Постанова

від 24.02.2025 по справі 904/5955/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 904/5955/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 (у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. (головуючий), Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.)

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 (суддя Ніколенко М.О.)

за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ"

про розірвання договору оренди землі від 04.03.2005 року та зобов`язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст обставин справи

1.1. Дніпровська міська рада (надалі - Рада, Позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ" (надалі - ТОВ "Караван - Дніпропетровськ", Відповідач, Заявник, Скаржник) про:

- розірвання договору від 04.03.2005 оренди земельної ділянки площею 20,4710 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, ж/м Сокіл в районі вул. Космічної (Жовтневий район), укладеного між Радою та ТОВ "Караван-Дніпропетровськ", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 09.03.2005 № 040510400213 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І. П. (надалі - Договір оренди);

- зобов`язання Відповідача повернути орендовану земельну ділянку.

1.2. Позов було обґрунтовано порушенням Відповідачем умов Договору оренди щодо необхідності повної та своєчасної сплати орендної плати, а також нецільовим та неефективним використанням ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" орендованої земельної ділянки.

1.3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020, позов задоволено шляхом розірвання Договору оренди та зобов`язання ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" повернути Раді вказану земельну ділянку за актом приймання-передачі, привівши її у придатний для подальшого використання стан.

1.4. Зазначені судові рішення обґрунтовано доведеністю факту систематичної несплати Відповідачем орендної плати в повному обсязі протягом тривалого часу (більше 30 місяців), що є безумовною підставою для розірвання спірного договору і повернення земельної ділянки власнику, оскільки Позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні вказаного договору. При цьому господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що Відповідач належним чином не виконував умови спірного договору, оскільки нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки щорічно змінювалась, однак ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" самостійно не визначало розмір орендної плати та не сплачувало її.

Разом з тим, суди відхилили доводи Позивача щодо іншої підстави для розірвання договору оренди - використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки незавершення будівельних робіт та відсутність функціонування торгівельно-розважального комплексу на земельній ділянці не є свідченням її нецільового використання Відповідачем.

1.5. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2021 закрито касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/5955/19.

1.6. 20.04.2023 від ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 за нововиявленими обставинами, яка була залишена Господарським судом Дніпропетровської області без розгляду на підставі статті 226 Господарського процесуального кодексу України, з підстав подання Заявником заяви про залишення такої заяви без розгляду.

1.7. 13.10.2023 від ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" надійшла нова заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 за нововиявленими обставинами,

Зазначаючи про існування нововиявлених обставин Відповідач вказує, що Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/15023/21 (160/12673/19) за позовом ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою "Р" від 14.06.2019 № 0018031404 ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

За поясненнями Відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/15023/21 було задоволено клопотання ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" про залучення до участі у вказаній судовій справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/15023/21 (160/12673/19) витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області таку інформацію (докази): на якій правовій підставі Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було за заявою Радою змінено показник цільового призначення (функціонального використання) земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020 у офіційних даних Державного земельного кадастру, без внесення сторонами Договору оренди землі від 04.03.2005 змін до нього в частині зміни цільового (функціонального) використання вказаної земельної ділянки та без розроблення при цьому юридичною особою (Радою або ТОВ "Караван-Дніпропетровськ") нової технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки та без затвердження її органом місцевого самоврядування.

Відповідач зазначає, що у відповідь на вказану ухвалу суду Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було надано відповідь про те, що 11.05.2019 останнім на підставі заяви Ради від 11.05.2019 № ЗВ-1209832992019 було "виправлено", "приведено у відповідність" у офіційних даних Державного земельного кадастру відомості про цільове призначення (функціональне використання) земельної ділянки кадастровим номером 1210100000:03:054:0020 і тим самим було визнано факт зміни у офіційних даних відомості про цільове використання вказаної земельної ділянки.

Окрім цього, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.07.2023 у кримінальному провадженні № 12022000000001267 від 23.11.2022 судом було надано тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області по земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020.

Відповідач звертає увагу, що 26.09.2023 ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" було надано доступ до матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000001267 від 23.11.2022 в частині проведеного у Головному управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області тимчасового доступу до речей та документів по земельній ділянці з кадастровим номером № 12022000000001267 (зокрема, але не виключно): листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 30.08.2023 № 10-4-0.61-5006/2-23; поземельної книги земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020; заяви Дніпровської міської ради від 11.05.2019 № ЗВ-1209832992019 "Про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру"; витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:054:0020.

На переконання Заявника, вказані документи та отримана ним 26.09.2023 від органу досудового розслідування інформація є підставою для перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 за нововиявленими обставинами, як свідчення неправильності визначення відомостей у витягах з технічної документації про нормативно грошовому оцінку земельної ділянки щодо показника функціонального використання земельної ділянки (коефіцієнта Кф).

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 за нововиявленими обставинами.

2.2. Рішення мотивовані тим, що обставини, на які посилається Відповідач, не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Суди виходили з того, що в обґрунтування поданої заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами Відповідач послався на докази, отримані Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 910/15023/21, які фактично є новими доказами у справі, які не були подані під час первісного розгляду справи, та з урахуванням таких доказів просить суд переоцінити докази, подані сторонами у процесі розгляду цієї справи.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У своїй касаційній скарзі ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024, справу направити для нового розгляду до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа № 910/15023/21 про банкрутство ТОВ "Караван - Дніпропетровськ".

3.2. Звертаючись із касаційною скаргою, ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" зазначає про:

- неправильне застосування судами норм статті 320 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність нововиявлених обставин. За твердженням Скаржника, виявлені обставини свідчать про безпідставність використання Позивачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки при розрахунку орендної плати, зокрема щодо показника Кф, оскільки його визначення Держгеокадастром здійснено на підставі заяви Ради за відсутності правових підстав;

- порушення судами процесуальних норм, з огляду на прийняття рішення неповноважним судом, оскільки розгляд такої заяви повинен здійснюватися господарським судом, в провадженні якого перебуває справа № 910/15023/21 про банкрутство ТОВ "Караван - Дніпропетровськ";

- порушення права на доступ до правосуддя через відмову суду першої інстанції в задоволенні заяви про відкладення розгляду справи, поданої внаслідок отримання ухвали суду першої інстанції, якою було відмовлено в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в день проведення судового засідання.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Суду від 24.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/5955/19 у письмовому провадженні.

4.2. 12.02.2025 від Ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Позивач, вказує про необґрунтованість позиції Скаржника, та просить залишити без змін оскаржувані судові рішення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом касаційного оскарження є обґрунтованість рішень господарських судів щодо звернення ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 за нововиявленими обставинами, зокрема у зв`язку з отриманням інформації про використання Позивачем при розрахунку орендної плати даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, зокрема інформації щодо показника Кф, який був визначений Держгеокадастром на підставі заяви Ради.

Щодо підставності врахування позиції заявника щодо існування нововиявлених обставин в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України з огляду на отримання інформації щодо внесення Держгеокадастром змін до відомостей щодо функціонального використання земельної ділянки на підставі класифікації видів цільового призначення цієї земельної ділянки, якими скориговано коефіцієнт Кф.

5.3. ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" обґрунтовує необхідність перегляду рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що після ухвалення вказаного рішення стало відомо про обставини, які не могли бути відомі під час його розгляду. Зокрема, товариство зазначає, що на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/15023/21 (160/12673/19) від 23.11.2022 було отримано інформацію про внесення Держгеокадастром змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо функціонального використання земельної ділянки, якими скориговано коефіцієнт Кф на підставі класифікації видів цільового призначення цієї земельної ділянки, за заявою Ради. Крім того, зазначені відомості були вивчені та досліджені в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022000000001267, що, на думку Заявника, має істотне значення для правильного вирішення справи.

5.4. Суди попередніх інстанцій відхилили доводи Заявника, зазначивши, що визначена обставина не підпадає під ознаки нововиявленої, що наразі заперечується Скаржником з посилання на неправильне застосування пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

5.5. Розглядаючи доводи касаційної скарги у контексті правильності застосування пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, Суд виходить з того, що в господарському судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.

5.6. Порядок звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначено Розділом IV Главою 3 Господарського процесуального кодексу України.

5.7. Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

5.8. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 Господарського процесуального кодексу України).

5.9. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 визначила, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді.

Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

5.10. За змістом частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

5.11. За позицією ТОВ "Караван-Дніпропетровськ", підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є пункт 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, тобто істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

5.12. Велика Палата Верховного Суду та об`єднана палата Касаційного господарського Суду висловлювали правову позицію, що є нововиявленою обставиною у розумінні процесуального законодавства у подібних правовідносинах, зокрема:

- нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019);

- нововиявленими обставинами є юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були й не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, котрі беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17);

- істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20);

- при цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а).

5.13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, аналізуючи питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами в контексті застосування статті 423 Цивільного процесуального кодексу України виснувала, що нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Верховний Суд зазначив, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній чи касаційній скарзі, або, які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо).

5.14. Суд виходить з того, що пункт 1 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України, пункт 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України є аналогічними за змістом з пунктом 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, відтак вищевказані правові висновки: 1) є істотними для обставин справи, 2) встановлюють необхідні ознаки нововиявлених обставин, а відтак є релевантними та підлягають застосуванню у справі, що розглядається.

5.15. Такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

5.16. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії").

5.17. Суд звертає увагу, що при задоволенні позовних вимог у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій виходили з доведеного факту систематичної несплати Відповідачем орендної плати в повному обсязі понад 30 місяців. Суди зазначили, що ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" порушувало умови договору, оскільки, незважаючи на щорічну зміну нормативної грошової оцінки орендованої ділянки, не здійснювало самостійного визначення розміру орендної плати та не сплачувало її належним чином.

Розглядаючи справу по суті, суди врахували, що умовами договору передбачено щорічну зміну розміру орендної плати залежно від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та індексації без обов`язковості внесення змін до договору. При цьому обов`язок отримання довідки про оцінку та здійснення відповідного перерахунку орендної плати покладався на орендаря.

5.18. Під час розгляду справи суди досліджували витяги з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які містили інформацію про коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки (Кф), що встановлюється на підставі класифікації видів її цільового призначення.

Оскільки відповідний коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), був чітко відображений у витягах з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, Відповідач мав усі підстави та можливості для перевірки його правомірності та обґрунтованості. Зокрема, ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" могло належним чином ознайомитися з методикою визначення зазначеного коефіцієнта, його розміром, правовими підставами для застосування та впливом на загальний розмір нормативної грошової оцінки. За наявності сумнівів у коректності чи правомірності застосування коефіцієнта, Відповідач мав право звернутися до відповідних органів для роз`яснень, оскаржити питання правильності визначення даних у таких витягах з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки або надати контрдокази в межах розгляду справи.

Однак, у межах цієї справи ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" не скористалося наданим йому правом на оскарження правомірності застосування вказаного коефіцієнта чи правильності визначення загальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Таким чином, Відповідач фактично погодився з наданими розрахунками та витягами.

5.19. Відтак, суди попередніх інстанції підставно визначили, що фактично ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" надає нові докази у справі, які не були подані під час первісного розгляду справи, та з урахуванням таких доказів просить суд переоцінити докази, подані сторонами у процесі розгляду справи № 904/5955/19.

