Ухвала

від 19.02.2025 по справі 336/390/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/390/25

Пр. 1-кп/336/842/2025

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

19 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080100003794 від 30.04.2024, яке надійшло на підставі обвинувального акта, складеного відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, адреса реєстрації за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на утриманні малолітніх та інших осіб не має, інвалідності не має, раніше не судимого,

за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,

за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2025 керівник Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. Східного регіону ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з обвинувальним актом за матеріалами даного кримінального провадження. Справу 14.01.2025 передано в провадження визначеного головуючого судді після автоматизованого розподілу судової справи між суддями за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.

Ухвалою судді від 15.01.2025 призначено за матеріалами кримінального провадження підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважає, що перешкоди для призначення справи до судового розгляду відсутні, підсудність справи віднесена до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Тому сторона обвинувачення просить призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Також, стороною обвинувачення заявлено про необхідність виклику до суду для допиту всіх учасників процесу згідно зі списком осіб, які підлягають виклику до суду.

Обвинувачений та його захисник під час підготовчого судового засідання проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.

Крім того, прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого за підписом прокурора ОСОБА_7 від 04.02.2025.

За змістом клопотання ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення. Під час проведення досудового розслідування встановлено відповідно до п.4 ч.1 ст.184 КПК України існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування. Враховуючи наведене, а також положення ч.7 ст.176 КПК України (обмеження щодо застосування запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою із врахуванням кваліфікації правопорушення), абз.8 ч.4 ст.183 КПК України (право суду не визначати розмір застави в даному випадку), прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_3 строком на 60 днів з утриманням в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Сторона захисту під час обговорення клопотання залишила його на розсуд суду.

Заслухавши думку присутніх, відповідно до ст.315 КПК України, суд дійшов висновку про можливість провести підготовку до судового розгляду і визначити дату та місце його проведення. Підстав для прийняття інших процесуальних рішень судом не встановлено.

На виконання ч.4 ст.315 КПК України судом під час підготовчого судового засідання роз`яснено обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, враховуючи санкцію ч.4 ст.408 КК України.

Обвинувачений не скористався своїм правом на розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів. Тому справу необхідно розглядати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні.

Згідно з ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 10.05.2022 №29/09-22 змінено територіальну підсудність судових справ Оріхівського районного суду Запорізької області у зв`язку із неможливістю здійснення правосуддя під час воєнного стану до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Встановлено, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя. Обставини, викладені в обвинувальному акті, не вимагають судового розгляду у закритому судовому засіданні. Необхідним є виклик всіх учасників кримінального провадження.

Під час підготовчого судового засідання учасниками процесу клопотань про вжиття інших заходів забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого не заявлено.

Крім того, судом встановлено, що обставини, передбачені ст.76 КПК України, що виключають участь головуючого судді у розгляді кримінального провадження, відсутні.

Згідно з положеннями ч.2 ст.314-1 КПК України підстав для складання досудової доповіді судом не встановлено.

Суд, розглянувши клопотання прокурора щодо запобіжного заходу, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення, але із одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у зв`язку із таким.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено, що за змістом ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/11043/24, пр.1-кс/333/3440/24 від 24.12.2024, яка набрала законної сили 31.12.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124089817), клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задоволено частково. Застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 22 лютого 2025 року включно, з утриманням в установі для попереднього ув`язнення. Одночасно, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, визначено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 грн. 00 коп. Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача: UA378201720355249002000001205, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26316700, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172.

Роз`яснено, що підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави. В разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду відповідно до стадії кримінального провадження;2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду відповідно до стадії кримінального провадження;3) повідомляти слідчого, прокурора або суд, відповідно до стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;4) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Строк дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави становить два місяці з моменту внесення застави в межах строку досудового розслідування.

Роз`яснено підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В задоволені решти вимог клопотання відмовлено.

Клопотань про зміну або скасування обраного запобіжного заходу згідно з ч.7 ст.176 КК України на час проведення засідання до суду не надходило.

При розгляді клопотання, суд враховує, що ч.1 ст.5 Конвенції встановлює, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність і нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків (наприклад, законний арешт особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення) і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно зі ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що, як неодноразово підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання певним ризикам.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тому суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти дійсно обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Слід наголосити, що за приписами ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто, тримання під вартою).

