Рішення

від 19.02.2025 по справі 914/1577/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 Справа № 914/1577/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Плаксій В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Український струм, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло", с.м.т. Шкло Яворівського району Львівської області

про: стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1 061 742,99 грн.

Представники сторін:

від позивача: Тітов І.С. адвокат, свідоцтво про права зайняття адвокатською діяльністю, серія ЛГ №000156 від 12.07.2018

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Український струм до відповідача: Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 1 061 742,99 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024, справу № 914/1577/24 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2024, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13.08.2024.

Судове засідання, призначене на 13.08.24 не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З. з 09.08.2024 по 16.08.2024 включно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.08.2024, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/1577/24 на 30 днів, з ініціативи суду. Підготовче судове засідання призначено на 11.09.2024.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.08.2024 постановлено, заяви представника позивача про участь в усіх судових засіданнях у справі № 914/1577/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 20188/24 від 13.08.2024 р. та за вх. № 20191/24 від 14.08.2024 р. задоволити та забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеного на 11.09.2024 р. на 10:30 год., та усіх наступних засідань у справі № 914/1577/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Судове засідання, призначене на 11.09.2024 р. не відбулося, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю та продовженням додаткової відпустки судді Долінської О.З. з 22.08.2024 по 14.12.2024 включно.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2024, підготовче судове засідання призначено на 29.01.2025.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1577/24 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.02.2025 на 09:20 год.

30.01.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання з додатками за вх. № 2540/25, в якому позивач просить суд поновити пропущений процесуальний строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи № 914/1577/24 платіжні інструкції про сплату заборгованості відповідачем на загальну суму 210 000,00 грн., оскільки, як зазначає позивач, вже після подання позову до Господарського суду Львівської області, відповідач, платіжними інструкціями сплатив на користь позивача додатково грошові кошти в сумі 210 000,00 грн., а тому, подати суду вказані письмові докази ТзОВ Український струм не мало можливості з причин, що не залежали від товариства.

Крім того, 30.01.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання з додатками про закриття провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 210 000,00 грн. за вх. № 2541/25.

19.02.2025 від представника позивача на адресу суду в систему Електронний суд надійшли додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 4465/25.

19.02.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції на 09:20 год., з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

19.02.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті на 09:20 год. не з`явився, вимог ухвали суду від 24.06.2024 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Протокольною ухвалою суду від 19.02.2025 задоволено клопотання представника позивача за вх. № 2540/25 від 30.01.2025, поновлено позивачу пропущений процесуальний строк на подання доказів та долучено до матеріалів справи платіжні інструкції про сплату заборгованості відповідачем перед позивачем на загальну суму 210 000,00 грн.

19.02.2025 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 19.02.2025 до 12:00 год.

19.02.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції на 12:00 год., з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, які викладені у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні із врахуванням заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення 210 000,00 грн. за вх. № 2541/25 від 30.01.2025 та долучених доказів клопотанням за вх. № 2540/25 від 30.01.2025.

19.02.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті на 12:00 год. не з`явився.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 81050, Львівська область, Яворівський район, с.м.т. Шкло, вул. Курортна, буд. 1, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвали суду у даній справі надсилались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/1577/24 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18).

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1577/24.

В судовому засіданні 19.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позивач стверджує, що у зв`язку з неналежним виконанням Договору про постачання електричної енергії споживачу № 093100038 від 06.12.2023 Відповідачем, та нездійсненням ним оплат, у ДП "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" перед Товариством з обмеженою відповідальністю Український струм утворилася заборгованість у розмірі 740 138,83 грн.

Позивач зазначає, що всього за період грудень 2023 року квітень 2024 року, він поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 1 909 138,83 грн. з ПДВ, що підтверджуєтеся відповідними актами постачання електричної енергії. Відповідач, у свою чергу, з урахуванням оплат, які підтверджені платіжними інструкціями доданими до клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 30.01.2025р., сплатив на користь ТОВ «Український струм» грошові кошти в загальній сумі 1 169 000,00 грн. Відтак, сума основної заборгованості із врахуванням заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 210 000,00 грн та на даний час становить 740 138,83 грн. (1 909 138,83 - 1 169 000,00), яка складається із заборгованості: за лютий 2024 року у розмірі 210 894,77 грн. (77 047,82 грн. оплачено за відповідний період); за березень 2024 року у розмірі 346 348,22 грн.; за квітень 2024 року у розмірі 182 895,84 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 093100038 від 06.12.2023, із врахуванням оплат, які були здійснені відповідачем після відкриття провадження у даній справі - 740 138,83 грн. основної заборгованості, 14 305,50 грн. втрат від інфляції, 9 281,27 грн. - 3% річних, 88 017,39 грн. пені , а також просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору. Також просить закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 210 000,00 грн. основної заборгованості, про що подано суду заяву за вх. № 2541/25 від 30.01.2025 і докази сплати заборгованості за вх. № 2540/25 від 30.01.2025.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 24.06.2024 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 81050, Львівська область, Яворівський район, с.м.т. Шкло, вул. Курортна, буд. 1, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвали суду у даній справі надсилались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відтак, відповідач належно повідомлений про розгляд справи № 914/1577/24 Господарським судом Львівської області.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, відзиву не подав, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

