Ухвала

від 24.02.2025 по справі 359/6401/24

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/6401/24

Провадження №2-з/359/15/2025

УХВАЛА

24.02.2025 суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Чирка С.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради про усунення перешкод шляхом вселення

ВСТАНОВИВ:

20.02.2025 року через систему «Електронний суд» до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій остання просила накласти арешт на житловий будинок загальною площею 333,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано на ОСОБА_3 .

Зазначає, що у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває справа № 359/6401/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення. Є підстави вважати, що відповідачем здійснюється навмисне затягування процесу з метою відчуження житла (будинку по АДРЕСА_1 ), що в майбутньому унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення моїх позовних вимог, а також позовних вимог нашого з відповідачем неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Відповідач є єдиним власником цього будинку. Відомості в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаного об`єкту нерухомого майна відсутні. Зазначає, що відповідач в минулому працював брокером, йому відомі варіанти маніпуляцій з нерухомістю. Накладення арешту на майно є не тільки виправданим, але й вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства та захист прав неповнолітнього сина відповідача. Вказана мета становить суспільний інтерес, який превалює над індивідуальними свободами відповідача.

Відповідно до ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались.

Дослідивши заяву та додані до неї докази,суд прийшов до наступного висновку.

Заявник у поданій заяві зазначає, що відповідач є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір таіснує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».

Суд встановив, що між заявниками ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно виник спір з приводу примусового виселення позивача з житлового будинку, який на праві власності належить відповідачу.

Заявниця припускає, що ОСОБА_3 може відчужити житловий будинок про вселення в який вона заявили позов і це у свою чергу призведе, на її думку, до унеможливлення виконання судового рішення.

Разом з тим, заявники не надали суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які свідчили б про наміри відповідача у справі ОСОБА_3 відчужити належний йому житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Також вбачається, що аргументація заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника, щодо можливості ОСОБА_3 відчужити належний йому житловий будинок і що таке відчуження може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявників/позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.

Суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. В свою чергу, у справі № 359/6401/24 предметом спору не є право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заявники (позивачі) заявляють у позові лише про їх право на проживання у вказаному житловому будинку, як можливі колишні членів сім`ї власника.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, зокрема із вимогами про вселення до вказаного житлового будинку.

Також суд зауважує, що заявники не довели реального характеру загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Доводи заявників ґрунтуються виключно на їх припущеннях.

Враховуючи те, що за змістом закону заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради про усунення перешкод шляхом вселення залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя: Чирка С.С.