5.20. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 320 Господарського процесуального кодексу України докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

5.21. При цьому слід зазначити, що Заявник обмежується лише припущеннями щодо можливого неналежного визначення коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) та встановлюється на підставі класифікації видів її цільового призначення, а не підтвердженням такої обставини на підставі вироку або ухвалои про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили. Крім того, Заявник не вказує на наявність фактів фальсифікації письмових, речових чи електронних доказів, що могли б призвести до ухвалення незаконного рішення у цій справі як свідчення існування нововиявлених обставин у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Отже, обставина, на яку посилається ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" (інформація про коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки, встановлений відповідно до класифікації її цільового призначення) у заяві про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 у зв`язку з нововиявленими обставинами, була відома заявнику та існувала на момент розгляду справи судами. Подання цієї заяви фактично спрямоване на переоцінку доказів, які вже були досліджені судами обох інстанцій під час розгляду спору по суті, що не відповідає визначенню нововиявлених обставин у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

5.23. Суд зазначає, що частиною третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За приписами частини першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

За змістом даної норми кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.24. Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що зазначені обставини не є нововиявленими у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть бути підставою для перегляду рішення.

Щодо визначення суду, компетентного розглядати заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами в умовах перебування сторони у процедурі банкрутства.

5.25. За позицією Скаржника, правила, встановлені частинами першою та другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальними по відношенню до загальних правил вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України

5.26. Як встановлено судами, ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" перебуває у процедурі банкрутства, розгляд якої здійснюється в рамках справи № 910/15023/21.

5.27. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.28. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.29. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

5.30. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

5.31. Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

5.32. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника, що унормовано частиною тринадцятою статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Отже, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими та немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

5.33. 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

5.34. За приписами частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, вказаними нормами врегульовано, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими та з немайновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

5.35. Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

5.36. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 607/6254/15-ц зазначено, шо визначення юрисдикції усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

5.37. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) звернуто увагу на те, що в разі коли наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

5.38. Основною метою конкурсного процесу та процедури банкрутства є справедливе, пропорційне та згідно з черговістю задоволення вимог кредиторів. Саме тому правове регулювання набуття особами з майновими (грошовими) вимогами до боржника статусу кредиторів у справі про банкрутство, порядок і строки реалізації ними права на судовий захист їх майнових інтересів у справі про банкрутство, є визначальними для досягнення зазначеної мети.

5.39. За приписами процесуального законодавства саме позивач визначає предмет та підстави позову, а обов`язком суду є встановлення обґрунтованості позову та вирішення спору по суті заявлених вимог з визначенням правовідносин сторін, що випливають зі встановлених обставин та правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

5.40. Предметом спору у даній справі є вимога Ради до ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" про розірвання Договору оренди та зобов`язання Відповідача повернути орендовану земельну ділянку, з підстав порушенням Відповідачем умов спірного договору щодо необхідності повної та своєчасної сплати орендної плати, а також нецільовим та неефективним використанням ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" орендованої земельної ділянки.

5.41. Оскільки право власності Ради на земельну ділянку, яка була предметом договору оренди, не оспорювалось, спір у цій справі не був пов`язаний з підтвердженням права власності на земельну ділянку, між сторонами спору існували договірні правовідносини, земельна ділянка, щодо повернення якої заявлено вимогу, із комунальної власності не вибувала, наведені у позові вимоги мають зобов`язальний характер, а безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог не стане зміна складу майна сторін.

При цьому зміна способу виконання рішення здійснена судом в порядку, визначеному статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права.

5.42. Водночас Суд акцентує, що згідно з частиною першою статті 323 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини п`ятнадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.

5.43. У такий спосіб, Суд вважає, що вказана заява повинна розглядатися судом, який ухвалював рішення від 06.08.2020 у справі №904/5955/19, тобто Господарським судом Дніпропетровської області.

5.44. З огляду на це, Суд не вбачає порушення судами вимог процесуального законодавства з підстав розгляду заяви в межах справи № 904/5955/19 саме Господарським судом Дніпропетровської області.

Щодо дотримання судом права особи на доступ до правосуддя, ураховуючи відмову суду у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, подання якого було зумовлено отриманням ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції в день проведення судового засідання.

5.45. За позицією Скаржника, суд першої інстанції порушив його право на доступ до правосуддя в частині участі у судовому засіданні. На обґрунтування такої позиції Скаржник зазначає, що ухвала про відмову у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції, подана ним 12.03.2024, була постановлена 15.03.2024, надіслана заявнику 18.03.2024, проте фактично отримана ним лише 19.03.2024 - у день проведення засідання. У зв`язку із цим він подав клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено.

5.46. Суд не погоджується з такою позицією Скаржника з огляду на таке.

5.47. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

5.48. Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

5.49. Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було забезпечено належне та завчасне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання. Зокрема, повідомлення про призначення справи до розгляду на 19.03.2024 було направлено сторонам за місяць до відповідної дати, що відповідає вимогам статті 120 Господарського процесуального кодексу України та забезпечує належну можливість для підготовки до розгляду.

5.50. 12.03.2024 Відповідач подав через підсистему "Електронний суд" заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив провести судове засідання, призначене на 19.03.2024 у справі № 904/5955/19 в режимі відеоконференції.

5.51. Господарський суд Дніпропетровської області розглянув цю заяву в межах строку до початку судового засідання та ухвалою від 15.03.2024 відмовив у її задоволенні. Відповідну ухвалу направлено Відповідачу через електронний кабінет підсистеми "Електронний суд" 18.03.2024 та 19.03.2024 отримано Відповідачем до початку судового засідання.

5.52. ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" підтверджує отримання та обізнаність за змістом такої ухвали до початку проведення судового засідання. Тобто, судом було забезпечено належний рівень процесуальних гарантій.

5.53. Скаржник, посилаючись на отримання ухвали про відмову у відеоконференції безпосередньо перед судовим засіданням, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Оцінивши викладені у клопотанні доводи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, що оформлено протокольною ухвалою.

5.54. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах "Мушта проти України", заява № 8863/06, п. 37; "Kreuz v. Poland", заява № 28249/95, п. 53; "Golder v. the United Kingdom", заява № 4451/70, п. 38, "Stanev v. Bulgaria", заява № 36760/06, п.п. 229-230).

5.55. Водночас ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що застосовані державою обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження входить у сферу застосування п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо не переслідує "законну мету" і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (mutatis mutandis, рішення у справах "Ashingdane v. The United Kingdom", заява № 8225/78, п. 57; "Fayed v. The United Kingdom", заява № 17101/90, п. 65; "Markovic and Others v. Italy", заява № 1398/03, п.п. 100-102).

5.56. Аналізуючи наявність легітимної мети та розумність ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями у контексті відкладення розгляду справи, Суд виходить із необхідності забезпечення балансу між правом особи на доступ до правосуддя та обов`язком суду розглянути справу у розумні строки. Зазначене відповідає як положенням статті 6 Конвенції, так і принципам ефективного судочинства, закріпленим у національному законодавстві.

5.57. У цій справі розгляд заяви був обмежений місячним строком, що узгоджується з вимогами процесуального закону, зокрема статті 325 Господарського процесуального кодексу України, та спрямоване на запобігання затягуванню судового розгляду.

Слід також урахувати проміжок часу від подання ТОВ "Караван - Дніпропетровськ" 20.04.2023 первинної заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 за нововиявленими обставинами, а також 13.10.2023 нової заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 у справі № 904/5955/19 за нововиявленими обставинами, її призначення та розгляду цієї заяви. Така тривалість зумовлена процесуальними діями, пов`язаними з переданням матеріалів справи № 904/5955/19 до Господарського суду міста Києва на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 та подальшим скасуванням цієї ухвали постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024, в результаті чого справу повернуто до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

5.58. Поряд з цим ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" не доведено, що дії суду призвели до істотного обмеження його процесуальних прав чи вплинули на результативність захисту його інтересів. Так, Заявник не наводить переконливих доводів щодо того, яким чином відмова у задоволенні клопотань позбавила його можливості ефективно викласти свою правову позицію чи надати належні докази. Відповідач не зазначає, які саме докази залишилися неврахованими судом або які істотні пояснення не були заслухані.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи повторний розгляд заяви, належним чином дослідив відповідні обставини. У межах апеляційного провадження заявнику було надано можливість довести наявність інших матеріалів, які не були розглянуті судом першої інстанції та могли б мати визначальне значення для перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області. Однак за результатами апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено таких обставин, а Заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

5.59. Крім того, варто врахувати, що предметом судового розгляду виступала заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, розгляд якої, згідно до приписів Господарського процесуального кодексу України передбачає дослідження виключно наявності або відсутності таких обставин, їхнього впливу на правильність ухваленого судового рішення та неможливості їх виявлення заявником раніше. Вказана категорія справ не передбачає повторного розгляду справи по суті чи переоцінки всіх доказів, досліджених під час первісного розгляду, а спрямована на встановлення фактів, які з об`єктивних причин не могли бути відомі особі на момент ухвалення рішення.

Відповідач, посилаючись на порушення права на участь у засіданні, не обґрунтував, яким чином його присутність вплинула б на встановлення нововиявлених обставин, чи вказав на наявність інших матеріалів, які не були розглянуті судом та могли б мати визначальний характер для перегляду рішення.

5.60. Суд зазначає, що завчасне повідомлення про дату судового засідання забезпечило Скаржнику можливість підготуватися до справи та реалізувати своє право на захист. Відмова у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не може розцінюватися як обставина, що зобов`язувала суд автоматично відкласти розгляд.

Заявник, будучи належним чином повідомленим про дату судового засідання, призначеного майже через місяць із дня прийняття заяви до розгляду, подав заяву про проведення засідання в режимі відеоконференції у строк, який формально відповідає вимогам статті 197 Господарського процесуального кодексу України, однак фактично зробив це у близький до дати засідання період.

За таких обставин, Заявник, проявляючи належну процесуальну обачність і сумлінність, міг і повинен був усвідомлювати потенційні ризики щодо можливих технічних обмежень суду в організації відеоконференції у такий строк. Ураховуючи зазначене, на ТОВ "Караван-Дніпропетровськ" покладався обов`язок належним чином підготуватися до участі в судовому засіданні іншим способом, зокрема шляхом особистої явки, на випадок, якщо суд буде позбавлений можливості забезпечити розгляд справи в режимі відеоконференції, або залучення іншого представника.

5.61. У такий спосіб, дії суду першої інстанції, який своєчасно та належним чином повідомив Заявника про дату судового засідання, розглянув заяву про участь у відеоконференції до початку розгляду справи, про що Відповідач був поінформований, а також відмовив у відкладенні засідання за наявності правових підстав, є обґрунтованими та законними. Така відмова переслідувала легітимну мету та була пропорційною поставленим цілям, що виключає можливість її розгляду як порушення права Відповідача на доступ до правосуддя.

5.62. У світлі вищевикладеного Суд доходить висновку, що дії суду першої інстанції: відповідали процесуальним нормам національного законодавства, були спрямовані на забезпечення ефективного та своєчасного судового розгляду, переслідували легітимну мету та відповідали принципу пропорційності, не призвели до порушення сутності права Скаржника на доступ до правосуддя.

Отже, відмова у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання за наявності обґрунтованих правових підстав та при належному повідомленні Заявника не може розглядатися як порушення його права на доступ до правосуддя.

5.63. Зважаючи на це, Суд не вбачає, що дії суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, подання якого було зумовлено отриманням ухвали про відмову в задоволенні клопотання про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції в день проведення судового засідання, є порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а його дії не підпадають під ознаки порушення, визначеного пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (необґрунтоване відхилення судом клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Оскільки наведені Скаржниками підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - Дніпропетровськ" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2024 у справі № 904/5955/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді Т. Дроботова

Ю. Чумак