Рішення

від 24.02.2025 по справі 204/10300/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/10300/24

Провадження № 2/204/631/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з травня 2023 року через військові дії рф та окупацію м.Волноваха Донецької області, позивач залишила все майно, яке було нажите протягом життя, вивезла лише особисті документи та документи, які підтверджують право власності на нерухоме майно. Відповідно Свідоцтва про право власності на житло від 03.01.1994 року, виданого Ясинуватським відділенням Донецької залізничної дороги на підставі розпорядження від 28.12.1993 №205, ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_3 належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ними у КП «Бюро технічної інвентаризації м. Волноваха» 02.02.1994 року, у книгу №31 за реєстровим № 6706. Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частка квартири успадкувала донька позивачки - ОСОБА_2 . Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та триває і тепер. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309, м. Волноваха, що відноситься до Волноваської міської територіальної громади Донецької області, включено до тимчасово окупованої російською федерацією території України. 21.08.2024 року маючи намір зареєструвати право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Звягельської міської ради, Житомирської області, проте у здійсненні реєстрації права власності їй було відмовлено. В рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій від 29.08.2024 №74804899 зазначено, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Тому, позивач вимушена звернутись до суду із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30 жовтня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 30.10.2024 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

21 січня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області Шпак О.М. у якій остання просила проводити розгляд справи за відсутності представника установи.

Своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

21 січня 2025 року на електронну пошту суду надійшла заява від третьої особи ОСОБА_2 про визнання позову та розгляд справи без її участі.

Правом на подання пояснень щодо позову у встановлений судом строк третя особа не скористалась.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.3ст.3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК України).

Відповідно свідоцтва про право власності на житло від 03.01.1994 року, виданого Ясинуватським відділенням Донецької залізничної дороги на підставі розпорядження від 28.12.1993 року №205, ОСОБА_3 та членам його сім`ї - ОСОБА_1 на праві часткової власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Згідно технічного паспорту, виготовленого 27.05.2014 року КП «Волноваське бюро технічної інвентаризації», загальна площа квартири за адресою АДРЕСА_1 , складає 55,30 м2, житлова - 28,20 м2. Замовником технічної інвентаризації зазначено: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.14-15).

Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом за №1387 від 17.11.2014 року виданим приватним нотаріусом Волноваського районного нотаріального округу Донецької області Кузуб Ю.В. та витягом з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності №29566328 від 17.11.2014 року підтверджується, що ОСОБА_2 успадкувала 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 (а.с.12-13).

Згідно інформаційної довідки №400191881 від 21.10.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстрована 1/2 частка права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , інші відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні (а.с.16).

24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку з чим Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан.

21.08.2024 року, маючи намір зареєструвати право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Звягельської міської ради, Житомирської області.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області Омельченко Л.Л. №74804899 від 29 серпня 2024 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 21.08.2024 року за реєстраційним номером 62577054 у зв`язку із наступним. Державну реєстрацію прав до 01.01.2013 року об`єктів нерухомого майна у межах м.Волноваха Волноваського району Донецької області проводило КП «Волноваське бюро технічної інвентаризації», ТОВ «Волноваське бюро технічної інвентаризації», яке було утворено в наслідок реорганізації та є правонаступником КП «Волноваське бюро технічної інвентаризації». Наразі доступ до реєстрових книг та реєстраційних справ відсутній. Підприємство та документи не евакуйовані, знаходяться на тимчасово окупованій території. Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Таким чином, вказані юридичні обставини позбавляють державного реєстратора можливості вчинити дії, спрямовані на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (а.с.17).

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей12,81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частиначетвертастатті12 ЦПКУкраїни).

За змістом статті13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Стосовно права, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, такі позитивні обов`язки згідно з практикою ЄСПЛ можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме:

У матеріальному аспекті: держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов`язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов`язки) (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2012 року у справі «Котов проти Росії» (Kotov v. Russia), заява № 54522/00, § 113).

У процесуальному аспекті: хоча стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов`язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Котов проти Росії», § 114).

Отже, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції поряд із негативним обов`язком утриматися від неправомірного втручання у право мирного володіння майном держава має позитивні обов`язки гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, ефективне використання цього права та його відновлення у разі порушення. Позитивні обов`язки можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме: у матеріальному аспекті: держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов`язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов`язки); у процесуальному аспекті: хоча стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов`язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами.

Звертаючись з вимогами до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області, позивачем не зазначено, яким саме чином адміністрація порушила права позивача.

Встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області Омельченко Л.Л. №74804899 від 29 серпня 2024 року відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 21.08.2024 року за реєстраційним номером 62577054.

Рішення, дії, бездіяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів надання публічних послуг, пов`язаних з виконанням цього Закону, можуть бути оскаржені до суду.

Матеріали справи не містять доказів оскарження рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області Омельченко Л.Л. №74804899 від 29 серпня 2024 року, яким відмовлено позивачу у проведенні реєстраційних дій за заявою від 21.08.2024 року за реєстраційним номером 62577054.

Наявність в матеріалах справи свідоцтва про право власності на житло від 03.01.1994 року, виданого Ясинуватським відділенням Донецької залізничної дороги на підставі розпорядження від 28.12.1993 року №205, згідно якого позивачу на праві часткової власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , та на яке посилається позивач у позовній заяві, не є підставою для визнання за позивачем права власності відповідно до вимог ст.392 ЦК України.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідачем у даній справі оспорюється чи не визнається право власності позивача на квартиру АДРЕСА_2 . Сам факт відсутності у реєстратора доступу до реєстраційних книг та реєстраційних справ на спірну квартиру не свідчить про невизнання відповідачем право власності позивача на спірне майно.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач у разі незгоди з рішенням державного реєстратора про відмову у здійсненні реєстраційних дій має право його оскаржити у визначений чинним законодавством спосіб.

Таким чином, суд вважає, що звертаючись з вимогами до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області, позивачем не зазначено, яким саме чином військово-цивільна адміністрація порушила права позивача.

Отже, позивач не скористалась наданими правами, не обґрунтувала свої позовні вимоги, не надала суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності відмовити.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення можебути оскарженов апеляційномупорядку доДніпровського апеляційногосуду протягомтридцяти днівз дняйого проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ),

Відповідач: Волноваська міська військово-цивільна адміністрація Волноваського району Донецької області (ЄДРПОУ 44048570, місцезнаходження: 85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Центральна, буд.88),

Третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя Н.В. Токар