Рішення

від 24.02.2025 по справі 295/18493/24

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/18493/24

Категорія 35

2/295/439/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення, -

В С Т А Н О В И В:

КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за послуги централізованого опалення за період з 01.04.2019 року по 01.12.2024 у розмірі 35592,69 грн., а також стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 є власністю відповідача та забезпечується послугами централізованого опалення. Опалювальна площа квартири складає 68,3 кв.м, а 1/2 частини опалювальної площі що належить відповідачу становить відповідно 34,15 кв.м. Із 01.04.2019 по 01.12.2024 відповідач не сплачує за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 30.12.2019 року відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача, 12.02.2025 направив письмові пояснення до позову, просив застосувати строк позовної давності та залучити до участі в справі співвідповідача ОСОБА_2 як іншого співвласника квартири. Правом на подання відзив відповідач не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Судом встановлено, що КП «Житомиртеплокомуненерго» є постачальником теплової енергії та гарячого водопостачання в квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.09.2024 відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_3 належить 1/2 ідеальних частки квартири, а ОСОБА_1 - 1/3 частки. Інша 1/6 ідеальної частки квартири зареєстрована за ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 17.10.2011 року державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори Бочелюк В.М., відповідач ОСОБА_1 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та спадкоємцем майна померлої матері у вигляді 1/6 частини згаданої вище квартири.

У матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації відповідачем ОСОБА_1 права власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 .

За змістом ст.ст. 1220, 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Та обставина, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та є фактичним власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 підтверджуються наявними у матеріалах справи рішеннями Богунського районного суду м. Житомира від 02.12.2020 в справі № 295/17934/19, від 17.06.2014 у справі №295/20540/13-ц,, від 17.06.2014 у справі №295/20540/13, що набрали законної сили. У всіх зазначених справах приймав участь відповідач по даній справі ОСОБА_3 , а тому ці обставини не доказуються при розгляді справи №295/18493/24 в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Інший співвласник квартири ОСОБА_3 є особою з інвалідністю війни II групи та користується пільгою з оплати централізованого опалення у розмірі 100% встановленої плати, позивач вимог до ОСОБА_3 не заявляє і саме позивачу належить прерогатива щодо заявлення позову та залучення до участі в справі, за таких обставин, суд не вбачає підстав для залучення ОСОБА_3 до участі в справі за клопотанням відповідача.

В разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред`явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанова ВС від 20.09.2018 у справі № 522/7683/13-ц, постанова ВСУ від 04.11.2015 у справі 6-734цс15, постанова ВС від 01.09.2020 у справі № 352/2163/13-ц).

Відповідач, як власник 1/2 частини квартири, є споживачем послуг централізованого опалення, постачання теплової енергії квартири АДРЕСА_1 , якому позивачем надавалися такі послуги.

Із наявних у матеріалах справи розрахунків вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 рахується заборгованість із оплати послуг централізованого опалення за період із 01.04.2019 року по 01.12.2024 у сумі 35592,69 грн, яка нарахована за 34,15 кв.м як 1/2 частини загальної опалювальної площі.

Стаття 322 ЦК України тягар утримання майна покладає на власника.

Відповідно до ст. 162 ЖК України власники (споживачі) повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Зі змісту статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що до житлово-комунальних послуг, зокрема, належить послуга з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до положення п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Квартира АДРЕСА_1 , під`єднана до єдиної централізованої системи теплопостачання, від користування якої відповідач, як власник, не відмовився у встановленому законом порядку, отже, він зобов`язаний нести витрати по її утриманню, в тому числі з надання послуг по її обігріву, а відтак надання таких послуг та їх оплата не залежать у будь-якому випадку від того проживав власник у цій квартирі чи ні.

Такий правовий висновок висловлено в постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.12.2018 року (справа №638/11034/15), від 02.04.2020 року (справа №757/29813/17).

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Позовні вимоги позивача стосуються заборгованості, що утворилася у період з 01.04.2019 по 01.12.2024. Водночас, із вказаними вимогами позивач звернувся до суду 12.12.2024.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "'«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-, з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 р., постановою від 09.12.2020 №1236 продовжено дію до 30.04.2023 року. Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023 року. Отже Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). В випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Отже, до вимог позивача, строк позовної давності до яких не сплив на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на березень 2020 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.

При цьому, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісяця платежу.

30.03.2020 Верховна Рада прийняла закон № 540-IX (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину.

Зокрема, пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України було визначено, що під час дії карантину, строки, встановлені низкою статей цього Кодексу (зокрема, позовна давність), продовжуються на строк дії карантину.

За загальним правилом, визначеним у статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотної дії у часі.

З огляду на це, сплив строків до набрання чинності Законом № 540-IX разом із відсутністю норми про зворотну дію цього закону в часі дають підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02.04.2020, не є продовженими.

При застосуванні приписів пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України суд враховує також, що такий строк слід застосовувати відносно кожного щомісячного платежу.

Суд враховує ті обставини, що оплата комунальних послуг має здійснюватись споживачами цих послуг до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому цю послугу спожито.

Встановлено, що платежі відповідачем за послуги позивача у спірний період не здійснювалися.

З цього вбачається, що позовна давність по заборгованості за період 01.04.2019 по 01.12.2024 не спливла та позивачем не допущено пропуску строку позовної давності. А тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Враховуючи те, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 належить відповідачу, забезпечується послугами централізованого опалення, котрі надає КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, однак відповідач порушує свій обов`язок щодо оплати наданих послуг, відповідач заперечує лише щодо заборгованості поза межами строку позовної давності, позовна давність позивачем не пропущена, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість в сумі 35592,69 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», ст.ст. 12, 13, 77, 81,141, 280, 259, 263-268, 354, 382 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії за період з 01.04.2019 по 01.12.2024 у розмірі 35592,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, вул. Київська, 48; ідентифікаційний код: 35343771.

Відповідач:ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 24.02.2024.

Суддя Л.М. Чішман