Рішення

від 13.02.2025 по справі 910/8535/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2025Справа № 910/8535/24

За позовомАкціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"доАнтимонопольного комітету Українипровизнання недійсним та скасування рішення Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Бабченко Ю.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8535/24 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газотранспортної системи «Київоблгаз» (далі також - позивач, АТ «ОГС «Київоблгаз», Оператор ГРМ) до Антимонопольного комітету України (далі також - відповідач, Комітет, АМК) про визнання недійсними та скасування п.п. 2,3 рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 30 квітня 2024 року № 3-р/тк, «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Відповідно до ухвали від 19.07.2024 суд відкрив провадження у справі № 910/8535/24, вирішив проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 19.09.2024.

09.08.2024 відповідачем подано відзив на позов, а 20.08.2024 позивач подав відповідь на відзив.

19.09.2024 до суду звернувся позивач із клопотанням про відкладення слухання справи.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що представник позивач не довів поважних причин неявки, а тому клопотання про відкладення задоволенню не підлягає.

З огляду на строки розгляду справи та на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 24.10.2025.

У судовому засіданні 24.10.2024 суд заслухав вступне слово, закінчив з`ясування обставин справи й перевірку їх доказами, оголосив перерву до судових дебатів до 12.12.2024.

05.12.2024 позивачем подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 12.12.2024.

З огляду на визнання поважними причин першої неявки представника позивача, суд оголосив перерву в судовому засіданні 12.12.2024 до 13.02.2025.

05.02.2025 до суду звернувся представник позивача із заявою про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 06.02.2025 суд відмови у задоволенні вказаного клопотання, оскільки явка представників сторін в судове засідання 13.02.2025 визнана обов`язковою.

13.02.2025 позивачем подано клопотання про відкладення судового засідання 13.02.2025, яке мотивоване неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні 13.02.2025 заперечив проти відкладення та надав усні пояснення.

За результатами розгляду клопотання позивача від 13.02.2025 про відкладення, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.

Якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Схожу за змістом правову позицію викладено у постанові Верхового Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 року у справі № 905/458/21.

Пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з пунктом 3 частини другої статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов`язковою, вони зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

Судом встановлено, що представник позивача вдруге не зміг з`явитися в судове засідання з розгляду справи по суті. У той же час, представник позивача був присутній під час стадій: відкриття розгляду справи по суті, вступного слова, дослідження доказів, закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Тож, керуючись положеннями п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи на стадії судових дебатів. У зв`язку з повторною неявкою представника позивача, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення. Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні, а неявка представника позивача не перешкоджає розгляду.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, створена відповідно до наказу Голови Антимонопольного комітету України від 23.04.2024 № 42-ОД, розглянувши матеріали справи № 210/60/60-рп/к.22 про порушення АТ «Київоблгаз» законодавства про захист економічної конкуренції та подання з попередніми висновками Другого відділу досліджень і розслідувань Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі також - Відділення) від 10.10.2023 № 60-03/232п (далі також - Подання), постановила Рішення № 3-р/тк від 30.04.2024 (далі також - Рішення № 3-р/тк), яким, зокрема вирішено:

2. Визнати дії Акціонерного товариства «Оператор газотранспортної системи «Київоблгаз», які полягають у ненаданні вихідних даних (документів), які необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з приєднання до газорозподільної системи, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації акціонерного товариства «Оператор газотранспортної системи «Київоблгаз», шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які надають послуги з гідравлічного розрахунку газопроводу та виконання робіт з проектування і будівництва газопроводів, та замовників послуги з приєднання до газорозподільної системи, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

3. За порушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на акціонерне товариство «Оператор газотранспортної системи «Київоблгаз» штраф у розмірі 4 640 000,00 грн.

Доводи Комітету щодо наявності у діях позивача ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з приєднання до газорозподільної системи ґрунтуються, здебільшого, на наступному:

- послуги з приєднання до газорозподільних систем не є взаємозамінними з будь-якими іншими послугами;

- АТ «Київоблгаз» є єдиним суб`єктом господарювання, який надавав послуги у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користування чи експлуатації Товариства;

- у розумінні положень абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами господарської діяльності в період з січня 2020 по серпень 2023 АТ «Київоблгаз» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем у межах Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства із часткою 100%, оскільки не мало жодного конкурента;

- дії Товариства ущемляють інтереси замовників послуг з приєднання до ГРМ та суб`єктів господарювання, які здійснюють професійну діяльність у відповідній сфері;

- АТ «Київоблгаз», зловживаючи ринковою владою, встановлює місце забезпечення потужності об`єкта замовника у значній віддаленості від об`єкта газифікації, що призводить до необґрунтованих / додаткових (на декілька мільйонів гривень) витрат замовника під час будівництва газопроводу та значного здорожчання послуги з приєднання до ГРМ;

- надання даних для здійснення гідравлічного розрахунку за плату, до прийняття постанови НКРЕКП від 17.11.2021 № 2190, якою внесено зміни до Кодексу ГРМ, не було передбачено ні Кодексом ГРМ, ні Методологією визначення плати за приєднання до газотранспортної і газорозподільної системи;

- Товариство неодноразово ототожнювало послугу з надання інформації про вихідні дані (документи), необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, безпосередньо з послугою проведення гідравлічного розрахунку, що не відповідає визначенню цих понять у Кодексі ГРМ.

Обґрунтовуючи заявлений позов АТ «Київоблгаз» наголошує, що пункти 2, 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету України № 3-р/тк від 30 квітня 2024 року є незаконними та підлягають скасуванню, рішення в цій частині є незаконним та необґрунтованим, прийнятим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, з огляну на наступне:

- вимогами Кодексу ГРМ прямо передбачено не просто право Оператора ГРМ отримувати плату за надання даних для проведення гідравлічного розрахунку, а встановлено прямий обов`язок брати за це плату;

- АТ «Київоблгаз» у взаємовідносинах із суб`єктами ринку природного газу керувався виключно приписами Кодексу ГРМ;

- АТ «Київоблгаз» жодним чином не ототожнювало послугу з надання інформації про вихідні данні (документи), необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, безпосередньо з послугою проведення гідравлічного розрахунку;

- посилання у рішенні Комітету на те, що АТ «Київоблгаз» зловживає монопольним (домінуючим) становищем, порушує законодавство про захист економічної конкуренції, зокрема що «вибір замовником розробника вплинув на віддаленість розташування місця забезпечення потужності об`єкта замовника» є надуманим та безпідставними;

- відповідачем абсолютно невірно визначено період порушення (якщо таке взагалі мало місце), не вірно визначено та не встановлено територіальних та товарних меж ринку;

- в оскаржуваному рішенні відповідач взагалі не зазначив, які ж саме негативні наслідки настали та для яких саме осіб;

- в оскаржуваному рішенні відсутня інформація, отримана безпосередньо від замовників послуг про те, що їхні інтереси були ущемлені та ними були понесені якісь зайві витрати для відновлення свого становища

Відповідач проти заявленого позову заперечував у повному обсязі, наголошував, що оскаржуване рішення було прийнято в межах наданих Комітету повноважень та з урахуванням чинного на момент прийняття законодавства. Свої доводи відповідач виклав у письмовому відзиві та надавши усні пояснення, безпосередньо в судових засіданнях.

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Крім того, відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки касаційної інстанції, суд відзначає наступне.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування п.п. 2,3 рішення Антимонопольного комітету України № 3-р/тк від 30.04.2024.

Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605.

Однак, господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Встановлення (монопольного) домінуючого становища на ринку не потребує аналізу господарської діяльності абсолютного числа (100%) учасників товарного ринку, оскільки пов`язане з ринковою поведінкою господарюючих суб`єктів, діяльність яких фактично не має значення для функціонування ринку.

Суду під час розгляду справи необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.

Відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року за № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2002 року за № 317/6605 (далі - Методика), товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі також - Закон) суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Відповідно до пункту 2.2 Методики етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

Товаром, щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище АТ «ОГС «Київоблгаз», є послуги з приєднання до газорозподільних систем.

Товариство під час здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Київської області, де знаходиться його газорозподільна система, надає послугу з приєднання до газорозподільних систем із метою забезпечення основної діяльності та задоволення потреб споживачів. При цьому споживачі, які мають намір укласти договір на приєднання до газорозподільної системи, за звичайних умов не можуть перейти від споживання одного товару (послуги з приєднання) до споживання іншого.

Таким чином, товарними межами ринку є послуги з приєднання до газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Як вбачається з положень підпункту 1.3 пункту 1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201 (далі - Ліцензійні умови), місце провадження господарської діяльності - територія адміністративно-територіальної одиниці (область, район, місто, село тощо), де знаходиться газорозподільна система ліцензіата, до якої підключено не менше 50 000 точок приєднання суб`єктів ринку природного газу, щодо якої НКРЕКП прийнято рішення про надання права ліцензіату в її межах здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 29.06.2017 № 855 (зі змінами) видано AT «ОГС «Київоблгаз» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства.

Отримання послуги з приєднання до газорозподільних систем можливе лише у суб`єкта господарювання, який провадить господарську діяльність з розподілу природного газу на певній території.

При цьому внаслідок технологічних особливостей ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем, конкуренція на ньому відсутня.

Отже, AT «ОГС «Київоблгаз» є єдиним суб`єктом господарювання, який надавав послуги з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства.

Таким чином, у розумінні положень абзацу другого частини першої статті 12 Закону, за результатами господарської діяльності в період із січня 2020 року по серпень 2023 року АТ «ОГС «Київоблгаз» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем у межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства із часткою 100 %, оскільки не мало жодного конкурента на цьому ринку.

Відповідно до частини першої глави 1 Розділу VII Кодексу ГРМ величина технічної (пропускної) потужності в певній точці/ділянці ГРМ визначається як максимально можливе перетікання об`єму природного газу за стандартних умов в цій точці/ділянці ГРМ з урахуванням одночасності роботи газоспоживаючого обладнання, цілісності системи та вимог щодо її експлуатації. Величина технічної потужності відображає максимальний обсяг потужності, право користування якою Оператор ГРМ може надати замовникам чи суміжним суб`єктам ринку природного газу з гарантією реалізації такого права. Величина технічної потужності в певній точці/ділянці ГРМ розраховується Оператором ГРМ на підставі проектної документації шляхом гідравлічного розрахунку газопроводу, що виконується згідно з додатком 18 до цього Кодексу. Гідравлічний розрахунок газопроводу може виконуватися за допомогою програмного забезпечення, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Разом з тим згідно з абзацом шостим пункту 3 глави 1 Розділу V Кодексу ГРМ (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) за зверненням замовника Оператор ГРМ зобов`язаний протягом п`яти робочих днів надати інформацію щодо величин технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) в певній точці/ділянці ГРМ, визначеній замовником. При цьому інформація щодо величин потужності на ГРП надається на безоплатній основі, інформація щодо величин потужності в іншій точці/ділянці ГРМ надається протягом зазначеного строку після сплати замовником послуги Оператора ГРМ з гідравлічного розрахунку в зазначеній точці/ділянці.

Отже, вказана норма Кодексу ГРМ передбачала отримання вихідних даних (зокрема інформації щодо величин потужності на ГРП) від Оператора ГРМ на безоплатній основі до 18.11.2021 року (до внесення змін до Кодексу ГРМ, які уточнювали та визначали порядок отримання вихідних даних за плату) для забезпечення можливості замовлення перевірочного гідравлічного розрахунку у суб`єктів господарювання, які мають право на здійснення проектних робіт згідно з вимогами законодавства.

Також абзац шостий пункту 3 глави 1 Розділу V Кодексу ГРМ передбачав можливість замовлення перевірочного гідравлічного розрахунку, який визначається на підставі вихідних даних (зокрема інформації щодо величин потужності на ГРП) та результатом якого є величина потужності в іншій точці/ ділянці ГРМ, і в Оператора ГРМ на платній основі.

У зв`язку з прийняттям постанови НКРЕКП від 17.11.2021 №2190 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» 18.11.2021 набули чинності зміни до Кодексу ГРМ, які уточнили порядок приєднання до ГРМ.

Абзацом тридцять шостим пункту 4 глави 1 розділу 1 Кодексу ГРМ було визначено, що місце забезпечення потужності (точка забезпечення потужності) - максимально наближене(а) до об`єкта замовника місце/точка на існуючому об`єкті газорозподільної системи, від якого (якої) здійснюється будівництво газових мереж до об`єкта замовника (точки приєднання) та/або забезпечується необхідний рівень потужності, замовленої для об`єкта приєднання.

З 18.11.2021 року абзацами другим, третім та четвертим пункту 2 глави 2 розділу V Кодексу ГРМ передбачено, що якщо під час розгляду заяви про приєднання Оператор ГРМ (АТ «ОГС «Київоблгаз») встановить, що в найближчій точці ГРМ недостатньо вільної потужності, то він зобов`язаний запропонувати замовнику (для подальшого обрання замовником одного з варіантів):

- іншу точку, в якій достатньо потужності;

- реконструкцію ГРМ для того, щоб забезпечити достатньо потужності у найближчій існуючій точці ГРМ.

При цьому абзацами восьмим - десятим пункту 3 глави 1 розділу V Кодексу ГРМ передбачено, що:

- замовник має право замовити проведення гідравлічного розрахунку у Оператора ГРМ або в іншого суб`єкта господарювання (не тільки Оператора ГРМ);

- Оператор ГРМ на запит (звернення) замовника про надання вихідних даних (документів), які необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, зобов`язаний протягом десяти робочих днів надіслати замовнику рахунок на оплату за надання таких вихідних даних (документів) та протягом десяти робочих днів з дня отримання оплати від замовника надати замовнику зазначені вихідні дані (документи);

- Оператор ГРМ зобов`язаний розміщувати на власному веб-сайті інформацію щодо вартості вихідних даних (документів) для гідравлічного розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, послуга з проведення гідравлічного розрахунку є конкурентною, проте вихідні дані (документи), які необхідні для її проведення, знаходяться виключно у володінні/розпорядженні Оператора ГРМ.

Отримавши від Оператора ГРМ інформацію щодо величин технічної та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) в певній точці/ділянці ГРМ, визначених шляхом проведення Оператором ГРМ гідравлічного розрахунку, замовник, у разі потреби, має право отримати у Оператора ГРМ необхідні вихідні дані для проведення аналогічного/перевірочного гідравлічного розрахунку резерву потужності в іншого суб`єкта господарювання.

Вищезазначене унеможливлює монополію на проведення Операторами ГРМ гідравлічного розрахунку резерву потужності та надає можливість замовникам приєднаннязамовити перевірочний гідравлічний розрахунок не в Оператора ГРМ з метою визначення оптимальної точки/ділянки (місця забезпечення потужності) об`єкта приєднання до ГРМ.

