Рішення

від 25.02.2025 по справі 707/3732/24

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №707/3732/24

Провадження №2/707/237/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25лютого 2025року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Костроміної Л.В..,

прокурора Пітюренка М.В.,

представниці відповідача Науменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 , Будищенської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , Будищенської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про усунення перешкоду користуванніта розпорядженніземельною ділянкою.

В обґрунтування позову прокурор вказав, що рішенням Черкаського районного суду від 11.08.2016 у цивільній справі № 707/2172/15-ц задоволено позов прокурора: визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 21.03.2014 № 73, в частині відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:2075; визнано недійсним свідоцтво від 03.04.2014 серії НОМЕР_1 , видане ОСОБА_2 на підтвердження її речового права на вказану земельну ділянку та скасовано рішення державного реєстратора Реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.04.2014 № 12148324 про реєстрацію відповідного речового права за ОСОБА_2 .

В ході забезпечення реального виконання вказаного рішення встановлено, що речове право на спірну земельну ділянку після задоволення судом першої інстанції позову прокурора перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.09.2016 № 1-3661.

Прокурор вважає, що земельна ділянка за кадастровим номером 7124981500:01:001:2075 має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель водного фонду та лісогосподарського призначення, тому законом визначено особливий порядок передачі їх у власність, а тому права держави та територіальної громади с. Будище на реалізацію усіх правомочностей щодо неї підлягають захисту шляхом зобов`язання її повернути ОСОБА_1 та скасування наявних речових прав на неї.

Водночас, за даними Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 7124981500:01:001:2075, яка була предметом судового розгляду у справі № 707/2172/15-ц, сформована як землі рекреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва, що у свою чергу унеможливлює їх раціональне використання та збереження державою як земель лісогосподарського призначення, та територіальною громадою с. Будище, як земель водного фонду, а також створює реальні ризики повторного незаконного розпорядження оспорюваною землею.

Враховуючи викладене прокурор просить суд:

-усунути перешкоди територіальній громаді с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації (запису) земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:2075 площею 0,0786 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель рекреаційного призначення, із одночасним припиненням речового права приватної власності ОСОБА_1 на неї;

-усунути перешкоди територіальній громаді с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за кадастровим номером за кадастровим номером 7124981500:01:001:2075 площею 0,0786 га на користь територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради.

1.2. Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надав до суду письмовий відзив, в якому просив повністю відмовити у задоволенні заявлених вимог. Зазначив, що предметом позову є вимога до Головного управління про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7124981500:01:001:2075, однак з такою вимогою позивач не звертався до Головного управління, що свідчить про відсутність будь-яких спірних правовідносин. Підставою ж позову являється лист Будищенської сільської ради від 01.10.24 № 02-17/4574 щодо відмови прокурору у зміні цільового призначення вказаної земельної ділянки. Проте, з огляду на підставу позову, скасування державним кадастровим реєстратором державної реєстрації названої земельної ділянки не змінює її цільового призначення, а тому вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту. Крім того, зазначив, що позивачем в особі прокурора та відповідачем в особі Держгеокадастру фактично виступає держава, що унеможливлює наявність спору.

1.3. Ухвалою суду від 28.01.2025, яка відображена у протоколі судового засідання, було відмовлено у задоволенні клопотання представника Будищенської сільської ради про залучення до участі у справі в якості третьої особи Виконавчого комітету Будищенської сільської ради. На думку суду, залучення цієї особи до участі у справі не може вплинути на розподіл судових витрат, оскільки судовий збір в будь-якому випадку може бути стягнутий лише з відповідачів.

1.5. В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, які викладені у позові.

Представниця відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судовому засіданні підтримала позицію, яка викладена у відзиві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні присутній не був, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, відзиву не надав.

Представник відповідача Будищенської сільської ради в судовому засіданні присутній не був, до суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Третя особа в судовому засіданні присутня не була, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Відповідно до розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 21 березня 2014 року № 73 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту та безоплатно передано у власність громадянам для ведення індивідуального дачного будівництва, зокрема, ОСОБА_2 площею 0,0786 га.

Згідно із пропозицією щодо узгодження даних, отриманих в результаті проведення інвентаризації, що міститься в технічній документації із землеустрою, виконавець вважає за доцільне перевести спірну земельну ділянку із земель загального користування (штучне водосховище, чагарники) у землі загального користування вид угідь піски.

Відповідно до розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 13 лютого 2014 року № 28 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок загальною площею 12,5166 га в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. Вказаним розпорядженням для масиву земельних ділянок, серед яких є спірна земельна ділянка, визначено вид угідь «піски» та віднесено до земель загального користування.

