Рішення

від 20.02.2025 по справі 924/42/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2025 р.м.Хмельницький Справа № 924/42/25

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участю секретаря судових засідань Демчук М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз", м.Хмельницький

про стягнення 11 115,85 грн заборгованості за надання послуг бізнес-мережі

Представники сторін:

від позивача: Чемерис І.І. за довіреністю №9233 від 09.01.2024, №10292 від 15.01.2025

від відповідача: не з`явився

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін

До Господарського суду Хмельницької області 09.01.2025 надійшла позовна заява Акціонерного Товариства "Укртелеком" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" про стягнення 11 115,85 грн. заборгованості за договором про надання послуг бізнес-мережі №1788 від 05.02.2019, з яких: 9 635,15 грн. основного боргу, 836,22 грн. інфляційних втрат, 216,68 грн. 3% річних та 427,80 грн. пені.

Ухвалою суду від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.02.2025.

04.02.2025 ухвалою суду відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 20.02.2025.

Позивач - Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі АТ "Укртелеком", позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких посилається на те, що 05.02.2019 між ним, як оператором, та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз", як бізнес-абонентом, укладено договір про надання послуг бізнес-мережі №1788 та абоненту присвоєно особовий рахунок 6833000000367882. Згідно угоди №1 від 05.02.2019 до договору №1788 від 05.02.2019 позивач надавав бізнес-абоненту послуги з організації віртуальної приватної мережі для споживачів сегментів LA/NA корпоративні/національні, SME-малі та середні.

Позивачем своєчасно надано Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" послуги згідно укладеного договору. Для сплати за отримані електронні комунікаційні послуги позивачем щомісячно надсилались бізнес-абоненту рахунки-акти в електронному вигляді на електронну поштову адресу та засобами системи електронного документообігу з електронним цифровим підписом розрахункових документів.

Позивач стверджує, що Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" по жодному рахунку-акту не заявлено мотивованої відмови, однак зобов`язання щодо оплати отриманих послуг не виконано в повному обсязі, а саме: несвоєчасно оплачено рахунки-акти за грудень 2023 року на січень 2024 року, а за період з лютого по червень 2024 року послуги не оплачено взагалі, внаслідок чого перед позивачем виникла заборгованість в сумі 9 635,15 грн., яка підлягає стягненню. Про наявність заборгованості за спожиті послуги бізнес-абонент повідомлявся щомісячно, зокрема, у кожному рахунку-акті на оплату послуг.

Крім того, за неналежне виконання своїх зобов`язань з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 836,22 грн., 3% річних в сумі 216,68 грн. та пеня в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення в сумі 427,80 грн.

У відповіді на відзив зазначає, що несвоєчасність розрахунків споживачів за розподіл природного газу, наявність у відповідача непогашеної дебіторської заборгованості не повинні порушувати права інших суб`єктів господарювання, які належним чином виконали свої обов`язки, а скрутний фінансовий стан відповідача, введення на території держави воєнного стану та інші обставини не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання чи зменшення штрафних санкцій на 99%.

В якості правових підстав позову посилається на ст.173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 526, 530, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України.

03.02.2025 до суду надійшло клопотання АТ "Укртелеком" про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 9 635,15 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Представник позивача під час судового розгляду спору підтримала позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами. Клопотання від 03.02.2025 просила задовільнити та закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 9 635,15 грн., оскільки заборгованість погашена 23.01.2025, та задовольнити позов в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Відповідач - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (далі АТ "Хмельницькгаз", відповідач) у поданому відзиві на позов вказує, що відповідач належно виконував умови укладеного 05.02.2019 з позивачем договору про надання послуг бізнес-мережі №1788. Прострочення оплати за отримані послуги виникло в грудні 2023 року, що обумовлено втратою відповідачем права здійснення ліцензованої господарської діяльності з розподілу природного газу на території Хмельницької області згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.09.2023 №1775, що в свою чергу призвело до втрати прибутку товариством, передачі грошових коштів та майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України». Крім того, на виконання постанови НКРЕКП від 29.09.2023 №1775 у жовтні 2023 року відповідачем сплачено податок на додану вартість в сумі 30 715 209,20 грн., що призвело до накопичення боргу перед кредиторами, в т.ч. позивачем.

Стверджує, що в АТ "Хмельницькгаз" відсутні грошові кошти на рахунках, що унеможливлює погашення заборгованості перед позивачем та ставить під загрозу виплату заробітної плати трудовому колективу.

Крім того, відповідач вказує, що наразі всі фінансові надходження направляються на погашення кредиторської заборгованості, виплату заробітної плати працівникам та сплату податків і зборів. Водночас, отримані товариством грошові кошти у січні 2025 року будуть негайно спрямовані на погашення заборгованості, в т.ч. і перед позивачем.

Просить врахувати скрутний фінансовий стан товариства у сукупності з зупиненням дії ліцензії з розподілу природного газу з 30.09.2023, запровадженням в державі воєнного стану, належністю до об`єктів критичної інфраструктури, необхідністю безперебійного функціонування газорозподільної системи, що вказує на потребу у забезпеченні життєдіяльності підприємства з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій, законодавчі обмеження на стягнення заборгованості із споживачів за спожиті послуги під час воєнного стану, залучення потужностей товариства на потреби Збройних сил України та необхідність підтримки економіки держави, як на обставини, що мають істотне значення, та відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій (пені) або зменшити їх на 99%. Стягнення з відповідача пені в заявленому позивачем розмірі погіршить фінансово-економічне становище товариства, спричинить додаткові витрати, які не мають джерел покриття, а для позивача не потягне значні збитки, оскільки стягнення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних компенсують втрати позивача.

В якості правових підстав своїх заперечень посилається на ст.217, 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

19.02.2025 до суду надійшла заява АТ "Хмельницькгаз" про визнання позову, за змістом якої відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені; повідомлено про сплату основного боргу 23.01.2025 та здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Відповідач та його представник відповідача в судове засідання не з`явилися.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

05.02.2019 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", як оператором, та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", як бізнес-абонентом, укладено договір про надання послуг бізнес-мережі №1788 (далі Договір), згідно п.1.1 якого оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі, що визначаються у Замовленні послуг та відповідних Угодах/Додатках до цього Договору, а бізнес-абонент отримує послуги, визначені у відповідних Угодах, додатках та Замовленні, та сплачує їх вартість. У разі зміни законодавства в сфері телекомунікацій щодо порядку надання та отримання телекомунікаційних послуг оператор та бізнес-абонент зобов`язуються з дати набрання чинності новим актом законодавства дотримуватись його положень. У такому випадку договір застосовується лише в частині, яка не суперечить чинному законодавству.

Під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес-абонента, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору бізнес-абонент здійснює оплату замовлених послуг згідно з тарифами, зазначеними у додатках до угод до цього договору та умовами Укртелекому.

Порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг в кредит (попередньою оплатою (внесення авансу) або в кредит). Оплата послуг проводиться у національній валюті України (п.4.2 Договору).

Рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора (п. 4.3 Договору).

Пеня за прострочення оплати послуг, починає нараховуватися з 1 числа місяця, що настає по закінченню періоду зазначеного у п. 4.3. цього договору (п.4.4 Договору).

За час, протягом якого послуги не надавалися через заборгованість бізнес-абонента, абонентна плата справляється без урахування суми мінімального користування послугами. Також бізнес-абонент сплачує всі витрати оператора, пов`язані з орендою лінійно-кабельних споруд та інших ресурсів у третіх осіб (технологічних партнерів), за допомогою яких надаються послуги (п.4.5 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019.

У разі, коли жодна зі сторін за два тижні до закінчення строку діх договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати відносини, договір вважається продовженим на кодний наступний рік на таких самих умовах (п.5.2 Договору).

Зміни та доповнення до договору можуть вноситись тільки додатковими угодами в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.7.5 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

05.02.2019 сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору №1788 від 05.02.2019 (далі Додаткова угода №1), згідно п.1.1 якої оператор надає бізнес-абоненту на території України послугу з організації віртуальної приватної мережі L3 (далі послуга "L3 VPN"), а бізнес-абонент отримує зазначену послугу "L3 VPN" та сплачує її вартість, в порядку, передбаченому Договором, та визначену у Замовленнях про надання/зміну послуги "L3 VPN" (додатках до цієї угоди).

Дана угода підписана сторонами та скріплена печатками.

Перелік послуг для споживачів сегментів LA/NA корпоративні/національні, SME-малі та середні, визначений у Додатку №1.1 від 05.02.2019 до Угоди від 05.09.2019 №1 до Договору від 05.02.2019 №1788, послуги "L3 VPN" за цим замовленням складаються з щомісячної абонентної плати 1251,67 грн. без ПДВ, щомісячної абонентної плати за користування обладнанням 40 грн. без ПДВ.

Пунктом 7.6.2. Умов Укртелекому, затверджених оператором, діючих в редакції на момент спірних правовідносин, встановлено, що у разі затримки оплати за надані послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань надав відповідачу електронні комунікаційні послуги та щомісячно надсилав рахунки-акти в електронному вигляді на електронну поштову адресу та засобами системи електронного документообігу М.Е.Doc з електронним цифровим підписом розрахункових документів.

За період з грудня 2023 року по червень 2024 року відповідачу виставлено рахунки-акти за електронні комунікаційні послуги на загальну суму 13 936,75 грн., з яких: 2035,66 грн. за грудень 2023 року, по 2150,80 грн. щомісяця за січень-травень 2024 року та 1147,09 грн. за червень 2024 року.

Оплату за надані електронні комунікаційні послуги відповідачем здійснено частково в сумі 4 301,60 грн.: 2150,80 грн. 03.04.2024 та 2150,80 грн. 10.05.2024.

На час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за Договором становила 9635,15 грн.

16.09.2024 позивачем на адресу відповідача скеровано лист №104-вих-LV16.09.2024 позивачем на адресу відповідача скеровано лист №104-вих-LV-46В100-2024 про необхідність погашення заборгованості.

Згідно платіжної інструкції №12666 від 23.01.2025 АТ «Хмельницькгаз» перерахувало на розрахунковий рахунок АТ "Укртелеком" грошові кошти в сумі 9 635,15 грн. як оплату заборгованості згідно договору №1788.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, судом береться до уваги таке.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.02.2019 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", як оператором, та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", як бізнес-абонентом, укладено договір про надання послуг бізнес-мережі №1788.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ч. 3 ст. 104 Закону України ''Про електронні комунікації'' умовами надання та отримання електронних комунікаційних послуг кінцевому користувачу є: укладення договору про надання електронних комунікаційних послуг відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та інших актів законодавства та оплата замовленої кінцевим користувачем електронної комунікаційної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом або договором про надання електронних комунікаційних послуг.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 108 Закону України ''Про електронні комунікації'', підпунктом 6 пункту 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, кінцеві користувачі електронних комунікаційних послуг зобов`язані оплачувати замовлені та отримані електронні комунікаційні послуги, у тому числі абонентську плату та вартість пакетів послуг.

Розмір плати замовлених телекомунікаційних послуг (тарифи), сторони передбачили у додатках до Додаткової угоди №1 до Договору та умовами Укртелекому.

Обов`язок відповідача оплачувати надані послуги закріплений також у п. п. 4.1, 4.2 Договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що рахунок (рахунок-акт) за послуги відповідач повинен оплатити не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що в період з грудня 2023 року по червень 2024 року позивач надав відповідачу електронні комунікаційні послуги, про що відповідачу виставлялись рахунки-акти. Загальна вартість послуг за вказаний період становила 13 936,75 грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи стверджується, що АТ «Хмельницькгаз» частково здійснив оплату за надані електронні комунікаційні послуги: 2150,80 грн. 03.04.2024 та 2150,80 грн. 10.05.2024. На час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за Договором становила 9635,15 грн.

23.01.2025 АТ "Хмельницькгаз" перерахувало на розрахунковий рахунок АТ "Укртелеком" грошові кошти в сумі 9 635,15 грн. як оплату заборгованості згідно договору №1788, що підтверджується платіжною інструкцією №12666 від 23.01.2025, а відтак позивачем заявлено клопотання про закриття провадження в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, у тому числі шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За таких обставин, подальше продовження процесу стає недоцільним.

З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 у справі №Б-7732/2-25 звернув увагу, що "відсутність предмета спору" в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акту).

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного правовідношення між сторонами, яке було підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

З урахуванням обставин справи, за яких предмет спору існував на час звернення позивача до суду з позовом та припинив існування під час розгляду справи в суді, провадження у справі №924/42/25 за позовом АТ "Укртелеком" до АТ "Хмельницькгаз" про стягнення заборгованості в сумі 9 635,15 грн. підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Окрім того, як слідує з позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 427,80 грн., інфляційні втрати в сумі 836,22 грн., 3% річних в сумі 216,68 грн. згідно поданих розрахунків.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України).

Згідно ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Розмір пені, передбачений законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Пунктом 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295, встановлено, що у разі несвоєчасної оплати за надані оператором, послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 7.6.2. Умов Укртелекому, затверджених оператором, діючих в редакції на момент спірних правовідносин, встановлено, що у разі затримки оплати за надані послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг, у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Сторони у п.4.4 Договору передбачили нарахування пені за прострочення оплати послуг з 1 числа місяця, що настає по закінченню періоду зазначеного у п. 4.3 цього договору.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені за вказаний позивачем період з 01.02.2024 по 31.07.2024, судом встановлено, що заявлена позивачем сума до стягнення в розмірі 427,80 грн. в межах суми, допустимої до стягнення, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позов просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій (пені) або зменшити їх на 99%, посилаючись на складне фінансове становище у зв`язку із зупиненням дії ліцензії з розподілу природного газу з 30.09.2023р.; воєнним станом в державі; належністю підприємства до критичної інфраструктури.

Представник позивача в судовому засіданні вказав на безпідставність такого клопотання та просив відмовити у його задоволенні.

Суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Серед обставин, на які посилається відповідач як на підставу звільнення від відповідальності та стягнення штрафних санкцій - втрата права здійснення ліцензованої господарської діяльності з розподілу природного газу на території Хмельницької області згідно постанови НКРЕКП від 29.09.2023 №1775, що в свою чергу призвело до втрати прибутку товариством, передачі грошових коштів та майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», запровадження в державі воєнного стану, утворення та накопичення дебіторської заборгованості споживачів за надані послуги з розподілу природного газу, наявність кредиторської заборгованості, тощо.

Суд зазначає, що несвоєчасність розрахунків споживачів за розподіл природного газу, наявність у відповідача дебіторської та кредиторської заборгованості не повинні порушувати права інших суб`єктів господарювання, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатись на інших учасників господарських відносин. Скрутний фінансовий стан відповідача, введення на території держави воєнного стану та інші обставини, на які вказує відповідач, не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

З огляду на наведене, відсутність доказів настання надзвичайних і невідворотних обставин, що унеможливили виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №1788 від 05.02.2019, а також враховуючи заяву АТ "Хмельницькгаз" від 19.02.2025 про визнання позову, в т.ч. в частині стягненні пені в розмірі 427,80 грн., суд не вбачає підстав для відмови у в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій (пені).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99% на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд зазначає таке.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що наразі товариство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що в сукупності з зупиненням дії ліцензії з розподілу природного газу з 30.09.2023, належністю до об`єктів критичної інфраструктури, необхідністю безперебійного функціонування газорозподільної системи, що включає готовність до відновлення інфраструктури у разі її пошкоджень чи руйнувань, законодавчими обмеженнями на стягнення заборгованості із споживачів за спожиті послуги під час воєнного стану, залучення потужностей товариства на потреби Збройних сил України та необхідність підтримки економіки держави, є обставинами, що мають істотне значення, а стягнення з відповідача пені в заявленому позивачем розмірі є непропорційним наслідкам правопорушення, погіршить фінансово-економічне становище товариства, спричинить додаткові витрати, які не мають джерел покриття, а для позивача не потягне значні збитки, оскільки стягнення нарахованих інфляційних втрат та 3% річних компенсують втрати позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені та штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України).

Суд враховує, що на час розгляду справи судом АТ "Хмельницькгаз" погашено заборгованість за договором №1788 від 05.02.2019, а сума пені, яка належить до стягнення, складає 427,80 грн., що не становить несправедливо непомірного тягаря для відповідача та, відповідно, не є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.

За таких обставин, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності та враховуючи інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., згідно якого при застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня.

Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19. Так, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови КМУ №1078). Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за увесь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, відповідно до якого вважає, що позивачем нараховано інфляційні втрати в межах суми допустимої до стягнення, відтак заявлені інфляційні втрати в розмірі 836,22 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних від простроченої суми, суд дійшов висновку, що позивачем правильно здійснено нарахування 216,68 грн. Відтак, вказана вимога також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги АТ «Укртелеком» задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 427,80 грн. пені; 836,22 грн. інфляційних втрат та 216,68 грн. 3% річних.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, судом зазначається таке.

Згідно ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При поданні позовної заяви до суду АТ "Укртелеком" сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №218 від 08.01.2025 на суму 2 180,16 грн. та №28907 від 13.11.2024 на суму 242,24 грн.

Оскільки згідно положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а позовну заяву у справі №924/42/25 подано до суду в електронній формі, то визначення суми судового збору, який підлягає стягненню з відповідача відбувається із застосуванням коефіцієнту 0,8.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічним за своїм змістом є положення ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 161,33 грн. витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи закриття провадження у справі №924/42/25 в частині стягнення з АТ "Хмельницькгаз" 9 635,15 грн. основної заборгованості на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, а також визнання відповідачем позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних до початку розгляду справи по суті, оскільки розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, позивачу належить право на повернення з Державного бюджету України судового збору в розмірі 2 261,07 грн.

Разом з тим, питання про повернення судового збору в розмірі 2 261,07 грн. на час ухвалення даного судового рішення, судом не розглядається з огляду на відсутність відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 130, 231-233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (29000, Хмельницька обл., м.Хмельницький, проспект Миру, 41, ідентифікаційний код 05395598) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) 427 (чотириста двадцять сім) гривень 80 копійок пені, 836 (вісімсот тридцять шість) гривень 22 копійки інфляційних втрат; 215 (двісті шістнадцять) гривень 68 копійок 3% річних та 161 (сто шістдесят одну) гривню 33 копійки судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині стягнення 9 635 (дев`яти тисяч шістсот тридцяти п`яти) гривень 15 копійок основної заборгованості закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.02.2025.

СуддяО.І. Шевчук