Рішення

від 14.11.2024 по справі 910/17340/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2024Справа № 910/17340/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/17340/23

За позовом Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп»

до Міністерства юстиції України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Кіптівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Чернігівська обласна рада

про визнання протиправним і скасування наказу

Представники учасників справи:

від позивача: Городнича Т.В.;

від відповідача: Бахур А.С.;

від третіх осіб-1, 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування наказу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерством юстиції України, на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 19.10.2023, прийнято безпідставно оспорюваний наказ №3764/5 від 26.10.2023, в результаті чого були порушені права та інтереси позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/17340/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

20.12.2023 року через відділ діловодства суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, з огляду на те, що у державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Чернігівської області Кривенкової З.В. відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» були наявні підстави для відмови у державній реєстрації прав позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, оскільки державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою проведено на підставі рішення Чернігівської обласної ради, яке не давало змоги встановити відомості про місцезнаходження земельної ділянки та її кадастровий номер. Відтак, оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Кривенковою З.В. з порушенням статей 3, 10, 18, 24 Закону та підлягає анулюванню так як допущені порушення не є формальною (несуттєвою) помилкою, оскільки впливають на об`єктивність, достовірність і повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

У судовому засіданні 30.01.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, залучення до участі у справі Кіптівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, встановлення учасникам справи строку на подачу заяв по суті спору та відкладення підготовчого засідання у справі на 20.02.2024.

Так, відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі Кіптівську сільську раду Чернігівського району в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки.

19.02.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач наголосив на тому, що закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишенні її без розгляду, порушення строку за своєю суттю є формальним порушенням та жодним чином не спростовує законність прийнятого наказу. При цьому, відповідач наголошує, що додані до позову документи на підтвердження права на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га не можуть свідчити про законність реєстраційної дії, оскільки такі документи не були подані реєстратору для вчинення реєстраційної дії.

У судовому засіданні 20.02.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 19.03.2024.

26.02.2024 року через відділ діловодства суду від Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» надійшли заперечення на додаткові пояснення Міністерства юстиції України, у яких позивач повторно наголосив на порушенні відповідачем строку розгляду скарги та зауважив, що вчинені реєстратором реєстраційні дії є цілком законними та такими, що відповідають Закону, а відповідачем не було враховано, що згідно положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права проводиться на підставі відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку, які містять інформацію про місцезнаходження земельної ділянки , її кадастровий номер та межі.

19.03.2024 року через відділ діловодства суду від Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області надійшли пояснення по суті спору, в яких третя особа зауважила, що позовна заява є необґрунтованою та безпідставною, з огляду на те, що додані позивачем до позову документи, які ніби повинні ідентифікувати земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, не змінюють той факт, що державний реєстратор провела державну реєстрацію права постійного користування всупереч змісту рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 року, з якого не вбачалося яку саме земельну ділянку було передано у користування позивачу, а тому потребувало встановлення додаткових юридичних фактів.

Судове засідання, призначене на 19.03.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 призначено підготовче засідання у справі на 30.04.2024.

У судовому засіданні 30.04.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання у справі на 21.05.2024.

У судовому засіданні 21.05.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення до участі у справі Чернігівську обласну раду в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, встановлення третій особі-2 строку на подачу пояснень та відкладення підготовчого засідання у справі на 25.06.2024.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи предмет та підстави позову, а також пояснення сторін щодо правовідносин, які виникли внаслідок реєстрації права користування земельною ділянкою, яка має цільове призначення лісогосподарської землі, з урахуванням приписів Земельного та Лісового кодексів України, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі Чернігівську обласну раду в якості третьої особи-2, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та обов`язки.

31.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Чернігівської обласної ради надійшли письмові пояснення щодо позову, у яких третя особа-2 підтримує позовні вимоги у повному обсязі та зазначає, що рішенням 15 сесії 23 скликання Чернігівської обласної ради від 27.03.2021 року було надано у постійне користування позивача земельні ділянки лісового фонду у кількості 14333,6 га, в які увійшла і спірна земельна ділянка із кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га. При цьому, спірна земельна ділянка, яка перебуває на праві постійного користування у позивача належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада і прав на реєстрацію права власності на таку земельну ділянку у Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області не було, а відтак і права на звернення до Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державного реєстратора не було. На переконання Чернігівської обласної ради позивачем належними доказами підтверджено право на постійне користування спірною ділянкою, а тому дії реєстратора відповідають вимогам закону.

10.06.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Міністерства юстиції України надійшли додаткові пояснення у справі, у яких відповідач заперечив проти доводів Чернігівської обласної ради та наголосив, що на момент звернення Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області зі скаргою на рішення державного реєстратора про реєстрацію права постійного користування позивачем земельною ділянкою із кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, третя особа-1 була зазначена у державному реєстрі прав на нерухомість, а відомості щодо зареєстрованого права власності на земельну ділянку за Кіптівською сільською радою презюмуються правильними, доки не доведено протилежного. До того ж, реєстрація права власності на земельну ділянку за Кіптівською сільською радою не була предметом скарги і відповідно Міністерством юстиції України не могла здійснюватися перевірка такої реєстрації.

Судове засідання, призначене на 25.06.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 призначено підготовче засідання у справі на 30.07.2024.

У судовому засіданні 30.07.2024, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 14.11.2024.

У судовому засіданні 14.11.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.

Треті особи в судове засідання не з`явились, хоча про розгляд даної справи були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи, що треті особи були належним чином повідомлені про судове засідання, втім про причини неявки не повідомили і не подали жодних клопотань, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за її відсутності.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Остерської міської ради Кезлею В.М. на підставі Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI, за Кіптівською сільською радою 04.04.2023 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га.

У подальшому, 02.08.2023 року державним реєстратором Ріпкинської селищної ради Чернігівської області Кривенковою Зоєю Володимирівною (далі - державний реєстратор) було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68710896, яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2717433574220 (далі - земельна ділянка, спірна земельна ділянка) за Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайагролісгосп» на підставі рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001.

16.08.2023 року Кіптівська сільська рада звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою №03-10/828 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.08.2023 року за №СК-3271-23), в якій просило провести перевірку правомірності прийнятого рішення державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Чернігівської області Кривенкової Зої Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68710896, яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2717433574220) за Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайагролісгосп» та скасувати рішення про державну реєстрацію від 02 серпня 2023 року №68710896, прийняте державним реєстратором Ріпкінської селищної ради Чернігівської області Кривенковою Зоєю Володимирівною, оскільки воно прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, так як документи, на підставі яких прийнято рішення, не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на земельну ділянку за Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайагролісгосп».

Розгляд скарги центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) відбувся 07.09.2023.

За результатами розгляду скарги Колегія склала висновок від 07.09.2023, у якому рекомендувала скаргу Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16.08.2023 №03-10/828 задовольнити; визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення про державну реєстрацію прав від 02.08.2023 № 68710896 державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової Зої Володимирівни.

У подальшому, на підставі доручення Міністерства юстиції України №346/1/48-23 від 26.09.2023 скаргу Кіптівської сільської ради винесено на повторний розгляд центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, з метою належного дослідження усіх обставин скарги Кіптівської сільської ради, враховуючи судову практику щодо оскарження рішень органів місцевого самоврядування про надання землі у постійне користування, що були прийняті до моменту запровадження єдиної автоматизованої системи Державного земельного кадастру, зокрема щодо наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про технічну документацію про встановлення меж земельної ділянки в натурі та дослідити відповідність цільового призначення земельної ділянки у сукупності з правовим статусом власника/землекористувача.

Повторний розгляд скарги Колегією було призначено на 19.10.2023.

За результатами повторного розгляду скарги Кіптівської сільської ради від 16.08.2022, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17.08.2023 року за №СК-3271-23, Колегія у Висновку від 19.10.2023 рекомендувала скаргу Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16.08.2023 № 03-10/828 задовольнити; визнати прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення про державну реєстрацію прав від 02.08.2023 №68710896 державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової Зої Володимирівни.

Висновок Колегії мотивований тим, що законодавство зобов`язує державного реєстратора при проведенні реєстраційних дій перевіряти наявність всіх необхідних документів, а також перевіряти документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, відмови в державній реєстрації прав і державний реєстратор повинен відмовити у державній реєстрації, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Проте, державним реєстратором Кривенковою З.В. проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою на підставі рішення п`ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Чернігівської обласної ради від 27.03.2001, яке не давало змоги встановити відомості про місцезнаходження земельної ділянки та її кадастровий номер, а відтак, з огляду на зазначені порушення вимог законодавства, Колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

На підставі Висновку Колегії від 19.10.2023, Міністерство юстиції України прийняло наказ №3764/5 від 26.10.2023, яким скаргу Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16.08.2023 №03-10/828 задоволено; визнано прийнятим з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анульовано рішення про державну реєстрацію прав від 02.08.2023 №68710896 державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової Зої Володимирівни.

Вважаючи помилковим Висновок Колегії від 19.10.2023 щодо протиправності реєстраційної дії, а прийнятий наказ незаконним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Позивач зазначає, що під час здійснення реєстраційної дії державний реєстратор діяв у відповідності до вимог законодавства, тоді як Міністерство юстиції України, скасувавши таке рішення, порушив права та інтереси позивача в частині реалізації права на постійне користування земельною ділянкою з кадастровим номером №7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га. Позивач наголошує, що спірна земельна ділянка була передана йому у постійне користування на підставі рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, яке у встановленому порядку не скасоване і є чинним, при цьому, позивачем на підставі даного рішення було замовлено та виготовлено у БПП «Позитив» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 306,3444 га (в тому числі і на спірну земельну ділянку) для ведення лісового господарства на території Кіптівської СТГ Чернігівського району Чернігівської області, на підставі якої були внесені відомості до Державного земельного кадастру та присвоєно земельним ділянкам кадастрові номери. До того ж, позивач зауважує що саме на підставі вказаної технічної документації Кіптівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером №7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га. Вказані документи були надані Міністерству юстиції разом із запереченнями проти задоволення скарги Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення про державну реєстрацію від 02 серпня 2023 року №68710896, однак не були враховані Колегією при розгляді даної скарги, що зумовило прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2023 №3764/5, чим порушено права позивача на постійне користування земельною ділянкою з кадастровим номером №7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га.

На переконання позивача, подані для державного реєстратора документи для реєстрація права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером №7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га, були повними і такі документи у своїй сукупності свідчили про наявність безумовного права позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою та відсутність підстав, передбачених статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для відмови у здійсненні державної реєстрації прав.

Чернігівська обласна рада, у свою чергу, наголосила, що рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, Козелецькому районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Козелецьрайагролісгосп» надано в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Козелецького району, загальною площею 14333,6 га і оскільки вказане рішення є чинним, а матеріалами справи належним чином підтверджено віднесення спірної земельної ділянки до земель, які були надані позивачу у постійне користування на підставі згаданого рішення, право позивача на постійне користування земельною ділянкою з кадастровим номером №7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га, є безумовним.

Відповідач та третя особа-1 проти задоволення позову заперечили, посилаючись на те, що позивач, звертаючись до державного реєстратора для здійснення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером №7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га, надав перелік документів, який не давав змоги встановити відомості про місцезнаходження земельної ділянки та її кадастровий номер, а відтак прийняте державним реєстратором рішення суперечить приписам статті 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» так як за таких умов державний реєстратор повинен був на підставі статті 24 згаданого Закону відмовити позивачу у державній реєстрації права.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 6 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) усі ліси в Україні є власністю держави.

Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним та Лісовим кодексами України.

Згідно з ч.1 ст. 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) визначено, що до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Також за змістом п. 1 ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.

Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, Козелецькому районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Козелецьрайагролісгосп» надано в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Козелецького району, загальною площею 14333,6 га.

Згідно додатку до рішення обласної ради ДАСП «Козелецьрайагролісогосп» на території Козелецького району надано в постійне користування 14333,6 га земель лісового фонду до складу яки, як встановлено судом і не спростовано сторонами, увійшла і спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га.

Зазначене рішення прийняте Чернігівською обласною радою в межах своїх повноважень, є чинним, доказів зворотного сторони під час розгляду справи не надали, а матеріали справи не містять.

Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Як вбачається з долученої до справи технічної документації та не заперечується сторонами у справі, відповідно до матеріалів Проекту організації і розвитку лісового господарства, затверджених Протоколом другої лісовпорядної наради 07.07.2016 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового та мисливського господарства Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» Чернігівської області у користуванні Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» на території Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області перебувають земельні ділянки загальною площею 306,3 га (квартали 45,46,47,48,134).

Розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відноситься до повноважень обласної ради, що прямо передбачено п. «а» ст. 8 Земельного кодексу України, а відтак земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні ДП «Козелецьрайагролісгосп» належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада.

Чернігівська обласна рада рішень з приводу погодження зміни меж, площ, конфігурацій чи припинення права постійного користування землями позивачем після прийняття рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001 не приймала.

У свою чергу, на замовлення позивача землевпорядною організацією БПП «Позитив» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 306,3444 га для ведення лісового господарства на території Кіптівської ОТГ Чернігівського району Чернігівської області.

На підставі зазначеної технічної документації із землеустрою земельну ділянку з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га зареєстровано в Державному земельному кадастрі 16.12.2022 з цільовим призначенням - для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення. Вказана земельна ділянка розташована на території Кіптівської сільської ради, що вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2600568092022 від 16.12.2022.

Будь-яких порушень при внесені відомостей про спірну земельну ділянку до Державного земельного кадастру матеріали справи не містять і судом не встановлено.

Отже, Козелецьке районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Козелецьрайагролісгосп» на підставі рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, має право на реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га, яка входить до складу земель, що були надані позивачу для постійного користування, яка є сформованою у розмінні приписів Закону України «Про державний земельний кадастр» і відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

02.08.2023 року державним реєстратором Ріпкинської селищної ради Чернігівської області Кривенковою Зоєю Володимирівною було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68710896, яким зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2717433574220 за Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайагролісгосп» на підставі рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

За приписами частини 1 статті 5 Закону, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно із частиною 2 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

У свою чергу, підставами для зупинення державним реєстратором розгляду заяви про державну реєстрацію прав може бути подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством (пункт 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (частина 2 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (частина 5 статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, порядок проведення державної реєстрації права на об`єкти нерухомого майна включає, зокрема: перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення такого розгляду (у випадку встановлення наявності відповідних підстав для цього), надання встановленого Законом строку для усунення виявлених недоліків та, відповідно, прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації прав (у випадку не усунення заявником недоліків, які стали підставами для зупинення розгляду заяви).

Відповідно до частини 2 та 3 статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав похідних від права власності, обтяжень речових прав на земельну ділянку, право власності на яку набуто та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав. Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №1127) за умовами пункту 1 якого він визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 81-2 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Аналіз положень пункту 81-2 Порядку №1127 у системному зв`язку з нормами статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», свідчить, що законодавець, визначаючи перелік документів, необхідних для державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної власності, передбачив їх перелік із використанням сполучника «або», а така мовна конструкція законодавчої норми прямо вказує на можливість альтернативного вибору документа, який має бути поданий заявником до державного реєстратора.

Використання сполучника «або» в юридичному тексті нормативного акта є законодавчою технікою, що спрямована на надання заявнику права вибору документів, які підтверджують його право постійного користування земельною ділянкою і такий підхід відповідає меті законодавства, яка полягає у створенні зручних і доступних умов для здійснення державної реєстрації речових прав.

Таким чином, пункт 81-2 Порядку №1127 є імперативним у частині встановлення вичерпного переліку документів, водночас, диспозитивною у виборі конкретного документа з цього переліку, який заявник може подати на власний розсуд.

Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайагролісгосп» для проведення реєстраційних дій були надані рішення Чернігівської обласної ради «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» (п`ятнадцята сесія двадцять третього скликання) від 27 березня 2001 року, згідно п. 7 додатку № 1 до якого, Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Козелецьрайагролісгосп» надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду в кількості 14333,6 га в Козелецькому районі (зараз Чернігівському районі); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 2600568092022 від 16.12.2022 року щодо присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру 7422085900:60:067:0013, який виданий на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 26.07.2022 року, виготовленої БПП «Позитив»; статут Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп»; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань; наказ «Про призначення директора» №50-К/ДП від 06.11.2018 року.

Отже, позивачем було надано державному реєстратору пакет документів, який відповідає вимогам статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 81-2 Порядку №1127, а відтак рішення державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової Зої Володимирівни від 02.08.2023 №68710896 щодо державної реєстрації права постійного користування Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Козелецьрайагролісгосп» земельною ділянкою з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, є таким, що прийнято у відповідності до вимог Закону на підставі належних документів.

При цьому судом враховано, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422085900:60:067:0013, площею 50,7373 га, на момент проведення реєстрації права позивача на постійне користування, була сформованою та їй присвоєно кадастровий номер, що підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 306,3444 га для ведення лісового господарства на території Кіптівської ОТГ Чернігівського району Чернігівської області, виготовленою БПП «Позивтив» та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2600568092022 від 16.12.2022, про що було наголошено державним реєстратором у своїх запереченнях на скаргу Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Згідно з п. 2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Державний реєстратор перед проведенням реєстрації права на об`єкт нерухомого майна зобов`язаний перевірити усю доступну інформацію стосовно вказаного об`єкта в офіційних реєстрах, включаючи наявність судових рішень щодо цього об`єкта в Єдиному державному реєстрі судових рішень

Схожий за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суд від 21.02.2024 у справі №520/7983/21.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстр прав та державний земельний кадастр за допомогою програмних засобів ведення інформаційних систем забезпечують у режимі реального часу отримання: державними реєстраторами відомостей з Державного земельного кадастру про права на земельні ділянки, зареєстровані до 2013 року, а також відомостей з Державного земельного кадастру про земельні ділянки; органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, інформації з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права на земельні ділянки, їх обтяження, а також про ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами.

Програмне забезпечення Державного реєстру прав забезпечує інформаційну взаємодію між Державним реєстром прав, Державним земельним кадастром, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з метою одержання інформації про загальну площу земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності фізичної особи, а також юридичних осіб, учасником (акціонером, членом) яких вона є (частина 4 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Абзацом 2 пункту 12 Порядку №1127 встановлено, що під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 було затверджено Порядок введення Державного земельного кадастру (далі - Порядок №1051), пунктом 15 якого встановлено, що документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей у електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій» та у формі електронного документа відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр».

При цьому, відомості Державного земельного кадастру, документи, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, з метою підтвердження їх походження, цілісності та достовірності зберігаються розподільно (шляхом створення, збереження та захисту їх резервної копії) в: адміністратора Державного земельного кадастру в рамках адміністрування Державного земельного кадастру відповідно до вимог цього Порядку; Держгеокадастрі на підставі договорів, укладених з адміністратором Державного земельного кадастру на проведення робіт та надання послуг, пов`язаних з адмініструванням Державного земельного кадастру; Національному центрі резервування державних інформаційних ресурсів відповідно до вимог Порядку передачі, збереження і доступу до резервних копій національних електронних інформаційних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2023 р. № 311 «Деякі питання функціонування Національного центру резервування державних інформаційних ресурсів» (пункту 15-1 Порядку №1051).

За умовами пункту 22 Порядку №1051 до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про землі у межах державного кордону, як відомості про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах) та за їх межами (у частині, що характеризують такі землі з урахуванням їх місцезнаходження), зокрема, відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці: назва, код (номер) категорії земель (в цілому і за окремими контурами) згідно з додатками 2 і 3 та пунктом 28 цього Порядку; межі земель кожної категорії за окремими контурами з координатами їх поворотних точок та довжиною; площа земель кожної категорії (в цілому і за окремими контурами); інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель (назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, за якою здійснено віднесення земель до відповідної категорії, найменування органу, що його прийняв), електронні копії таких документів.

Відповідно до пункту 102 Порядку №1051 до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про обмеження у використанні земель, зазначені у пункті 23 цього Порядку, на підставі, зокрема, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

При цьому, державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) або їх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або особи, якій надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що розробляється для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з метою передачі її в оренду в порядку управління спадщиною, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території, або іншої визначеної законом особи в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки (пункту 115 Порядку №1051).

Порядок надходження, обліку, зберігання матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель (далі - Державний фонд), а також порядок передачі документації із землеустрою та оцінки земель розробниками такої документації до Державного фонду, визначається Положенням про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 №1553 (далі - Положення (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин)).

Документація із землеустрою та оцінки земель надходить до Державного фонду в електронній формі у вигляді затверджених схем, проектів, робочих проектів або технічної документації за переліком згідно з додатком 2. Документація із землеустрою та оцінки земель, яка надійшла до Державного фонду в електронній формі, підлягає обліку за її видами в системі електронного документообігу Держгеокадастру (пункт 10 та 11 Положення).

У додатку №2 до положення наведено перелік матеріалів, які надходять, обліковуються та зберігаються у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Згідно статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; відомості про заходи щодо охорони земель і ґрунтів; нормативна грошова оцінка; частину земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про назву, код (номер) меліоративної мережі, яка забезпечує гідротехнічну меліорацію відповідної земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку; відомості про земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Аналіз вказаних норм чинного законодавства свідчить, що зазначений кадастр виконує функцію єдиної системи, яка акумулює достовірні відомості про земельні ділянки та включає в себе, зокрема, інформацію про їхні межі, площу, цільове призначення, а також електронні копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості, внесені до кадастру, є офіційними і мають презумпцію достовірності, якщо інше не доведено у встановленому законом порядку, при цьому, наявність у Державному земельному кадастрі електронних копій технічної документації із землеустрою, включаючи матеріали щодо встановлення або відновлення меж земельних ділянок, дозволяє забезпечити належний рівень документального підтвердження прав на земельні ділянки.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, державний реєстратор, виконуючи свої функції, був забезпечений доступом до інформації з державного кадастру, яка містила відомості технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У той час як зазначені відповідачем підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації у відповідності до приписів статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з огляду на вищевикладене не ґрунтуються на вимогах Закону та Порядку № 1127 і носять формалізований характер, що може бути проявом пуризму.

Так, принцип належного виконання повноважень суб`єктом влади є вторинним стосовно принципу чистоти процедури в діяльності суб`єкта владних повноважень. Загально прийнято розуміти пуризм як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

Поняття «правового пуризму» було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (надалі - ЄСПЛ). У рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Під правовим пуризмом у практиці Європейського суду з прав людини розуміється надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи.

Виходячи з наведеного, не применшуючи значення необхідності дотримання процедурних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності та встановлені судом обставини щодо наявності у позивача права на постійне користування земельною ділянкою з кадастровим номером №7422085900:60:067:0013 площею 50,7373 га згідно рішення Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, яке є чинним, суд прийшов до висновку про відсутність обґрунтованих порушень державним реєстратором Ріпкинської селищної ради Чернігівської області Кривенковою Зоєю Володимирівною положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час прийняття рішення про державну реєстрацію від 02 серпня 2023 року №68710896, у зв`язку з чим позовні вимоги про скасування наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 26.10.2023 №3764/5 підлягають задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про порушення строків розгляду Міністерством юстиції України скарги Кіптівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, оскільки як зазначено у постанові Верховного Суду від 22.05.2022 у справі №825/2328/16 порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі не може бути підставою для визнання його протиправним та скасування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про наявність обґрунтованих підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав від 02.08.2023 №68710896 державного реєстратора Ріпкинської селищної ради Кривенкової Зої Володимирівни.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, дослідженими судом, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» до Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» від 26.10.2023 №3764/5.

3. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» (17061, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Кошани; ідентифікаційний код 31187172) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2025.

СуддяТ.В. Васильченко