Рішення

від 20.02.2025 по справі 914/2251/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2025 Справа № 914/2251/24

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», м. Київ,

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м. Львів,

про: відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку суброгації в розмірі 110 479,29 грн

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача: Білоконь І.В. - представник;

від відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку суброгації в розмірі 110 479,29 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.10.2024. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 23.01.2025 закрито підготовче провадження у справі №914/2251/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2025.

В судовому засіданні 20.02.2025 представник позивача надав пояснення по суті спору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №014074/4605/0000466 від 12.07.2022 року, внаслідок настання страхової події: дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки Nissan Rogue» д/н НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.11.2023 у справі №910/13313/23, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2024, стягнуто із ПАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» на користь ПАТ «СК «УНІКА» страхове відшкодування в розмірі 198 000,00 грн. Не сплаченою залишилась матеріальна шкода в розмірі 110 479,29 грн.

Оскільки шкода завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю (ЛКП «Львівелектротранс»), на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відтак просить суд відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку суброгації в розмірі 110 479,29 грн.

Представник відповідача в судове засідання 20.02.2025 не з`явився.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.09.2024 надсилалася відповідачу до його Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІСТС та була отримана ним 18.09.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа від 18.09.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом в його Електронний кабінет ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

В судовому засіданні 20.02.2025 була проголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2022 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №014074/4605/0000466 від 12.07.2022 (Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом Nissan Rogue» д/н НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.

За змістом п.п. 3.1.2 Договору та Додатку 1, страховим ризиком визнається, зокрема дорожньо-транспортна пригода.

Строк дії Договору встановлено з 10.08.2022 по 09.08.2023 (п. 13 Договору).

12.02.2023 о 13 год. 46 хв. у м.Львові по вул. Винниченка, 10, сталася дорожньо- транспортна пригода, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом TATRA КТ 4 SU н.з. НОМЕР_2 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила наїзд на транспортний засіб, що стояв «Nissan Rogue» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , який від удару здійснив інертний рух та зіткнувся з транспортним засобом «Toyota RAV4» н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , від чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження чим завдано матеріальних збитків.

Згідно схеми місця ДТП транспортний засіб TATRA КТ 4 SU н.з. НОМЕР_2 належить ЛКМ «Львівелектротранс».

Згідно постанови Галицького районного суду м. Львова від 15.03.2023 у справі про адміністративне правопорушення №461/1189/23 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючу на посаді водія трамваю у «Львівелектротранс», визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду майну перед третіми особами ОСОБА_5 як водія транспортного засобу TATRA КТ 4 SU н.з. НОМЕР_2 , що належить ЛКМ «Львівелектротранс», застрахована в ПАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» за договором комплекного страхування відповідальності перевізника, відповідальності перед третіми особами під час проведення господарської діяльності юридичними або фізичними особами-підприємцями, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №711006-2201-10001124 від 16.03.2022, укладеного між ПАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» та ЛКП «Львівелектротранс», про що вказано у п. 12 Додатку №3 до Договору, період страхування 20.03.2022-19.03.2023, страхова сума 200 000,00 грн; франшиза встановлена у розмірі 2000,00 грн згідно п. 5.7 Договору.

Згідно рахунків СТО вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Nissan Rogue» д/н НОМЕР_1 склала 314 104,29 грн.

За страховим випадком позивачем складено страховий акт №8177284144 від 20.03.2023 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 308 479,29 грн, виплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією №079075 від 21.03.2023 на суму 215 300,67 грн та платіжною інструкцією №079077 від 21.03.2023 на суму 93 178,62 грн.

Таким чином Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Згідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

На адресу ПАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» було направлено заяву на виплату страхового відшкодування №33628, але ПАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» листом від 14.04.2023 за вих. « 8225/ДВЗ відмовило ПАТ» «СК «УНІКА» у виплаті страхового відшкодування.

Як вбачається з листа ПАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» від 14.04.2023 за вих. №8225/ ДВЗ в зв`язку із порушенням страхувальником умов Договору страхування ПАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» не визнає майнові вимоги ПАТ» «СК «УНІКА».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.11.2023 у справі №910/13313/23, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2024, стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» страхове відшкодування в розмірі 198 000,00 грн.

Не сплаченою залишилась матеріальна шкода в розмірі 110 479,29 грн.

Як стверджує позивач, шкода завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов`язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з матеріально-правовою вимогою про стягнення з відповідача на його користь відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку суброгації в розмірі 110 479,29 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідності до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплат) страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом п. 3.1.2. Договору та Договору 1, страховим ризиком визнається, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу Nissan Rogue» д/н НОМЕР_1 було завдано механічних ушкоджень. Відповідно до чого Страхувальник ОСОБА_1 зазнав матеріального збитку.

Дана обставина підтверджується постановою Галицького районного суду м. Львова від 15.03.2023 у справі про адміністративне правопорушення №461/1189/23 якою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючу на посаді водія трамваю у «Львівелектротранс», визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП..

