Постанова від 25.02.2025 по справі 908/2463/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2463/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Європейський Будинок на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст якого підписаний 18.11.2024) у справі № 908/2463/24

за позовом Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Європейський Будинок, м. Запоріжжя

про стягнення 216662,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн Міські теплові мережі з позовом про стягнення з Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Європейський Будинок заборгованості в сумі 216662,46 грн. за послуги постачання теплової енергії, які надавались відповідачу за адресою: м. Запоріжжя, бульв. Центральний, буд. 26, нежитлове приміщення №67, в період з 01.12.2022 по 31.03.2024 на підставі типового індивідуального договору №72228641 про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеного сторонами 01.11.2021.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 322, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги, Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 у справі № 908/2463/24 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Європейський Будинок м. Запоріжжя на користь Концерну Міські теплові мережі основний борг у розмірі 216662,46 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Європейський Будинок м. Запоріжжя на користь Концерну Міські теплові мережі м. Запоріжжя витрати з сплати судового збору в сумі 2599,95 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне підприємство Спеціалізоване підприємство Європейський Будинок, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що приміщення № 67, власником якого є відповідач, не оснащене приладами для постачання теплової енергії, а отже, послуга з постачання теплової енергії Відповідачем фактично отримана не була.

За відсутності технічної можливості винесення транзитних труб за межі приміщення власника, вважає недоречним та незаконним сплачувати кошти за послугу, яка фактично не отримується в якості надання послуги з постачання теплової енергії, від якої не має можливості відмовитись, але якої потребують інші користувачі (мешканці житлових приміщень зазначеного житлового будинку).

14.02.2025 апелянт звернувся з клопотанням про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.

Позивач своїм правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 08.01.2025 здійснено запит матеріалів справи №908/2463/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

30.01.2025 матеріали справи №908/2463/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Європейський Будинок на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 у справі № 908/2463/24; сторонам наданий час на подачу відзиву, заяв, клопотань.

В той же час, ухвалою суду від 05.02.2025 скаргу відповідача залишено без руху через відсутність реєстрації електронного кабінету, яка є обов`язковою.

06.02.2025 через підсистему ЄСІТС Електронний суд до суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано довідку, що підтверджує реєстрацію електронного кабінету відповідачем в системі ЄСІКС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025 продовжено розгляд справи №908/2463/24 за апеляційною Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Європейський Будинок на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2024.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Концерн Міські теплові мережі є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України Про природні монополії та за приписами статті 19 Закону України Про теплопостачання як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Основною метою діяльності Концерну Міські теплові мережі є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство Європейський Будинок (відповідач) є власником нежилого приміщення № 67 по бульв. Центральний, буд. 26 у м. Запоріжжя, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 316385886 від 30.11.2022.

02.10.2021 Концерн Міські теплові мережі оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).

Пунктом 4 даного договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Згідно з абз. 1, 2 п. 8, абз. 2 п. 9 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 №382 Про початок опалювального періоду 2021 2022 років у м. Запоріжжя та від 29.03.2022 №126 Про закінчення опалювального періоду 2021 2022 років у м. Запоріжжя опалювальний сезон 2021 2022 років у м. Запоріжжя тривав з 01.11.2021 по 31.03.2022.

Відповідно до рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.10.2022 №410 Про початок опалювального періоду 2022 2023 років у м. Запоріжжя, від 27.03.2023 №186 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2023 №184 Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років у м.Запоріжжя опалювальний період 2022 2023 років у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2022 по 31.03.2023.

Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 09.11.2023 №665 Про початок опалювального періоду 2023 2024 років у місті Запоріжжя та від 27.03.2024 №87 Про закінчення опалювального періоду 2023 2024 років у місті Запоріжжя опалювальний період 2023 2024 у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2023 по 15.04.2024.

Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі Методика розподілу).

Позивач надав докази оснащення житлового будинку по бульв. Центральний, 26 у м. Запоріжжя, в якому знаходиться приміщення відповідача, приладами комерційного обліку теплової енергії SA-94, заводський номер 11433, Січ-М, заводський номер 708, Січ 01, заводський номер 09071073 (акти про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік, паспортний лист, акт приймання на комерційний облік приладу обліку теплової енергії, паспорт ЗВТ вимірювання параметрів і характеристики середовища, акт про зняття приладу обліку на державну метрологічну повірку (на ремонт),) та надав архів показів приладу опалення, акти готовності до опалювального періоду, акти обстеження теплового вузла та зняття показань комерційно-розподільчого приладу обліку теплової енергії за спірний період.

На підставі відомостей про обсяг спожитої в будинку теплової енергії позивач нарахував відповідачу вартість послуги з постачання теплової енергії до приміщень відповідача за період з грудня 2022 року по березень 2024 року на загальну суму 216662,46 грн. та сформував рахунки на оплату:

-за грудень 2022 року на суму 11937,98 грн.;

-за січень 2023 року на суму 12735,65 грн.;

-за лютий 2023 року на суму 16580,82 грн.;

-за березень 2023 року на суму 83191,39 грн.;

-за квітень 2023 року на суму 1260,50 грн.;

-за травень 2023 року на суму 1260,50 грн.;

-за червень 2023 року на суму 1260,50 грн.;

-за липень 2023 року на суму 1260,50 грн.;

-за серпень 2023 року на суму 18035,30 грн.;

-за вересень 2023 року на суму 1302,47 грн.;

-за жовтень 2023 року на суму 1177,37 грн.;

-за листопад 2023 року на суму 8313,20 грн.;

-за грудень 2023 року на суму 14372,42 грн.;

-за січень 2024 року на суму 18708,48 грн.;

-за лютий 2024 року на суму 13951,34 грн.;

-за березень 2024 року на суму 11314,04 грн.

Оскільки відповідач не оплатив вартість послуг постачання теплової енергії за період з 01.12.2022 по 31.03.2024, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 216662,46 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із належного виконання позивачем своїх зобов`язань відносно надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період та не надання відповідачем доказів виконання зобов`язань з оплати наданих послуг.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч.1 ст.630 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст.633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості наданих послуг постачання теплової енергії.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання, Законом України "Про житлово-комунальні послуги, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання, пункту 3 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (с.1 Закону України Про теплопостачання).

У рахунках на оплату спожитої послуги міститься інформація щодо приладу обліку, за яким відбуваються нарахування, опалювальної площі будинку та приміщення відповідача.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії у спірне нежиле приміщення відповідача в період з січня 2021 року по березень 2024 року на загальну суму 216662,46 грн.

Строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав.

Відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Що стосується додаткових пояснень, наданих скаржником 03.02.2025 суду апеляційної інстанції, в яких, в тому числі, відповідач просить долучити до матеріалів справи: копію листа департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 05.12.2024 № 526/02; копію акту обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 17.01.2025; адвокатський запит Вих. № 24/01/25 від 24 січня 2025 року до Концерну «Міські теплові мережі»; копію відповіді Концерну «МТМ» від 30.01.2025 № 000591/42-710 на адвокатський запит з додатками, то такі нові докази у справі не підлягають прийняттю.

Так, за приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. А саме встановлено, що апеляційним судом обґрунтовано відхилене клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №903/639/23, від 31.0.2024 у справі №910/11291/23, від 21.11.2024 у справі №922/5426/23.

Вказані докази не були предметом розгляду суду першої інстанції, в порядку ст.81 ГПК України відповідач також не повідомляв суд першої інстанції, що не має можливості подати певні докази у визначений законом строк. Звідси, заявником не доведено наявності об`єктивних обставин, що завадили вчасно подати всі докази у справі та винятковості даного випадку.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 216662,46 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії житлового будинку по бульв. Центральний, 26 у м. Запоріжжя, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується: рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 №382 Про початок опалювального періоду 2021 2022 років у м. Запоріжжя та від 29.03.2022 №126 Про закінчення опалювального періоду 2021 2022 років у м. Запоріжжя опалювальний сезон 2021 2022 років у м. Запоріжжя тривав з 01.11.2021 по 31.03.2022; рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.10.2022 №410 Про початок опалювального періоду 2022 2023 років у м. Запоріжжя, від 27.03.2023 №186 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.03.2023 №184 Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 років у м.Запоріжжя опалювальний період 2022 2023 років у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2022 по 31.03.2023; рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 09.11.2023 №665 Про початок опалювального періоду 2023 2024 років у місті Запоріжжя та від 27.03.2024 №87 Про закінчення опалювального періоду 2023 2024 років у місті Запоріжжя опалювальний період 2023 2024 у м. Запоріжжя тривав з 25.11.2023 по 15.04.2024.

Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо недоведення позивачем факту надання послуг з постачання теплової енергії у спірний період.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Європейський Будинок на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 у справі № 908/2463/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2024 у справі №908/2463/24 залишити без змін.

Судові витрати Приватного підприємства Спеціалізоване підприємство Європейський Будинок за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.02.2025.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков