Рішення

від 25.02.2025 по справі 322/1513/24

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

с-ще Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

25 лютого 2025 рокуСправа № 322/1513/24

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Коваль О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:Тернуватської селищної радипро:визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

16 серпня 2024 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , додатковий строк в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 21.08.2024 було відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

За життя батько позивача склав заповіт, яким заповів йому все своє майно. Про існування заповіту позивачу було відомо, оскільки на день смерті ОСОБА_2 вони проживали разом, тому позивач планував до сплину шестимісячного строку, передбаченого для прийняття спадщини, звернутися до нотаріуса для її прийняття.

3 01 квітня по 11 серпня 2024 року позивач був відряджений до м. Оріхів Запорізької області для будівництва на околиці міста об`єктів фортифікаційних споруд, був відповідальною особою за здачу об`єкту, оскільки ситуація на фронті на Оріхівському напрямку погіршувалась, мав дуже стислі строки на виконання поставлених завдань, що унеможливило вчасне звернення до нотаріуса. Крім того, вільно заїхати чи виїхати з місця, де проходило будівництво фортифікаційних споруд неможливо, пересування цією територією є небезпечним для життя та здоров`я. Позивач вважає, що причина пропуску строку для прийняття спадщини пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій.

12.08.2024 позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , але нотаріус усно пояснив, що шестимісячний строк на подання заяви на цей момент вже сплив і без рішення суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини допомогти не може та порадив звертатися до суду.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву, 30.09.2024 судом отримано письмову заяву Тернуватської селищної ради про розгляд справи за відсутності її представника та відсутність заперечень проти позову.

Ухвалою суду від 19.12.2024 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання 25.02.2025 учасники справи не прибули.

Враховуючи неявку в судове засідання 25.02.2025 всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 29.01.2024 серії НОМЕР_1 .

20.06.2022 ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Моргуновим О.О., відповідно до якого усе своє майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося, і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті та на що за законом він буде мати право, заповів позивачу.

12.08.2024 позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Процюк Н.П. про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на підставі якої було заведено спадкову справу № 27/2024 (номер у спадковому реєстрі 72826111), що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77961770 від 12.08.2024.

13.08.2024 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Процюк Н.П. письмово роз`яснено ОСОБА_1 про те, що у зв`язку із розбіжністю у наданих документах щодо місця проживання померлого, у позивача відсутнє фактичне прийняття спадщини, та запропоновано звернутися до суду за встановленням додаткового строку на прийняття спадщини, що підтверджується відповіддю № 95/02-14 від 13.08.2024.

Згідно з довідкою № 597 від 15.08.2024, виданою адміністратором відділу ЦНАП Тернуватської селищної ради Тетяною Сеньків, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був зареєстрований і дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_2 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 разом зі своїм сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У той же час, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність родинних відносин між ним та ОСОБА_2 , зокрема, свідоцтво про народження, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.

Відповідно до довідки від 12.08.2024, виданої директором ТОВ «Паладіум 2020» Топчієм В.В., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , працював у період з 01 квітня 2024 року по 11 серпня 2024 року у ТОВ «Паладіум 2020» та був задіяний у будівництві об`єктів фортифікаційних споруд.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду даної справи суд враховує висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 26.06.2024 по справі № 686/5757/23 (реєстраційний номер у ЄДРСР 120396086), та зазначає таке.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Отже, враховуючи зазначене, суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини, які зазначає позивач, неповажними, оскільки вони не є такими, які б свідчили про об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця щодо подання у передбачений законом строк заяви про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже, у позивача була об`єктивна можливість подати заявупро прийняттяспадщини у період з 26.01.2024 по 01.04.2024.

У той же час, суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права, оскільки ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021 року у справі №191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи в санаторії тощо).

Отже, довідкою № 597 від 15.08.2024, виданою адміністратором відділу ЦНАП Тернуватської селищної ради Тетяною Сеньків підтверджується те, що позивач проживав разом зі спадкодавцем за зареєстрованим місцем проживання останнього, тому, у даному випадку, належним способом захисту права є встановлення факту спільного проживання позивача зі спадкодавцем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернуватської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити повністю.

2. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: Тернуватська селищна рада, вул. Центральна, 9, смт. Тернувате Запорізького району Запорізької області, 70150, ідентифікаційний код 20509545.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 25 лютого 2025 року.

Суддя С.С. Гасанбеков