Постанова

від 13.02.2025 по справі 910/5077/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р. Справа№ 910/5077/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 13.02.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024

у справі №910/5077/24 (суддя - Ягічева Н.І.)

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ"

про стягнення 15 487 504,69 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Приватне підприємство "Агрофірма "Славутич" (далі - позивач, ПП "Агрофірма "Славутич", скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" (далі - відповідач, ТОВ "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ") про стягнення 15 487 504,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки № АС-0512 від 05.12.2023 з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 605 809,76 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 1 532 830,53 грн пені, 125 024,34 грн 3% річних та 223 840,06 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/5077/24 у позові відмовлено повністю.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що матеріали справи не містять належних доказів, що розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий АТ «БАНК-АЛЬЯНС, МФО 300119, належить не позивачу, з огляду на що основний борг та, похідні вимоги позивача стягнення суми пені, суми 3% річних, суми інфляційних втрат є недоведеними.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" про ухвалення додатково рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 500 грн. 00 коп.

Постановляючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції, дослідивши питання відповідності розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі, а також з урахуванням заперечень позивача, вважав за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу понесених відповідачем з 40 500,00 грн до 35 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Агрофірма "Славутич" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/5077/24 та постановити рішення, яким задовольнити позовну заяву Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" про стягнення заборгованості, пені, збитків від інфляції, 3% річних та судового збору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки № АС-0512 від 05.12.2023 з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 605 809,76 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 1 532 830,53 грн пені, 125 024,34 грн 3% річних та 223 840,06 грн інфляційних втрат.

Також скаржник зазначає, що до теперішнього часу накладений арешт на р/р 953001190000026000199281001, відкритий в АТ «БАНК АЛЬЯНС», МФО 300119, ЄДРПОУ 30831891, на який здійснений перерахунок грошових коштів ТОВ «Зеленою долиною Полісся» в сумі 9 547 942 грн. 12 коп.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Приватне підприємство "Агрофірма "Славутич" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти дану апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24, здійснювати розгляд з апеляційною скаргою на основне рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 та скасувати оскаржуване вищезазначене додаткове рішення та прийняти рішення яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" про стягення витрат на правничу допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що до закінчення судових дебатів відповідач не зробив заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Звіт про надану правничу допомогу датований 31 листопада 2024, тобто зазначено дату, яка не існує в календарі, а отже не може бути прийнятий до уваги, як письмовий доказ.

Письмові пояснення учасників апеляційного провадження

14.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційні скарги, відповідно до якого останній просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводятьсядо того, що в своєму рішенні суддею Господарського суду міста Києва Ягічевою Н.І. надана належна правова оцінка факту відкриття кримінального провадження за заявою ПП «АФ «Славутич» та зазначено слідуюче: «Щодо даного факту слід зазначити що ч. 1 ст. 214 КПК України передбачено невідкладне відкриття кримінального провадження слідчим, дізнавачем, прокурором після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінального правопорушення незалежно від того чи містить вищевказана заява ознаки складу злочину. Станом на час розгляду даної справи, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває вже понад 5 місяців, проте про підозру жодній з осіб не повідомлялось.»

Подання представником відповідача 01.08.2024 заяви про винесення додаткового рішення разом з доказами відносно розміру судових витрат було здійснено на наступний день після винесення 31.07.2024 судом рішення у справі №910/5077/24, що відповідає строкам встановленим в частині 8 статті 129 ГПК України.

17.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу зводяться до того, що ПП «Агрофірма «Славутич» належним чином виконало своє зобов`язання з поставки зерна ячменю на обумовлений в домовленостях Склад у визначеному у домовленості місце та у визначеній кількості, а відповідач домовленостей щодо здійснення розрахунку за поставлене зерно належним чином не виконав, здійснив переказ грошових коштів у визначеній ним самостійно сумі на розрахунковий рахунок, який не зазначений у реквізитах Договору.

