Вирок

від 25.02.2025 по справі 644/9561/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/9561/24

Провадження № 1-кп/644/50/25

25.02.2025

ВИРОК

Іменем України

25 лютого 2025 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісудових засідань№ 4приміщення Орджонікідзевськогорайонного судум.Харкова кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221180000550 від 10.04.2024 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, обвинуваченого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ТОВ «Макснет» укладено договір Публічної оферти про надання телекомунікаційних послуг, зокрема доступу до всесвітньої мережі Інтернет, згідно Ір-адресу НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Достовірно знаючи про наявність підключення до всесвітньої мережі Інтернет у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження.

У подальшому, ОСОБА_4 , точний час в ході досудового розслідування не встановлений, але не пізніше 16.05.2024, знаходячись за місцем свого фактичного мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , одержав доступ до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та зберігав дитячу порнографії без мети збуту чи розповсюдження, порушуючи норми суспільної моралі, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей в частині заборони поширення серед населення вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини, всупереч Закону України «Про захист суспільної моралі», «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», Закону України «Про охорону дитинства».

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та зберіганням дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження, всупереч моральним засадам суспільства в частині заборони вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_4 , знаходячись за вищезазначеним місцем свого фактичного мешкання та реєстрації, діючи умисно, використовуючи свій персональний комп`ютер марки Cieftec, який мав доступ до всесвітньої мережі Інтернет, завантажив на вказаний комп`ютер два відео файли з назвами «000067» та «000068», які згідно висновку експерта № 3177/24 від 18.10.2024 містять сцени, що підпадають під ознаки дитячої порнографії та в подальшому зберігав їх на жорсткому диску 3.5 WD Blue 1TB WD10EZEX SATA S/N:WCC6Y6KNSC26, який знаходилася у вищевказаному належному йому комп`ютері для особистого перегляду.

Вказаний персональний комп`ютер марки Cieftec, в якому знаходився жорсткий диск 3.5 WD Blue 1TB WD10EZEX SATA S/N:WCC6Y6KNSC26 був вилучений під час проведення обшуку 16.05.2024 в період часу з 04.56 години до 08.38 години, за місцем постійного мешкання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , згідно з ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.05.2024.

Отже, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 301-1 КК України умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та умисному зберіганні дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження.

1.1.Правова позиція сторони обвинувачення.

1.2.Правова позиція сторони обвинувачена відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що визнання винуватості ОСОБА_4 у повному обсязі та надання стороною обвинувачення доказів, які досліджені судом та є достатніми для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави обґрунтовано визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 301-1 КК України.

1.3.Позиція обвинуваченого та його захисника

Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, не оспорюючи фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті та висновку експертного дослідження. Свої дії ОСОБА_4 піддав критичній оцінці, у скоєному щиро розкаявся, висловив сором. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 , вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, запевнив суд, що правильно розуміє зміст цих обставин, погоджується з кваліфікацією його діянь, визнає обставини встановлені стороною обвинувачення, також розуміє, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

II.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

За наведенихвище обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїмиумисними діямивчинив кримінальнеправопорушення,яке судкваліфікує зач.1ст.301-1КК України як умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та умисному зберіганні дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження.

III. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 16 вересня 2024 року (справа 444/870/22, провадження № 51- 2989 кмо 23) зазначила, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3ст. 349 КПКмає право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1ст. 91 КПК.

