Ухвала

від 29.01.2025 по справі 496/2305/23

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/2305/23

Провадження № 2/496/87/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю: секретаря - Черних Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди,

В С Т А Н О В И В:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (далі - ТОВ «Колос») звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 31.12.2021 року до договору №5 суборенди земельної ділянки від 31.03.2014 року, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Колос» є користувачем земельної ділянки площею 1,8295 га., кадастровий номер: 5121082000:01:002:0437, згідно договору суборенди №5 від 31.03.2014 року. Наприкінці 2022 року ТОВ «Колос» дізналося, що 31.12.2021 року до цього договору була укладена додаткова угода, згідно якої: збільшено строк суборенди - з 25 років до 27 років; значно підвищено розмір орендної плати - з 1400 грн. до 10% від нормативної грошової оцінки; орендодавцеві (відповідачці) надано право на розірвання договору в односторонньому порядку. У діловодстві позивача відсутній оригінал цієї оскаржуваної угоди. ТОВ «Колос» вважає, що ця угода укладена всупереч чинному законодавству України та має бути визнана недійсною. Від імені ТОВ «Колос» угоду підписав чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який на той час був директором товариства (звільнений з посади згідно рішення загальних зборів ТОВ «Колос» від 28.01.2022 року). Таким чином, представник позивача вважає, що є підстави стверджувати, що укладання цієї угоди вчинено з порушенням ч.3 ст. 238 ЦК України. Тобто, фактично, ОСОБА_2 діяв всупереч інтересам довірителя, перебуваючи в статусі повноважного представника ТОВ «Колос». Умовою недійсності в порядку ч.1 ст. 232 ЦК України правочину є встановлення того, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє, при цьому, у власних інтересах або інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Оскільки оскаржувана угода передбачає для ТОВ «Колос» необхідність сплачувати орендну плату в кілька разів вище, ніж це було передбачено самим договором суборенди, не викликає сумнівів факт, що ОСОБА_2 діяв всупереч інтересам ТОВ «Колос». Також, є всі підстави вбачати наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_2 та збитками, заподіяними ТОВ «Колос». Аналогічних висновків можна дійти, проаналізувавши положення оскаржуваної угоди, що надають орендодавцеві в односторонньому порядку розірвати її - це положення однозначно суперечить інтересам довірителя ОСОБА_2 - ТОВ «Колос». ОСОБА_2 , як повноважний представник ТОВ «Колос», домовився з дружиною (відповідачем) про укладання оскаржуваної угоди, усвідомлював, що оскаржувана угода, укладена ним в інтересах його дружини, суперечить інтересам довірителя, та бажав (або свідомо допускав) настання для довірителя несприятливих наслідків. Таким чином, ТОВ «Колос» має підстави звернутись до суду з метою визнання оскаржуваної угоди недійсної внаслідок зловмисної домовленості Разумова В.В. (як повноважного представника ТОВ «Колос») з іншою стороною - членом його подружжя - ОСОБА_1 . У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача ТОВ «Колос» у судове засідання повторно не з`явився без поважних причин, хоча був повідомлений належним чином, заява про розгляд справи без його участі до суду не надходила.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, але надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності та відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, але надав письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. А отже, захист прав фізичних та юридичних осіб, а також інтересів держави, крім іншого забезпечується своєчасним розглядом справ.

Згідно з ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судові засідання неодноразово відкладались у зв`язку з неявкою представника позивача ТОВ «Колос»: 03.10.2024 року, 18.11.2024 року.

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача ТОВ «Колос», будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання 03.10.2024 року та 18.11.2024 року в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, заява про розгляд справи за відсутності представника позивача до суду не надходила. Раніше надані заяви про слухання справи без сторони представника позивача ТОВ «Колос» на конкретні дати.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 року №1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

До того ж, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч.5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ч.1 п.3 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року в справі № 310/12817/13, провадження № 61-36375св18 процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення, в даному випадку, має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Таким чином, у силу наведеної вище норми ч.3 ст. 131 ЦПК України суд вважає, що представник позивача ТОВ «Колос» повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи, що представник позивача ТОВ «Колос» в судове засідання повторно не з`явився та не повідомляв суд про причини неявки в судові засідання, суд дійшов висновку, що сторона представника позивача до суду не з`являлась без поважних причин, що свідчить про втрату заінтересованості у вирішенні даного спору, і є підставою для залишення позову без розгляду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи відповідачу ОСОБА_1 надавалась правнича (правова) допомога адвокатом Боднар М.О.

У відповідності до ч.1 ст. ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст. 1 Закону).

За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник відповідача - адвокат Боднар М.О. надав до суду: договір №239/11-08-2023/1 про надання правової допомоги від 11.08.2023 року, укладений між адвокатом Боднар М.О. та ОСОБА_1 ; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаний адвокатом Бондар М.О.; акт про прийняття-передачу наданих послуг від 04.09.2024 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; квитанцію про сплату ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 22000 грн. адвокату Боднар М.О. за надання правової допомоги.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 документально підтвердила витрати на правову допомогу у розмірі 22 000 грн., суд вважає, що на підставі ст. 141 ЦПК України вказані витрати підлягають стягненню з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст.141, 257, 259, 294ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди - залишити без розгляду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (місцезнаходження: Одеська область, Одеський район, с. Градениці, вул. Леніна, буд. 87, код ЄДРПОУ 24775415) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати на правову допомогу у сумі 22000 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області.

Повне судове рішення складено 29.01.2025 року.

Суддя М.Л. Пасечник