Відповідно до змісту ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Так, за результатами розгляду клопотання, з урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України, з 20.02.2025, адже період часу до вказаної дати вже охоплений строком дії попередньої ухвали суду.

Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, зокрема, тяжкості правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Так, злочин, передбачений ч.4 ст.408 КК України, за змістом ст.12 КК України, віднесений до особливо тяжких злочинів.

Під час розгляду клопотання суд враховує наявність постійного місця проживання обвинуваченого, що знаходиться поза межами м.Запоріжжя, а також відсутність відомостей про міцні соціальні зв`язки ОСОБА_3 , який інвалідності не має, на утриманні малолітніх та інших осіб не має. Зазначені відомості сторонами не спростовані та приймаються судом.

Про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчить тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.

Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність можливого покарання, ОСОБА_3 може переховуватись від суду.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, про наявність якого стверджує прокурор, дійсно обґрунтовується тим, що на даний час, у зв`язку із початковим етапом розгляду судового провадження, свідки сторони обвинувачення судом не допитані, в разі наявності такої необхідності за умови встановлення відповідного порядку дослідження доказів. Так, обвинувачений об`єктивно може здійснювати тиск на свідків, певним чином впливати на їх свідчення, що може призвести до уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності (за умови доведеності провини) та сприятиме перешкоджанню здійсненню розгляду кримінального провадження. При цьому, суд може обґрунтувати свої висновки за загальним правилом на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Також відповідно до п.5 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи воєнний стан, кваліфікацію діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , дійсно можна засвідчити існування такого ризику як можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

Наведені обставини дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, перешкоджатиме ухиленню обвинуваченого від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Судом встановлено, що за станом здоров`я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів протилежного суду не надано.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).

Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).

У п.51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив: суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.

З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, суд вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність.

На переконання суду клопотання прокурора відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується особі та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Зберігає свою актуальність й те, що продовження строку дії запобіжного заходу забезпечить можливість особистої участі обвинуваченого під час судового провадження.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть, цілодобового, не забезпечить, відповідно до висновків суду, належної процесуальної поведінки ОСОБА_3 та нормативно не передбачено (ч.8 ст.176 КПК України).

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених ст.194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Нормативних підстав для його зменшення судом не встановлено.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.178,182 КПК України та приходить до висновку, що розмір застави, визначений відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя у кримінальному провадженні №333/11043/24, пр.1-кс/333/3440/24 від 24.12.2024, порядок її внесення, перелік обов`язків підозрюваного (обвинуваченого) в разі її внесення та строк їх дії необхідно залишити без змін. Вказаний розмір є мінімально допустимим.

За змістом ч.5 ст.201 КПК України слід роз`яснити стороні захисту, що суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Керуючись ст. 31, 76, 115, 176-178, 182-183, 193, 194, 196-197, 201, 205-206, 219, 309, 314-316, 369-372, 392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта у відношенні ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.408 КК України, на 19 лютого 2025 року на 13 годину 45 хвилин, який відбудеться у приміщенні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.

Наступними датами судових засідань відповідно до встановленого та узгодженого графіку розгляду кримінального провадження визначити 14.04.2025 на 14-00 годину, 30.04.2025 на 14-00 годину.

Справу розглядати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні, враховуючи думку обвинуваченого та за відсутності клопотання сторони захисту про інше.

Клопотання сторони обвинувачення задовольнити частково.

Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі "Запорізький слідчий ізолятор" з 20 лютого 2025 року по 20 квітня 2025 року.

Строк дії ухвали визначити до 20 квітня 2025 року включно.

Розмір застави, визначений відповідно до ухвали Комунарського районного суду м.Запоріжжя у кримінальному провадженні №333/11043/24, пр.1-кс/333/3440/24 від 24.12.2024, порядок її внесення, перелік обов`язків в разі її внесення та строк їх дії залишити без змін.

Копію ухвали суду надіслати Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», вручити обвинуваченому, захиснику обвинуваченого та прокурору.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Дати розпорядження секретарю судового засідання про виклик учасників судового провадження в судове засідання в порядку, передбаченому ст.135-139 КПК України.

Ухвала суду в частині призначення справи до судового розгляду оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України, в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали суду складений та проголошений 21.02.2025 годині о 08-20 годині.

Суддя ОСОБА_1