На підставі ч. 3ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку

Беручи до уваги те, що обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, не піддававсумніву обставини,викладені вобвинувальному акті,правильно розумієзміст цихобставин,що усуду невикликало сумнівіву добровільностійого позиції,тому суд,за згодою ОСОБА_4 , з`ясувавши думку прокурора, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Заразом, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений ОСОБА_4 зміст цих обставин, чи не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, роз`яснив обвинуваченому, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку згідно з ч. 3ст. 349 КПК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 349 КПК України у зв`язку із надходженням відповідного клопотання від сторони обвинувачення про недоцільність дослідженнядоказів щодотих обставинкримінального провадження,які нікимне оспорюються укримінальному провадженні,яке беззастережнопідтримано учасникамикримінального провадження,керуючись імперативноювимогою щододотримання принципівзмагальності тадиспозитивності,суд дійшоввисновку,що незважаючина повневизнання обвинуваченимсвоєї виниза ч.1ст.301-1КК України,з урахуваннямтяжкості інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення,санкція частинистатті якоїпередбачає шістьроків позбавленняволі,суд визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів та установив такий порядок дослідження доказів визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до якого у судовому засіданні допитано обвинуваченого, оголошено та досліджено надані стороною обвинувачення письмові докази: висновки судових експертних досліджень; документи, що характеризують особу обвинуваченого; заходи забезпечення кримінального провадження та процесуальні витрати, надані стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю визнав та надав суду такі покази.

Так, 16.05.2024 ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого фактичного мешкання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , підключив комп`ютер марки Cieftec, через телекомунікаційну мережу «Макснет» до всесвітньої мережі Інтернет, попередньо уклавши договір, згідно Ір-адресу НОМЕР_1 , зайшов на форум з тематичним направленням на обговорення сексуальних, еротичних та порнографічних інтересів відвідувачів форуму. Саме із зазначеного форума, підсудний завантажив на комп`ютер марки Cieftec архів, у якому містились два відео файли з назвами «000067» та «000068», на яких зображені у будь-який спосіб геніталії та статеві акти дитини, чи особи, яка виглядає як дитина, які спонукали збудження сексуальних інстинктів. Зазначені файли ОСОБА_4 завантажив та зберігав на жорсткому дискі 3.5 WD Blue 1TB WD10EZEX SATA S/N:WCC6Y6KNSC26, який знаходився у вищевказаному належному йому комп`ютері для особистого перегляду.

Обвинувачений визнав, що розумів, що його дії направлені на одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та зберігав дитячу порнографію для власного користування, порушуючи моральні засади суспільства в частині заборони непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, які не відповідають моральним критеріям, заразом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_4 , все ж скачав собі архів файлів на комп`ютер у якому містились відео дитячої порнографії, але не врахував відповідальність за вказані злочинні дії.

Суд дійшов переконання, що показання обвинуваченого не викликають сумніву у правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, розповідь якого характеризується структурованістю, хронологією та не викликає сумнівів про відповідність дійсності.

Крім показань обвинуваченого, вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 301-1 КК України підтверджується такими оголошеними та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами наданими стороною обвинувачення, зокрема:

1. постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 16.05.2024, а саме: 81 оптичний диск, які належать ОСОБА_4 , мобільний телефон марки Real UI з ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який належать ОСОБА_4 , системний блок марки Cieftec, який належать ОСОБА_4 , системний блок марки Fujitsu, який належить ОСОБА_4 (а.с. 31);

2. ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.05.2024 про накладення арешту на майно, які вилучені в ході обшуку в будинку АДРЕСА_1 , а саме: 81 оптичний диск, які належать ОСОБА_4 ; мобільний телефон марки Real UI з ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , який належать ОСОБА_4 ; системний блок марки Cieftec, який належать ОСОБА_4 ; системний блок марки Fujitsu, який належить ОСОБА_4 (а.с. 32-33);

3.довідкою про витрати на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/121-24/16788-КТ від 30.09.2024 (а.с. 37);

4. вимогою, щодо відомостей про судимості, згідно якою вбачається, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 15.06.2022 був засуджений за ч. 1 ст. 301-1 КК України (а.с. 38-39);

5. довідкою № 2602 від 29.04.2024 КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР, згідно якою на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 40);

6. довідкою № 3584 від 22.04.2024 КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» з якої вбачається, що на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 41);

7. копією паспорта серії МН 515039, з якого вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 42), що підтверджується довідкою т.в.о. начальника відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС у Харківський області ОСОБА_5 (а.с. 43);

8.ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.05.2025 про надання дозволу на проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому належить ІР-адреса НОМЕР_1 (а.с. 44);

9. висновком судово-мистецтвознавчої експертизи № 3177/24 від 18.10.2024, згідно якої, в представленій на дослідження інформації містяться матеріали, що підпадають під визначення дитячої порнографії, а саме: в двох відео файлах з назвами «000067» та «000068» (а.с. 45-50).

Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та підсудного, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбаченихКПК України, зважаючи на позицію учасників судового провадження щодо застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, надано та досліджено не було.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування уКПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.

Суд визнає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його вини, зокрема як і досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого. Порушень вимогст.87 КПК Українине установлено.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Отже, оскільки підсудний ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою вину у скоєнні інкримінованому йому кримінального правопорушення злочину, не оспорює фактичні обставини справи та правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, з урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені злочину, передбаченого за ч. 1 ст.301-1 КК України.

Суд дійшов переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, а вчинене обвинуваченим кримінальних правопорушень вірно кваліфіковано за ч. 1 ст.301-1 КК України, оскільки ОСОБА_4 усвідомлював, що шляхом укладення з ТОВ «Макснет» договору публічної оферти про надання телекомунікаційних послуг, зокрема доступу до всесвітньої мережі Інтернет, згідно Ір-адресу НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , матиме доступу до всесвітньої мережі Інтернет, використовуючи яку отримав доступ до дитячої порнографії, яку в подальшому зберігав для власного використання.

Враховуючи викладене вище, суд вважає винним обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.30-1 КК України, за яке до нього необхідно застосувати покарання передбачене санкцією відповідної статті КК України.

IV.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у зазначеній статтіКК Україниміститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Судом враховано,що ОСОБА_4 вчинив кримінальнеправопорушення,яке відноситьсядо категоріїтяжкого злочинувідповідно доч.5ст.12КК України,зокрема:умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем чи технологій та умисне зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження, що спрямованепроти основсуспільної моральності, підвищенийхарактер суспільноїнебезпеки якогополягає самез використаннямспецифічного предметазлочину дитячої порнографії,яка завдаєсуттєвої шкодистатевій моралі,згубно впливаєна уявулюдей,особливо молоді,на інтимністосунки міжними,в рядівипадків єспособом незаконногозбагачення тасприяє міжнароднійзлочинності.

За приписами ст. 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» дитиною є особа віком до 18 років, тобто до досягнення нею повноліття, якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

У свою чергу положеннями абз. «с» ч. 1 ст. 2 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, ратифікованого 03.04.2003 Законом України «Про ратифікацію Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії» N 716-IV регламентує, що дитяча порнографія означає будь-яке зображення будь-якими засобами дитини, яка здійснює реальні або змодельовані відверто сексуальні дії, або будь-яке зображення статевих органів дитини, головним чином в сексуальних цілях.

Суд зважає, що у рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Вивченням особи обвинуваченого, судом установлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові, є громадянином України, має середню освіту, наразі офіційно непрацевлаштований, неодружений, має постійне місце реєстрації з 1900 року, що підтверджується довідкою з УПГПР ГУДМС України в Харківській області № 4321/119-66/15-24 від 29.04.2024 (а.с. 43) та паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 (а.с. 42/на звороті) та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України (а.с. 38-39). Підсудний на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 40-41).

Суд враховує, що під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують відповідно до положень ст.66,67 КК України, що відповідає правовій позиції викладеній у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з якої вбачається, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до обвинувального акту від 31.10.2024, обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (а.с. 3). Так, частиною шостоюстатті 368 КПК Українивизначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

Під час судових слухань справи ОСОБА_4 беззаперечно та дійсно визнав свою вину за тих обставин, які ставляться йому в провину, усвідомлюючи усю тяжкість скоєного, вільно та без утаювання розкривав суду усі відомі йому обставини вчиненого діяння, неодноразово засуджував свою поведінку, надаючи їй відверту негативну оцінку, неодноразово виражав щирий сором з приводу цього та осуд своєї поведінки.

Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , дійшов переконання, що підсудний дійсно виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, соромлячись діяння, яке скоїв, неохоче, але розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин що мають значення для справи, щиро засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності підсудного, який виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, що відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 30.10.2018року усправі №559/1037/16-к та від 20.04.2021 у справі № 457/529/20.

Відповідно до обвинувального акта від 31.10.2024, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 у ході досудового розслідування не встановлено (а.с. 4).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім того, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд також враховує вимоги ч.2ст. 61 Конституції Українипро те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2ст. 50 Кримінального кодексу Українипокарання має на меті не тільки кару, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, має бути відповідним до скоєного, тобто необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Під час визначення судом виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його поведінку як під час скоєння правопорушень, так і після цього, пом`якшуючі обставини, суд дійшов переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді обмеження волі, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, та буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо передбаченого санкцією ч.1 ст. 301-1 КК України додаткового покарання - позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд дійшов такого висновку.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» в редакції від 06.11.2009 рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 02.02.2022 у справі №344/16025/18, згідно із якою у разі визначення санкцією статті характеру посади або виду діяльності, формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Більш того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.

Отже, з урахуванням характеру кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, інших обставин справи, суд дійшов переконання, про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_4 додаткове покарання у виглядіпозбавленням права займати посади на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, які здійснюють діяльність з забезпечення розвитку, виховання, навчання, оздоровлення та відпочинку, лікування осіб до 18 років чи займатися певною діяльністю, пов`язаною з роботою з дітьми.

Із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи матеріали кримінального провадження в сукупності із позиціями сторони обвинувачення прокурора, та позицію підсудного, відсутність цивільного позову, обставини вчинення кримінального правопорушення, його характер та спосіб, а також обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, із урахуванням особи обвинуваченого, його поведінки під час та після вчиненого, суд дійшов висновку, щодо застосування до ОСОБА_4 звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч.1ст. 76 КК України.

Суд врахував та бере до уваги, що положення ст. 75 КК підлягають застосуванню з урахуванням можливості досягнення цілей, визначених в ст. 50 вказаного Кодексу, зокрема, виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Досягнення мети виправлення означає, що в особистості засудженого відбулись такі зміни, які фактично унеможливлюють вчинення ним нового кримінального правопорушення з огляду на зміни його ціннісних орієнтирів. Виправлення засудженого, яке виявляється у внесенні коректив у соціально-психологічні характеристики засудженого, нейтралізації негативних криміногенних настанов, вихованні законослухняності і поваги до положень закону, в тому числі і кримінального, досягається таким впливом на свідомість особи, за допомогою якого усуваються ті її негативні риси, які призвели до вчинення кримінального правопорушення.

Отже, саме це покарання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з урахуванням позицій учасників справи та обмежень визначених ч. 3 ст. 349 КПК України, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Суд дійшов переконання, що зазначене покарання відповідатиме його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину». Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

V.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Цивільний позов під час досудового розслідування у кримінальному провадженні потерпілим заявлено не було (а.с. 4).

VI.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Підстави застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру відсутні (а.с. 4).

Викривач у кримінальному провадженні відсутній, винагорода викривачу не пропонувалась (а.с. 4).

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 12024221180000550 від 10.04.2024 не застосовувався, а суд не вбачає підстав для його обрання та застосування.

На вимогу положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту.

Отже, арешт накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.05.2024 на речові докази майно, яке вилучено в ході обшуку в будинку АДРЕСА_1 , зокрема: 81 оптичний диск, які належать ОСОБА_4 ; мобільний телефон марки Real UI з ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 (а.с. 34), який належать ОСОБА_4 ; системний блок марки Cieftec (а.с. 35), який належать ОСОБА_4 ; системний блок марки Fujitsu 1ЕО-500А-СТО-4 (а.с. 36), який належить ОСОБА_4 (а.с. 32-33) скасувати, після набрання вироком законної сили.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити:що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Отже, суд дійшов висновку, що питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Частиною 2 ст. 124 КПК України передбачено, що в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Статтею 118 КПК України визначено, що витрати пов`язані з залученням експерта є процесуальними витратами.

За приписами п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалівкримінальної справивбачається,що посправі понесеніпроцесуальні витратиза проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/121-24/16788-КТ від 30.09.2024, у сумі, що становить 34621,65 грн та підтверджується довідкою (а.с. 37).

ОСОБА_4 під час судового засідання заявлено клопотання про надання розстрочки сплати процесуальних витрат за проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/121-24/16788-КТ від 30.09.2024 у сумі, що становить 34621,65 грн на три місяці, оскільки у нього важке матеріальне становище та наразі він непрацевлаштований.

Заслухавши думку прокурора, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання обвинуваченого про розстрочку сплати процесуальних витрат слід відмовити, з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 374, ч. 2 ст. 124 КПК України, суд при визнані особи винуватою, при постановленні обвинувального вироку має вирішити питання і відшкодування процесуальних витрат. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.

Згідно ч. 1 ст. 119 КПК України суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визначений строк.

Так, в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначив, що офіційно не працевлаштований, заразом не долучив до матеріалів справи довідку про доходи, інших документів, які підтверджують його важкий матеріальний стан чи інші обставини, що унеможливлюють оплату процесуальних витрат на залучення експерта у цій справі суду також не надано.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

З підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє можливості захистити права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, суд дійшов переконання, що розстрочка виконання вироку суду в частині стягнення процесуальних витрат вплине в першу чергу на інтереси держави, оскільки у зв`язку з вчиненням ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України, під час досудового розслідування держава понесла витрати на залучення експертів у сумі 34621,65 грн, які підлягають обов`язковому відшкодуванню.

Відсутність офіційного працевлаштування, враховуючи середній вік обвинуваченого, відсутність будь яких доказів, що позбавляють можливості ОСОБА_4 влаштуватись на роботу, не можуть вважатись тими особливими та виключними обставинами, які дають підстави для розстрочки сплати процесуальних витрат в сумі 34621,65 грн на 3 місяці.

Наведені вищеобставини вказуютьна відсутністьпідстав длязадоволення клопотанняобвинувачення щодонадання розстрочкисплати процесуальнихвитрат всумі 34621,65грн на3місяці,тому понесеніпроцесуальні витратиза проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/121-24/16788-КТ від 30.09.2024, у сумі, що становить 34621,65 грн та підтверджується довідкою (а.с. 37), підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ч.2 ст.122 та ч.1, 2 ст.124 КПК України.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. 100, 122, 124, 174, 331, 337, 342-351, 358, 368-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 1 ст.301-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, які здійснюють діяльність з забезпечення розвитку, виховання, навчання, оздоровлення та відпочинку, лікування осіб до 18 років, чи займатися діяльністю, пов`язаною з роботою з дітьми, строком на 2 роки.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи № СЕ-19/121-24/16788-КТ від 30.09.2024 у сумі 34621 (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять одна) грн 65 коп.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.05.2024 на речові докази скасувати, після набрання вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні № 12024221180000550 від 10.04.2024, що знаходяться у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили:

1.Знищити:

1.1.два відео файли з назвами «000067» та «000068», що містяться на жорсткому диску 3.5 WD Blue 1TB WD10EZEX SATA S/N:WCC6Y6KNSC26 системного блока марки Cieftec.

2.Повернути за належністю власнику ОСОБА_4 :

2.1.81 оптичний диск;

2.2.мобільний телефон марки Real UI з ІМЕІ НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 переданий на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_4 залишити у володінні ОСОБА_4 ;

2.3.системний блок марки Cieftec, виключно після знищення файлів з назвами «000067» та «000068»;

2.4.системний блок марки Fujitsu 1ЕО-500А-СТО-4.

Матеріали кримінального провадження № 12024221180000550 від 10.04.2024 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 644/9561/24.

Прокурору та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення, учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку суду - направити його копію.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Орджонікідзевський районний м. Харкова, протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 у той же строк з моменту вручення йому копії, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. В іншому разі вирок набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційного суду, якщо його не буде скасовано.

Прокурору та обвинуваченому повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.

Суддя ОСОБА_1