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді: іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особі, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виконуючи взяті на себе зобов`язання по Договору та по Договору 1 Страховиком - ПАТ «СК «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної вище події страховим випадком.

Положеннями ст. 94 Закону України «Про страхування» передбачено, що розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору.

Судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Nissan Rogue» д/н НОМЕР_1 склала 314 104,29 грн.

За страховим випадком позивачем складено страховий акт №8177284144 від 20.03.2023 та було визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 308 479,29 грн, виплата страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією №079075 від 21.03.2023 на суму 215 300,67 грн. та платіжною інструкцією №079077 від 21.03.2023 на суму 93 178,62 грн.

Таким чином ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У рішенні по справі «О Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» nо.15809/02і 25624/02 ECHR 29.06.2007, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобіля є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями, та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

З урахуванням ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування, тобто при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).

З матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засоб TATRA КТ 4 SU н.з. НОМЕР_2 , був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» згідно Договору комплекного страхування відповідальності перевізника, відповідальності перед третіми особами під час проведення господарської діяльності юридичними або фізичними особами-підприємцями, цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №711006-2201-10001124 від 16.03.2022, укладеного між ПАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» та ЛКП «Львівелектротранс», страхова сума 200 000,00 грн; франшиза встановлена у розмірі 2000,00 грн згідно п. 5.7 Договору.

Отже, оскільки Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування, то особою відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є страхова компанія винуватця ДТП - ПАТ «СК «ЄВРОІНС Україна».

Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповіде с до умов договору страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов`язання, бере на себе, в межах суми страхового відшкодування, виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 04 липня 2018 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак: бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підставі цього висновку Верховний Суд Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав вищезазначений правовий висновок та визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.

Аналогічні висновки, викладено Верховним судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц, від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17, від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18, від 11 серпня 2021 року у справі №554/8473/19.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави стверджувати, що у разі настання страхового випадку, страховик особи, з вини якої пошкоджено транспортний засіб потерпілого, зобов`язаний відшкодувати особі, якій завдано таку шкоду витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, але у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Тобто, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року по справі №910/5001/17.

Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = Ср + См + Сс * (1- ЕЗ), де:

Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

Cм - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;

ЕЗ - коефіцієнт фізичного зносу.

Відносини ж між Відповідачем та його страховиком ПАТ «HACK «ОРАНТА» регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.11.2023 у справі №910/13313/23, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» страхове відшкодування в розмірі 198 000,00 грн.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого кредитора вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника -в договірному зобов`язання і ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц.

У зв`язку із зазначеним, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (статті 599 Цивільного кодексу України), і особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018р. по справі №760/19377/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробиш для відновлення свого порушеного права

Положеннями ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 993 Цивільного Кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальними правилом, закріпленим у частині другій статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Приписи ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлюють особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, оскільки ОСОБА_6 , є водієм ЛКП «Львівелектротранс», відтак саме до Відповідача, як до роботодавця, ПАТ «СК «Уніка» набуло право вимоги на відшкодування завданих йому збитків в порядку суброгації, в загальному розмірі 110 479,29 грн.

Розглянувши та перевіривши розрахунок суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті Відповідачем, наведений Позивачем в позовній заяві, суд встановив, що даний розрахунок є обгрунтованим та арифметично вірним.

Водночас, суд зазначає, що Відповідачем контррозрахунку до суду не надано.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до приписів статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача ПАТ «Страхова компанія «Уніка» представляв адвокат Білоконь Інна Вікторівна.

Позивачем у позовній заяві було заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, які він поніс станом на день подання позовної заяви.

Як зазначено в ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До правової (правничої) допомоги належать надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ст. 30 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат відповідачем на професійну правову допомогу адвоката в сумі 7000,00 грн представником позивача надано Договір про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020; Додатку №1 до Договору №1/20ю від 22.06.2023; Ордер на надання правничої (правової) допомоги та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Білоконь І.В.

Згідно Договору № 1/20ю про надання правової допомоги та Додатку №1 до нього від 22.06.2023 позивач вже поніс витрати та сплатив на користь АБ «Лисов2856 «Еквіт» 7000,00 грн згідно рахунку № 122 від 08.08.2024.

Пунктом 1 Додатку №1 від 22.06.2023 до Договору про надання правової допомоги №1/20ю від 31.12.2020 погоджена фіксована сума гонорару адвоката за договором у розмірі 7000,00 грн, а отже він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір у справі покладається відповідача в розмірі 2422,40 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (79013, м. Львів, вул. Академіка Сахарова, 2, код ЄДРПОУ: 03328406) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «УНІКА» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6-В, код ЄДРПОУ: 20033533) страхове відшкодування в порядку суброгації в розмірі 110 479,29 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн та відшкодування оплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.02.2025.

СуддяБерезяк Н.Є.