06.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Український струм (позивач у справі, постачальник за договором) та Державним підприємством "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" (відповідач у справі, споживач за договором) укладено Договір № 093100038 про постачання електричної енергії споживачу (надалі - Договір), відповідно до предмету якого, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 3.1 Договору, датою початку постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві приєднанні, яка є додатком №1 до цього Договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь якому випадку не раніше строку початку дії Договору.

У відповідності до п. 3.2 укладеного Договору, строк дії цього Договору зазначено у п.11.2 Комерційної пропозиції договір на умовах даної Комерційної пропозиції укладається на строк один рік та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації у зв`язку з порушенням споживачем умов п. 5.1 цієї Комерційної пропозиції.

Приписами п. 5.1 Договору передбачено, що споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього Договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору, ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором. У випадках застосування до Споживача погодинних (диференційованих) цін на електричну енергію суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних погодинних (диференційованих) цін.

Відповідно до п. 5.4 Договору, сторони дійшли згоди, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

В силу п. 5.5 Договору, розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно п. 5.6 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.

Крім того, п.п. 1 п. 6.2 Договору, відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Підпунктом 1 п. 7.1 Договору, позивач набув право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Пунктом 13.1 Договору, сторони погодили, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви- приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією.

Заявою-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (Додаток № 1 до Договору), сторони дійшли згоди щодо початку постачання електричної енергії з 07.12.2023.

Згідно п. 4.1 Комерційної пропозиції, розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно в грошовій формі відповідно до умов договору, шляхом перерахування коштів тільки на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, вказаний у рахунку на оплату та на сайті Постачальника.

У відповідності до п. 4.2 Комерційної пропозиції, прийняттям даної Комерційної пропозиції, Споживач надає згоду та доручає Постачальнику здійснення зарахування грошових коштів, що надійшли в рахунок оплати електричної енергії (аванси, переплати тощо), між відповідними рахунками (поточний та поточний із спеціальним режимом використання) таким чином, щоб забезпечити їх коректне відображення, в тому числі у випадку помилкового перерахування Споживачем, зарахування переплат в рахунок погашення заборгованості чи споживання майбутніх періодів, у випадку коригування обсягів оператором системи, та в інших випадках, в тому числі при внесенні змін до чинного законодавства.

Розділом 5 Комерційної пропозиції, сторони визначили порядок оплати.

Так, у відповідності до п. 5.1 Комерційної пропозиції, оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: 100% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду; Остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання не пізніше, ніж на 10 календарний день після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п. 6.2 Комерційної пропозиції, Акт прийняття-передавання оформлюється Постачальником у день надання рахунку за спожиту електричну енергію та надається не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення календарного місяця.

У випадку не повернення Постачальнику отриманого та підписаного з боку Споживача акта прийняття-передавання протягом десяти календарних днів з дня його формування, він вважається підписаним та узгодженим сторонами (п. 6.3 Комерційної пропозиції).

У відповідності до п.7.1 Комерційної пропозиції, послуги з передачі електричної енергії закуповуються та оплачуються Постачальником, а їх вартість включається до ціни електричної енергії і оплачується споживачем на рахунки Постачальника.

Згідно п. 7.2 Комерційної пропозиції, послуги з розподілу електричної енергії закуповуються та оплачуються Постачальником, а їх вартість включається до ціни електричної енергії і оплачується споживачем на рахунки Постачальника.

У відповідності до п. 11.1 Комерційної пропозиції, для споживачів, що приєднуються до Договору на умовах цієї Комерційної пропозиції, Договір набирає чинності з дати приєднання, яка зазначена в заяві-приєднання (додаток №1 до договору), якщо Постачальником не буде відмовлено в укладенні договору у порядку, встановленому п. 3.2.11 ПРРЕЕ.

Згідно п. 11.2 Комерційної пропозиції, Договір на умовах даної Комерційної пропозиції укладається на строк один рік та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо Постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв`язку з порушенням Споживачем умов п.5.1. цієї Комерційної пропозиції.

Відтак, постачання електричної енергії в період з 07.12.2023 здійснювалося позивачем відповідачу на підставі Договору № 093100038 про постачання електричної енергії споживачу від 06.12.2023.

Позивач, виконуючи зобов`язання за укладеним Договором, здійснив поставку електричної енергії відповідачу, що підтверджується актами постачання електричної енергії, а саме: Акт № УС00-001879 від 31.12.2023 на суму 323 013,60 грн. з ПДВ; Акт № УС00-000223 від 31.01.2024 на загальну суму 768 938,58 грн. з ПДВ; Акт № УС00-000461 від 29.02.2024 на загальну суму 287 942,59 грн. з ПДВ; Акт № УС00-000814 від 31.03.2024 на загальну суму 346 348,22 грн. з ПДВ; Акт № УСБП-001018 від 30.04.2024 на загальну суму 182 895,84 грн. з ПДВ.

Вказані акти постачання електричної енергії долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відтак, всього за період грудень 2023 року квітень 2024 року позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 1 909 138,83 грн. з ПДВ.

Відповідач частково розрахувався за поставлену електричну енергію на загальну суму 959 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені до матеріалів справи.

У зв`язку з частковим невиконанням відповідачем умов Договору, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 950 138,83 грн. основної заборгованості, 14 305,50 грн. - втрат від інфляції, 9 281,27 грн. - 3% річних, 88 017,39 грн. пені та понесені судові витрати зі сплати судового збору.

30.01.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання з додатками за вх. № 2540/25, в якому позивач просить суд поновити пропущений процесуальний строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи № 914/1577/24 платіжні інструкції про сплату заборгованості відповідачем на загальну суму 210 000,00 грн., оскільки, як зазначає позивач, вже після подання позову до Господарського суду Львівської області, відповідач, платіжними інструкціями сплатив на користь позивача додатково грошові кошти в сумі 210 000,00 грн., а тому, подати суду вказані письмові докази ТзОВ Український струм не мало можливості з причин, що не залежали від товариства.

Крім того, 30.01.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему Електронний суд клопотання з додатками про закриття провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 210 000,00 грн. за вх. № 2541/25.

Протокольною ухвалою суду від 19.02.2025 задоволено клопотання представника позивача за вх. № 2540/25 від 30.01.2025, поновлено позивачу пропущений процесуальний строк на подання доказів та долучено до матеріалів справи платіжні інструкції про сплату заборгованості відповідачем перед позивачем на загальну суму 210 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідачем оплачено частково основну заборгованість перед позивачем в розмірі 210 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, які долучені позивачем до матеріалів справи, суд вважає за необхідне клопотання представника позивача за вх. № 2541/25 від 30.01.2025 в частині закриття провадження про стягнення з відповідача 210 000,00 грн. основної заборгованості задоволити та закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги позивача до відповідача в частині про стягнення основного боргу у сумі 210 000,00 грн., згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору у цій частині).

Приписами ч. 3, ч. 4 ст. 231 ГПК України унормовано, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідач, з урахуванням оплат, які були ним здійснені, в т. ч. після відкриття провадження у даній справі, сплатив на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 1 169 000,00 грн.

Відтак, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену електричну енергію становить 740 138,83 грн. (1 909 138,83 - 1 169 000,00), яка складається:

- за лютий 2024 року у розмірі 210 894,77 грн. (77 047,82 грн. оплачено за відповідний період); за березень 2024 року у розмірі 346 348,22 грн.; за квітень 2024 року у розмірі 182 895,84 грн. та дана сума основної заборгованості в розмірі 740 138,83 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Так, між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 06.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Український струм та Державним підприємством "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" укладено Договір № 093100038 про постачання електричної енергії споживачу.

Відтак, в розумінні ст.11, 13, 628, 629 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов"язків, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Відповідач не реалізував свої права у межах договору, а тому не спростував факт ненадання послуг.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно ч. 3 Закону України "Про ринок електричної енергії", предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Приписами статті 712 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач, на виконання умов укладеного Договору, здійснив поставку відповідачу за період грудень 2023 року квітень 2024 року електричної енергії на загальну суму 1 909 138,83 грн. з ПДВ., що підтверджується актами постачання електричної енергії, а саме: Акт № УС00-001879 від 31.12.2023 на суму 323 013,60 грн. з ПДВ; Акт № УС00-000223 від 31.01.2024 на загальну суму 768 938,58 грн. з ПДВ; Акт № УС00-000461 від 29.02.2024 на загальну суму 287 942,59 грн. з ПДВ; Акт № УС00-000814 від 31.03.2024 на загальну суму 346 348,22 грн. з ПДВ; Акт № УСБП-001018 від 30.04.2024 на загальну суму 182 895,84 грн. з ПДВ.

Вказані акти постачання електричної енергії долучені позивачем до матеріалів справи, підписані повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відтак, всього за період грудень 2023 року квітень 2024 року позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 1 909 138,83 грн. з ПДВ.

Відповідач лише частково виконав свої грошові зобов`язання перед позивачем за укладеним Договором, сплативши на користь позивача грошові кошти в загальній сумі 1 169 000,00 грн.

Відтак, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену електричну енергію становить 740 138,83 грн. (1 909 138,83 - 1 169 000,00), яка складається:

- за лютий 2024 року у розмірі 210 894,77 грн. (77 047,82 грн. оплачено за відповідний період); за березень 2024 року у розмірі 346 348,22 грн.; за квітень 2024 року у розмірі 182 895,84 грн.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України, на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Окрім того, згідно частини 7 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», законодавець гарантував електропостачальнику право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Водночас, пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», законодавець зобов`язав Споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (Правилами роздрібного ринку електричної енергії) (надалі - Правила) врегульовано взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем.

Так, згідно пункту 3.1.1 Правил, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами.

Згідно пункту 3.1.7 Правил, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

У відповідності до пункту 4.1 Правил, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

В силу пункту 4.4 Правил, датою здійснення оплати за виставленим платіжним документом є дата, на яку оплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або поточний рахунок оператора системи розподілу, відкритий в уповноваженому банку.

Оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника. Споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим електропостачальником рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків (пункт 4.5 Правил).

Згідно з пунктами 4.7-4.8 Правил, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну (пункт 4.12 Правил).

У відповідності до пункту 4.19 Правил, розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).

Крім того, підпунктом 1 пункту 5.1 Правил, Регулятор надав електропостачальнику право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Одночасно, підпунктами 2-4 пункту 5.5.5 ПРАВИЛ, зобов`язав Споживача електричної енергії: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору; здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Враховуючи, що відповідач своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунків за постачання електричної енергії за період з лютого 2024 року по квітень 2024 року, у встановлений договором строк не виконав, то за ним рахується основний борг в розмірі 740 138,83 грн. (1 909 138,83-1 169 000,00). Доказів протилежного суду не надано на час ухвалення рішення у справі.

Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 14 305,50 грн. втрат від інфляції та 9 281,27 грн. - 3% річних за період з 11.01.2024 по 16.06.2024 згідно приведених ним розрахунків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, що доданий до позовної заяви, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 14 305,50 грн. втрат від інфляції та 9 281,27 грн. - 3% річних, відповідно, за визначений позивачем період.

Щодо стягнення з відповідача 88 017,39 грн. нарахованої пені за період з 11.01.2024 по 16.06.2024, суд зазначає наступне.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

У пункті п. 5.7. Договору про постачання електричної енергії споживачу № 093100038 від 06.12.2023 зазначено, що споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання якщо інше не встановлено в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 88 017,39 грн. пені згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи.

Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 3% річних, втрат від інфляції та пені, а також доказів в спростування наведених обставин, сторонами, суду не надано.

У суду відсутні докази про те, що на час ухвалення судом рішення у справі, Договір про постачання електричної енергії споживачу № 093100038 від 06.12.2023 із додатками визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами Договір розірваний чи змінений не був.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 740 138,83 грн. основної заборгованості, 14 305,50 грн. втрат від інфляції, 9 281,27 грн. - 3% річних та 88 017,39 грн. пені є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача в сумі 12 776,14 грн., відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На час ухвалення рішення від позивача не було заяви про повернення судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача: Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" (81050, Львівська область, Яворівський район, с.м.т. Шкло, вул. Курортна, буд. 1; код ЄДРПОУ № 32673458) основного боргу у сумі 210 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).

2. Позов стосовно решти позовних вимог задоволити повністю.

3. Стягнути з відповідача: Державного підприємства "Санаторно-курортний лікувальний центр "Шкло" (81050, Львівська область, Яворівський район, с.м.т. Шкло, вул. Курортна, буд. 1; код ЄДРПОУ № 32673458) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Український струм (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 18/7; код ЄДРПОУ № 44378553) 740 138,83 грн. основної заборгованості, 14 305,50 грн. втрат від інфляції, 9 281,27 грн. - 3% річних, 88 017,39 грн. пені та 12 776,14 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 25.02.2025.

СуддяДолінська О.З.