2.2. З відповіді Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області № 559 від 27.03.2015 вбачається, що розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 21 березня 2014 року № 73 прийнято із порушенням вимог ст.ст. 20, 59, 60, 84, 116, 186-1 ЗК України, ст.ст. 1, 6 ВК України, ст. 9 Закону України «Про державну землевпорядну експертизу», ст. 16 Закону України «Про державний земельний кадастр». Вказані земельні ділянки обліковувались як штучні водосховища та розташовані по матеріалах геодезичних обмірів в межах прибережних захисних смуг р. Вільшанка та Кременчуцького водосховища.

Відповідно до листа ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 18.03.2015 № 200, було проведено геодезичні обміри в натурі по встановленню 81,00 відмітки поверхні рівня Кременчуцького водосховища, яка має відношення до 100-метрової прибирежної захисної смуги та берегової лінії розмежування води та суші на р. Вільшанка, яка має відношення до 25-метрової прибережної смуги.

Позначки рівнів водності в меженний період на зазначеній ділянці регулюються протоколом засідання міжвідомчої комісії з питань погодження допустимих рівнів в придамбових водоймах насосних станцій, що захищають від підтоплення землі та населені пункти Черкаської області в зоні впливу Кременчуцького водосховища р. Дніпро і знаходяться на рівні 79,2-79,7 мБС.

З листа спеціалізованого комунального підприємства «Райліс» № 38-24 від 11.09.2024 вбачається, що спірна земельна ділянка до земель, попередньо відведених СКП «Райліс» для ведення лісового господарства, згідно матеріалів лісовпорядкування не відноситься.

Відповідно до повідомлення філії «Черкаське лісове господарство» ДП «ліси України» від 11.09.2024, спірна земельна ділянка не перебуває в користуванні філії.

2.3. Рішенням Черкаського районного суду від 11.08.2016 у цивільній справі № 707/2172/15-ц за позовом керівника Черкаської місцевої прокуратури, визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської РДА від 21.03.2014 № 73, в частині відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:2075, визнано недійсним свідоцтво від 03.04.2014 серії НОМЕР_1 , видане ОСОБА_2 на підтвердження її речового права на вказану земельну ділянку та скасовано рішення державного реєстратора Реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.04.2014 № 12148324 про реєстрацію відповідного речового права за ОСОБА_2 .

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 26.09.2017 та постановою Верховного Суду від 29.03.2018 вказане рішення залишено без змін.

У вищевказаній постанові визначено, що спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського призначення.

2.4. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.10.2024 вбачається, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124981500:01:001:2075 площею 0,0786 га, що розташована на території Будищенської сільської ради, на підставі договору купівлі-продажу №1-3661 від 06.09.2016, укладеного між ним та ОСОБА_2 . Вказана обставина підтверджується також копією вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки.

2.5. Листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 12.09.2024 № 10-23-0.2-6265/2-24 повідомлено Черкаську окружну прокуратуру про неможливість поновлення порушеного інтересу територіальної громади с. Будище Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області через те, що повноваження щодо зміни цільового призначення земель даної категорії відноситься до компетенції, зокрема органу місцевого самоврядування, на території якого остання розташована.

З відповіді Будищенської сільської ради №02-17/4574 від 01.10.2024 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124981500:01:001:2075 перебуває у приватній формі власності, Будищенська сільська рада не має повноважень на зміну її цільового призначення. Вказане питання може бути вирішено виключно після скасування права власності на неї ОСОБА_1 .

3. Релевантні джерела права

3.1. Згідно з п. 3) ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

3.2. Згідно з ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, а також передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, на землі водного фонду.

Відповідно до п. «а», «б» ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті річками та прибережними захисними смугами вздовж річок.

Відповідно до ч.1, п. «а» ч. 2 ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води. Для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 88 ВК України, прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «д» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею ст. 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття земель водного фонду у приватну власність та встановлено можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди.

3.3. За основним цільовим призначенням Земельний кодекс України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. «е» ч. 1 ст. 19 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Відповідно до п. «г» ч.4 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності (п. 5 ч. 1 ст. 27 ЛК України, станом на день виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 57 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (ст. 21 ЗК України).

3.4. Згідно з абзацом 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

3.5. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, пункти 40 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

3.6. Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року по справі № 359/3373/16-ц вказано, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).

3.7. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Перш за все, суд вважає за необхідне вказати, що прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

В даному випадку Будищенська сільська рада знала про ймовірне допущення порушення інтересів держави та територіальної громади з листів прокурора, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулася.

В свою чергу, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», проте компетентний орган повідомив, що ним не будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подачі відповідного позову до суду. Крім того, такий компетентний орган був визначений відповідачем у справі.

Вказані вище обставини, на думку суду, є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

4.2. Суд зазначає, що згідно зі встановленими обставинами цієї справи спірна земельна ділянка безоплатно переданау власністьдля веденняіндивідуального дачногобудівництва,у томучислі і ОСОБА_2 .

На підтвердження речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2075 за ОСОБА_2 зареєстровано речове право на вказану земельну ділянку від 02.04.2014 № 5216521, на посвідчення якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 03.04.2014 серії НОМЕР_1 .

