Рішення

від 10.02.2025 по справі 910/19656/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2025Справа № 910/19656/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до: 1. Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв»,

2. Черкаської обласної військової адміністрації,

3. Державного реєстратора Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації Штрика Євгенія Анатолійовича

про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів, статуту релігійної організації та розпорядження, визнання незаконною державної реєстрації змін до установчих документів, зобов`язання вчинити дії,

Представники сторін:

від позивача: Нестеренко О.Ф. , Шевченко А.Г.,

від відповідача-1: Йосипенко С.Т.,

від відповідача-2: Бодня І.В.,

від відповідача-3: Штрик Є.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В грудні 2023 року до Господарського суду міста Києва надійшла спільна позовна заява ОСОБА_1 та Управління Черкаської єпархії Української Православної Церкви до Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв», Черкаської обласної військової адміністрації та Державного реєстратора Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації Штрика Євгенія Анатолійовича з такими вимогами:

1) визнати незаконним і скасувати рішення загальних зборів віруючих релігійної громади «Свято-Троїцький собор Української Православної Церкви» (код ЄДРПОУ 24410955), яке оформлене протоколом від 02.06.2023 № 1;

2) визнати незаконним і скасувати Статут Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв», нова редакція, затверджений розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 26.06.2023 № 327 «Про заяву віруючих громадян»;

3) визнати незаконним і скасувати розпорядження Черкаської обласної військової адміністрації від 26.06.2023 № 327 «Про заяву віруючих громадян»;

4) визнати незаконною проведену державним реєстратором Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації Штриком Євгенієм Анатолійовичем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію (реєстраційну дію/запис) зміни до установчих документів Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Черкської єпархії Української Православної Церкви с. Іркліїв", ідентифікаційний код 24410955 від 30.06.2023 в 15:44:41, номер запису: 1009601070007000100;

5) зобов`язати державного реєстратора Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію (реєстраційну дію/запис) від 30.06.2023 в 15:44:41, номер запису: 1009601070007000100.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Плотницька Н.Б.) від 03.01.2024 вказаний позов з доданими матеріалами повернуто позивачу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.01.2024 у справі № 910/19656/23, матеріали вказаної справи направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 у зв`язку з відпусткою судді Плотницької Н.Б. призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 910/19656/23, за наслідками якого для розгляду справи визначено суддю Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 та Управління Черкаської єпархії Української Православної Церкви залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.05.2024 на електронну пошту суду від позивача-2 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Суд, дослідивши подані позивачем-2 матеріали, встановив, що останнім не було усунуто недоліки, визначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/19656/23.

Водночас, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду, суд не має права повторно повертати позовну заяву, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 прийнято спільний позов ОСОБА_1 та Управління Черкаської єпархії Української Православної Церкви до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19656/23, підготовче засідання призначено на 03.07.2024. Також вказаною ухвалою суд зобов`язав позивача-2 (Управління Черкаської єпархії Української Православної Церкви) усунути недоліки позовної заяви, а саме: в строк до 17.06.2024 подати до суду належним чином оформлену позовну заяву (в частині підписанта від позивача-2) та доказів реєстрації позивача-2 (створення електронного кабінету) в підсистемі Електронний Суд ЄСІТС.

18.06.2024 на електронну пошту суду від позивача-2 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2024 долучено примірник позовної заяви у новій редакції, із зазначенням належного підписанта від позивача-2. Втім, доказів виконання вимог ухвали суду від 03.06.2024 в частині надання доказів реєстрації позивача-2 (створення електронного кабінету) в підсистемі Електронний Суд ЄСІТС не було надано.

20.06.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, який містив також клопотання про розгляд справи за відсутності представника останнього у судових засіданнях.

01.07.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача-1 надійшов відзив від відповідача-1, який містив, зокрема, вимогу про повернення позовної заяви.

За результатами підготовчого засідання 03.07.2024 суд постановив ухвалу про залишення позову ОСОБА_1 та Управління Черкаської єпархії Української Православної Церкви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 у справі № 910/19656/23 задоволено, скасовано вказану ухвалу в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 . В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.07.2024 залишено без змін. Позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

З урахуванням викладених у вказаній постанові суду апеляційної інстанції висновків, розгляд справи № 910/19656/23 надалі здійснюється лише в частині позовної заяви ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 підготовче засідання у справі № 910/19656/23 призначено на 28.10.2024.

