Рішення

від 25.02.2025 по справі 213/4878/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4878/24

Номер провадження 2/213/500/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алексєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Довгої А.В.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №3, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №213/4878/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона зареєстрована та постійно проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира перебуває у комунальній власності. У зазначеній квартирі зареєстровані її дочка, онуки та відповідач, який є сином позивача. Відповідач у квартирі не проживає з січня 2019 року без поважних причин, у квартирі не з`являється, особистих речей в ній не має, комунальні послуги не сплачує. Позивач самостійно утримує квартиру та сплачує комунальні послуги. Перешкод у користуванні квартирою відповідачу не чинили. Просить визнати відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою.

Процесуальні дії у справі.

27 листопада 2024 року позовна заява надійшла до суду.

09 грудня 2024 року отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.

11 грудня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Представник позивачки надала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Позивачка та її представник в ході розгляду справи підтримали позовні вимоги, підтвердили обставини, викладені у позові, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Позивач пояснила, що син не проживає у квартирі з січня 2019 року. Він розлучився з дружиною і поїхав, не повідомивши куди. Потім зателефонував і повідомив, що він проживає на території РФ, має там сім`ю. Вона сплачує комунальні послуги, домовленостей щодо порядку сплати комунальних послуг не було. Проживає разом з онуком, сином відповідача, який у неї під опікою. Речей сина в квартирі немає. Щодо самої квартири син повідомляв, що вона йому не потрібна

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що проживає з позивачем по сусідству з 1994 року, у них добросусідські відносини. Позивач проживає разом з онуком, раніше з нею проживав відповідач. Зараз свідок його не бачила приблизно 6 років.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що проживає по сусідству з позивачем. У спірній квартирі проживає позивач та її онук, речей відповідача вона не бачила. Самого відповідача вона не бачила 5-6 років.

Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 надали заяви про розгляд справи без їхньої участі, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Представник третьої особи просить справу розглянути без участі представника, при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду.

Порядок виклику відповідача до суду, передбачений ЦПК України, дотримано, однак у судове засідання він повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань від нього не надходило.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

На підставі рішення виконкому Інгулецької Ради народних депутатів від 23 грудня 1994 року ОСОБА_1 , сім`я якої складається з неї та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , видано ордер на право зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Чоловік позивача - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спірна квартира не приватизована, перебуває у комунальній власності. Особовий рахунок відкритий на позивача, яка сплачує комунальні послуги.

У квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , який є сином позивача.

Відповідно до акту від 15 жовтня 2024 року при перевірці фактичного проживання ОСОБА_2 встановлено, що відповідач дійсно не проживає у спірній квартирі з 2019 року.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини, що виникають з підстав визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Норми права, які застосовує суд.

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Відповідно до статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно зі статтею 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 24 січня 2024 року у справі № 639/280/23 (провадження № 61-15989св23), від 12 січня 2021 року у справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61-15204св20), від 02 грудні 2020 року у справі № 760/11141/19 (провадження № 61-23066св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 619/40/17 (провадження № 61-10243св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 645/7374/18 (провадження № 61-10094св20).

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 639/280/23 (провадження № 61-15989св23), від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18).

Висновок суду.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано акт про перевірку фактичного проживання, заявлено клопотання про допит свідків.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є непроживання наймача або члена його сім`ї понад встановлені строки.

Позивачем та її представником підтверджено належними доказами, що відповідач є членом сім`ї наймача і може бути визнаний таким, що втратив право користування житлом з причин відсутності понад встановлені строки без поважних причин.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач який є членом сім`ї наймача, без поважних причин не проживає у спірній квартирі з 2019 року, оплату комунальних послуг не здійснює, перешкоди у користуванні ним спірним житлом відсутні, що дає можливість дійти висновку про наявність правових підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 263, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача - ОСОБА_10 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, адреса: пл. Гірницької Слави, буд.1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Дата складення повного тексту судового рішення - 25 лютого 2025 року.

Суддя О.В. Алексєєв