Водночас, розпорядження Черкаської районної державної адміністрації «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» від 21.03.2014 № 73 не відповідало вимогам чинного земельного законодавства, зокрема в частині: передачі у приватну власність земельної ділянки за рахунок земель водного фонду прибережна захисна смуга р. Вільшанка; порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки; відсутності висновку про його погодження або відмову в погодженні територіальним органом архітектури та містобудування; відведення землі для містобудівних потреб без наявності розроблених та затверджених детального плану території або іншої містобудівної документації; відсутності погодження проекту із землеустрою природоохоронним органом; відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації.

Вказані обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі № 707/2172/15-ц від 11.08.2016, а тому на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню при розгляді цієї справи не підлягають, оскільки у ній беруть участь особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Рішенням Черкаського районного суду від 11.08.2016 у цивільній справі № 707/2172/15-ц за позовом керівника Черкаської місцевої прокуратури, визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської РДА від 21.03.2014 № 73, в частині відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:2075, визнано недійсним свідоцтво від 03.04.2014 серії НОМЕР_1 , видане ОСОБА_2 на підтвердження її речового права на вказану земельну ділянку та скасовано рішення державного реєстратора Реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.04.2014 № 12148324 про реєстрацію відповідного речового права за ОСОБА_2 .

Тобто скасовано розпорядження, на підставі якого первісному власнику спірної земельної ділянки було надано її у власність, а також на підставі якого змінено категорію спірної земельної ділянки та віднесено її до земель рекреаційного значення.

У той же час, після винесення рішення судом першої інстанції, 06.09.2016 речове право ОСОБА_2 перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 1-3661. Рішенням державного реєстратора нотаріуса Починок Ю.В., від 06.09.2016 № 31259401 за ОСОБА_1 зареєстровано речове право від 06.09.2016 № 16250444 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2075.

4.3. Вирішуючи питання про те, чи підлягає порушене право держави (територіальної громади) на земельну ділянку захисту та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним (належним), суд зазначає, що критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі (1), чи переслідувало легітимну мету (2), а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право (3).

В даному випадку прокурор обрав негаторний спосіб захисту прав позивача він просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном. Вказаний спосіб захисту відповідає вимогам закону (ст. 391 ЦК України) та відповідає релевантній судовій практиці Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц, де було вказано, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим і належним способом захисту в таких випадках є негаторний позов.

Зазначені положення щодо способу захисту прав законного володільця земель водного фонду є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.

Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 363/2877/18 (провадження № 61-12012св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21) та від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19 (провадження № 61-8403св21), відповідно до яких зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, тобто негаторний позов.

В даному випадку, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, в тому числі шляхом його повернення законному володільцю з боку особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб, в тому числі українського народу в особі компетентних органів влади, мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.

Повернення державі в особі територіальної громади та сільської ради земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду та земель лісогосподарського призначення.

Суд звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа -добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі зобов`язання повернути майно від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

В даному випадку відповідач не може вважатися добросовісним, оскільки він мав всі можливості для того, щоб завчасно самостійно за зовнішніми ознаками визначити приналежність спірної ділянки до земель водного фонду та лісогосподарського призначення. Проте, відповідач все одно набув спірну ділянку у власність.

4.4. Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та усунути перешкоди територіальній громаді с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації (запису) спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням речового права приватної власності ОСОБА_1 на неї, а також шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку на користь територіальної громади.

5. Розподіл судових витрат, вирішення інших процесуальних питань

5.1. Вирішуючи питанняпророзподілсудових витратуційсправі судвраховує,що згідно зі статтею 141 ЦПК України ці витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжним дорученням від 19.12.2024 № 2916 Черкаська обласна прокуратура сплатила за подання цього позову судовий збір в сумі 4844,80 грн. Однак суд враховує, що цей спір виник внаслідок того, що відповідач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, свідоцтво про право власності на яку щодо первісного власника було скасовано в судовому порядку, а тому суд не вважає, що спір виник з вини Будищенської сільської ради або Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області. У зв`язку із цим, виходячи з вимог справедливості та розумності, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави задовольнити.

Усунути перешкоди територіальній громаді с. Будище в особі Будищенської сільської ради (код в ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації (запису) земельної ділянки з кадастровим номером 7124981500:01:001:2075 площею 0,0786 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель рекреаційного призначення, із одночасним припиненням речового права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на вказану земельну ділянку.

Усунути перешкоди територіальній громаді с. Будище в особі Будищенської сільської ради (код в ЄДРПОУ 26323723) у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_2 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7124981500:01:001:2075 площею 0,0786 га на користь територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради (код в ЄДРПОУ 26323723).

Стягнути з ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 )на користь Черкаської обласної прокуратури (код в ЄДРПОУ 02911119, адреса: м. Черкаси, бул. Шевченка, 286) судові витрати в сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25 лютого 2025 року.

Суддя Д. Б. Баронін