04.10.2024 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 28.10.2024, без участі його представника.

17.10.2024 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява, у якій останній просить здійснювати розгляд справи № 910/19656/23 без його участі.

В підготовче засідання 28.10.2024 з`явились представники позивача та відповідача-1.

В підготовчому засіданні 28.10.2024 представник позивача повідомив про викладене у позові клопотання про витребування доказів, підтримав вимоги такого клопотання та просив суд його задовольнити. Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

За результатами підготовчого засідання 28.10.2024 суд ухвалою клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задовольнив, витребував від Черкаської обласної державної адміністрації (бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001; ідентифікаційний код 00022668) належним чином засвідчені копії: поіменного списку громадян в кількості 198 осіб (*Відомості про склад членів громади - Додаток до Протоколу №1), які приймали участь в зборах 02.06.2023, рішення яких оформлено протоколом від 02.06.2023 № 1; реєстраційної справи Релігійної громади «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв", ЄДРПОУ 24410955 (попереднє найменування - релігійна організація «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Черкаської єпархії Української Православної Церкви», ЄДРПОУ 24410955). Витребував від Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації (бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001; ідентифікаційний код 40270297) належним чином засвідчені копії: поіменного списку громадян в кількості 198 осіб (*Відомості про склад членів громади - Додаток до Протоколу №1), які приймали участь в зборах 02.06.2023, рішення яких оформлено протоколом від 02.06.2023 № 1; реєстраційної справи Релігійної громади «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв", ЄДРПОУ 24410955 (попереднє найменування - релігійна організація «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Черкаської єпархії Української Православної Церкви», ЄДРПОУ 24410955). Черкаській обласній державній адміністрації та Управлінню культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації встановлено строк для подання до суду витребуваних доказів - до 15.11.2024 (включно).

У зв`язку із необхідністю витребування доказів, підготовче засідання у справі відкладено на 20.11.2024 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

13.11.2024 до суду від представника відповідача-2 надійшла заява про участь в судових засіданнях у справі № 910/19656/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 вищевказану заяву представника відповідача-2 задоволено.

19.11.2024 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання, призначеного на 20.11.2024, без участі представника останнього.

В підготовче засідання 20.11.2024 з`явились представники позивача та відповідача-2, інші учасники справи не з`явились, про дату та місце підготовчого засідання належним чином повідомлялись.

Судом встановлено, що вимоги ухвали від 28.10.2024 в частині надання витребуваних судом доказів Черкаською обласною державною адміністрацією та Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації не виконано.

У зв`язку із зазначеним та враховуючи заявлені усно представниками відповідача-2 та позивача клопотання про встановлення додаткового строку для надання витребуваних документів, суд постановив ухвалу від 20.11.2024, якою повторно витребував від Черкаської обласної державної адміністрації та Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації документів, які витребовувались ухвалою від 28.10.2024, встановив строк для подання документів - до 04.12.2024. Підготовче засідання у даній справі відкладено на 23.12.2024.

Водночас, 20.11.2024 після проведення підготовчого засідання до суду від відповідача-2 надійшли витребувані ухвалою від 28.10.2024 документи.

25.11.2024 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2024.

09.12.2024 до суду від Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації повторно надійшли витребувані ухвалою суду від 28.10.2024 документи.

Також 09.12.2024 до суду від відповідача-3 надійшла заява про участь в судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 вищевказану заяву відповідача-3 задоволено.

17.12.2024 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява про участь в призначеному на 23.12.2024 судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024 вищевказану заяву представника відповідача-1 задоволено.

В підготовче засідання 23.12.2024 з`явились представники позивача та відповідачів 1, 2, 3.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті на 27.01.2025.

В судове засідання 27.01.2025 з`явилися представники сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача по суті заявлених позовних вимог та заперечення представника відповідача-1 щодо позову, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 10.02.2025.

29.01.2025 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява про участь в призначеному на 10.02.2025 судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 вищевказану заяву представника відповідача-1 задоволено.

В судове засідання 10.02.2025 з`явилися представники сторін.

