Постанова

від 19.02.2025 по справі 369/10670/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 369/10670/23

провадження № 61-4431св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Фітоліт-Лаймстоун»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Фітоліт-Лаймстоун» про витребування майна з чужого незаконного володіння

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Трушківської Лесі Вікторівни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Фітоліт-Лаймстоун» (далі - ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун») на її користь земельні ділянки, що розташовані за адресою: с. Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області, а саме:

площею 1,695 га кадастровий номер 3222485800:03:001:5085, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1422839632224;

площею 1,695 га, кадастровий номер 3222485800:03:001:5086, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1422871532224;

площею 0,77 га, кадастровий номер 3222485801:01:036:5087, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1422793932224;

площею 0,77 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:5088, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1422757932224.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що їй на праві приватної власності належали земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:004:0028 та 3222485800:03:001:0054, які 01 листопада 2017 року були незаконно відчужені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Юніком» (далі - ТОВ «БК Юніком») і Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМЗ Інвест» (далі - ТОВ «ПМЗ Інвест») шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до реєстраційних документів суб`єктів господарської діяльності.

Так, земельну ділянку площею 3,39 га, кадастровий номер 3222485800:03:001:0054 позивачка нібито добровільно передала протоколом установчих загальних зборів учасників (засновників) від 01 серпня 2017 року № 1 як розмір її внеску при створенні ТОВ «БК Юніком». Іншим засновником ТОВ «БК Юніком» став ОСОБА_2 , якого нібито було призначено керівником.

Іншу земельну ділянку площею 1,54 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:0028 позивачка нібито добровільно передала протоколом установчих загальних зборів учасників (засновників) від 01 серпня 2017 року № 1 як розмір її внеску при створенні ТОВ «ПМЗ Інвест». Іншим засновником ТОВ «ПМЗ Інвест» став ОСОБА_3 , якого нібито було призначено керівником.

Позивачка ніколи не мала жодного відношення до ТОВ «БК Юніком» та ТОВ «ПМЗ Інвест». Її позбавлено права власності на земельні ділянки шахрайським шляхом, про що свідчать матеріали кримінального провадження від 22 травня 2014 року № 12014110200001425, в якому її визнано потерпілою, та висновок експертизи від 23 січня 2019 року № 8-4/1944, яка проведена в кримінальному провадженні Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, згідно з якою підпис від її імені в протоколі № 1 у графі «голова зборів учасників ТОВ «БК Юніком» та у графі «голова зборів учасників ТОВ «ПМЗ Інвест» виконано не нею, а іншою особою.

Невстановлені особи шляхом підроблення документів вчинили посвідчення у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Е. А. підпис позивачки на акті приймання-передачі майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:03:004:0028 від позивача до ТОВ «ПМЗ Інвест» та на акті приймання-передачі майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:03:001:0054 від позивача ТОВ «БК Юніком» до статутного капіталу створених товариств.

Вказані акти стали підставою для вчинення державним реєстратором Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області дій щодо реєстрації права власності на вказані земельні ділянок за ТОВ «ПМЗ Інвест» та ТОВ «БК Юніком».

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року у справі № 904/4193/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29 листопада 2022 року, та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року у справі № 904/4192/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року, позови ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі та визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «БК Юніком», оформлене протоколом від 01 серпня 2017 року № 1; акт приймання-передачі майна від позивача до ТОВ «БК Юніком» земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:001:0054 до статутного капіталу створеного товариства, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А. 05 жовтня 2017 року; протокол загальних зборів учасників ТОВ «ПМЗ Інвест» від 10 серпня 2017 року № 1; акт приймання-передачі майна від позивача до ТОВ «ПМЗ Інвест» земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:004:0028 площею 1,54 га до статутного капіталу створеного товариства, що посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А. від 05 жовтня 2017 року.

В подальшому земельну ділянку площею 1,5400 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:0028 на підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2017 року ТОВ «ПМЗ Інвест» в особі її директора Думанського О. П. відчужило у спільну часткову власність ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , при цьому кожний отримав по 0,77 га.

За аналогічною схемою земельну ділянку площею 3,39 га, кадастровий номер 3222485800:03:001:0054 на підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2017 року, ТОВ «БК Юніком» в особі директора ОСОБА_2 продало у спільну часткову власність ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

Вищезазначені земельні ділянки 01 грудня 2017 року були поділені. Так, земельна ділянка площею 1,5400 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:0028 поділена на: ділянку площею 0,77 га, кадастровий номер 3222485801:01:036:5087 та ділянку площею 0,77 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:5088, а земельна ділянка площею 3,39 га, кадастровий номер 3222485800:03:001:0054 поділена на: ділянку площею 1,695 га, кадастровий номер 3222485800:03:001:5085 та ділянку площею 1,695 га, кадастровий номер 3222485800:03:001:5086.

