Рішення

від 24.02.2025 по справі 766/18080/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/18080/24

н/п 2-о/766/235/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Скрипніка Л.А.,

секретар судового засідання Бівалькевич А.Р.,

за участю:

представника заявника: Кравчук Т.М.,

представника заінтересованої особи 2: Чаюк А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кравчук Тетяна Миколаївна, заінтересовані особи: Херсонський відділ Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

І. Виклад позиції заявника.

У жовтні 2024 року представник заявника через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою, про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просить:

встановити факт, постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Грушівка Кіровського (Судакського) району Кримської області, на території України станом на 24.08.1991 року.

Заява мотивована тим, що 19.09.2023 року ОСОБА_1 взятий на облік як безхатько Херсонським обласним центром обліку бездомних осіб та зареєстрований за адресом м. Херсон, вул. Перекопська, 187-а, про що видано відповідне посвідчення.

Заявник звернувся до Херсонського відділу УДМС України в Херсонській області з заявою про видачу паспорту громадянина України та 06.05.2024 отримав відмову у видачі паспорту громадянина України з посиланням на те, що необхідно встановити факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.

В той час як, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Кримської області, Кіровського району с. Грушків. З народження постійно проживав на території України.

Був неодноразово засудженим та відбував покарання на території України, останній раз звільнений умовно достроково з Казанківської ВК Миколаївської області 12.10.2018 року. Згідно довідки про звільнення, вироків та ухвал постановлених іменем України в графі громадянство вказано «України».

На час засудження мав паспорт зразка СРСР у якому була зроблена відмітка про прийняття громадянства України. Після звільнення мав документи в тому числі довідку про звільнення, але в подальшому втратив паспорт та інші документи.

На сьогодні у ОСОБА_1 відсутня можливість надати письмові докази постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, оскільки він був зареєстрований на території АР Крим.

Отже, ОСОБА_1 народився та станом на 24.08.1991 року постійно проживав на території України, що окрім його свідчень підтверджується отриманою інформацією про його судимості та відбування покарання та території України.

З моменту звільнення з місць відбування покарання ОСОБА_1 намагався поновити втрачені документи, збирав довідки.

На сьогодні у заявника відсутня можливість надати письмові докази постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.

З огляду на викладене у ОСОБА_1 не має іншої можливості встановити факт постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, інакше ніж через звернення до суду.

11.02.2025 року від представника заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області Аліни Чаюк надійшли пояснення у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, за змістом яких при вирішенні справи покладалися на розсуд суду.

ІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.10.2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження з призначенням судового засідання.

06.11.2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання від Управління ДМС у Херсонській області про залучення їх до участі у справі в якості заінтересованої особи.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.02.2025 року до участі у справі залучено УДМС у Херсонській області у якості заінтересованої особи.

В судове засідання заявник не з`явився, надав повноваження представнику.

В судовому засіданні представник заявника заявлені вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити з підстав, зазначених в заяві.

Представник заінтересованої особи - Херсонського відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Представник заінтересованої особи - Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області в судовому засіданні при вирішенні справи покладалась на розсуд суду.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 1980 році був вперше засуджений Судакським районним судом АР Крим, відбував покарання на території Сумської області, у 1987 році засуджений Судакським районним судом АР Крим, відбував покарання на території Хмельницької області та після звільнення з місця позбавлення волі 1990 році проживав у АР Крим, в подальшому взятий під варту 24.02.1992 року та засуджений Михайлівським районним судом м. Запорізької області відбув покарання на території Харківської області. Останній раз засуджений Джанкойським міжрайонним судом АР Крим 16.02.2012 року, звільнений умовно-достроково 12.10.2018 року з Казанківської ВК Миколаївської області.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій вироків та ухвал суду які постановлені іменем України ОСОБА_1 вказаний як громадянин України, громадянство України.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: АР Крим, Кіровський район, с. Грушівка, громадянину України, начальником відділу ДУ «Казанківська виправна колонія №93» МЮУ Миколаївської області, видано довідку про звільнення серії МИК №015109. Відповідно до довідки, ОСОБА_1 відбув покарання в ДУ «Казанківська виправна колонія №93» МЮУ Миколаївської області в період з 17.06.2011 року по 12.10.2018 року звідки звільнений на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 04.10.2018 року ст. 81 КК України, умовно-достроково на 11 міс. 26 дні, і прямує до місця проживання: АДРЕСА_1 . Зазначене також підтверджується довідкою ДУ «Казанківська виправна колонія №93» МЮУ Миколаївської області, № 93/6.3-Б-21 від 19.08.2024 року.

19.09.2023 ОСОБА_1 взятий на облік як безхатько Херсонським обласним центром обліку бездомних осіб та зареєстрований за адресом м. Херсон, вул. Перекопська, 187-а, про що видано відповідне посвідчення.

12.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського відділу УДМС України з заявою про внесення інформації до Єлиного державного демографічного реєстру інформацію про нього у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України. Причина оформлення: замість втрачено.

Листом від 06.05.2024 Херсонським відділом УДМС України в Херсонській області повідомлено ОСОБА_1 , що проведеною перевіркою по факту втрати паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року Херсонським відділом УДМС у Херсонській області встановлено, що йому відмовлено у видачі паспорта громадянина України на підставі п.п.1 п.100 Постанови КМУ від 25.03.2015 року № 302 «про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», оскільки не встановлено його належність до громадянства України. Рекомендовано звернутися до Херсонського відділу УДМС України в Херсонській області та надати рішення суду про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.

ІV. Оцінка Суду.

Правилами ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За приписами ЦК України юридичні факти це факти з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

У статті 315 ЦПК України наведено перелік, які саме факти можуть бути встановленні в судовому порядку, проте він не є вичерпним. Вказана норма передбачає встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом пунктів 1 та 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи: про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що у порядку ч.2 ст. 315 ЦПК України суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення юридичних фактів, у тому числі, й постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991, або станом на 13.11.1991, який має юридичне значення.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13.11.1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24.08.1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13.11.1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) або набрання чинності Законом України від 08.10.1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13.11.1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13.11.1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Стаття 1 Закону України «Про громадянство України» дає визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах», а саме: проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні; безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року; постійного проживання на території України станом на 13.11.1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24.08.1991 року або станом на 13.11.1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Отже, на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» встановлюється набуття громадянства України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27.03.2001 року №215/2001, (далі - Порядок №215), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року або проживання в Україні за станом на 13.11.1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24.08.1991 року, або на 13.11.1991 року, постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991 року, або на 13.11.1991 року (підпункт «в» пункту 8 та підпункт «в» пункту 9 Порядку №215.

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991 року, або на 13.11.1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24.08.1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №522/20494/18, від 05.04.2021 року у справі №523/14707/19.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18.06.2015 року (остаточне - 18.09.2015 року), в пункті 78 зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Аналізуючи в сукупності обставини справи в контексті законів, інших норм права, надані сторонами докази, виходячи з стандарту доказування «баланс вірогідностей» (BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 р., J.K. AND OTHERS v. SWEDEN 23.08.2016 р.), надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, і в своїй сукупності підтверджують факт постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 року.

За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання на території України, який просить встановить заявник, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

V. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 265, 293-294, 315-319, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце народження: с. Грушівка Кіровського (Судакського) району Кримської області, РНОКПП: не встановлено, місце проживання: АДРЕСА_2 ), на території України станом на 24.08.1991 року.

Судові витрати не відшкодовуються.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: не встановлено, місце проживання: АДРЕСА_2 ;

заінтересовані особи: Херсонський відділ УДМС України в Херсонській області, ЄДРПОУ: 37839478, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Театральна,29.

Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, ЄДРПОУ: 37839478, юридична адреса місцезнаходження: 73036, м. Херсон, вул. Перекопська,168; фактична адреса місцезнаходження: 73025, м. Херсон, вул. Театральна, буд. 29.

Повний текст судового рішення складено 20.02.2025 року.

Суддя Л.А. Скрипнік