Суд, заслухавши заперечення представників відповідачів 2, 3 щодо заявлених позовних вимог, а також відповіді представників сторін на поставлені запитання, відповідно до ст. 210 ГПК України перейшов до стадії дослідження поданих в матеріали справи доказів.

Закінчивши з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд відповідно до ст. 217 ГПК України перейшов до стадії судових дебатів.

Так, в судових дебатах представники позивача підтримали позов та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Представники відповідачів 1, 2, 3 заперечували проти задоволення позову та просили відмовити у його задоволенні.

В порядку ч. 1 ст. 233 ГПК України судом в судовому засіданні 10.02.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.10.1991 зареєстровано статут Троїцької парафії Київської єпархії Української Православної Церкви с. Іркліїв, який було ухвалено за рішеннями парафіяльних зборів 19.02.1991.

24.01.2007 відомості про Свято-Троїцький собор Української Православної Церкви як юридичну особу внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що зроблено запис 10191200000000378.

Указом митрополита Черкаського і Канівського Софронія від 28.01.2015 № 450 протоієрей ОСОБА_1 призначений штатним священником Свято-Троїцької парафії смт. Іркліїв Чорнобаївського району Черкаської області.

За рішеннями загальних зборів віруючих релігійної громади «Троїцької парафії Української Православної Церкви», оформленими протоколом № 1 від 12.06.2017, змінено назву релігійної громади на РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА СВЯТО-ТРОЇЦЬКА ПАРАФІЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ С. ІРКЛІЇВ», викладено статут релігійної організації у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Релігійної організації «Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Черкаської єпархії Української Православної Церкви с. Іркліїв», зареєстрованого у новій редакції розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 26.12.2017 № 883 (надалі - Статут), Релігійна організація «Релігійної громади Свято-Троїцької парафії Черкаської єпархії Української Православної Церкви с. Іркліїв» є неприбутковою релігійною організацією, первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви (надалі - УПЦ), який безпосередньо входить до складу Черкаської єпархії УПЦ.

Парафія об`єднує громадян православного віросповідання, для сумісного здійснення права на свободу віросповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання (п. 1.3. Статуту).

Пунктом 2.1. Статуту визначено, що парафію очолює настоятель, якого призначає та звільняє єпархіальний архієрей. У своїй діяльності настоятель підзвітний єпархіальному архієрею та Парафіяльним зборам.

Вищим органом парафіяльного управління є Парафіяльні збори, які за посадою очолює настоятель (п. 2.4. Статуту).

Відповідно до п. 2.5. Статуту до складу Парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Парафіяльні збори скликаються настоятелем спільно з Парафіяльною радою або, за благословенням єпархіального архієрея благочинним або іншим представником єпархіального архієрея, у міру потреби, але не рідше ніж один раз на рік (п. 2.8. Статуту). Парафіяльні збори вважаються чинним за умови присутності на них не менше 3/4 від числа членів Парафіяльних зборів (п. 2.9. Статуту).

Рішення Парафіяльних зборів приймається простою більшістю голосів присутніх на зборах. Парафіяльні збори, на яких розглядається питання про зміну підлеглості релігійної громади вважаються чинними за умови присутності не менше 3/4 членів Парафіяльних зборів (пункти 2.10., 2.11. Статуту).

Рішення Парафіяльних зборів про зміну підлеглості релігійної громади приймається простою більшістю голосів присутніх на зборах (п. 2.12. Статуту).

Пунктом 2.14. Статуту передбачено, що Протокол Парафіяльних зборів підписується настоятелем (головуючим), секретарем та п`ятьма членами зборів, які обираються для цього. Протоколи Парафіяльних зборів затверджуються керуючим Черкаською єпархією УПЦ і набувають чинності згідно вимог чинного законодавства.

Згідно з пп. «н» п. 2.15. Статуту Парафіяльні збори у згоді за Статутом про управління УПЦ ухвалюють рішення про внесення змін та доповнень до статуту, приймають рішення щодо припинення діяльності релігійної громади.

Відповідно до п. 5.1. Статуту зміни і доповнення до нього вносяться на розгляд Парафіяльних зборів уповноваженими представниками парафії виключно з письмової згоди єпархіального архієрея і реєструються в тому ж порядку, що і Статут.

