Ухвала

від 24.02.2025 по справі 913/480/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

24 лютого 2025 року м. Харків Справа № 913/480/24

Східний апеляційний господарський суд у складі судді: суддя Істоміна О.А.

розглянувши апеляційну скаргу Марківської селищної ради Луганської області (вх.348Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 31.01.2025.2025

у справі №913/480/24 (суддя Косенко Т.В., повний текст рішення підписано 31.01.2025)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,

до Марківської селищної ради Луганської області, смт. Марківська, Старобільський район, Луганська область

про стягнення 229.998,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Марківської селищної ради Луганської області про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №11-1088/21-БО-Т від 09.11.2021 за поставлений у лютому 2022 року природний газ в сумі 147.214,68 грн, пені за період 16.04.2022 по 15.10.2022 у сумі 31.096,58 грн, 3% річних за період з 16.04.2022 по 30.09.2024 у сумі 10.868,70 грн, інфляційних втрат за період з травня 2022 року по вересень 2024 року в сумі 40.818,70 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №11-1088/21-БО-Т від 09.11.2021 щодо своєчасної оплати вартості поставленого природного газу в наслідок чого за ним утворилась заборгованість, на яку нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.01.20.25 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Марківської селищної ради Луганської області на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заборгованість у сумі 147.214,68 грн, пеню у сумі 31.096,58 грн, 3% річних у сумі 10.868,70 грн, інфляційні втрати в сумі 40.818,70 грн, судовий збір у сумі 2.759,98 грн.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 31.01.2025 по справі №913/480/24 скасувати в частині задоволенні позовних вимог про стягнення пені та 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в частині позовних вимог про стягнення пені, зменшивши її розмір на 90%, що складає 3.109,66 грн, в частині позовних вимог про стягнення 3% річних, на зменшивши її розмір 50%, що складає 5.434,35 грн. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що на його думку оскаржуване рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи відповідно до статті 277 ГПК України.

Крім того, відповідач просить відстрочити сплату судового збору в звязку тим, що Марківська селищна рада Луганської області є бюджетною неприбутковою установою, при цьому 88% обсягу бюджету селищної ради на 2025 рік - це державні кошти отримані завдяки додаткової дотації держави. При цьому заплановані видатки селищної ради на поточний фінансовий рік на 97,9% складаються з видатків на заробітну плату працівникам (захищені статті видатків) та інші видатки, це вкрай необхідні для роботи послуги, предмети та матеріали. В кошторисі відсутні видатки на сплату судових зборів.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на таке.

Приписами статті 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно положень статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Звертаючись з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, апелянт просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог що стосуються пені та 3% річних. Таким чином, за подання даної апеляційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір в розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті за подання позовної заяви з майнового характеру (враховуючи часткове оскарження рішення та з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Отже, в даному випадку апелянт повинен був сплатити судовий збір в розмірі 4.542,00 грн (3.028,00 х 150% = 4.542,00).

При цьому, до матеріалів апеляційної скарги взагалі не додано доказу сплати судового збору.

Щодо заявленого апелянтом клопотання про вістрочення сплати судового збору, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.

Однак, положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п. 45 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №940/2276/18).

Оскільки предметом розгляду в даній справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, то підстав для задоволення апеляційним господарським судом клопотання про звільнення від сплати судового збору немає.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

Відтак, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна навести докази того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, до апеляційної скарги апелянт не надає доказів на підтвердження того, що після ухвалення судового рішення у справі №913/480/24 буде спроможний оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі.

За таких обставин клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням пунктів 2 та 3 частини 3 статті 258 ГПК України, а саме: без доказів сплати судового збору.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху на підставі частини 2 статті 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи відсутність матеріалів справи у Східному апеляційному господарському суді, оскільки апеляційна скарга була подана відповідачем безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне витребувати справу №913/480/24 з Господарського суду Луганської області.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу позивача залишити без руху.

Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Витребувати матеріали справи №913/480/24 з Господарського суду Луганської області.

Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Інформацію у справі, що розглядається можна отримати за веб-адресою https://eag.court.gov.ua/sud4875/.

Суддя О.А. Істоміна