21.10.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до яких відповідач зазначає, що вочевидь у органу досудового розслідування немає сумнівів, що розрахунковий рахунок № 953001190000026000199281001 відкритий в АТ «БАНК АЛЬЯНС» належить ПП «Агрофірма «Славутич», оскільки досудове розслідування розпочате за заявою директора ПП «Агрофірма «Славутич» Письменного М.Г. здійснюється за фактом замаху на заволодіння грошовими коштами, які належать ПП «Агрофірма «Славутич».

15.01.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просить суд долучити до матеріалів справи додаткові письмові докази, а саме лист Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської обласної прокуратури від 16.12.2024 р. за вих. № 54-110-534-24 та витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 16.12.2024 про реєстрацію кримінального провадження за № 42024042030000185 та врахувати їхз при винесенні рішення суду, яке колегією суддів задоволено та долучено до матеріалів справи додаткові письмові докази, а саме лист Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської обласної прокуратури від 16.12.2024 р. за вих. № 54-110-534-24 та витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 16.12.2024 про реєстрацію кримінального провадження за № 42024042030000185.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 витребувано з суду першої інстанції матеріали справи №910/5077/24; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.

23.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/5077/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 клопотання Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/5077/24 - залишено без розгляду. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/5077/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/5077/24 у судовому засіданні 31.10.2024.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 03.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24. Об`єднано апеляційні скарги Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24 в одне апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційні скарги Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24 у судовому засіданні на 31.10.2024.

31.10.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2025.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 28.11.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024. Відкладено розгляд справи 910/5077/24 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 на 16.01.2025

Зобов`язано позивача надати суду належні та допустимі докази наявності р/р № НОМЕР_2 відкритого в АТ "БАНК-АЛЬЯНС", МФО 300119 - Приватному підприємству "Агрофірма "Славутич".

Зобов`язано АТ "БАНК-АЛЬЯНС" протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали надати суду інформацію щодо наявності р/р № НОМЕР_2 відкритого в АТ "БАНК-АЛЬЯНС", МФО 300119 - Приватному підприємству "Агрофірма "Славутич".

16.01.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.02.2025.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представники учасників апеляційного провадження з`явилися у судове засідання 13.02.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційних скарг.

Також у судовому засіданні представником позивача/скаржника було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі №910/974/25.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Надаючи правову оцінку клопотанню скаржника про зупинення провадження у справі, відповідно до якого скаржник просить зупинити провадження у справі №910/5077/24 до набрання законної сили рішенням у справі №910/974/25 колегія суддів констатує про відсутність об`єктивної неможливості розгляду справи №910/5077/24 до набрання законної сили рішенням у справі №910/974/25, у зв`язку із чим клопотання задоволенню не підлягає.

Водночас судова колегія зазначає, що вирішуючи питання про необхідність зупинення провадження у справі №910/5077/24, судом враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також на те, що в господарському судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування процесу.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі №910/5077/24.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки № АС-0512 від 05.12.2023 з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим на думку позивача виникла заборгованість у розмірі 13 605 809,76 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 1 532 830,53 грн пені, 125 024,34 грн 3% річних та 223 840,06 грн інфляційних втрат. За умовами спірного договору ПП «Агрофірма «Славутич» - постачальник зобов`язувався поставляти та передавати у власність покупцю продукцію - ячмінь 3 класу врожаю 2023 року (далі - Товар), а покупець - ТОВ «Зелена Долина Полісся», зобов`язувався прийняти вказаний товар та оплатити його.

Як на підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на договір поставки № АС-0512 від 05.12.2023 в редакції позивача, проте, долучений до матеріалів справи правочин не підписаний повноваженими представниками обох сторін та не скріплений печатками зазначених суб`єктів господарювання. Наданий Договір поставки № АС-0512 від 05.12.2023 в редакції відповідача також не підписаний сторонами.

