Вирок від 24.02.2025 по справі 701/1200/24

Справа №701/1200/24

Провадження №1-кп/701/69/25

В И Р О К

І М Я М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 рокуМаньківський районний суд, Черкаської областів складі: головуючого - судді -ОСОБА_1 за участю секретаря -ОСОБА_2 з участю прокурора -ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще. Маньківка справу по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, ФОП, одруженого, має на утриманні 1 малолітню дитину, освіта вища, раніше не судимого, перебуває на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи військове звання солдат, перебуваючи на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби згідно висновку призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.10.2024р., будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України воєнного стану введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому продовжено Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, Указом Президента України № 34 1/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-1Х від 22.05.2022, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022, Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-1Х від 02.05.2023, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023, Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023, Указом Президента України №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України №3564-ІХ від 06.02.2024, Указом Президента України №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України №3684-ІХ від 08.05.2024, Указом Президента України №469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України №3891-IX від 23.07.2024р. а також достовірно знаючи, що в Україні оголошено загальну мобілізацію Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 року № 2105-ІХ, при цьому строки загальної мобілізації в подальшому неодноразово продовжено, востаннє Указом Президента України № 470/2024 від 23.07.2024, який затверджено Законом України від 23.07.2024 № 3892-ІХ «Про затвердження Указу Президенту України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», перебуваючи у приміщенні третього відділу Уманського РТЦК та СГІ за адресою: Уманський район, с-ще Маньківка, вул. Соборна, 2, 23.10.2024 о 10 годині 00 хвилині відмовився від отримання повістки про необхідність з`явитися 24.10.2024 на 07 годину 00 хвилин до призовного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки до подальшого проходження служби до навчального центру.

В подальшому ОСОБА_5 , діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не маючи передбачених діючим законодавством підстав для відстрочки від призову за мобілізацією, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого протиправного діяння, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, у вищевказані дату та час до призовного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України ухилення відпризову навійськову службупід часмобілізації,на особливийперіод.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , своювину увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ст.336КК України,при обставинах,викладених уобвинувальному актіне визнавповністю табезпосередню судупоказав,що отримав поштою повістку для уточнення облікових даних. 21.10.24р., в понеділок, прибув до третього відділу Уманського РТЦК, де йому повідомили про те, що необхідно пройти ВЛК і дали направлення. При цьому він одразу повідомив працівника, що через релігійні переконання не може проходити військову службу, але отримав відповідь, що у будь якому випадку йому необхідно пройти ВЛК. Пройшовши в понеділок ВЛК, йому одразу вручили повістку на 22.10.24. Він приніс результати ВЛК і йому знову вручили повістку на уточнення даних на 23.10.24р. Він з`явився і далі відбувалось те. що було зафіксовано на відео. Йому намагались вручити бойову повістку, але він відмовився, оскільки через релігійні переконання не може проходити військову службу.

На запитання прокурора повідомив, що військову службу як призовник він не проходив, тому що навчався, а потім мав право на відстрочку, оскільки в нього в шлюбі народилась дитина. ОСОБА_6 працівника ТЦК повідомляв про те, що він не не проти альтернативної не військової служби. Альтернативну службу не проходив. Завжди був не проти її пройти, але його на службу ніхто не запрошував.

У військкоматі йому під видом альтернативної служби пропонували військову службу, ніби як альтернативну, водієм. Але в його розумінні це все ж таки військова служба. Альтернативну не військову службу йому не пропонували.

Суду ОСОБА_6 повідомив, що перебуває у ОСОБА_7 або клевета ангельська, що означає брат пророка його клевет або друг ангела, згідно з цією релігією він вірить живому человекобогу. Вірить в те, що бог це також людина, а не дух. Вірить, що він (бог), тих хто дотримується його законів, вірних рабів свої, потім воскрешає і дає їм безсмертя.

Зареєстрованої релігійної організації, яку б відвідував ОСОБА_6 у них немає. Їхня релігійна організація (паства) не входить до жодної зареєстрованої організації.

ІІ. Докази, здобуті під час судового розгляду із показань учасників провадження.