02.06.2023 на Загальних зборах віруючих релігійної громади Свято-Троїцького собору Української Православної Церкви (ЄДРПОУ - 24410955) (присутні 198 осіб) прийнято такі рішення, які оформлено протоколом № 1:

1. Обрати Головою Загальних зборів ОСОБА_3 .

2. Обрати Секретарем Загальних зборів ОСОБА_4 .

3. Обрати лічильну комісію загальних зборів у складі трьох осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

4. Затвердити список віруючих громадян присутніх на загальних зборах та які брали участь у голосуванні, згідно з порядком денним протоколу загальних зборів.

5. Змінити підлеглість Релігійної громади: Свято-Троїцький Собор Української Православної Церкви (ЄДРПОУ 24410955) (Україна, 19950, Черкаська обл., Чорнобаївський район, село Іркліїв, вулиця Богдана Хмельницького) у канонічних та організаційних питаннях, а саме вийти зі складу Черкаської єпархії Української Православної Церкви та увійти до складу Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) шляхом релігійного об`єднання - Православної Церкви України, а також визначити, що Релігійна громада канонічно та організаційно підпорядковується Управлінню Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та Київській Митрополії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), є підзвітною єпархіальним зборам та єпархіальному архієрею Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

6. Змінити найменування Релігійної громади: з Свято-Троїцький Собор Української Православної Церкви на Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв». Змінити юридичну адресу з «Україна, 19950, Черкаська область, Чорнобаївський район, село Іркліїв, вулиця Богдана Хмельницького» на «Україна, 19950, Черкаська область, Золотоніський район, с. Іркліїв, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 60».

7. Обрати парафіяльну раду у складі голови - ОСОБА_8 , заступника голови - ОСОБА_3, скарбника - ОСОБА_9 . Обрати ревізійну комісію у складі: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 .

8. Під час богослужінь здійснювати поминання таким чином: «Владику і отця нашого Епіфанія, Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України, і владику нашого Іоана Високопреосвященнійшого Митрополита Черкаського і Чигиринського».

9. Викласти та прийняти Статут Релігійної громади в новій редакції. Подати прийнятий статут Релігійної громади в новій редакції на затвердження Єпархіальному архієрею «Управління Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», митрополиту Черкаському і Чигиринському Іоану.

10. Уповноважити голову та секретаря Загальних зборів на підписання прийнятого протоколу.

11. Провести реєстрацію статуту Релігійної громади у новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Уповноважити завідуючого канцелярією Управління Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Зайка Сергія Володимировича на представництво інтересів Релігійної громади перед органами державної влади, в тому числі обласними державними адміністраціями, суб`єктом (відділом, управлінням) державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з метою реєстрації статуту Релігійної громади у новій редакції, а також проведення державної реєстрації змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та відповідно надати йому право від імені Релігійної громади підписувати заяви, форми реєстраційних карток, подавати всі необхідні документи, включаючи заяви, форми реєстраційних карток та інші документи, передбачені чинним законодавством України, з метою реєстрації статуту Релігійної громади у новій редакції, а також внесення змін до відомостей про Релігійну громаду, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запитувати та отримувати (в тому числі оригінали) будь-які документи, у разі необхідності вносити плату за дії, пов`язані з такою державною реєстрацією.

Указом Керуючого єпархіального архієрея Черкаською єпархією Української Православної Церкви (Православної Церкви України) Митрополита Черкаського і Чигиринського Яременка О.В. від 08.06.2023 № 103/1-є/у протоієрея ОСОБА_12 призначено на посаду керівника-настоятеля та представника релігійної організації: Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв».

15.06.2023 завідуючим канцелярією Управління Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) ОСОБА_13 подано до Черкаської обласної військової адміністрації заяву реєстрацію змін до статуту релігійної організації: Свято-Троїцький Собор Української Православної Церкви, який зареєстровано рішенням виконавчого органу Черкаської обласної ради народних депутатів 03.10.1991 за № 212 (у новій редакції розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 26.12.2017 № 883) у зв`язку зі зміною підлеглості Релігійної організації у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України.

Розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 26.06.2023 № 327 «Про заяву віруючих громадян» зареєстровано та передано на постійне зберігання Управлінню культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації зміни до статуту релігійної громади Свято-Троїцький Собор Української Православної Церкви (вул. Богдана Хмельницького, с. Іркліїв, Чорнобаївський район, Черкаська область), статут якої зареєстровано рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 03.10.1991 № 212 «Про заяви віруючих громадян», зі змінами зареєстрованими розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 26.12.2017 № 883 «Про заяв віруючих громадян», у зв`язку зі зміною підлеглості з «Української Православної Церкви» на «Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», зміною назви на: Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв», юридичної адреси на: вул. Богдана Хмельницького, будинок 60, с. Іркліїв, Золотоніський район, Черкаська область та викладенням статуту в новій редакції.

Зі Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв» (нова редакція), прийнятого на загальних зборах, оформлених протоколом від 02.06.2023 № 1, вбачається, що цей Статут був затверджений Керуючим Черкаською єпархією Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

30.06.2023 державним реєстратором Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації Штриком Є.А. проведено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу із ідентифікаційним кодом 24410955, про що зроблено запис № 1009601070007000100.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів віруючих релігійної громади «Свято-Троїцький собор Української Православної Церкви», яке оформлене протоколом від 02.06.2023 № 1; визнання незаконним і скасування Статуту релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв» у новій редакції, який затверджений розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 26.06.2023 № 327 «Про заяву віруючих громадян»; визнання незаконною проведену 30.06.2023 в 15:44:41 державним реєстратором Управління культури і охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації Штрик Є.А. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію зміни до установчих документів Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Черкаської єпархії Української Православної Церкви с. Іркліїв», ідентифікаційний код 24410955, номер запису 1009601070007000100; зобов`язання державного реєстратора Управління культури і охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію (реєстраційну дію/запис) від 30.06.2023 в 15:44:41, номер запису 1009601070007000100.

Так, позивач вказує, що загальні збори членів Релігійної громади, які відбулись 02.06.2023, є неправомочними, а прийняті на них рішення є незаконними, оскільки скликані та проведені із порушенням вимог Статуту релігійної громади у редакції 2017 року, а саме: скликані невідомими особами та за відсутності благословення єпархіального архієрея; в протоколі від 02.06.2023 № 1 не вказано яким передбаченим законодавством або установчими документами способом загальні збори однієї особи - Релігійної громади Свято-Троїцький собор Української Православної Церкви могли приймати рішення щодо зміну статуту, органів управління іншої юридичної особи - Релігійної організації «Релігійна громади Свято-Троїцька парафія Черкаської єпархії Української Православної Церкви», враховуючи, що ідентифікаційний код 24410955 належить саме Релігійній організації «Релігійна громади Свято-Троїцька парафія Черкаської єпархії Української Православної Церкви», а не Релігійній громаді Свято-Троїцький собор Української Православної Церкви. Також позивач вказував на відсутність відомостей щодо повідомлення віруючих громадян про дату, час і місце проведення загальних зборів 02.06.2023, про порядок денний таких зборів та процес його узгодження, а із оскаржуваного протоколу неможливо встановити скільки із загальної кількості членів релігійної громади були присутні на цих зборах. При цьому, за доводами позивача, подана до Черкаської обласної військової адміністрації заява ОСОБА_13 від 15.06.2023 не містила всіх, передбачених Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» документів, необхідних для прийняття відповідачем-2 розпорядження від 26.06.2023 № 327, а також проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. Відтак, за доводами позивача, оскаржуваними протиправними діями та рішеннями порушено його право, як настоятеля, на участь в управлінні Релігійною організацією «Релігійна громада Свято-Троїцька парафія Черкаської єпархії Української Православної Церкви», одержувати інформацію про діяльність цієї релігійної організації, а також порушено права інших членів вказаної релігійної організації, внаслідок чого він та інші члени релігійної громади позбавлені можливості підтримувати зв`язок зі своєю Парафією, користуватися будівлею храму, проводити богослужіння, релігійні обряди та приходити до обраної ними церкви.

