Ухвала

від 25.02.2025 по справі 186/152/25

ПЕРШОТРАВЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 186/152/25

УХВАЛА

25 лютого 2025 року м.Шахтарське.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Янжули С.А.,

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шахтарському цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шахтарська міська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ :

27 січня 2025 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шахтарська міська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, подана представником заявника - адвокатом Хорошиловим І.С.

Заявник просить суд встановити факт та визнати, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з сином - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24 лютого 2025 року представник заявника подав уточнену заяву, в якій просить суд встановити факт та визнати, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з сином - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . Період не вказаний.

Зазначає, що встановлення даного факту необхідне заявнику для отримання виплати грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 .

В судове засідання заявник та його представник не з`явилися, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність, вимоги заяви підтримують, просять заяву задовільнити.

Представник заінтересованої особи - Шахтарської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, просить ухвалити рішення згідно діючого законодавства.

Представник заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що вказану заяву слід залишити без розгляду, оскільки наявний спір про право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_2 , просить справу розглянути в його відсутність та відмовити в задоволенні заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що суттєвою ознакою окремого провадження є безспірність розгляду справи.

Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі N761/16799/15-ц).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню у судовому порядку, наведений у ст.315 ЦПК України.

Так, відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Абзацом 3 пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Спір про право в окремому провадженні - це конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Відповідно до положень ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Частиною 6 ст.294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Судом встановлено, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання разом із зниклим безвісті батьком - ОСОБА_2 , є отримання грошових виплат зниклого безвісті військовослужбовця - ОСОБА_2 .

Як вбачається із доданої заявником відповіді військової частини НОМЕР_1 від 17 січня 2025 року №983, йому було відмовлено у виплаті грошового забезпечення, належного зниклому безвісті - ОСОБА_2 , оскільки з наявної у військовій частині НОМЕР_1 власноруч заповненої ОСОБА_2 анкети вбачається, що адресою проживання сім`ї, в тому числі сина - ОСОБА_3 , ним зазначено: АДРЕСА_1 . Своє ж місце проживання ОСОБА_2 вказав, як: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою він зареєстрований.

Копією акту №300 від 22 серпня 2024 року, виданого ПП "Комунальщик-1", підтверджується, що ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично проживають по АДРЕСА_1 , з 2004 року.

З наданих військовою частиною НОМЕР_1 матеріалів на виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_3 (супровідний лист №2406 від 23 серпня 2024 року) вбачається, що у зниклого безвісти ОСОБА_2 також є інші діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України: сім`я є первинним та основним осередком суспільства (частина 1); сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина 2); сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підстав, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства (частина 4).

Згідно ст.29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому, сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

За ч.1 ст.30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю. Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а" статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

У разі смерті осіб, зазначених у пунктах "а"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, які загинули (померли) при виконанні службових обов`язків під час проходження військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаного під час виконання цих обов`язків, і були посмертно нагороджені державними нагородами України або колишнього Союзу РСР, непрацездатні члени сім`ї осіб, зазначені в частині четвертій цієї статті, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, мають право на встановлення до пенсії надбавки за умов та в розмірах, що встановлюються Законом України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною".

Для батьків і дружин (чоловіків) окремих категорії загиблих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом Кабінет Міністрів України може встановлювати інші умови призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Відповідно до ст.31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина 1) та члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію (частина 2).

Відповідно до ч.2 ст.1265 ЦК України утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

08 жовтня 2024 року прийнято Закон України №3995-ІХ "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх". Зазначений нормативно-правовий акт розроблено з метою удосконалення норм та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовця, на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, вводиться в дію з 1 лютого 2025 року (перше число місяця, що настає за місяцем набрання ним чинності).

Законом N3995-ІХ викладено пункт 6 статті 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, що запроваджує новий підхід до розподілу грошового забезпечення зазначеного військовослужбовця, яким встановлено: а) право військовослужбовця на складання у письмовій формі особистого розпорядження про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором на ймовірні випадки; б) що у разі відсутності особистого розпорядження грошове забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань, виплачується: - в першу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50 % грошового забезпечення, - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені); - в другу чергу (у разі відсутності представників з першої черги, зазначених в попередньому абзаці) рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 20 % грошового забезпечення - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець; в) що належна та не виплачена частка грошового забезпечення (50 або 80 відсотків відповідно за відсутності особистого розпорядження) виплачується зазначеному військовослужбовцю у разі повернення його з полону або появи (одержання відомостей про місце перебування), якщо він був визнаний зниклим безвісти; г) що у разі загибелі (смерті) зазначених військовослужбовців або оголошення їх судом померлими належні та не виплачені суми грошового забезпечення включаються до складу спадщини; ґ) що виплата грошового забезпечення не здійснюється членам сімей зазначених військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа, відповідно до вимог ст. 318 ЦПК України, вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.

Закон надає юрисдикції суду встановлювати факти, що мають юридичне значення, але при певних умовах: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Спір про право характеризує такий стан відносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких неможливо без судового втручання.

Враховуючи, що між ОСОБА_1 та відповідною військовою частиною, а також іншими дітьми зниклого безвісті ОСОБА_2 , наявний або може виникнути спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для отримання грошового забезпечення, належного зниклому безвісті ОСОБА_2 , тому, відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України, суд залишає заяву без розгляду.

Одночасно суд роз`яснює заявнику його право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Керуючись ст. ст. 293, 315,318 ЦПК України, - суд

ПОСТАНОВИВ :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шахтарська міська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику його право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: С.А.Янжула.