В межах виконавчого провадження № 61751206 з примусового виконання виконавчого напису № 564, виданого 06 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А. про звернення стягнення на належні ОСОБА_4 земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:001:5086 і 3222485801:01:036:5087 відбулись електронні торги з продажу вказаних земельних ділянок, переможцем яких стало ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун».

У межах виконавчого провадження № 61585486 з примусового виконання виконавчого напису № 472, виданого 16 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А. про звернення стягнення на належні ОСОБА_5 земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:001:5085 і 3222485800:03:004:5088 відбулись електронні торги з продажу вказаних земельних ділянок, переможцем яких стало ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун».

Посилаючись на те, що спірні земельні ділянки вибули з її власності за договорами, стороною яких вона не була, без її волі, а на сьогоднішній день власником спірних земельних ділянок є ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун», просила позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 26 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, оскільки ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки набуло їх на електронних торгах, що були проведені в порядку виконання виконавчих проваджень, які були відкриті на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріуса. Права такого набувача, захищені частиною другою статті 388 ЦК України, яка гарантує, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Також суд зазначив, що у матеріалах справи немає доказів, які доводять існування будь-яких обставин на підтвердження недобросовісності ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун», що придбало спірні земельні ділянки на електронних торгах у порядку, встановленому для виконання судових рішень, як особа, яка запропонувала найвищу ціну за лот. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач знав чи міг знати про порушення порядку реалізації майна або знав чи міг знати про набуття майна всупереч закону. Доказів того, що електронні торги, на яких було реалізовано відповідачу спірні земельні ділянки, були визнані недійсними позивачка не надала, як не надала і доказів того, що виконавчі написи нотаріуса, на підставі яких здійснювалася процедура продажу спірних земельних ділянок на електронних торгах, були визнанні такими, що не підлягають виконанню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишив без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд зазначив, що місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивачки про те, що на спірні правовідносини не поширюються частина друга статті 388 ЦК України, з огляду на те, що ця нора передбачає захист добросовісного набувача не тільки в разі набуття майна у ході виконання судового рішення, а й у разі придбання майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень, за яким у межах виконавчого провадження, зокрема, виконуються виконавчі написи нотаріуса.

ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки набуло це майно на електронних торгах, що були проведені в порядку виконання виконавчих проваджень, які, у свою чергу, були відкриті на підставі виконавчих написів нотаріуса, які є виконавчими документами у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Трушківська Л. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказувала те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - щодо застосування статей 16, 330, 387, 388, 400, 658 ЦК України у їхньому правовому взаємозв`язку.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» придбав земельні ділянки на електронних торгах, які були проведені за заявкою приватного виконавця на реалізацію арештованого майна у межах двох виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих написів нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно (предмет іпотеки), а не в порядку, встановленому для виконання судового рішення. У зв`язку з цим суди безпідставно застосували до спірних правовідносин частину другу статті 388 ЦК України.

ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» не є та не може вважатись добросовісним набувачем спірного майна, оскільки воно не могло не знати на час придбання спірного майна на електронних торгах, що ОСОБА_1 як власник майна вживає заходів, спрямованих на захист та відновлення своїх порушених прав на земельні ділянки у судовому порядку та в межах кримінального провадження. Так, станом на час розміщення інформаційного повідомлення про лоти на офіційному сайті державної системи електронних торгів «Сетам» та закінчення торгів (з 07 квітня 2020 року до 20 липня 2020 року) спірне майно було обтяжене арештом, накладеним на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року у справі № 369/3584/19.

З огляду на те, що майно набуто відповідачем як недобросовісним набувачем за результатами проведення електронних торгів в порядку здійснення виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно, суди попередніх інстанцій безпідставно виходили з того, що позивачка має довести недійсність електронних торгів та/або надати докази того, що виконавчі написи нотаріуса, на підставі яких здійснювалась процедура продажу земельних ділянок на електронних торгах, були визнані такими, що не підлягають виконанню.

У квітні 2024 року ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому зазначило, що воно є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки набуло їх на електронних торгах, що були проведені в порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень, а саме відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», адже виконавчі написи нотаріуса виконуються саме у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Таким чином, його права захищені частиною другою статті 388 ЦК України, яка гарантує, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Також вказувало на те, що виконавчі написи нотаріуса, на підставі яких здійснювалася процедура продажу спірних земельних ділянок на електронних торгах не були визнані такими, що не підлягають виконанню, як не визнано недійсними і самі електронні торги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

18 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що земельна ділянка площею 1,54 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:0028 на підставі протоколу № 1 установчих (загальних) зборів учасників (засновників) ТОВ «БК Юніком» від 01 серпня 2017 року та акта приймання-передачі майна від 05 жовтня 2017 року була передана до статутного капіталу ТОВ «БК Юніком». На підставі вказаних документів за ТОВ «БК Юніком» зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку.

Земельна ділянка площею 3,39 га, кадастровий номер 3222485800:03:001:0054 на підставі протоколу № 1 установчих (загальних) зборів учасників (засновників) ТОВ «ПМЗ Інвест» від 10 серпня 2017 року та акта приймання-передачі майна від 05 жовтня 2017 року була передана до статутного капіталу ТОВ «ПМЗ Інвест». На підставі вказаних документів за ТОВ «ПМЗ Інвест» було зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року у справі № 904/4193/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29 листопада 2022 року, визнано недійсним:

протокол загальних зборів учасників ТОВ «ПМЗ Інвест» від 10 серпня 2017 року № 1;

акт приймання-передачі майна від ОСОБА_1 до ТОВ «ПМЗ Інвест» земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:004:0028 площею 1,54 га до статутного капіталу створеного товариства, що посвідчені 05 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А.

У зазначеній справі суд встановив, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 грудня 2015 року № 50385415 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 1,54 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:0028 розташованої за адресою: с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області.

Підставою виникнення права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 є державний акт на право власності від 20 червня 2008 року, серія та номер ЯЖ № 235954.

Зібрані у справі докази не підтверджують факт підписання ОСОБА_1 протоколу установчих (загальних) зборів учасників (засновників) ТОВ «ПМЗ Інвест» від 10 серпня 2017 року № 1 та акта приймання-передачі майна від 05 жовтня 2017 року, що вказує на відсутність волевиявлення позивачки на заснування вказаного товариства та формування статутного капіталу за рахунок власного майна.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року у справі № 904/4192/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року, визнано недійсним:

рішення загальних зборів учасників ТОВ «БК Юніком», оформлене протоколом від 01 серпня 2017 року № 1;

акт приймання-передачі майна від ОСОБА_1 до ТОВ «БК Юніком» земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:001:0054 до статутного капіталу створеного товариства, що посвідчений 05 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А.

У зазначеній справі суд встановив, що докази у справі не підтверджують факт підписання позивачем протоколу установчих (загальних) зборів учасників (засновників) ТОВ «БК Юніком» від 01 серпня 2017 року № 1 та акта приймання-передачі майна від 05 жовтня 2017 року, що вказує на відсутність волевиявлення позивача на заснування вказаного товариства та формування статутного капіталу за рахунок свого майна.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2023 року у справі № 369/3584/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2022 року у справі змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Апеляційний суд, з посиланням на правові висновки Верховного Суду зазначив, що задоволення позовних вимог про витребування майна від відповідачів, за якими право власності на спірні земельні ділянки не зареєстровано, не призведе до захисту порушених прав позивача, а тому і в цій частині позовних вимог слід відмовити. Разом з тим, позивач має право заявити вимоги про витребування майна до особи, за якою такі права зареєстровані.

У зазначеній справі апеляційний суд встановив такі обставини:

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,5400 га, кадастровий номером 3222485800:05:004:0028, посвідченим 01 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М., ТОВ «ПМЗ Інвест» в особі його директора Думанського О. П. відчужило земельну ділянку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка в подальшому поділена на дві земельні ділянки площею 0,77 га, кадастровий номер 3222485801:01:036:5087 та площею 0,77 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:5088.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 3,39 га, кадастровий номер 3222485800-03:001:0054, посвідченим 01 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М., ТОВ «БК Юніком» в особі її директора ОСОБА_2 відчужило земельну ділянку у спільну часткову власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка в подальшому поділена на дві земельні ділянки площею площа 1,695 га, кадастровий номер 3222485801:01:036:5085 та площею 1,695 га, кадастровий номер 3222485800-03:004:5086.

Крім того суди у цій справі встановили, що в межах виконавчого провадження № 61585486 з примусового виконання виконавчого напису від 16 березня 2020 року № 472, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А. про звернення стягнення на належні ОСОБА_5 земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:001:5085 (площа 1,695 га) та 3222485800:03:004:5088 (площа 0,77 га), 07 травня 2020 року відбулись електронні торги з продажу вказаних земельних ділянок, переможцем яких стало ТОВ «ТД «Фітоліт-Лаймстоун».

В межах виконавчого провадження № 61751206 з примусового виконання виконавчого напису від 06 квітня 2020 року № 564, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С. А. про звернення стягнення на належні ОСОБА_4 земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:001:5086 (площа 1,695 га) та 3222485801:01:036:5087 (площа 0,77 га), 17 та 20 липня 2020 року відбулись електронні торги з продажу вказаних земельних ділянок, переможцем яких стало ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельних ділянок з кадастровими номери 3222485800:03:001:5085, 3222485800:03:001:5086, 3222485801:01:036:5087, 3222485800:03:004:5088 є ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями 263-265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення відповідають не повною мірою.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 317 та частиною першою статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно із наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 зазначеного Кодексу).

У цій справі ОСОБА_7 заявила вимоги про витребування з чужого незаконного володіння спірних земельних ділянок, які спочатку на підставі актів приймання-передачі майна, що в подальшому визнані недійсними в судовому порядку, були внесені до статутних капіталів ТОВ «ПМЗ Інвест» і ТОВ «БК Юніком». Надалі вказані товариства на підставі договорів купівлі продажу від 01 листопада 2017 року відчужили належні позивачці земельні ділянки у спільну власність ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які в свою чергу здійснили їх поділ та передали їх в іпотеку як забезпечення. Після чого, на підставі виконавчих написів нотаріуса відбулося звернення стягнення на поділені спірні земельні ділянки і вони були реалізовані на електронних торгах, переможцем яких стало ТОВ «ТД «Фітоліт-Лаймстоун».

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ «ТД «Фітоліт-Лаймстоун» набуло право власності на спірні ділянки, які належали ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , як боржникам у виконавчих провадженнях, з електронних торгів, проведених за заявкою приватного виконавця на виконанні якого знаходилися виконавчі написи приватного нотаріуса.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що реалізація відповідачу спірних земельних ділянок на електронних торгах була проведена в порядку, встановленому для виконання судових рішень. ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки набуло це майно на електронних торгах, що були проведені в порядку виконання виконавчих проваджень, які, у свою чергу, були відкриті на підставі виконавчих написів нотаріуса, які є виконавчими документами у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначений висновок судів попередніх інстанцій є помилковим.

Так, примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та в порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», статтею 1 якого визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання, зокрема, судових рішень, є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У пункті 7.1.4 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 зазначено, що під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону України «Про виконавче провадження» застосовуються положення Конституції України, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону. Разом з визначенням особливостей процедури виконавчого провадження Закон України «Про виконавче провадження» має бланкетні та відсильні норми, які передбачають застосування правових приписів інших нормативних актів при здійсненні виконавчого провадження.

У статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» наведено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню та передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів.

Оскільки майно придбавалося ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» не в порядку, встановленому для виконання судового рішення, а на прилюдних торгах у порядку здійснення виконавчого провадження за виконавчими написами нотаріуса, тому застосування судами частини другої статті 388 ЦК України до таких правовідносин є помилковим.

Близьких за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, а також Верховний Суд у постановах від 26 липня 2018 року у справі № 902/389/16 та від 15 листопада 2022 року у справі № 914/2736/21 та від 10 травня 2023 року у справі № 205/1783/20.

Водночас безпідставними є і висновки суду про те, що без визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих написів нотаріуса, на підставі яких здійснювалася процедура продажу спірних земельних ділянок на електронних торгах не можуть бути задоволені вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки вказані вимоги у спірних правовідносини є ефективними і не потребують додаткового оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право.

Перевірюючи доводи касаційної скарги та відзиву на неї в частині добросовісності кінцевого набувача, колегія суддів виходить з наступного.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися з урахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Перевіряючи доводи позивачки щодо недобросовісності відповідача як набувача спірних земельних ділянок апеляційний суд зазначив, що вони не заслуговують на увагу суду, оскільки наявність на час проведення електронних торгів ухвали про обтяження, накладені на земельні ділянки, які є предметом спору, не вказували на те, що вони не належать боржникам, адже станом на час проведення електронних торгів було відсутнє рішення суду, що набрало законної сили, яке констатувало б, що ОСОБА_1 є законним власником такого майна.

Зазначені висновки апеляційного суду є необґрунтованими з огляду на таке.

У цій справі суди встановили, що у 2019 році ОСОБА_1 звернулася до господарського суду, з вимогами про:

визнання недійсними протоколу загальних зборів учасників ТОВ «БК Юніком», оформлене протоколом від 01 серпня 2017 року № 1;

акта приймання-передачі майна від ОСОБА_1 до ТОВ «БК Юніком» земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:001:0054 до статутного капіталу створеного товариства. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2019 року відкрито провадження у зазначеній справі та зазначено про суть спору (справа № 904/4192/19);

визнання недійсними протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ПМЗ Інвест» від 10 серпня 2017 року № 1 та акта приймання-передачі майна від ОСОБА_1 до ТОВ «ПМЗ Інвест» земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:004:0028 до статутного капіталу створеного товариства. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2019 року відкрито провадження у зазначеній справі та зазначено про суть спору (справа № 904/4193/19);

У 2019 році ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області позовними вимогами до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «БК Юніком», ТОВ «ПМЗ Інвест» треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та витребування із чужого незаконного володіння про визнання правочинів недійсними та витребування із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року у справі № 369/3584/19 задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485800:03:001:5086, 3222485801:01:036:5087, які були зареєстровані за ОСОБА_4 ; на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222485800:03:001:5085, 3222485800:03:004:5088, які були зареєстровані за ОСОБА_5

31 березня 2020 року відповідні обтяження були зареєстровані.

Разом з цим, будучи обізнаним про пред`явлення позивачкою зазначених вимог щодо спірних земельних ділянок, і судового розгляду справи 06 та 26 березня 2020 року ОСОБА_5 і ОСОБА_4 передали в іпотеку спірні земельні ділянки на забезпечення виконання основних грошових зобов`язань.

17 березня 2020 року було відкрите виконавче провадження № 61585486 з примусового виконання виконавчого напису від 16 березня 2020 року № 472 про звернення стягнення на належні ОСОБА_5 земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:001:5085 та 3222485800:03:004:5088, а 07 травня 2020 року відбулись електронні торги з продажу вказаних земельних ділянок, переможцем яких стало ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун».

07 квітня 2020 року № 61751206 з примусового виконання виконавчого напису від 06 квітня 2020 року № 564 про звернення стягнення на належні ОСОБА_4 земельні ділянки за кадастровими номерами 3222485800:03:001:5086 та 3222485801:01:036:5087, а 17 та 20 липня 2020 року відбулись електронні торги з продажу вказаних земельних ділянок, переможцем яких стало ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун».

Тобто, в спірному випадку мала місце процедура звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку за обставин, коли від укладення договору іпотеки до вчинення виконавчого напису проходило кілька днів, а виконавчі провадження були відкриті на наступний день після вчинення виконавчого напису.

Більше того, реалізація спірних земельних ділянок відбувалася за наявності арешту, внесеного на підставі ухвали від 26 березня 2020 року у справі № 369/3584/19.

Згідно з ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що при формуванні статутних капіталів ТОВ «БК Юніком» і ТОВ «ПМЗ Інвест» було здійснено без відома та участі ОСОБА_1 як власника спірних земельних ділянок.

Ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності на майно, що було предметом торгів підстави його набуття, відповідної інформації про обтяження, яка містилася в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з яких видно про наявність судових спорів щодо спірних земельних ділянок (справи № № 369/3584/19, 904/4192/19, 904/4193/19), зокрема з обставин, встановлених в рішенніГосподарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2020 року у справі № 904/4193/19 щодо земельних ділянок, які були предметом торгів, ТОВ «ТД Фітоліт-Лаймстоун» не зважило ці обставини при придбані майна, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, провадження № 14-235цс18), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Верховний Суд уважає, що у цьому конкретному випадку та за встановлених обставин справи, яка переглядається касаційним судом, витребування майна є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та необхідний у демократичному суспільстві, а тому не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Разом із цим, відповідач не позбавлений можливості на захист його прав відповідно до статей 22, 390, 661 ЦК України.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувана оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання позову, апеляційної та касаційної скарг ОСОБА_1 сплатила судовий збір у загальному розмірі 63 830,00 грн (13 420,00 + 20 130,00 + 30 280,00), а тому ці витрати підлягають стягненню з відповідача на її користь.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трушківської Лесі Вікторівни задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Фітоліт-Лаймстоун» про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Фітоліт-Лаймстоун» на користь ОСОБА_1 земельні ділянки, що розташовані за адресою: с. Святопетрівське Києво-Святошинського району Київської області, а саме: площею 1,695 га кадастровий номер 3222485800:03:001:5085, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1422839632224; площею 1,695 га, кадастровий номер 3222485800:03:001:5086, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1422871532224; площею 0,77 га, кадастровий номер 3222485801:01:036:5087, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1422793932224; площею 0,77 га, кадастровий номер 3222485800:03:004:5088, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1422757932224.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Фітоліт-Лаймстоун» на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на сплату судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг в розмірі 63 830 (шістдесят три тисячі вісімсот тридцять) гривень 00 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов