Постанова

від 25.02.2025 по справі 467/182/25

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/182/25

Провадження № 1-в/467/63/25

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області заяву засудженого

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Кіровограді, громадянина України, має вищу освіту, не одружений, зареєстрований і проживає по АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 17.05.2016 року Ленінським районним судом м.Кіровограда за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

- 13.10.2022 року Ленінським районним судом м.Кіровограда за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 28.10.2022 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

- 08.02.2023 року Дарницьким районним судом м.Києва за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням положень ч.3, 4 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 15.05.2023 року Голосіївським районним судом м.Києва за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70, ст.72 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 17.08.2023 року Кіровським районним судом м.Кіровограда за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до 7 років 4 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, належного на праві власності;

про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким,

в с т а н о в и в :

Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким та просив замінити йому невідбуту частину призначеного судом покарання у виді позбавлення волі замінити покаранням у виді виправних робіт. .

Клопотання обґрунтував тим, що в період відбування покарання постійно працює, характеризується позитивно, дотримується встановлених правил поведінки, залучається до суспільно корисної праці, до роботи ставиться сумлінно. Ініціативно та добровільно бере участь в роботах із благоустрою виправної колонії. Під час перебвання у ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» та ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83» заохочувався за сумлінне ставлення до праці та добру поведінку. Вину у скоєному злочині визнає повністю та щиросердечно розкаюється у вчиненому. Переконаний, що сумлінною поведінкою та ставленням до праці твердо стоїть на шляху виправлення.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свою заяву підтримав, пояснив, що в ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83» прибув у травні 2024 року, працевлаштувався на виробництві малопомітних сіток для ЗСУ, отримує заробітну плату, стягнень за цей період не має. У разі заміни йому покарання на більш м`яке у виді виправних робіт працюватиме у ФОП ОСОБА_6 , який є його батьком, та є підприємцем понад 10 років, надає послуги з логістики та перевезень, використовує найману працю. У зв`язку із мобілізацією працівників у нього з`явилася вакансія підсобного працівника, де і буде працювати ОСОБА_5 , заробітна плата 9 тисяч гривень. Сам він працював на підприємстві батька у 2012-2013 роках логістом, має юридичну освіту, навчався у Харківському національному університеті внутрішніх справ за контрактом. Під час перебування у слідчому ізоляторі мав два стягнення та одне заохочення, стягнення накладені за порушення, які він вважає незначними. Під час відбування покарання у виправній колонії двічі заохочувався за зразкову поведінку та ставлення до праці. Про вчинені злочини шкодує, вчинення злочинів було обумовлене важким матеріальним станом, так як він посварився з батьком і не зміг себе самостійно забезпечити. У вчиненому розкаюється та бажає в подальшому чесною працею заробляти собі на життя. Матеріальну шкоду, завдану злочинами, він потерпілим не відшкодовував, так як відбуває покарання і не має коштів, наскільки йому відомо, частково шкоду відшкодовував потерпілим його батько, в якому розмірі та кому саме з потерпілих точно сказати не зміг. Планує відшкодовувати шкоду потерпілим із свого заробітку під час відбування покарання у виді виправних робіт. Вважає, що є таким, що став на шлях виправлення та просив замінити йому невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді виправних робіт.

В судовому засіданні захисник заяву ОСОБА_5 підтримав та просив її задовольнити з наведених в ній підстав. Захисник наголошував на тому, що ОСОБА_5 під час перебування у слідчому ізоляторі залучався до робіт з благоустрою установи, за що заохочувався. Допущені порушення в цей період не є суттєвими. На цей час в умовах виправної колонії ОСОБА_5 працює, позитивно характеризується, з сумлінну поведінку та ставлення до праці двічі заохочувався. Засуджений демонструє позитивну динаміку виправлення, і хоча йому двічі було відмовлено комісією станови у застосуванні такої пільги як заміна покарання більш м`яким, однак формулювання відмови кожного разу більш м`які. Ступінь ризику повторного вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 та рівень його небезпеки для суспільства є низьким. За такого захисник вважав, що ОСОБА_5 став на шлях виправлення і йому може бути замінено покарання на більш м`яке.

Представник ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що ОСОБА_5 посередньо характеризувався більшу частину строку покарання, мав два стягнення у 2022 році, які хоча і погашені у встановленому законом порядку, однак негативно характеризують засудженого у цей період відбуття покарання. Позитивні зміни у його поведінці спостерігаються менш ніж за рік до розгляду судом питання про заміну покарання більш м`яким. Для висновку про те, що ступінь його виправлення достатній для застосування такої заміни, цього недостатньо, адже до уваги потрібно брати поведінку засудженого протягом всього часу відбуття покарання. Заміна покарання на більш м`яке на підставі положень ст.82 КК України може бути застосована до засуджених, які стали на шлях виправлення і успішність такого виправлення вказує на можливість ефективного продовження процесу виправлення засудженого за умов застосування до нього більш м`якого покарання. Щодо ОСОБА_5 прокурор вважав, що за умов продовження ним злочинної діяльності протягом 2016-2021 років, досягнення ним необхідного ступеня виправлення менш ніж за рік відбування покарання у виправній колонії не є можливим.

Вивчивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, заслухавши думки учасників процесу, суд встановив наступне.

Частинами 1 та 4 ст.82 КК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням.

Виходячи з положень ч.3 ст.82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш мяким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

У п.п.1, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» зазначено, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. При вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

За змістом приписів ст.6КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Становлення ж особи на шлях виправлення являє собою прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про сумлінне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись й в умовах відбування більш м`якого покарання.

Висновок про таке ставлення повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь період перебування в установі виконання покарань.

При цьому, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов`язком засудженого.

Під час розгляду заяви встановлено, що ОСОБА_5 засуджений наступними вироками.

17.05.2016 року вироком Ленінського районного суду м.Кіровограда за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

13.10.2022 року вироком Ленінського районного суду м.Кіровограда за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Український центр томотерапії» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином 43633 гривні.

28.10.2022 року вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням положень ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі.

08.02.2023 року вироком Дарницького районного суду м.Києва за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням положень ч.3, 4 ст.70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

З урахуванням змін, внесених ухвалою Київського апеляційного суду від 20.04.2023 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «МЕД-ГРУП» матеріальну шкоду у розмірі 49087 грн. 50 коп. та моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ «МЕДІКАЛ ВЕНТЕРА ГРУП» матеріальну шкоду в розмірі 151035 грн. 60 коп.

15.05.2023 року вироком Голосіївського районного суду м.Києва за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70, ст.72 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

17.08.2023 року вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до 7 років 4 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, належного на праві власності. Вирок набрав законної сили 28.02.2024 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 визначено рахувати з моменту затримання 12.02.2022 року.

Зараховано ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 07.07.2017 року по 19.12.2017 року включно, з 30.11.2018 року по 10.12.2018 року включно, з 12.02.2022 року по день набрання вироком законної сили включно, на підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільні позови потерпілих про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 2764 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

Стягнуто з ОСОБА_5 :

на користь ОСОБА_8 2726 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

на користь ОСОБА_9 2990 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

на користь ОСОБА_10 27588 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

на користь ОСОБА_11 1853 грн. 37 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

на користь ОСОБА_12 4617 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

на користь ОСОБА_13 5000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

на користь ТОВ «ФК Зірка» 6750 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

на користь ОСОБА_14 1439 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

на користь ОСОБА_15 6167 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

на користь ОСОБА_16 1500 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

на користь ОСОБА_17 11316 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено триматися в умовах Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор».

З мотивувальної частини вироку убачається, що ухвалою від 30.11.2018 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави. 10.12.2018 року за обвинуваченого ОСОБА_5 внесено заставу та його звільнено з-під варти з ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор». З 13.08.2019 року ОСОБА_5 був оголошений у розшук та був затриманий 12.02.2022 року у зв`язку з чим застава в сумі 35240 гривень звернута в дохід держави.

Таким чином, ОСОБА_5 відбуває покарання у виді позбавлення волі за вчинення нетяжких, тяжких та особливо тяжкого злочину.

Згідно положеньп.3ч.4ст.82КК України, замінаневідбутої частинипокарання більшм`яким можливапісля фактичноговідбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.

Враховуючи, що вироком вироком Кіровськогорайонного судум.Кіровоградавід 17.08.2023рокузараховано ОСОБА_5 строкпопереднього ув`язненняз розрахункуодин деньпопереднього ув`язненняза двадні позбавленняволі, є наявними передумови (формалізовані підстави, що пов`язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.82 КК України щодо ОСОБА_5 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.

Однак, для застосування положень ст.82 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «…засуджений став на шлях виправлення».

Як убачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 12.02.2022 року.

Під час перебування в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» ОСОБА_5 2 рази, 30.03.2022 та 21.04.2022 року, притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення розпорядку дня. Має заохочення за сумлінне ставлення до робіт з благоустрою установи та зразкову поведінку від 07.10.2022 року у виді зняття раніше накладеного стягнення від 30.03.2022 року. В подальшому будь-якої активності ОСОБА_5 не проявляв.

20.05.2024 року ОСОБА_5 прибув до ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83». На підставі договорів підряду від 24.07.2024 року та від 01.01.2025 року виконує роботи з виготовлення малопомітної перешкоди плутанки. Отримував заробітну плату у липні, серпні, листопаді, грудні 2024 року та у січні 2025 року. У вересні та жовтні 2024 року заробітна плата йому не нараховувалась. Станом на 12.02.2025 року характеризується позитивно. Двічі заохочувався подяками, 14.10.2024 року та 14.01.2025 року за підсумками роботи у ІІІ та ІV кварталі 2024 року.

Згідно витягу з протоколу №23 від 11.06.2024 року засідання комісії ДУ «Південноукраїнська колонія №83» ОСОБА_5 відмовлено у заміні покарання більш м`яким як такому, який не став на шлях виправлення.

Згідно витягу з протоколу №32 від 08.08.2024 року засідання комісії ДУ «Південноукраїнська колонія №83» ОСОБА_5 відмовлено в умовно-достроковому звільненні як такому, який не довів свого виправлення.

Отже убачається, що процес отримання ОСОБА_5 заохочень без стягнень почався лише з жовтня 2024 року, в той час як засуджений перебуває в місцях позбавлення волі з лютого 2022 року, що свідчить про відсутність послідовного й безперервного процесу виправлення засудженого.

Застосовані до ОСОБА_5 2 стягнення, хоча й зняті та погашені на даний час, однак свідчать про його схильність до свідомого систематичного порушення встановлених КВК України правил та ігнорування попередньо накладених стягнень.

Згідно матеріалів особової справи, виконавчого листа ОСОБА_5 не має. Згідно його пояснень особисто він жодної шкоди потерпілим від вчинених ним злочинів не відшкодовував, покладаючись у цьому на батька. Отримуючи заробітну плату на виробництві у виправній колонії з власних коштів він жодних відшкодувань потерпілим не зробив. Отже, з`ясовуючи ставлення засудженого до вчинених злочинів, суд зробив висновок, що ОСОБА_5 не в повній мірі усвідомив наслідки своїх дій задля досягнення цілей покарання по запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Таким чином, із аналізу наведених вище обставин у їх сукупності, встановлено, що в поведінці ОСОБА_5 спостерігаються позитивні тенденції, однак вона не характеризувалась своєю сумлінністю протягом усього часу відбування покарання, а навпаки була нестабільною та не свідчить про таке систематичне здійснення процесу виправлення, що міг би ефективно продовжуватись в умовах відбування більш м`якого покарання у виді виправних робіт без ізоляції ОСОБА_5 від суспільства, шляхом обрання йому заходу примусу, не пов`язаного з обмеженням волі.

Суд наголошує, що в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку саме за увесь строк відбування покарання, а не конкретно обраного часу.

Доцільність і необхідність заміни невідбутої частини покарання викликана тим, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути необхідним, і подальше його виправлення можливе в умовах відбування більш м`якого виду покарання, чого не встановлено в цьому провадженні.

Крім того, матеріали особової справи містять дані про те, що ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, при цьому до нього застосовувались заохочувальні норми у виді звільнення від відбування покарання з випробуванням. Однак, це не призвело до позитивних змін в особистості засудженого і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, як наслідок, під час іспитового строку він знову неодноразово вчиняв умисні злочини, ухилявся від суду, внаслідок чого був оголошений його розшук.

Враховуючи викладене, повно та всебічно вивчивши відомості про особу засудженого, хоча відбутий ОСОБА_5 строк покарання узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.82 КК України щодо нього є невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви засудженого.

Керуючись ст. 82 КК України, п. 2 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_5 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Суддя ОСОБА_1