07.12.2023 між ПП «Агрофірма «Славутич», ТОВ «Зелена Долина Полісся», ТОВ «ОПТИМУС АГРО ТРЕЙД», на території ТОВ «ОПТИМУС АГРО ТРЕЙД» було підписано трьохсторонній акт приймання-передачі товару у вигляді ячменю 3 класу з врожаю 2023 року у кількості 2 721 165 кг.

Після підписання вищевказаного акту приймання-передачі 07.12.2023 ОСОБА_1 від імені позивача надіслала рахунок № СФ-0000066 для оплати грошових коштів в сумі 9 547 942 грн. 12 коп., що складав 86 % від загальної вартості Товару в сумі 10 879 994, 02 грн.

Як вказує відповідач у надісланих ОСОБА_1 документах зазначався розрахунковий рахунок ПП «Агрофірма «Славутич» на який необхідно здійснити оплату 86 % від вартості Товару (грошові кошти в сумі 9 547 942 грн. 12 коп.), а саме р/р № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «БАНК-АЛЬЯНС, МФО 300119.

11.12.2023 ТОВ «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ» на виконання домовленостей та відповідно до наданих реквізитів було сплачено на розрахунковий рахунок ПП «Агрофірма «Славутич» № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «БАНК-АЛЬЯНС», МФО 300119 зі свого рахунку грошові кошти в сумі 9 547 942 грн. 12 коп, що складає 86 % від вартості переданого Товару, та підтверджується платіжною інструкцією №2635 від 08.12.2023.

При цьому, позивач стверджує, що кошти ним не отримані, в рахунку-фактурі зазначений не зрозумілий поточний рахунок, підроблено підписи головного бухгалтера та керівника позивача.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частиною 2 статті 642 ЦК України).

Як зазначалося колегією суддів вище, 11.12.2023 ТОВ «ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ» на виконання домовленостей та відповідно до наданих реквізитів було сплачено на розрахунковий рахунок ПП «Агрофірма «Славутич» № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «БАНК-АЛЬЯНС», МФО 300119 зі свого рахунку грошові кошти в сумі 9 547 942 грн. 12 коп, що складає 86 % від вартості переданого Товару, та підтверджується платіжною інструкцією №2635 від 08.12.2023.

При цьому, позивач/скаржник вказує на відкрите кримінальне провадження № 12023046340000437 від 22.12.2023 за заявою директора ПП «Агрофірмі «Славутич» -Письменного М.Г. в зв`язку з підробленням підпису керівника підприємства та головного бухгалтера.

Щодо даного факту колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 214 КПК України передбачено невідкладне відкриття кримінального провадження слідчим, дізнавачем, прокурором після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінального правопорушення незалежно від того чи містить вищевказана заява ознаки складу злочину.

Станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває вже понад 5 місяців, проте про підозру жодній з осіб не повідомлялось.

Водночас, судом першої інстанції доречно зазначено, що матеріали справи не містять доказів про накладення арешту на поставлене ПП «Агрофірма «Славутич» зерно в зв`язку з відкритим кримінальним провадженням.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що р/р № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «БАНК-АЛЬЯНС», МФО 300119, відповідно інформації Державної податкової служби України, належить - Приватному підприємству "Агрофірма "Славутич".

Також, як зазначалось колегією суддів вище, для об`єктивного та всебічного розгляду даного спору, колегією суддів ухвалою від 28.11.2024 зобов`язано АТ "БАНК-АЛЬЯНС" протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали надати суду інформацію щодо наявності р/р № НОМЕР_2 відкритого в АТ "БАНК-АЛЬЯНС", МФО 300119 - Приватному підприємству "Агрофірма "Славутич".

10.02.2025 через відділ документального забезпечення суду від АТ "БАНК-АЛЬЯНС" надійшов лист-відповідь, у якому зазначено, що станом на дату отримання ухвали 27.01.2025 в АТ "БАНК-АЛЬЯНС" клієнту ПП "Агрофірма "Славутич" код ЄДРПОУ - 30831891 відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 код валюти 980.

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Як встановлено вищенаведеними нормами, факт здійснення господарської операції підтверджується оформленням первинного документу, тобто шляхом підписання сторонами трьохстороннього акту приймання-передачі товару та видаткової накладної.

