Рішення

від 20.02.2025 по справі 909/1147/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1147/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Груп ІФ",

про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 49813,18 грн, з них: 41 813,18 грн - основний борг, 5658,75 грн інфляційні втрати, 2177,91 грн - 3 % річних, 229,66 грн - пеня

за участю:

від позивача: Белей О.Б.,

Угриновський І.З.

від відповідача: Удудяк Н.М.

установив: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Груп ІФ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 49 813,18 грн, з них: 41 813,18 грн - основний борг, 5658,75 грн- інфляційні втрати, 2177,91 грн - 3 % річних, 229,66 грн - пеня.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 41 813,18 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач керуючись п.45 договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 5658,75 грн інфляційних втрат, 2177,91 грн - 3 % річних, 229,66 грн пені. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.530,549,610,612,625,626,634,903 ЦК України, ст.173,230 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що: - ним жодних дій щодо акцептування індивідуального договору не вчинялось; - централізованого опалення у спірних приміщеннях немає; - через об`єкт нерухомого майна не проходять транзитні трубопроводи, від яких би надходила теплова енергія від ділянок транзитних трубопроводів.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Фактичні обставини справи вказують на те, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" є юридичною особою та створене з метою здійснення в інтересах Івано-Франківської міської територіальної громади діяльності щодо надання якісних послуг фізичним і юридичним особам із централізованого теплопостачання та централізованого постачання гарячої води.

Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії тощо.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.12.2021 ТОВ «Актив Груп ІФ» на праві власності з 03.12.2021, яке оформлене на підставі актів приймання-передачі нерухомого майна від 26.11.2021, належить нерухоме майно, зокрема нежитлові приміщення, реєстраційний номер 734075926101 загальною площею 59,5 кв.м. та добудова до аптеки, реєстраційний номер 733478826101 загальною площею 49,4 кв.м. за адресою: вул. Є Коновальця,149 у м. Івано-Франківську.

Нежитлове приміщення з добудовою розміщене в межах зовнішніх стін житлового будинку за адресою: вул. Є Коновальця,149 у м. Івано-Франківськ,а житловий будинок технічно під`єднаний до зовнішніх теплових інженерних мереж ДМП "ІФТКЕ" та забезпечується тепловою енергією, що надається позивачем.

Рішенням Івано-Франківської міської ради №290 від 20.06.2000 відповідачу надано дозвіл на добудову до орендованих приміщень аптеки з реконструкцією приміщень на вул. Є.Коновальця,149 у м. Івано-Франківську, на підставі рішення розроблено відповідний робочий проект, яким передбачено індивідуальне опалення.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, у період з грудня 2021 по жовтень 2024 року ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" забезпечувало тепловою енергією житловий будинок по вул. Є Коновальця, 149, м. Івано-Франківськ.

Для ідентифікації споживача виконавцем комунальної послуги - ДМП "ІФТКЕ" застосовувалась внутрішня ідентифікація абонентського номера споживача. Споживачу присвоєно номер договору 861.0, який вказується в рахунках-фактурах.

Сформовані позивачем рахунки за період з січня 2022 до жовтня 2024 на оплату наданих послуг в сумі 41813,18 грн, направлені відповідачу , що підтверджується списком рекомендованих відправлень Укрпошти та витягами із реєстру рахунків та актів виконаних робіт.

Претензійним листом №06/850 від 26.07.2023 позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за постачання теплової енергії за період з 01.01.2022 по 01.07.2023 в розмірі 29 151,57 грн.

Відповіддю №24-08/2 від 24.08.2023 відповідач заперечив щодо претензійної вимоги позивача, мотивуючи тим, що відповідно до технічної документації жодне із вказаних приміщень не було приєднано до внутрішньобудинкової централізованої системи опалення та гарячого водопостачання. Забезпечення об`єкту гарячою водою та його опалення здійснюється через власну паливну.

Позивач повторно Листами №03/1153 від 27.09.2023 та №03.1/1184 від 02.10.2023 проінформував відповідача про підстави стягнення плати за теплопостачання та розтлумачив законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг.

Станом на момент звернення з позовом до суду відповідач суму заборгованості не сплатив.

Предметом розгляду спору є стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 49 813,18 грн, з них: 41 813,18 грн - основний борг, 5658,75 грн- інфляційні втрати , 2177,91 грн - 3 % річних, 229,66 грн - пеня. Вказана заборгованість виникла на підставі Типового індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії.

Форма типового індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021.

Відповідно до п.5 Індивідуального договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Згідно з п. 30 Індивідуального договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022 та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

В п. 31 Індивідуального договору визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Відповідно до наказу ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" № 271 від 01.12.2021, для абонентів ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з 01.12.2021 встановлено плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуг з постання теплової енергії, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами у розмірі: 10,70 грн/міс. (з ПДВ) за послугу з постачання теплової енергії без приладів обліку та 12,62 грн/міс. (з ПДВ) за послугу з постачання теплової енергії за наявності приладів обліку.

За змістом п. 32 Індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 Індивідуального договору).

Згідно з п. 34 Індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

В п. 45 Індивідуального договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

У зв`язку із введенням в дію в повному обсязі з 01.05.2019 нового Закону Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 №2189-VІІІ (далі закон) та враховуючи вимоги Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання від 09.06.2018 №2119-VІІІ виникла необхідність переходу на нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання комунальних послуг. Зокрема, змінено порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Порядок такого розподілу визначено Правилами надання послуг з постачання теплової енергії затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України від 28.12.2018 №315.

Вказаними нормативними документами регламентовано розподіл частини теплової енергії спожитої у будинку і на приміщення, які відключені від внутрішньо будинкової системи центрального опалення.

Пунктом 6 ст. 10 Закону про облік та абз.4 п.24 Правил встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Абзацом 6 п.14 Правил встановлено, що відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, втраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.

Згідно п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (системи) централізованого опалення (теплопостачання).

Наведене і спростовує твердження відповідача про необгрунтованість заявленого позову, у зв`язку із наявністю індивідуального опалення у спірних приміщеннях відповідача.

Відповідно до абз. 4 та 5 ч.2 розділу І Методики в редакції чинній від 28.01.2022 встановлено, що загальнобудинковими потребами опалення є витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Розділом IV Методики передбачено визначення обсягу теплової енергії витраченого на загальнобудинкові потреби опалення одним із трьох варіантів: розрахунково, спрощено або відповідно до проекту/енергоаудиту.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України від 14.05.2015 №417-VІІІ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (далі Закон №417) власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 7 Закону №417 співвласники зобов`язані забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.12 вказаного вище Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

У статті 1 Закону №417 визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

За цивільним кодексом України, зокрема її ч.2 ст. 382, система опалення відноситься до сантехнічного обладнання і належить мешканцям на праві спільної сумісної власності, якщо вона обслуговує більше однієї квартири.

Тобто, система опалення, як інженерна система будинку, належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам (в тому числі власникам прибудинкових приміщень та власникам, що мають індивідуальне опалення) і які повинні утримувати її в належному стані.

Відповідно до п.2 та п.6 ч.2 ст. 10 Закону про облік визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках передбачених ч.2 ст. 9 цього Закону за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку - обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна).

Відповідно до п. 2 розділу 1 Методики №315 передбачено додатково до нарахування за витрату теплової енергії на загальнобудинкові потреби нарахування також обсягу теплової енергії від транзитних ділянок трубопроводів цієї системи, що надходить у приміщення з індивідуальним опаленням та приміщення, у якому комунальна послуга з постачання теплової енергії не надається, причому ця величина залежить від наявності транзитних стояків (комунікацій) системи центрального опалення, які проходять через приміщення.

Як встановлено судом, у зв`язку із відсутністю транзитних стояків у приміщенні ТзОВ Актив Груп ІФ за адресою Є Коновальця,149 в м. Івано-Франківську, нарахування та обсяг теплової енергії від транзитних трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у опалювальних сезонах 2021-2022 роки та 2023-2024 роки позивач не проводив,а тому заперечення відповідача щодо позову з причин твердження останнього, що через об`єкт нерухомого майна не проходять транзитні трубопроводи, від яких би надходила теплова енергія -не заслуговує на увагу.

В пунктах 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

За змістом ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлового-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Співвласники приміщень житлового будинку на вул. Є. Коновальця, 149 який був підключений до мереж централізованого опалення, до 31.10.2021 не визначилися з моделлю договірних відносин з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

За наведених обставин, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлового-комунальні послуги" індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Індивідуальний договір) є укладеним з 01.12.2021 та обов`язковим до виконання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях підключених до мереж централізованого опалення.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 24 Закону України Про теплопостачання встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії та зокрема обов`язок своєчасного укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Щодо твердження відповідача про те, що ним жодних дій щодо акцептування до умов індивідуального договору (наприклад надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку тощо) не вчинялись, то вказане спростовується самим фактом отримання послуг, визначених публічним Типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії № 861.0 від 01.12.2021

За змістом ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Згідно з ст. 634 ЦК України, договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.12.2021 на підставі якого між сторонами по справі виникли правовідносини за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на встановлені судом обставини, у відповідача, як власника нежитлового приміщення на вул. Є Коновальця, 149 в м. Івано-Франківськ за період з січня 2022 року по жовтень 2024 року виникло зобов`язання здійснювати оплату теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб.

Загальна сума заборгованості за вказаний період складає 41813,18 грн , що вбачається із наявних в матеріалах справи рахунків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В порушення умов договору відповідач оплату за надані йому позивачем послуги не здійснював.

Доказів оплати отриманих послуг чи заперечень щодо наявності боргу за отримані послуги з постачання теплової енергії відповідач не подав.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 41813,18 грн за поставлену теплову енергію за період з грудня 2021 року по жовтень 2024 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В індивідуальному договорі про надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення (п. 45).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 229,66 грн пені, 2177,91 грн 3% річних та 5658,75 грн інфляційних втрат.

Суд здійснивши перевірку нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат встановив про правомірність та арифметично вірне їх нарахування.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату розгляду позовних вимог (позов задоволено в повному обсязі) судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 165, 202, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Груп ІФ" про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 49 813,18 грн., з них: 41 813,18 грн. - основний борг, 5658,75 грн. - інфляційні, 2177,91 грн. - 3 % річних, 229,66 грн. - пеня - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Груп ІФ" (вул. Незалежності, 136, офіс 4, м. Івано-Франківськ, 76014, код 44032068) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, 59А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76009, код 03346058) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії в сумі 49 813,18 грн., з них: 41 813,18 грн. - основний борг, 5658,75 грн. - інфляційні, 2177,91 грн. - 3 % річних, 229,66 грн. - пеня та 3 028,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 25.02.2025.

Суддя С. М. Кобецька