Рішення

від 18.02.2025 по справі 210/5251/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5251/24

Провадження № 2/210/203/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 лютого 2025 року

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районний у місті ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без дозволу батька, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2024 представник ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , уточнивши заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районний у місті ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без дозволу батька та просила суд, надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без письмової згоди батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без письмової згоди батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем реєстрації та проживання матері: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач має двох дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зникли безвісті під час виконання бойових завдань. Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з малолітніми дітьми, місце проживання яких не зареєстровано.

З метою реєстрації місця проживання дітей вона звернулась з відповідними письмовими заявами до відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради та отримала відмови в реєстрації, в зв`язку з відсутністю згоди батька на реєстрацію місця проживання. У зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з вказаним позовом про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без дозволу батька.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 вересня 2024 року вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами загального позовного провадження.

16 січня 2025 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районний у місті ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без дозволу батька.

Ухвалою суду від 16 січня 2025 року прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

18 лютого 2025 року від представника позивача на адресу суду надійшла заява, в якій остання просила суд проводити розгляд справи без її участі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перебування у провадженні суду вказаної справи повідомлявся належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та направлення ухвали суду про прийняття до провадження справи від 16 січня 2025 року за останньою відомою адресою проживання. Відповідачі відзиву на позовну заяву до суду не направляли. Відповідачі вважаються належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до п. 1 ч. 8, п. 11 ст. 128 ЦПК України.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_5 , про що Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 04 лютого 2009 року зроблено відповідний актовий запис №112, батьками дитини зазначені: батько: ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.02.2009 року. (а.с.26)

04 червня 2010 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 , після реєстрацію шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.06.2010 року.(а.с. 25)

15 грудня 2018 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_10 , про що Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис №1001. Після державної реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_11 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 15.12.2018 року. (а.с. 24)

ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_6 , про що Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис №599, батьками дитини зазначені: батько: ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 яке видано повторно 29.03.2024 року. (а.с.23)

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20240516-754 від 16.05.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 включених до вказаного реєстру. (а.с. 18)

Відповідно до сповіщення сім`ї №К/2447/416 від 27.02.2024 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомлено, що солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зник безвісти 24 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання. (а.с. 19)

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20240628-1855 від 28.06.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 включених до вказаного реєстру. (а.с. 20)

Відповідно до сповіщення сім`ї вих. №1408 від 11.09.2023 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомлено, що солдат ОСОБА_3 , 1979 р.н., зник безвісти 17 вересня 2023 року поблизу населеного пункту Андріївка, Донецької області під час виконання бойового завдання. (а.с. 21)

12 червня 2024 року позивач звернулась з заявами про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради. (а.с. 14-17)

Листами вих. №Ш-25-П/02-01-08 та № Ш-27-Е/02-01-13 від 24.06.2024 за підписом заступника директора Департаменту адміністративних послуг роз`яснено позивачу для реєстрації місця проживання їй додатково слід подати один з документів: рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини; рішення суду про визначення місця проживання дитини, рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, рішення суду про оголошення такої особи померлою. (а.с. 12, 13)

ОСОБА_1 зверталась до Виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради з заявами про ухвалення рішення про визначення місця проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 разом з позивачем. (а.с. 10, 11)

Листами вих. №22/33-2895 та 22/33-2894 від 02.08.2024 року за підписом голови Центрально-Міської районної у місті ради Белоусової К. роз`яснено позивачу необхідність звернення з питань реєстрації місця проживання без згоди батька з відповідною позовною заявою. (а.с. 8, 9)

Відповідно до п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016р. №207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ч.1 ст.242 ЦК України, батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Згідно з вимогами ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

За вимогами ст.6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У Рішенні від 01.11.2004р. №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

У Рішенні від 25.01.2012р. №3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Згідно ч.3 ст.7 СК України, сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства, а згідно ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.2 ст.3 ЦПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Статтею третьою Конвенції "Про права дитини", ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991р. №789-XII, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання та застосування практики рішень Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями Конвенції, а саме: а)чи є втручання законним; б)чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в)чи є такий захід (втручання в право) пропорційним визначеним цілям.

У рішенні «Хабровські проти України» від 17.01.2016 року ЄСПЛ зазначив, що важливою метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку державних органів. Крім того, існують позитивні обов`язки, властиві ефективному "дотриманню" права на повагу до сімейного життя. В обох контекстах треба зважати на справедливий баланс, який слід зберігати між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, та в обох контекстах держава користується певною свободою розсуду. Суд послідовно встановлював, що позитивний обов`язок держави за статтею 8 Конвенції включає в себе право батьків на доступ до засобів, що дають їм можливість возз`єднатися з їхніми дітьми, та обов`язок національних органів вживати таких засобів. Проте обов`язок національних органів вживати таких засобів не є абсолютним, оскільки возз`єднання одного з батьків із дітьми, які певний час проживали разом з іншим із батьків, може не відбутися відразу, а може вимагати підготовчих заходів. Будь-який обов`язок застосовувати примус у цій сфері повинен обмежуватися, оскільки повинні враховуватися інтереси та права і свободи усіх причетних, а конкретніше - слід чинити в найкращих інтересах дитини та з дотриманням її права за статтею 8 Конвенції.

У рішенні «Хелфорд проти Сполученого Королівства» від 25.06.1997 року ЄСПЛ зазначив, що стаття 8 Конвенції також передбачає, що будь-яке втручання з боку публічних властей в право особи на повагу до приватного життя та кореспонденції повинно бути «передбачено законом». Відповідно до усталеної практики Суду, це положення передбачає не тільки необхідність дотримання національного законодавства, але також стосується якості цього законодавства, вимагаючи, щоб воно було сумісним з принципом верховенства права. (п.49).

Враховуючи викладене, зважаючи на забезпечення справедливого балансу між обмеженнями, встановленими законодавством в сфері реєстрації місця проживання малолітньої дитини, та необхідністю дотримання прав, свобод та інтересів особи - неповнолітніх, з метою повного захисту їх прав і інтересів та пріоритетності якнайкращого їх забезпечення, суд, виходячи з встановлених обставин справи, вважає, що неможливість реєстрації місця проживання малолітніх дітей за місцем проживання позивачки суперечить інтересам дітей та суттєво обмежує реалізацію їх прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При постановленні цього рішення суд також враховує, що відповідачем не було надано жодних заперечень проти позову, а так само і доказів, які б унеможливлювали надання матері малолітніх дітей дозволу на реєстрацію місця проживання малолітніх дітей за місцем проживання позивачки.

Керуючись ч.1 ст.8 Конституції України, ст.3 Конвенції «Про права дитини», ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.11-13, 141, 263-265,268, 280, 281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районний у місті ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без дозволу батька - задовольнити.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без письмової згоди батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без письмової згоди батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за місцем реєстрації та проживання матері: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н. Ю. Вікторович