Черкаська обласна державна адміністрація (відповідач-2) заперечувала щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи, що при видачі розпорядження від 26.06.2023 № 327 діяла у межах повноважень та відповідно до вимог законодавства. При цьому, Черкаська обласна військова адміністрація не уповноважена перевіряти та ставити під сумнів протокольні рішення парафіяльних зборів щодо їх законності чи правомочності, оскільки держава не повинна втручатися у здійснювану діяльність релігійних організацій. Також відповідач-2 звертає увагу суду, що на парафіяльних зборах 02.06.2023 приймалось рішення лише щодо зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, будь-яких рішень щодо заборони відвідування церкви на зборах не було прийнято, а тому відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право позивача на свободу віросповідання.

Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв» (відповідач-1) заперечувала щодо задоволення позову, посилаючись на таке: позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської обласної військової адміністрації від 26.06.2023 № 327 «Про заяву віруючих громадян» та визнання незаконною та зобов`язання скасувати реєстраційну дію, не відповідають належному способу захисту з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19; позивачем не доведено того, що особи, які брали участь в загальних зборах 02.06.2023 не є членами релігійної громади, а статут Релігійної громади УПЦ с. Іркліїв 2017 року не передбачав фіксованого членства в релігійній громаді; позивачем не доведено відсутності кворуму на загальних зборах, які відбулися 02.06.2023; участь чи неучасть ОСОБА_1 у загальних зборах жодних чином не могло нівелювати пропорцію членів релігійної громади, які підтримали рішення про зміну підлеглості та кількість яких є більшою, ніж 2/3 від 3/4 присутніх на збрах; доводи позивача про порушення вимог статуту Релігійної громади УПЦ с. Іркліїв, зареєстрованого розпорядженням Черкаської ОДА від 26.12.2017 № 883, під час проведення загальних зборів 02.06.2023 є безпідставними, оскільки відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» в редакції Закону від 17.01.2019 № 2673-VIII, якщо положення статуту релігійної організації суперечить вимогам ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», то таке положення не підлягає застосуванню під час вирішення питання про зміну підлеглості; право релігійної громади на зміну підлеглості не може залежати від волі конкретної людини, у даному випадку позивача; щодо прийняття загальними зборами релігійної громади 02.06.2023 рішень, які стосуються іншої юридичної особи, то відповідач-1 зазначив, що станом на 02.06.2023 державна реєстрація зміни найменування юридичної особи із ідентифікаційним кодом 24410955 згідно з рішенням загальних зборів Релігійної громади УПЦ с. Іркліїв, оформленого протоколом від 12.06.2017 № 1, в ЄДР не проводилася, а тому в оскаржуваному протоколі загальних зборів зазначено назву юридичної особи відповідно до актуального станом на 02.06.2023 згідно з ЄДР найменування.

Відповідач-3, в свою чергу, письмового відзиву на позов не подав, втім під час розгляду справи в судових засіданнях проти задоволення позову заперечував, зазначаючи про правомірність вчиненої ним оскаржуваної позивачем реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу із ідентифікаційним кодом 24410955.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. "Одним з проявів верховенства права, - підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, - є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Право на свободу світогляду та віросповідання у національному праві є складовою системи конституційних прав і свобод людини.

Стаття 35 Конституції України гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Аналогічні положення щодо відокремленості церкви від держави містяться у ст. 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Положеннями ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.

Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

Отже, вимогами чинного законодавства закріплено право релігійної громади скликати загальні збори щодо вирішення питання про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту релігійної організації її членами, а не тільки настоятелем, як це визначено в пунктах 2.2., 2.8. Статуту Релігійної громади 2017 року, та таке скликання не пов`язане із наданням єпархіальним архієреєм благословення.

При цьому, рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення та, відповідно, не потребує затвердження єпархіальним архієреєм.

Отже, законодавець наділив загальні збори релігійної організації виключною компетенцією відносно визначення питань щодо зміни канонічного підпорядкування, а також затвердження нової редакції статуту.

Суд також враховує, що у випадку невідповідності положень Статуту нормам законодавства мають застосовуватись положення закону, які мають вищу юридичну силу.

Аналіз положень ч. 2 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» свідчить про те, що особа має право на вільне волевиявлення відносно свого членства в релігійній громаді.

Досліджуючи зміст Статуту Релігійної громади у редакції 2017 року, судом встановлено, що вказаний статут не містить будь-якого врегульованого порядку та чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади.

Натомість положеннями п. 2.5. Статуту в редакції 2017 року визначено, що до складу Парафіяльних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також миряни члени парафіяльних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту про управління УПЦ, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідуються та причащаються, перебувають у канонічному послухові до настоятеля і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті.

Також жодного порядку обліку членів релігійних організацій не міститься і у Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації".

З вище наведеного слідує, що будь-яку православну особу, яка є віруючою, відвідує церковні богослужіння і проживає у с. Іркліїв Золотоніського району Черкаської області, можна вважати членом релігійної громади Свято-Троїцької парафії Черкаської єпархії Української Православної Церкви, у якій відсутнє фіксоване членство. Більше того, таке фіксоване членство суперечило б положенням ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Позивачем не спростовано належними та допустимими доказами обставин членства осіб в релігійній громаді УПЦ с. Іркліїв осіб, які брали участь в загальних зборах 02.06.2023 Також матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували, що станом на момент проведення зборів від 02.06.2023 кількість членів релігійної громади є більшою, ніж 198 осіб, як це визначено в протоколі № 01 від 02.06.2023.

Що стосується наданого позивачем протоколу загальних зборів Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцької парафії Черкаської єпархії Української Православної Церкви с. Іркліїв» № 1 від 31.05.2023, затвердженого керуючим Черкаською єпархією Української православної Церкви Митрополитом Феодосієм 01.06.2023, то суд зазначає, що включення особами самих себе до членів релігійної громади не може свідчити про існування в релігійній громаді фіксованого членства. Дана позиція відповідає висновках Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові постанови від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд визнає необґрунтованими доводи позивача про те, що на зборах голосували особи, які не є членами Релігійної громади.

Враховуючи відсутність фіксованого членства в Релігійній організації «Релігійна громада Свято-Троїцької парафії Черкаської єпархії Української Православної Церкви с. Іркліїв», суд виходить з того, що на загальних зборах 02.06.2023 взяли участь 100% всіх членів релігійної громади, а тому враховуючи положення ч. 4 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та п. 2.9. Статуту 2017 року, для ухвалення рішення про зміну підлеглості Релігійної громади УПЦ с. Іркліїв було достатньо 99 голосів «за» (2/3 від 3/4 від 198), в той час як «за» проголосувало більше.

Щодо підтвердження на загальних зборах Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцької парафії Черкаської єпархії Української Православної Церкви с. Іркліїв» 31.05.2023 підлеглості релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях Українській Православній Церкві та підпорядкованості Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію і Священному Синоду Української Православної Церкви, суд зазначає таке.

Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" не містить положень щодо підтвердження існуючої підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, а містить положення лише стосовно наявності можливості змінити таку підлеглість шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади внаслідок проведення членами релігійної громади загальних зборів.

Разом з тим, суд зазначає, що 31.01.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статутом юридичної особи" від 17.01.2019 № 2673-VІІ, згідно з яким визнано право релігійної громади на вільну зміну підлеглості в канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні і за її межами релігійним центрам (управлінням) та встановлена нова процедура державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи.

Відповідно до пунктів 2, 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" від 17.01.2019, установлено, що у разі прийняття рішення щодо зміни своєї підлеглості релігійна організація повідомляє про таке рішення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, або обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, а в Автономній Республіці Крим - Раду міністрів Автономної Республіки Крим, які забезпечують оприлюднення цього рішення на своєму офіційному веб-сайті.

Статути (положення) релігійних організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом упродовж одного року з дня набрання ним чинності. До приведення статутів (положень) у відповідність із цим Законом релігійні організації керуються положеннями діючих статутів (положень) у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

За приписами ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються: 1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади; 2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.

До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються: 1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів; 2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).

Відповідно до ч. 19 ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, забезпечує проведення державної політики щодо релігій і церкви шляхом: здійснення реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, зазначених у ч. 2 ст. 14 цього Закону, а також змін і доповнень до них.

Стаття 15 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" регулює порядок відмови в реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що Статут у новій редакції було подано на реєстрацію неуповноваженою особою, оскільки з матеріалів справи вбачається, що необхідні для реєстрації документи були подані від імені релігійної організації ОСОБА_13 , який є уповноваженою особою на вчинення відповідних дій згідно з протоколом № 1 Загальних зборів віруючих релігійної громади від 02.06.2023.