Свідок ОСОБА_8 ,згідно показівданими нимбезпосередньо всудовому засіданні,показав,що особисто з обвинуваченим не знайомий, лише по службі, родинних стосунків з ним не має. У зв`язку з виконанням службових обов`язків оператора групи забезпечення, по усній вказівці від свого безпосереднього начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 періодично отримує вказівки про ознайомлення людей з результатами їх облікових даних, військоволікарських комісій і відповідно до цих даних або вручення про направлення або не вручення відповідних повісток до навчальних центрів. В жовні 2024 року таку процедуру проходив ОСОБА_9 . Так само від начальника свідок отримав наказ ознайомити чоловіка з усіма обліковими даними, з результатами військоволікарської комісії, про те, що було встановлено, що він обліковий військовозобов`язаний ІНФОРМАЦІЯ_4 і підлягає згідно Указу Президента про мобілізацію про направлення до одного з навчальних центрів Збройних сил України. ОСОБА_6 був особисто в присутності заступника начальника відділу ОСОБА_10 ознайомлений свідком із згаданими документами та інформацією. Документи йому були представлені. ОСОБА_11 повідомили про необхідність його явки на 7 год. ранку на наступний день, коли відбувалась дана подія. Це було доведено під відео фіксацію. ОСОБА_6 відмовився, без будь-якого тиску відносно нього. В розмові він відмовився від прибуття, від підпису, але повідомив, що будь-які дії пов`язані із Збройними силами України, виконувати не буде, в зв`язку з релігійними переконаннями. Свідок в усній формі під запис на відеокамеру роз`яснив ОСОБА_11 , що можуть бути наслідки за невиконання Закону та Указу Президента. ОСОБА_6 відмовився і в зв`язку з тим, що в його діях вбачалися ознаки кримінального злочину було повідомлено по гарячі лінії 102 і прибули працівники поліції. Далі вони проводили слідчі дії. ОСОБА_12 працівники ТЦК та СП не затримували і не обмежували, передали працівникам поліції. На час вручення повістки ОСОБА_6 будь-яких підстав для отримання відстрочки проходження військової служби, бронювання, інвалідності на той час не надавав. Підстав для не вручення йому бойової повістки не було.

Свідок ОСОБА_13 , згідно показів даними ним безпосередньо в судовому засіданні, показав що обвинуваченого ОСОБА_4 знає, ніяких стосунків родинних стосунків не має. У жовтні місяці 2024р. ОСОБА_6 пройшов ВЛК, згідно якого він був визнаний придатним до проходження військової служби, в нього не було ніяких підстав для бронювання чи відстрочки. При врученні бойової повістки він від її отримання відмовився. Процес відмови від отримання бойової повістки було проведено під відеозапис

ІІІ. Письмові та речові докази, досліджені судом, їх оцінка.

- повідомлення про початок досудового розслідування від 26.10.2024 згідно якого вбачається що 25.10.2024 надійшов рапорт співробітника про те що в матеріалах ЄО №6644 від 23.10.2024 вбачається ознаки кримінального правопорушення, а саме ухилення від мобілізації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , який здійснив ухилення від отримання бойової повістки. (т. 1 а.с. 41):

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, згідно якого вбачається, що старший офіцер ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_14 , повідомив що гр. ОСОБА_4 , 23.10.2024 року о 10 год.00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 в кабінеті ІІ, відмовився від бойової повістки (а.с. 47);

- протокол огляду відеозапису (DVD-R диск) з фототаблицями від 28.10.2024 згідно якого зафіксовано на часовій позначці 5:55/8:11 працівник РТЦК спитав, чи згоден ОСОБА_4 , отримати повістку, на що останній повідомив що відмовляється отримувати повістку через релігійні переконання. (т.1 а.с. 50-51);

- постанова про визнання в якості речового доказу від 28.10.2024, згідно якого 28.10.2024 було проведено огляд відеозапису наданого ІНФОРМАЦІЯ_6 , на якому зображено процес вручення та подальшої відмови від отримання повістки ОСОБА_4 , (DVD-R диск) (т.1 а.с. 52-53);

- копія військово-облікового документу № 240320211388672100007 (т. 1 а.с. 54);

- копія картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 , згідно якої вбачається, що ОСОБА_4 , здоровий та придатний до військової служби (т. 1 а.с. 55);

- копія довідки військово-лікарської комісії №1405/5 від 21.10.2024 року відносно ОСОБА_4 , згідно якої вбачається, що ОСОБА_4 , здоровий та придатний до військової служби (т. 1 а.с. 56);

- копія повістки на ім`я ОСОБА_4 , про прибуття 24.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 57).

IV. Висновки суду.

Як передбачено ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства та закріплені в ст. 129 Конституції України.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченими злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист. (§39 Рішення Суду «Капо проти Бельгії» №4291/98 від 13 січня 2005 року).

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст.368-2КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Відповідно до ч. 1 ст.337КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

При розгляді кримінальних проваджень суд має суворо дотримуватися закріпленого в ст. 62 Конституції України, ст.17КПК України принципу презумпції невинуватості, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

За приписами ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Вимоги зазначених нормативних актів повністю відповідають вимогам ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які в силу приписів ст. 9 КПК України є одним із джерел кримінального процесуального законодавства України.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм доведення винуватості особи «поза розумним сумнівом», таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі Нечипорук і Йонкало проти України заява №42310/04, від 10.07.2001 року «Авшар проти Туреччини» заява №25657/94).

При застосуванні вказаного стандарту ЄСПЛ виходить з наступного :

- стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину;

- поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій;

- обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Згідно вимог ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У роз`ясненні п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990 року, вказано про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно рішення ЄСПЛ "Ушаков та Ушакова проти України" суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі №688/788/15-к, провадження №51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445).

Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

У справі "Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 pоку (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, а обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroglu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Ураховуючи вищевикладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи із положень презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, зокрема, в силу ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, приходить до наступного.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи військове звання солдат, перебуваючи на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби згідно висновку призовної комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.10.2024, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України воєнного стану введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому продовжено Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, Указом Президента України № 34 1/2022 від 17.05.2022, затвердженим Законом України № 2263-1Х від 22.05.2022, Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022, затвердженим Законом України № 2500-ІХ від 15.08.2022, Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022, Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023, Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України № 3057-1Х від 02.05.2023, Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України № 3275-ІХ від 27.07.2023, Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023, Указом Президента України №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України №3564-ІХ від 06.02.2024, Указом Президента України №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України №3684-ІХ від 08.05.2024, Указом Президента України №469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України №3891-IX від 23.07.2024. а також достовірно знаючи, що в Україні оголошено загальну мобілізацію Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 року № 2105-ІХ, при цьому строки загальної мобілізації в подальшому неодноразово продовжено, востаннє Указом Президента України № 470/2024 від 23.07.2024, який затверджено Законом України від 23.07.2024 № 3892-ІХ «Про затвердження Указу Президенту України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», перебуваючи у приміщенні третього відділу Уманського РТЦК та СГІ за адресою: Уманський район, с-ще Маньківка, вул. Соборна, 2, 23.10.2024 о 10 годині 00 хвилині відмовився від отримання повістки про необхідність з`явитися 24.10.2024 на 07 годину 00 хвилин до призовного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки до подальшого проходження служби до навчального центру.

В подальшому ОСОБА_5 , діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не маючи передбачених діючим законодавством підстав для відстрочки від призову за мобілізацією, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого протиправного діяння, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, у вищевказані дату та час до призовного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. В даному випадку суд зі свого боку прийняв усі міри щодо забезпечення сторонам усіх рівних можливостей для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.

Під час судового розгляду суд у встановленому законом порядку дослідив зібрані під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення докази, на підставі яких ОСОБА_15 , було пред`явлено обвинувачення, провів детальний аналіз цих доказів і дав належну оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. Надав можливість ОСОБА_4 надати суду докази своєї невинуватості.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення подано достатні та необхідні, належні та допустимі докази, кожен з яких окремо і разом в їх сукупності свідчать, що обвинуваченим ОСОБА_5 , за обставин, вказаних у висунутому йому обвинуваченні, вчинено відповідний злочин.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вважає докази належними, допустимими, достовірними й такими, що в своїй сукупності беззаперечно та поза розумним сумнівом доводять винуватість обвинуваченого та кваліфікує дії ОСОБА_16 , за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_15 , покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України закон відносить кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим до нетяжкого злочину.

Обставини, які пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.

Обвинувачений є особою, що раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, що підтверджується вимогами (т. 1 а.с. 60-61), особою, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра (т. 1 а.с. 62), згідно довідки характеристики по місцю проживання ОСОБА_5 , характеризується позитивно (т. 1 а.с. 64).

Ухвалюючи вирок, суд враховує, що відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.

При призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, та взяти до уваги інтереси потерпілих, які зазнали шкоди.

Також суд при призначенні покарання враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 , має військове звання рядовий, чітко розуміє та усвідомлює свій обов`язок щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, розуміє відповідні наслідки невиконання такого обов`язку. Незважаючи на це, обвинувачений умисно вчинив дії, спрямовані на ухилення від виконання покладеного на нього обов`язку і ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

При цьому суд враховує ситуацію, яка наразі склалася в країні - збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_5 , умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації. (Постанова ВС колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15.11.2023р. справа № 641/1067/23 провадження № 51-5308 км 23)

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що з метою запобігання вчинення злочину як обвинуваченим, так і іншими особами, йому слід призначити покарання в межах санкції, передбаченої ст. 336 КК України в мінімальному розмірі, але з реальним відбуттям покарання, без застосування положень ст. 75 КК України, оскільки дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, а тому застосування інституту звільнення від відбування покарання не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинених нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченням, так і іншими особами.

V. Вирішення цивільних позовів.

В кримінальному провадженні цивільний позов відсутній.

VI. Мотиви ухвалення інших рішень суду.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Арешт на майно не накладався.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути лише питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Під час досудового слідства та під час судового розгляду відносно ОСОБА_5 , не обирався жоден вид запобіжного заходу. Під час судового розгляду до суду прокурор з клопотанням про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 , будь-якого запобіжного заходу не звертався, тому судом питання застосування запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його затримання з метою фактичного виконання вироку суду.

Речовий доказ: DVD-Rдиск із відеозаписом,на якомузображено процесвручення таподальшої відмовивід отриманняповістки ОСОБА_4 , - який находиться в матеріалах кримінального провадження, залишити при справі.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Маньківський районний суд Черкаської області впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити засудженому та прокурору.

Роз`яснити учасникам процесу їх право подавати клопотання про помилування, право на ознайомлення із журналом судового засідання і подачу на нього письмових зауважень.

СуддяОСОБА_1