Як стверджує AT «ОГС «Київоблгаз» у позовній заяві, Товариство неодноразово надавало відповіді на заяви замовників про надання інформації (даних) для проведення гідравлічного розрахунку для подальшого визначення місця забезпечення потужності в газопроводі.

Разом з тим, Комітетом порушенням було визнано саме дії позивача, які полягали у ненаданні вихідних даних (документів), які необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з приєднання до газорозподільної системи, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації AT «ОГС «Київоблгаз», шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які надають послуги з гідравлічного розрахунку газопроводу та виконання робіт з проектування і будівництва газопроводів, та замовників послуги з приєднання до газорозподільної системи, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

З наявних у справі доказів вбачається, що ТОВ «ТСКНОВ» 13.10.2020 звернулось до AT «ОГС «Київоблгаз» (вх. Товариства № ЗГ-6886-81001-1020 від 13.10.2020) із заявою про надання інформації (даних) для проведення гідравлічного розрахунку для подальшого визначення місця забезпечення потужності в газопроводі, який розташований по вул. Лесі Українки в м. Вишневе (на незначному віддаленні від Об`єкта 1).

Листом від 27.10.2020 № 81019-Лв-11368-1020 AT «ОГС «Київоблгаз» повідомило ТОВ «ТСКНОВ», що: «Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу V «Кодексу газорозподільних систем»... за зверненням замовника Оператор ГРМ зобов`язаний протягом п`яти робочих днів надати інформацію щодо величин технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) в певній точці/ділянці ГРМ, визначеній замовником. При цьому інформація щодо величин потужності на ГРП надається на безоплатній основі, інформація щодо величин потужності в іншій точці/ділянці ГРМ надається протягом зазначеного строку після сплати замовником послуги Оператора ГРМ з гідравлічного розрахунку в зазначеній точці/ділянці.

Згідно з технічними умовами приєднання до газорозподільної системи від 13.08.2020 № 418-9 (810-Туп-1380-0820), приєднання об`єкту за адресою вул. Остапа Вишні, буд. 1, м. Вишневе, Київська обл. до ГРМ визначено в місці забезпечення потужності, на виході з головного ГРП м. Вишневе, із споживанням природного газу в розмірі 1325,0 м3 /год.

Враховуючи вищезазначене, для визначення величини потужності та зміни місця забезпечення потужності в іншій точці/ділянці ГРМ, Вам необхідно звернутись з письмовою заявою до AT «Київоблгаз» з метою укладення договору для проведення перевірочного гідравлічного розрахунку та оплатити дану послугу».

При цьому, AT «ОГС «Київоблгаз» не надало ТОВ «ТСКНОВ» запитувані дані, необхідні для здійснення останнім гідравлічного розрахунку самостійно.

Тобто, даний лист свідчить про те, що AT «ОГС «Київоблгаз» відмовило ТОВ «ТСКНОВ» у наданні інформації (даних) для проведення гідравлічного розрахунку.

Отже, встановлені Комітетом під час розгляду справи № 210/60/60-рп/к.22 обставини, свідчать, що (абзаци 77-97 та 121-157 рішення), коли замовники послуги з приєднання, які обрали виконавцем проектно-будівельних робіт зовнішнього газопостачання не AT «ОГС «Київоблгаз», а іншого суб`єкта господарювання, у разі визначення позивачем місця забезпечення потужності об`єкта замовника у значній віддаленості від об`єкта газифікації, не мали змоги здійснити перевірочний гідравлічний розрахунок газопроводу, який знаходиться в безпосередній близькості від об`єкта газифікації, оскільки AT «ОГС «Київоблгаз» не надавав вихідні дані (документи), які необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, аргументуючи це виключним правом на надання даної послуги Оператором ГРМ (до 18.11.2021) (лист AT «ОГС «Київоблгаз» від 11.12.2020 № 810-лв-13160- 1220) та віднесенням відповідної інформації до «відомостей з обмеженим доступом» (після 18.11.2021).

Відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» державне регулювання, формування та реалізація державної політики на ринку природного газу здійснює Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), у межах повноважень, визначених законом та іншими актами законодавства, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з положеннями пункту 2 частини третьої статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», до основних завдань Регулятора, зокрема, належить сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів. До повноважень НКРЕКП (Регулятор) відноситься, зокрема, контроль виконання операторами систем передачі та розподілу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, іншими суб`єктами ринків електричної енергії і природного газу, а у відповідних випадках - власниками систем їхніх зобов`язань відповідно до закону; забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів (стаття 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»),

НКРЕКП листом від 26.08.2021 № 1573/16/5-21 надав роз`яснення з порушеного питання.

Абзацами дев`ятим та десятим частини дев`ятої статті 19 Закону України «Про ринок природного газу» (частину дев`яту статті 19 виключено на підставі Закону від 30 06.2021 № 1590-ІХ - введено в дію з 24.10.2021) визначено, що проектування та будівництво об`єктів газотранспортної або газорозподільної системи здійснюються відповідно до законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також технічних умов приєднання, передбачених Кодексом газотранспортної системи або Кодексом газорозподільної системи.

Замовник має право на власний розсуд обирати виконавця проектних та будівельних робіт з приєднання серед суб`єктів господарювання, які мають право на здійснення відповідного виду діяльності згідно з вимогами законодавства. При цьому витрати замовника, пов`язані з виконанням проектних та будівельних робіт, не включаються до складу плати за приєднання до газотранспортної або газорозподільної системи. Технічні та комерційні умови приєднання до газорозподільної системи визначаються в Кодексі ГРМ.

Отже, виконання проектних робіт є однією із складових послуги приєднання об`єкта замовника до газорозподільної системи і може виконуватися іншими (не тільки Оператором ГРМ) суб`єктами господарювання, які мають право на здійснення відповідного виду діяльності згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до положень пункту 1 глави 1 розділу VII Кодексу ГРМ величина технічної (пропускної) потужності в певній точці/ділянці ГРМ визначається як максимально можливе перетікання об`єму природного газу за стандартних умов в цій точці/ділянці ГРМ з урахуванням одночасності роботи газоспоживаючого обладнання, цілісності системи та вимогою щодо її експлуатації. Величина технічної потужності відображає максимальний обсяг потужності, право користування якою Оператор ГРМ може надати замовникам чи суміжним суб`єктам ринку природного газу з гарантією реалізації такого права.

За висновками НКРЕКП, положеннями Кодексу ГРМ не визначено, що гідравлічний розрахунок газопроводу в точці/ділянці газорозподільних систем, що знаходиться у власності/користуванні суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, можуть здійснювати виключно Оператори ГРМ.

Відтак, гідравлічний розрахунок газопроводу можуть здійснювати як Оператори ГРМ, так і суб`єкти господарювання, які мають право на здійснення проектних робіт згідно з вимогами законодавства.

Крім того, розділ 6 «Розрахункові витрати газу. Гідравлічний розрахунок газопроводів», а також Додаток Г до ДБН «Газопостачання» В.2.5-20:2018 не містять вимог щодо здійснення гідравлічного розрахунку виключно Операторами ГРМ.

Отже, здійснення гідравлічного розрахунку газопроводів є одним із розділів проектної документації, яку може виконувати як Оператор ГРМ, так й інший суб`єкт в залежності від вибору замовника.

Крім того, НКРЕКП листом від 31.12.2021 № 15554/16.4.2/7-21 на лист Комітету від 16.12.2021 № 128-29.1/09-18086 надала додаткові роз`яснення із зазначеного питання, які полягали в наступному: «Положеннями Кодексу ГРМ (в редакції, що діяла до 18.11.2021) не визначено, що гідравлічний розрахунок газопроводу в точці/ділянці газорозподільних систем, що знаходиться у власності/користуванні суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, можуть здійснювати виключно Оператори ГРМ.

Таким чином, гідравлічний розрахунок газопроводу можуть здійснювати як Оператори ГРМ, так і суб`єкти господарювання, які мають право на здійснення проектних робіт згідно з вимогами законодавства. При цьому, на думку НКРЕКП, збір та надання вихідних даних для здійснення гідравлічного розрахунку може здійснюватися Оператором ГРМ на платній основі».

Наведений правовий аналіз положень Кодексу ГРМ (зі змінами) та роз`яснення галузевого регулятора спростовують твердження позивача про те, що «можливість здійснення гідравлічного розрахунку розподільних газопроводів іншим суб`єктом господарювання «Кодексом газорозподільних систем» не передбачається».

Отже, здійснення гідравлічного розрахунку газопроводів є одним із розділів проектної документації, яку може виконувати як Оператор ГРМ, так й інший суб`єкт залежно від вибору замовника.

Крім того, на обґрунтування заявленого позову АТ «Київоблгаз» наголошує, що він жодним чином не ототожнював послугу з надання інформації про вихідні данні (документи), необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, безпосередньо з послугою проведення гідравлічного розрахунку.

З наявних у справі доказів встановлено, що листом від 13.09.2022 № 810-лв-15832-0922 АТ «ОГС «Київоблгаз» на вимогу Відділення від 26.08.2022 № 60-02/2326 повідомило наступне.

На перше питання даної вимоги «зазначити повний перелік вихідних даних, необхідних для проведення гідравлічного розрахунку з метою визначення місця забезпечення потужності» зазначило: «..вихідні дані (документи), у розумінні Кодексу ГРМ, не є необхідними для проведення гідравлічного розрахунку. Вихідні дані є результатом розгляду Товариством запиту (звернення) замовника та надаються останньому протягом десяти робочих днів з дня отримання оплати». При цьому, запитуваний перелік даних AT «ОГС «Київоблгаз» надано не було.

Тобто, Товариство всупереч визначеним у Кодексі ГРМ поняттям ототожнило «вихідні дані (документи)», а саме інформацію, з наданням «послуги з проведення гідравлічного розрахунку». Так, у абзаці дев`ятому пункту 3 глави 1 розділу V Кодексу ГРМ зазначено, що Оператор ГРМ на запит (звернення) замовника про надання вихідних даних (документів), які необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, зобов`язаний протягом десяти робочих днів надіслати замовнику рахунок на оплату за надання таких вихідних даних (документів) та протягом десяти робочих днів з дня отримання оплати від замовника надати замовнику зазначені вихідні дані (документи).

На друге питання даної вимоги «надати калькуляцію та складові ціни на послугу з проведення гідравлічного розрахунку з метою визначення місця забезпечення потужності, яка діяла з 2021 року по дату надання відповіді» AT «ОГС «Київоблгаз» надало «калькуляцію вартості робіт з гідравліки», затверджену наказом від 15.11.2021 № 01Но-155/1-1121, яка включає складові ціни на послугу. Однак, зазначені в цій калькуляції види робіт та їх вартість повністю збігається з наданою раніше «калькуляцією вартості робіт на вихідні дані, необхідні для гідравлічного розрахунку», розробленій та розміщеній AT «ОГС «Київоблгаз» на виконання постанови НКРЕКП від 17.11.2021 № 2190 на власному веб-сайті.

Тобто, AT «ОГС «Київоблгаз» неодноразово ототожнило послугу з надання інформації про вихідні дані (документи), необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, безпосередньо з послугою проведення гідравлічного розрахунку, що не відповідає визначенню цих понять у Кодексі ГРМ.

У випадку, якщо вартість за надання вихідних даних (документів) у Оператора ГРМ збігається з вартістю послуги з проведення гідравлічного розрахунку, зазначена обставина може свідчити про створення таких умов під час визначення вартості за отримання вихідних даних (документів), за яких замовляти послугу з проведення гідравлічного розрахунку в інших суб`єктів господарювання, які мають право на провадження відповідного виду діяльності згідно з вимогами законодавства, замовникам буде економічно невигідно.

При цьому у позовній заяві та у відповіді на відзив не надано жодних обґрунтувань, які б спростовували встановлені у ході розгляду справи № 210/60/60-рп/к.22 та наведені вище обставини.

Додатково слід звернути увагу, що гр. ОСОБА_1 подано до AT «ОГС «Київоблгаз» заяву від 29.10.2021 б/н (вх. AT «ОГС «Київоблгаз» № 3Г-22173-81010-1021 від 29.10.2021) з проханням провести гідравлічний розрахунок газопроводів, які проходять по вул. 11-Лінія м. Ірпінь, для підключення Об`єкта.

АТ «ОГС «Київоблгаз» розглянуло заяву гр. ОСОБА_1 від 29.10.2021 б/н та виставило останньому рахунок на оплату «Роботи з реконструкції системи газопостачання (Гідравлічний розрахунок газопроводу)» від 18.11.2021 № 51032179. Вартість вказаних послуг AT «ОГС «Київоблгаз» становила - 304 699 грн.

Отже, AT «ОГС «Київоблгаз» було виставлено рахунок на 304 699 грн саме за послугу гідравлічного розрахунку (відповідно до запиту заяви від 29.10.2021), а не за виконання робіт з реконструкції системи газопроводу - про що стверджує позивач, оскільки це зовсім різні як по змісту, так і по наповненню процедури (відповідно роботи та послуги, які не є взаємопов`язаним та/або тотожними поняттями).

Крім того, відповідно до інформації, яка міститься в матеріалах справи № 210/60/60- рп/к.22, встановлено, що вартість на аналогічну послугу з проведення гідравлічного розрахунку у ТОВ «ТСКНОВ» близько у 10 разів менше, ніж запропонована Оператором ГРМ (відповідно до наказу ТОВ «ТСКНОВ» від 04.01.2022 № 2, що є додатком до заяви від 01.02.2022 № 60-01/12-АМ).

Таким чином, ненадання AT «ОГС «Київоблгаз» вихідних даних (документів), які необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, та, як наслідок, спонукання до отримання послуги з гідравлічного розрахунку саме у AT «ОГС «Київоблгаз» за значною вартістю, призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, котрі надають послуги з гідравлічного розрахунку газопроводу, зокрема ТОВ «ТСКНОВ», та замовників послуги з приєднання до ГРМ, з огляду на необхідність понесення ними додаткових витрат, зокрема за послугу з проведення гідравлічного розрахунку під час замовлення послуги з приєднання до ГРМ у Оператора ГРМ.

Також, позивач стверджував, що в оскаржуваному Рішенні № 3-р/тк відповідачем невірно визначено період порушення, у пункті 54 оскаржуваного рішення його визначено, як проміжок часу з січня 2020 по серпень 2023 року, проте, з таким висновком відповідача не можна погодитися. У редакції Кодексу ГРМ, що існувала до 18.11.2021, AT «Київоблгаз» просто не мав права надавати такі вихідні дані, після 18.11.2021 AT «Київоблгаз» отримав таке право, проте за виконання замовниками певних умов, у тому числі і оплати. Отже, на думку позивача, враховуючи неодноразові зміни у нормативно-правові акти, що регулювали спірні правовідносини, у тому числі і Кодекс ГРМ у період з січня 2020 по серпень 2023 є підстави стверджувати, що зазначений період не був сталий, а тому не повинен був розглядатися та зазначатися відповідачем в Оскаржуваному рішенні як єдиний часовий період.

У той же час судом встановлено, що Комітет здійснив дослідження становища AT «ОГС «Київоблгаз» на ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем в межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації AT «ОГС «Київоблгаз», відповідно до статті 12 Закону та з урахуванням пункту 2.2 Методики згідно із переліком дій, передбачених підпунктами 2.1.1- 2.1.11 Методики.

Відповідно до пункту 1.3 Методики часові межі ринку - час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

Водночас за змістом поняття «часових меж», яке міститься у п. 1.3. Методики вирішальним для їх визначення є сталість структури ринку, яка в першу чергу пов`язана із стабільною співзалежністю попиту (бажання та можливість придбати товар) та пропозицією (бажанням та можливістю реалізувати товар).

Відповідно до пункту 7.1 Методики, часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило, рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару зі сталою структурою.

Часовими межами ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем, в межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «ОГС «Київоблгаз», визначено період з січня 2020 року по серпень 2023 року (включно) (прийняття постанови НКРЕКП від 31.08.2023 № 1594 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої AT «ОГС «Київоблгаз»), тобто проміжок часу, протягом якого незмінними залишались структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому.

Так, встановлено, що у розумінні положень абзацу другого частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами господарської діяльності у період з січня 2020 року по серпень 2023 року, AT «ОГС «Київоблгаз» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем в межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Товариства з часткою 100%, оскільки не мало жодного конкурента на цьому ринку.

В свою чергу, дії AT «ОГС «Київоблгаз», які полягають у ненаданні вихідних даних (документів), які необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, кваліфіковано як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з приєднання до газорозподільної системи, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації AT «ОГС «Київоблгаз», шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які надають послуги з гідравлічного розрахунку газопроводу та виконання робіт з проектування і будівництва газопроводів, та замовників послуги з приєднання до ГРМ, яке було б неможливими за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Тобто, Позивачем помилково стверджується про відсутність сталості періоду, який досліджувався як доведення порушення в діях AT «ОГС «Київоблгаз», замість необхідності надання правової оцінки щодо висновків, зроблених за результатами розгляду справи № 210/60/60-рп/к.22 щодо сталості саме ринку надання послуг з приєднання до газорозподільної системи, оскільки монопольне (домінуюче) становище суб`єктів господарювання визначається саме на товарному ринку з огляду та його структурні ознаки.

Щодо твердження AT «ОГС «Київоблгаз», що одне й те ж саме порушення AT «ОГС «Київоблгаз» двічі було предметом розгляду та двічі за одне й теж саме порушення було накладено штраф, то суд встановив таке.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішення Конституційного Суду України «у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)» № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначено, що відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Поняттям правопорушення у сфері господарювання охоплюється будь-яка невідповідність поведінки учасника господарських відносин, обов`язкам, покладеним на нього господарським зобов`язанням або актами законодавства (постанова Вищого господарського суду від 30.10.2013 у справі № 5002-24/4530-2012).

Таким чином, правопорушенням є протиправна поведінка особи у вигляді дій або бездіяльності за вчинення яких наступає відповідальність визначена законом. При цьому, правові визначення «правопорушення» та «протиправної поведінки» не є тотожнім, оскільки одні й ті самі дії, які вчиненні особою можуть мати одночасно склад декількох правопорушень. Водночас в такому випадку порушення статті 61 Основного Закону не відбувається, оскільки фізична та/або юридична особа притягається до відповідальності за різні правопорушення, які передбачені різними актами законодавства хоча й до одного виду юридичної відповідальності.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про природні монополії» органи, які здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, а саме: державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції у сферах природних монополій, здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Комітету від 30.04.2024 № 2-р/тк визнано дії AT «ОГС «Київоблгаз», які полягають у встановленні до замовників в технічних умовах приєднання до газорозподільної системи вимоги щодо встановлення єдиного вузла обліку природного газу для житлових будинків, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приєднання до газорозподільних систем в межах території Київської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації AT «ОГС «Київоблгаз», що могли призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 30.04.2024 № 3-р/тк визнано дії AT «ОГС «Київоблгаз», які полягають у ненаданні вихідних даних (документів), які необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з приєднання до газорозподільної системи, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації AT «ОГС «Київоблгаз», шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які надають послуги з гідравлічного розрахунку газопроводу та виконання робіт з проектування і будівництва газопроводів, та замовників послуги з приєднання до ГРМ, яке було б неможливими за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Кожна із справ органів Комітету є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Вказані обставини можуть бути встановлені за схожих загалом правовідносин та законодавчого регулювання, схожого з тим, що мають місце і в інших справах, але за відміною, ніж у цій справі, фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених за результатом розгляду конкретної справи, і за іншими зібраними та проаналізованими Комітетом доказами.

У застосуванні відповідної статті 13 Закону необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним (постанова Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19).

Отже, AT «ОГС «Київоблгаз» не було двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб`єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті. Таким чином, відповідні твердження Позивача є безпідставними, оскільки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які були встановленні у рішеннях Тимчасової адміністративної колегії Комітету від 30.04.2024 № 2-р/тк та від 30.04.2024 № 3-р/тк є абсолютно різними, навіть враховуючи те, що вчинені Товариством на одному, і тому ж товарному ринку.

Позивач у позовній заяві стверджує, що в оскаржуваному рішенні відповідач взагалі не зазначив, які негативні наслідки настали та для яких саме осіб.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Водночас стаття 13 Закону не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації (постанова Верховного Суду від 21.06.2022 у справі №910/1109/21).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19 у розгляді справ зі спорів, пов`язаних із зловживанням монопольним становищем на ринку, господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у статті 29 Господарського кодексу України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним.

Згідно з приписом частини першої статті 41 Господарського кодексу України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв`язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складаються з Господарського кодексу України, Закону України «Про Антимонопольний комітет України», інших законодавчих актів. До таких законодавчих актів належить і Закон України «Про захист економічної конкуренції», який передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (частина перша статті 13), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (частина друга цієї статті).

Закон кваліфікує дії суб`єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у випадках, коли такі дії: призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (за загальною кваліфікацією частини першої статті 13 Закону).

Разом з тим, твердження позивача є необґрунтованими та такими, що не спростовують обставини та факти, встановлені за результатами розгляду справи, які полягають у наступному.

АТ «ОГС «Київоблгаз», зловживаючи ринковою владою, встановлював місце забезпечення потужності об`єкта замовника у значній віддаленості від об`єкту газифікації, що призводило до необґрунтованих/додаткових (на декілька мільйонів гривень) витрат замовників під час проектування та будівництва газопроводу (зокрема газової мережі зовнішнього газопостачання), оскільки цих витрат не можливо уникнути під час виконання виданих Оператором ГРМ технічних умов з метою отримання послуги з приєднання до ГРМ.

Так, ТОВ «ТСКНОВ» у Заяві 1 повідомив, що місце забезпечення потужності AT «ОГС «Київоблгаз» визначено у значній віддаленості від об`єкта приєднання, що призводить до необґрунтованих/безпідставних (на декілька мільйонів гривень) витрат замовника приєднання під час будівництва газопроводу, пошкодження близько 1 кілометра дорожнього покриття по основним вулицям міста Вишневе.

Також, гр. ОСОБА_1 у Заяві 2 повідомив, що місце забезпечення потужності AT «ОГС «Київоблгаз» визначено у значній віддаленості від об`єкта приєднання (близько 8 км) через річку, залізничні колії, автопарк та через центр міста де все заасфальтовано та обкладено тротуарною плиткою, що призводить до необґрунтованих/безпідставних витрат замовника приєднання, під час будівництва газопроводу, що становить близько 12 мільйонів гривень.

При цьому замовники послуги з приєднання, які обрали виконавцем проектнобудівельних робіт зовнішнього газопостачання не AT «ОГС «Київоблгаз», а іншого суб`єкта господарювання у разі визначення AT «ОГС «Київоблгаз» місця забезпечення потужності об`єкта замовника у значній віддаленості від об`єкта газифікації, не мають змоги здійснити перевірочний гідравлічний розрахунок газопроводу, який знаходиться в безпосередній близькості від об`єкта газифікації, оскільки AT «ОГС «Київоблгаз» не надає вихідні дані (документи), які необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, аргументуючи це виключним правом на надання даної послуги Оператором ГРМ та віднесенням відповідної інформації до «відомостей з обмеженим доступом» (після 18.11.2021).

Таким чином, порушенням було визнано саме дії позивача, які полягали у ненаданні вихідних даних (документів), які необхідні для проведення гідравлічного розрахунку, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з приєднання до газорозподільної системи, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації AT «ОГС «Київоблгаз», шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які надають послуги з гідравлічного розрахунку газопроводу та виконання робіт з проектування і будівництва газопроводів, та замовників послуги з приєднання до газорозподільної системи, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09.12.1994 «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що в Рішенні Комітету № 3-р/тк з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції та Методики, доведено наявність факту зайняття АТ «ОГС «Київоблгаз» монопольного (домінуючого) становища на ринку надання послуг з приєднання до газорозподільної системи, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації акціонерного товариства «Оператор газотранспортної системи «Київоблгаз», та зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем саме на такому ринку, шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, які надають послуги з гідравлічного розрахунку газопроводу та виконання робіт з проектування і будівництва газопроводів, та замовників послуги з приєднання до газорозподільної системи, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.

Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" не доведено підстав для визнання недійсним та скасування п.п. 2,3 Рішення Антимонопольного комітету України від 30.04.2024 № 3-р/тк. Позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2025 року.

Суддя Ю.О.Підченко