Отже, судом встановлено, що дії відповідача-2 відповідали вимогам чинного законодавства, із врахуванням того, що у останнього були відсутні підстави для відмови у реєстрації в новій редакції Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Троїцький собор Черкаської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. Іркліїв».

В той же час, судом критично оцінюється пред`явлення позовної вимоги про визнання недійсним Статуту до відповідачів 2, 3, якими не вчинялися дії щодо предмета спору (прийняття Статуту в новій редакції) та які взагалі не повинні втручатися в діяльність релігійних організацій, а мають діяти виключно в межах визначених дискреційних повноважень.

Відтак, суд зазначає, що фактично підставою для звернення позивача до суду стали не прийняте відповідачем-2 розпорядження та здійснені відповідачем-3 реєстраційні дії, а саме незгода із діями осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи для реєстрації.

Щодо посилань позивача на порушення його прав на свободу совісті та віросповідання, а також на вільне волевиявлення членства у відповідній релігійній організації слід зазначити наступне.

Частина 3 ст. 35 Конституції України визначає, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Європейським судом з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

У вказаному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, витлумачену у світлі п. 1 ст. 6 та ст. 11 Конвенції.

Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд з прав людини визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

Зі змісту п. 2 ст. 9 Конвенції вбачається, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні у справі "Коккінакіс проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, як визначено у ст. 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин "демократичного суспільства" у значенні, що вживається у п. 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих його п. 1 ст. 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі ст. 9 Конвенції згадується лише про "свободу сповідувати релігію чи переконання" (п. 33).

Перелік таких обмежень, за вказівкою Європейського суду у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України", є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.

Таким чином, при вирішенні спору по суті національні суди мали дослідити, чи було втручання у право на свободу віросповідання необхідним у демократичному суспільстві, тобто здійсненим в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що 02.06.2023 на загальних зборах членів релігійної організації приймалось рішення лише про перехід до Православної Церкви України, про внесення змін до статуту релігійної організації шляхом прийняття його в новій редакції. При цьому, будь-якого рішення щодо відвідування храму на вказаних зборах не приймалось. Доказів заборони для вірян відвідувати храм в с. Іркліїв Золотоніського району Черкаської області матеріали справи не містять.

Із положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" слідує, що держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням), а також вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту релігійної громади. Відтак, сама по собі зміна канонічної підлеглості не може порушувати права на свободу віросповідання. При цьому, законом закріплено право особи, у разі незгоди із рішенням релігійної громади про зміну канонічної підлеглості, утворити нову релігійну громаду та укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником.

Відтак, якщо позивач не погоджується із прийнятими на загальних зборах 02.06.2023 рішеннями, оформленими протоколом № 1, то він не позбавлений права на утворення нової релігійної громади з бажаним канонічним підпорядкуванням.

Отже, суд доходить висновку, що прийнятими на загальних зборах 02.06.2023 рішеннями, оформленими протоколом № 1, позивача не було позбавлено можливості сповідувати обрану релігію, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, а також не було заборонено йому відвідувати храм.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача на втручання у його право на свободу віросповідання, чим останній, серед іншого, обґрунтовує свої позовні вимоги.

Разом з тим, суд зауважує, що даний позов подано не релігійною організацією, а особисто позивачем, наявними у справі доказами не доведено та не встановлено порушення його прав та обов`язків з огляду на гарантовану законами свободу інших осіб мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.

Встановивши, що загальні збори від 02.06.2023, на яких приймались, серед іншого, рішення про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади та зміни до статуту релігійної громади, проводились без порушень вимог чинного законодавства, умов статуту (чинного на момент проведення зборів), недоведення позивачем невідповідності статуту (у новій редакції) нормам чинного законодавства, а також, встановивши відсутність порушення спірним статутом прав позивача, суд доходить висновку про необхідність відмови в позові.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на встановлені в ході розгляду даної справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Інші доводи позивача судом розглянуто, однак визнано необґрунтованими та такими, що не спростовують вищевикладених загальних висновків суду. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного рішення: 24.02.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко