Рішення

від 20.02.2025 по справі 914/2990/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025 Справа № 914/2990/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд», м. Стрий Львівської області

до відповідача: Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, м. Львів,

про: припинення податкової застави, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо автомобіля марки Volkswagen

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача: Патько Н.Я. - представник

від відповідача: Несторович Б.В. - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про припинення податкової застави, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо автомобіля марки Volkswagen.

Ухвалою суду від 05.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 30.01.2025 закрито підготовче провадження у справі №914/2990/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2025.

В судовому засіданні 20.02.2025 представник позивача надав пояснення по суті спору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами електронних торгів, проведених у системі СЕТАМ 15.07.2024, Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» придбано автомобіль марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору, що належав боржнику Приватному акціонерному товариству «СЕРІН-ЛІС» (код ЄДРПОУ 36480308).

Однак, при вчиненні дій щодо реєстрації вказаного автомобіля за ТзОВ «Захід- Техномедбуд», представниками Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області повідомлено Позивача, що відповідний транспортний засіб обтяжений податковою заставою, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер запису про обтяження: 31016891 від 04.12.2023), обтяжувачем за якою виступає ГУ ДПС у Львівській області, боржником Приватне акціонерне товариство «СЕРІН-ЛІС».

Оскільки Позивач, на його думку, правомірно набув право власності на автомобіль шляхом придбання його з електронних торгів в межах виконавчого провадження, та не є правонаступником боржника - Приватного акціонерного товариства «СЕРІН-ЛІС», яке було попереднім власником майна, будь-які підстави для перебування цього рухомого майна під обтяженням № 31016891 від 03.12.2024 відсутні.

Враховуючи наведене, позивач просить суд припинити податкову заставу на автомобіль марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору, який перебуває у приватній власності ТзОВ відповідальністю «Захід-Техномедбуд».

Представник відповідача в судовому засіданні 20.02.2025 проти задоволення позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на те, що у відповідача були відсутні підстави, визначені Податковим кодексом України, для звільнення майна ПАТ «СЕРІН-ЛІС», зазначеного в акті опису майна від 27.09.2022 №123 з під податкової застави, а отже відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із запереченнями відповідача позивачем подано до суду 31.12.2024 відповідь на відзив на позовну заяву, у якій він стверджує, що оскільки оспорювана в межах даної справи податкова застава, обтяжувачем за якою виступає ГУ ДПС у Львівській області, а боржником Приватне акціонерне товариство «СЕРІН-ЛІС», є такою, що не пов`язана з особою ТзОВ «Захід- Техномедбуд», і стосується майна, яке придбано останнім на електронних торгах, перебування вказаного майна під податковою заставою порушує його права, як власника, на розпорядження цим майном, що свідчить про наявність правових підстав для припинення відповідної податкової застави.

На адресу суду 28.01.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач стверджує, що станом на даний час відсутні підстави для звільнення майна ПАТ «СЕРІН-ЛІС» з податкової застави, оскільки у підприємства обліковується податковий борг. Тому, на думку відповідача, аргументи позивача не спростовують правомірності підстав для звільнення майна ПАТ «СЕРІН-ЛІС» з податкової застави контролюючим органом майна платника податків та не доводять законності підстав для звільнення майна позивача з податкової застави оскільки платник податків (ПАТ «СЕРІН-ЛІС») не вжив жодних заходів для погашення податкових зобов`язань.

В судовому засіданні 20.02.2025 була проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами електронних торгів, проведених у системі СЕТАМ 15.07.2024 (реєстраційний номер лота 554737), Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід- Техномедбуд» придбано автомобіль марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору.

Попереднім власником вказаного майна було Приватне акціонерне товариство «СЕРІН-ЛІС» (код ЄДРПОУ 36480308). Звернення стягнення на майно відбулося в межах виконавчого провадження №73966089, яке здійснювалося приватним виконавцем Сапіжаком Іваном Івановичем.

На підставі Акту про проведений електронний аукціон, затвердженого приватним виконавцем від 25.07.2024, приватним нотаріусом було винесено постанову про зняття арешту з майна, а саме: з автомобіля, реалізованого згідно протоколу про проведення електронного аукціону (торгів) №616166 від 15.07.2024 року.

Згодом 26.07.2024 року між ДП «Сетам» Міністерства юстиції України та ТзОВ «Захід- Техномедбуд» укладено Акт видачі майна переможцю електронних торгів, за яким Зберігач передав, а Позивач, як переможець, прийняв автомобіль марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору.

Як вбачається із витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №87822637, на майно згідно акту опису від 04.12.2023 №88/13-01-13-09-08 накладено обтяження №31016891 від 04.12.2023, обтяжувач - Головне управління ДПС у Львівській області. Боржник - Приватне акціонерне товариство «СЕРІН-ЛІС».

В подальшому 27.11.2024 Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Львівській області з листом №115 щодо припинення податкової застави автомобіля марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер запису про обтяження: 31016891 від 04.12.2023).

Станом на момент подання цього позову відповідь на лист Позивача Відповідачем не надано, а податкова застава (обтяження №31016891 від 04.12.2023) на автомобіля марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору не припинено.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з матеріально-правовою вимогою про припинення податкової застави, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо автомобіля марки Volkswagen.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні майном шляхом припинення податкової застави, зокрема на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Статтею 93 Податкового Кодексу України визначено підстави звільнення майна з податкової застави.

Згідно із пунктом 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Із аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їхнього проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином.

Ураховуючи той факт, що на час розгляду справи майно реалізовано і право власності на це майно набув позивач (який в свою чергу придбав його на електронних торгах), то має місце спір про право позивача, оскільки наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан його речового права на спірне майно.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом частин четвертої-шостої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, визначено, що не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Згідно п. 1 Розділу І Порядку реалізації арештованого майна, електронні торги продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до п.8 Розділу X Порядку № 2831, акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно та є підставою для подальшого оформлення переможцем торгів права власності на придбане нерухоме майно.

Пунктом 9 Розділу X Порядку № 2831 встановлено, що у разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника електронних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення таких торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Таким чином, відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Як наслідок, автомобіль марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору, який 26 липня 2024 року шляхом електронних торгів придбав позивач, є власністю позивача і він є добросовісним набувачем спірного майна.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про визнання в установленому порядку результатів аукціону, який відбувся 15.07.2024 недійсними. Тобто, правочин купівлі-продажу спірного майна на електронних торгах є правомірним, оскільки інше не встановлено законом або судом.

За змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та власник майна має право вимагати усунення перешкод права розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а саме шляхом припинення податкової застави, а тому у відповідності до вказаних положень законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Подібні висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №906/1063/18.

Як встановлено судом, реалізоване рухоме майно на електронному аукціоні знаходиться у податковій заставі у зв`язку із наявністю податкового боргу у Приватного акціонерного товариства «СЕРІН-ЛІС» (код ЄДРПОУ 36480308), якому майно належало до торгів.

На момент розгляду цієї справи позивач є добросовісним набувачем права власності на це майно.

Матеріали справи не містять і судом не встановлено, що були оскаржені будь-які дії позивача пов`язані із набуттям права власності на майно з будь-яких міркувань, в тому числі щодо обмеження права користування або розпорядження власним майном.

Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Цивільного кодексу, Закону України «Про виконавче провадження», особа, що придбала майно на електронних торгах, стає його власником, а це майно звільняється від арештів та заборон (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову).

Щодо стосується положень податкового законодавства стосовно податкової застави та їх поширення на спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (пп.88.1., 88.2. ст.88, пп.89.3., 89.8. ст.89 ПКУ).

На теперішній час ст.93 ПКУ визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника.

Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (п.93.1., 93.2. ПКУ).

Між тим, дані положення ПКУ встановлюють підстави лише для звільнення з податкової застави майна боржника, яким позивач не є. Тобто, положення ст.93 ПКУ на спірні правовідносини не розповсюджуються та застосуванню не підлягають.

Позивач є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним за результатами електронного аукціону в межах виконавчого провадження.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з одного боку позивач, набувши майно за результатами електронного аукціону в межах виконавчого провадження, не може належним чином реалізувати права власника, а з іншого, майно, яке перебуває в податковій заставі, не може бути спрямоване на погашення боргу боржника (в даному випадку ОСОБА_2 ). Тобто, жодна особа не може вчинити дій щодо розпорядження цим майном.

Судом встановлено, що в Податковому кодексі не передбачено право нового власника нерухомого майна щодо автоматичного звільнення майна з податкової застави придбаного ним на прилюдних торгах у виконавчому провадженні. Прямо це питання також не регулюється будь-якими іншими нормами законодавства України.

Відповідно до частини десятої статті 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Суд враховує, що подібні правовідносини регулює статті 28 Закону України «Про заставу», відповідно до якої застава припиняється у разі примусового продажу заставленого майна, та ст.17 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

З правового аналізу змісту правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що такі правовідносини подібні за своїм змістом до відносин, які регулюються Законами України «Про заставу» та «Про іпотеку", а тому наявні правові підстави для застосування аналогії закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317, ч.ч.1, 2 ст.321, ч.ч.1, 2 ст.386, ч.1 ст.391 ЦК України).

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, як встановлено судом, позивач є власником рухомого майна: автомобіля марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору, та за умови зареєстрованої податкової застави (запис про обтяження №31016891 від 04.12.2023) відносно особи, яка є боржником зі сплати податків та не є власником цього майна, позбавлений права вільно на власний розсуд розпоряджатись своїм майном.

Враховуючи викладене, позовна вимога про припинення податкової застави рухомого майна: марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у справі покладається на відповідача в розмірі 2440,40 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Припинити податкову заставу, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер запису про обтяження: 31016891 від 04.12.2023, обтяжувач: ГУ ДПС у Львівській області, боржник: Приватне акціонерне товариство «СЕРІН-ЛІС» (78442, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, смт Делятин, вул. 16 Липня, буд. 11; код ЄДРПОУ 36480308)) щодо автомобіля марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Сірка Івана, 3А; код ЄДРПОУ 41709348) на підставі Акта про проведений електронний аукціон від 25.07.2024 ВП №73966089.

3. Стягнути з Державної податкової служба України в особі відокремленого підрозділу Головного Управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35 ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Сірка Івана, 3А; код ЄДРПОУ 41709348) 2440,40 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.02.2025

СуддяБерезяк Н.Є.