З огляду на викладене колегія суддів констатує про встановлену обставину факту поставки позивачем товару, а відповідачем сплати за такий товар.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять належних доказів, що розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 відкритий АТ «БАНК-АЛЬЯНС, МФО 300119, належить не позивачу, з огляду на що основний борг та, похідні вимоги позивача стягнення суми пені, суми 3% річних, суми інфляційних втрат є недоведеними, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про необґрунтованість доводів позивача та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

У подальшому, 31.07.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу понесених відповідачем у справі №910/5077/24, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 500,00 грн.

Положеннями ст. 221 ГПК України унормовано наступне. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. (ст. 244 ГПК України).

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги від 08.01.2024, відповідно до якого адвокат зобов`язується надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 4.2. договору, приймання-передачі наданих послуг щомісячно оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг наданих послуг, по факту надання послуг але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місцем, в якому надані послуги. Клієнт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання Акту приймання передачі наданих послуг повинен підписати його, і направити адвокату, або надати у цей же строк мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну Акт приймання - передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним клієнтом, і підлягає оплаті клієнтом без заперечень.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 30.04.2024 вартість послуг 39 000,00 грн.

Пунктом 3 додаткової угоди, передбачено, що у разі перевищення обсягу надання послуг ніж той, що визначений умовами додатку, гонорар обраховується, виходячи з погодинної ставки 3000,00 грн.

31.07.2024 на виконання Договору складено та підписано акт №1 про приймання - передачі наданих послуг у якому зазначено обсяг виконаних адвокатом роботи на загальну суму в розмірі 40 500,00 грн.

Також відповідачем надано, рахунок на оплату №1 від 31.07.2024 на суму 40 500,00 грн., звіт про надання правничої допомоги від 31.07.2024.

На підтвердження своїх повноважень відповідачем додано свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №10716/10, серія КС.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Верховний Суд у постанові від 11.11.2021 у справі №910/7520/20 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятоюстатті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дослідивши питання відповідності розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу понесених відповідачем з 40 500,00 грн до 35 000,00 грн.

У своїй апеляційній скарзі позивач вказує на декілька на його думку порушень, що допущенні судом першої інстанції, під час винесення даного рішення, а саме:

- задоволення заяви відповідача про винесення додаткового рішення суду щодо розподілу судових незважаючи на те, що відповідачем не було подано разом з відзивом на позовну заяву клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу;

- врахування судом першої інстанції при винесенні рішення звіту про надану правничу допомогу датованого 31 листопада 2024 року;

Так колегія суддів зазначає, що вимоги до відзиву на позовну заяву викладені в статті 165 ГПК України, серед яких відсутня вимога про обов`язкове надання клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу на цьому етапі справи. Статтею 165 ГПК України лише передбачено необхідність зазначення у відзиві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, про що відповідно і було зазначено представником відповідача у відзиві на позов.

Також чинним Господарським процесуальним кодексом України передбачено два терміни, щодо подачі доказів відносно розміру судових витрат: до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Таким чином подання представником відповідача 01.08.2024 заяви про винесення додаткового рішення разом з доказами відносно розміру судових витрат було здійснено на наступний день після винесення 31.07.2024 судом рішення у справі №910/5077/24, що відповідає строкам встановленим в частині 8 статті 129 ГПК України.

У ході судового розгляду суддею першої інстанції досліджувався даний доказ та ставились питання до представника відповідача у ході відповідей на які було з`ясовано, що вказана дата зазначена помилково та дійсною датою укладання звіту про надану правничу допомогу слід вважати 31.07.2024.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних рішеннях, оскаржувані рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/5077/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 у справі №910/5077/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним підприємством "Агрофірма "Славутич".

4. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Славутич" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24 - залишити без задоволення.

5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5077/24 - залишити без змін.

6. Матеріали справи №910/5077/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 24.02.2025.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк