» дозволу Департаменту культури від 5 серпня 2021 року на проведення протиаварійних робіт, вони не були розпочаті, внаслідок чого у січні 2023 року сталося руйнування частини конструкцій зазначеної будівлі-пам`ятки. В судовому засіданні суду першої інстанції сторони вказали на те, що станом на сьогоднішній день від будівлі залишились лише дві стіни.

16. В ході проведеного представником Департаменту огляду 30 червня 2023 року зафіксовано, що більшість несучих конструкцій будівлі-пам`ятки по вул. Чорноморській, 1 в м. Одесі демонтовано, що не відповідає рішенням, викладеним у погодженій науково-проєктній документації, у зв`язку з чим Департаментом видано розпорядження № 10 від 30 червня 2023 року про припинення будь-яких робіт на об`єкті.

17. Судом встановлено, що про вказані обставини також було повідомлено Департамент листом обласної прокуратури № 15/3/2-1006 вих-23 від 3 липня 2023 року та з метою з`ясування питання щодо наявності підстав для вжиття заходів реагування представницького характеру запитано у Департаменту інформацію про вжиті заходи, направлені на захист об`єкта культурної спадщини від загрози знищення.

18. Розпорядженням Департаменту від 6 липня 2023 року № 11 зобов`язано ТОВ «Універсал Дірект» розробити та надати на погодження до Департаменту науково-проєктну документацію, спрямовану на реставрацію та відновлення зазначеної будівлі-пам`ятки, а також провести роботи у строки, визначені погодженою науково-проєктною документацією.

19. У строк, визначений розпорядженням, ТОВ «Універсал Дірект» було надано на розгляд Департаменту науково-проєктну документацію «Реставрація будівлі (Особняк Гавсевича), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1 (1-Б) (пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення», яку погоджено листом від 14 вересня 2023 року № 2267.

20. 7 липня 2023 року Одеською обласною державною адміністрацією винесено постанову № 6646/1/01-33/6807/2-23 про накладення фінансових санкцій на ТОВ «Універсал Дірект» за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, згідно якої за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання пам`ятки до товариства згідно з абзацом першим частини першої статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» застосовані фінансові санкції у сумі 170 000 грн.

21. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили наявність висновку судового експерта від 24 серпня 2023 року № 009/23, складений за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по кримінальному провадженню № 42023163030000045 від 30 червня 2023 року, згідно з яким будівельні роботи, проведені на будівлі-пам`ятці, не відповідають погодженій науково-проєктній документації «Протиаварійні роботи на будівлі-пам`ятці містобудування та архітектури місцевого значення (особняк Гавсевича) у м. Одеса, по вул. Чорноморська, 1 (1 -Б)», а також вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема, роботи з демонтажу конструктивних елементів будівлі-пам`ятки проведені без відповідного дозволу органу архітектурно-будівельного контролю.

22. Інформація, в тому числі щодо направлених до суду позовних заяв з боку Департаменту, витребовувалась листом обласної прокуратури від 31 березня 2023 року №15/3/2-519 вих-23.

23. З листів Департаменту від 28 квітня 2023 року № 1201/10/01-12/2-23/318 та від 6 липня 2023 року № 2017/10/01-12/2-23/4520, одержаних у відповідь на вищевказані листи обласної прокуратури, вбачається, що про встановлені порушення органу охорони культурної спадщини було відомо, однак Департаментом як уповноваженим органом самостійно не вживалось будь-яких дієвих заходів, направлених на захист інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

24. Враховуючи порушення власником будівлі-пам`ятки по вул. Чорноморській, 1-Б в м. Одесі пам`яткоохоронного законодавства, Департамент звернувся з проханням вжити заходів прокурорського реагування.

25. У жовтні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі також прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації, (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Дірект» (далі також Товариство, ТОВ «Універсал Дірект», відповідач), треті особи Департамент культури міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредіт Інвестмент Груп», у якому просив: зобов`язати ТОВ «Універсал Дірект» відновити будівлю - пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення - особняк Гавсевича, споруджений у 1903 році за проектом архітектора ОСОБА_1., розташований за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 1-Б (далі також спірний об`єкт культурної спадщини).

26. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 09 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовив.

27. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 липня 2024 року вищевказане рішення суду першої інстанції скасував. Позов задовольнив та зобов`язав відповідача відновити належну йому пам`ятку.

28. Не погоджуючись із таким судовим рішення суду апеляційної інстанції, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредіт Інвестмент Груп» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

29. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову від 17 лютого 2025 року, якою касаційну скаргу задовольнив частково, а саме: судові рішення судів попередніх інстанцій скасував та закрив провадження у справі.

30. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд виснував, що культурна спадщина перебуває під посиленою охороною держави й здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до Конституції та законів України. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань для вказаних органів.

31. Висновок про те, що збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, неодноразово наводився Верховним Судом, зокрема у постановах від 19 та 11 вересня 2024 року у справі № 460/10903/22 та № 580/7276/21 відповідно.

32. Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об`єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21.

33. У цій постанові Великої Палати Верховного Суду (пункти 117 - 130) наводились мотиви про те, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з`являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь.

Тому руйнування нерухомого об`єкта культурної спадщини завдає шкоди не лише його власнику або володільцю (які втратять внаслідок цього нерухоме майно), а і суспільству в цілому (оскільки разом із нерухомим майном буде безповоротно втрачено його «нематеріальну» історико-культурну цінність, що формувалась протягом поколінь).

З огляду на це нерухомі об`єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі - з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Важливість для держави України завдання щодо охорони культурної спадщини підкреслюється ратифікованими міжнародними конвенціями, зокрема, Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 04 жовтня 1988 року № 6673-XI, у преамбулі відзначає, що пошкодження або зникнення будь-яких зразків культурної цінності чи природного середовища є згубним збідненням надбання всіх народів світу.

Відповідно до статті 4 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. З цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.

Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» № 165-V від 20 вересня 2006 року, визначає, що архітектурна спадщина найяскравіше віддзеркалює багатство та розмаїття культурної спадщини Європи, є безцінним свідком нашого минулого і спільним надбанням всіх європейців.

Частинами першою та другою статті 3 вищезазначеної Конвенції встановлено, що кожна Сторона зобов`язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Частина друга статті 4 цієї ж Конвенції визначає, зокрема, що кожна Сторона зобов`язується запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Відповідно частин першої - третьої статті 10 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка: передбачає охорону архітектурної спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та сільської територій, а також забезпечує врахування цієї вимоги на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання процедур видання дозволів на проведення робіт; заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини; розглядає збереження та освоєння архітектурної спадщини і освітницьку діяльність, пов`язану з нею, як один з головних напрямів політики в галузі культури, охорони навколишнього середовища і загального планування.

34. Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства» від 19 вересня 2013 року № 581-VII Україною ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства.

35. Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції щодо:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти "b", "c", "d" статті 1 Конвенції).

36. Згідно із статтею 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції ( пункти "a", "e", "f", "g" цієї статті Конвенції).

37. Вищенаведені положення актів міжнародного права аналізувались Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/13557/21, прийнятій у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

38. У цій постанові Верховний Суд підкреслював, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність.

39. Наголошувалось, що збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їх руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних і головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

40. Вищенаведене підтверджує, що охорона нерухомих об`єктів культурної спадщини є одним із важливих, пріоритетних і головних завдань держави, що закріплено в національному законодавстві, невід`ємною частиною якого є ратифіковані міжнародні конвенції, й становить значний суспільний (громадський) інтерес, а отже охоплюється поняттям «інтерес держави», який повинен захищатись усіма можливими способами, у тому числі в суді, відповідними органами охорони культурної спадщини або прокурором у порядку та спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

41. Повноваження з охорони об`єктів культурної спадщини передбачають, окрім іншого, вжиття заходів з забезпечення їх захисту від загрози пошкодження, руйнування або знищення в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. В умовах правового режиму воєнного стану ці повноваження тимчасово виконують військові адміністрації, якщо вони були утворені.

42. У спірних правовідносинах вищевказані повноваження виконує Департамент як спеціально уповноважений орган охорони культурної спадщини на території Одеської області.

43. Для реалізації, зокрема, вищезгаданих повноважень закон (пункт 5 частини першої статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації») надає місцевим державним адміністраціям, а під час дії правового режиму воєнного стану й відповідним військовим адміністраціям (у разі їх утворення), право звертатися до суду у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

44. Спеціальний закон (стаття 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини») чітко встановлює спосіб захисту інтересів держави в суді уповноваженим на це органом охорони культурної спадщини у разі, якщо пам`ятці загрожує пошкодження, руйнування чи знищення внаслідок недобросовісних дій або бездіяльності власника пам`ятки, що мало місце й у спірних в цій справі правовідносинах, а саме - шляхом пред`явлення позову про викуп пам`ятки. Іншого правового регулювання закон не містить.

45. Колегія суддів дійшла висновку про те, що Департамент культури не наділений правом на звернення до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки містобудування та архітектури відновити таку пам`ятку. Прямої вказівки на це в законі не існує.

46. Тому Верховний Суд вважав, що у спірних правовідносинах відсутній суб`єкт владних повноважень, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави у обраний прокурором спосіб - шляхом звернення до суду з вищевказаним позовом.

47. У спірних правовідносинах такий орган відсутній взагалі, а отже прокурор повинен був навести інші, аніж ним було вказано у позовній заяві, обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді, визначити інший суб`єктний склад учасників справи.

48. Оскільки Департамент культури не є належним позивачем у цій справі, то це виключає й участь прокурора в його інтересах.

49. Враховуючи, що у Департаменту культури відсутнє право на звернення до суду з таким позовом, який було подано у справі, яка розглядається, то таке право відсутнє й у прокурора, який діє в інтересах держави в особі вказаного органу. Цей спір у наявному суб`єктному складі не може бути вирішено судом будь-якої юрисдикції.

50. З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати та закрити провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

51. Встановлені у цій справі обставини засвідчують, що ТОВ «Універсал Дірект» як власник будівлі-пам`ятки по вул. Чорноморській, 1 у м. Одесі (колишній особняк Гавсевича, споруджений у 1903 році за проектом архітектора ОСОБА_1), визначених охоронним договором зобов`язань не виконав, як і вимог відповідної науково - проєктної документації щодо проведення протиаварійних, реставраційних, відновлювальних та консерваційних робіт зазначеної будівлі-пам`ятки.

52. Суди попередніх інстанцій також з`ясовали, що внаслідок такої бездіяльності ТОВ «Універсал Дірект» сталося руйнування вищевказаної будівлі - пам`ятки. Більше того, судовим розглядом цієї справи встановлено, що більшість несучих конструкцій такої будівлі-пам`ятки демонтовано, що не відповідає рішенням, викладеним у погодженій науково-проєктній документації. Фактично від будівлі залишились лише дві стіни.

53. Ці обставини вказують на вчинення ТОВ «Універсал Дірект» дій та допущення ним бездіяльності, яка загрожує знищенню пам`ятки, що відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є підставою для винесення вказаному Товариству відповідного попередження з подальшим пред`явленням позову про викуп пам`ятки, або пред`явлення такого позову без попередження у зв`язку з невідкладною необхідністю забезпечення умов для збереження пам`ятки.

54. Про такі обставини Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) стало відомо щонайменше у лютому 2023 року.

55. Водночас, станом на цей час (через два роки), вищевказаний Департамент відповідного попередження, передбаченого статтею 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини», власнику пам`ятки - ТОВ «Універсал Дірект», не зробив, з позовом про її викуп до суду не звернувся. Відповідне судове рішення про викуп пам`ятки за позовом уповноваженого органу охорони культурної спадщини не ухвалене. Об`єктивних перешкод для пред`явлення Департаментом культури такого позову з встановлених у цій справі обставин не вбачається.

56. Як вже зазначалось вище у цій окремій ухвалі, інтереси держави, з огляду на визначені у Конституції України основні завдання та головні напрямки її діяльності, охоплюють у тому числі й громадський (суспільний) інтерес до культурної спадщини, до її збереження для нинішніх та майбутніх поколінь.

57. Своєю чергою прокурор, знаючи про те, що Департамент культури у встановлені Конституцією та законами України порядку та спосіб захист таких інтересів держави в суді не здійснює, всупереч статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з відповідним позовом в особі вказаного органу державної влади (про викуп пам`ятки) не звернувся, а також не подав самостійно іншого позову, який би забезпечив ефективний захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

58. У справі, яка розглядається, прокурор подав позов, який законом не передбачений, та ініціював спір, що у визначеному ним суб`єктному складі учасників правовідносин, не може бути вирішений жодним судом, у зв`язку з чим провадження у справі Верховний Суд закрив з огляду на імперативні вимоги пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

59. Неналежне виконання Департаментом культури та прокурором передбачених законом повноважень щодо охорони культурної спадщини і захисту інтересів держави у цій сфері суспільних відносин у судовому порядку, невжиття ними відповідних своєчасних заходів реагування на вчинені власником вищезгаданої пам`ятки дії та на допущену ним бездіяльність в частині виконання обов`язків із збереження належного йому об`єкта культурної спадщини, у сукупності з іншими факторами та обставинами, установленими у цій справі, зумовили її втрату внаслідок руйнування й становить порушення закону, які детально (з посиланням на конкретні фактичні та юридичні підстави) описані вище у цій окремій ухвалі.

60. За правилами частин першої, четвертої - шостої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

61. Зважаючи на те, що під час розгляду цієї справи в касаційному порядку, встановлені порушення (невиконання) Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) вимог статті 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а прокурором - вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (суть порушень висвітлена вище), Верховний Суд вважає за необхідне постановити у такому випадку окрему ухвалу в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України.

62. Верховний Суд враховує, що відповідно до визначених у розділі ІІ Закону України «Про прокуратуру» організаційних основ системи прокуратури Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур (частина четверта статті 7 вказаного Закону).

63. А відповідно до пункту 2 Положення про Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням виконуючого обов`язки голови обласної державної адміністрації від 27 травня 2019 року № 647/А-2019, Департамент підзвітний та підконтрольний голові обласної державної адміністрації, а також Міністерству культури та стратегічних комунікацій України.

64. У зв`язку з цим Верховний Суд вважає за необхідне направити окрему ухвалу вказаним органам як органам вищого рівня для вжиття у межах наданих їм повноважень передбачених законодавством заходів, спрямованих на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, виявленому під час розгляду цієї справи.

Керуючись статями 249, 358, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Повідомити Офіс Генерального прокурора, Голову Одеської обласної державної адміністрації, а також Міністерство культури та стратегічних комунікацій України про встановлені під час розгляду справи № 420/28679/23 порушення вимог законодавства для вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли встановленим судом порушенням.

Копію цієї ухвали надіслати Офісу Генерального прокурора, Голові обласної державної адміністрації, а також Міністерству культури та стратегічних комунікацій України.

Про вжиті заходи повідомити Верховний Суд не пізніше трьох місяців після надходження окремої ухвали.

Окрема ухвала Верховного Суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: С.Г. Стеценко

А.І. Рибачук