Рішення

від 19.02.2025 по справі 557/1924/24

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 2/557/119/2025

Справа 557/1924/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

судді Пацка Д.В.,

секретар судового засідання Гуменюк Н.П.,

номер справи 557/1924/24,

учасники справи:

позивач: Здолбунівська окружна прокуратура

в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Рівненської міської ради

представник позивача: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гоща в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Рівненської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Представник позивача Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Рівненської міської ради (надалі позивач) звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач), про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь держави в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, витрачені на лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_3 в сумі 12 298, 18 грн. та судовий збір.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вироком Корецького районного суду Рівненської області від 09.06.2021 року відповідача визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, який набрав законної сили 01.11.2021.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01.11.2021 вирок Корецького районного суду Рівненської області від 09.06.2021 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 12 год. 20хв. перебуваючи неподалік храму в с. Мнишин Гощанського району Рівненської області, під час побутового конфлікту, умисно наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в праву частину нижньої щелепи в результаті чого завдав для нього тілесне ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва по 5 зубу, які відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалості розладу здоров`я.

Згідно з висновком експерта №57 від 20.06.2019 року у ОСОБА_3 виявлене тілесне ушкодження: перелом нижньої щелепи зліва по 5 зубу. Вказане тілесне ушкодження виникло не менше як від однієї травматичної дії тупого предмету, могло утворитися у вказаний в обставинах термін і, згідно п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.95 року № 6, відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалості розладу здоров`я. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг перебувати в будь-якому положенні по відношенню до нападаючого і був повернутий обличчям до травмуючого об`єкта.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради з 14.05.2019 по 14.06.2019.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 1166, ч. 3 ст. 1206 ЦК України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», п.п. 1 - 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ від 16.07.1993 №545; ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

Невідшкодування витрат, здійснених за рахунок Державного бюджету на стаціонарне лікування потерпілої від злочину, негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини, і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Оскільки Рівненська міська рада витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг лікування потерпілого, який перебував на стаціонарному лікуванні, дані кошти підлягають стягненню з відповідача та повинні бути зараховані до місцевого бюджету.

Відповідачем 31.01.2025 подано відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

В обґрунтування відзиву вказує, відсутні підстави для звернення прокурора за захистом інтересів держави в особі Рівненської міської ради.

Вказує, що позивачем не подано належних доказів, що підтверджують матеріальну шкоду в вигляді витрат на лікування у вказаному розмірі.

Відповідач посилаючись на ст. 256 ЦК України, вказує, що сплив строк позовної давності. Зокрема, вказує, що лікування потерпілого відбулося з 14.05.2019 по 04.06.2019, а тому вважає, що з 04.06.2019 починається перебіг позовної давності.

Відповідь на відзив стороною позивача не подано.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 26 грудня 2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13.02.2025 справу призначено до судового розгляду по суті.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

Заяви (клопотання) учасників справи

Представник сторони позивача прокурор Незнамов В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовільнити з підстав викладених в позові.

Відповідач - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради Рівненської обласної ради у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення. Заяв не подано.

Встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що вироком Корецького районного суду Рівненської області від 09.06.2021 року відповідача визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, який набрав законної сили 01.11.2021.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01.11.2021 вирок Корецького районного суду Рівненської області від 09.06.2021 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з висновком експерта №57 від 20.06.2019 року у ОСОБА_3 виявлене тілесне ушкодження: перелом нижньої щелепи зліва по 5 зубу. Вказане тілесне ушкодження виникло не менше як від однієї травматичної дії тупого предмету, могло утворитися у вказаний в обставинах термін і, згідно п. 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.95 року № 6, відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалості розладу здоров`я. В момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг перебувати в будь-якому положенні по відношенню до нападаючого і був повернутий обличчям до травмуючого об`єкта. Виникнення даного тілесного ушкодження у потерпілого внаслідок самопадіння з висоти власного зросту, малоймовірною.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради з 14.05.2019 по 14.06.2019.

Згідно інформацією Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради вих. №1-10/2329 від 03.10.2024, кошти на лікування потерпілого ОСОБА_3 на суму 12 298, 18 грн. не відшкодовувалися.

Відповідно до відповіді на запит слідчого Острозького відділу поліції Гощанського ВП ГУНП в Рівненській обл. від 10.10.2019, встановлено розрахунок вартості перебування гр. ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в стоматологічному відділенні з 14.05.2019 по 04.06.2019, що складає 21 ліжко-день. Загальна вартість лікування становить 12 298,18 грн.

З часу вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_3 , що мали місце 12.05.2019 (період лікування з 14.05.2019 по 04.06.2019), відповідач не вчинив жодних дій для врегулювання питання щодо відшкодування заподіяної матеріальної, саме тому позивач змушений звернутися до суду з даним цивільним позовом.

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст.1206Цивільного кодексуУкраїни особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до ч. 3 ст.1206Цивільного кодексуУкраїни якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 3 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від07липня 1995№ 11«Провідшкодування витратна стаціонарнелікування особи,яка потерпілавід злочину,та судовихвитрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від07липня 1995року №11«Про відшкодуваннявитрат настаціонарне лікуванняособи,яка потерпілавід злочину,та судовихвитрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Згідно п. 7 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від07липня 1995року №11«Про відшкодуваннявитрат настаціонарне лікуванняособи,яка потерпілавід злочину,та судовихвитрат» у кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчинені злочину встановлена обвинувальним вироком суду (у тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання вироку). В усіх інших випадках, передбачених ч. 4 ст. 93-1 КПК, таке відшкодування провадиться в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно п. 4 вищезазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Мотиви та висновки суду

З наданих доказів убачається, що вироком Корецького районного суду Рівненської області від 09.06.2021 року відповідача визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, який набрав законної сили 01.11.2021.

Оцінюючи обставини, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву та надані пояснення останнім у судовому засіданні, ОСОБА_2 позов не визнає у повному обсязі.

Зокрема свою позицію аргументував тим, що відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», судову практику, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі 912/2385/18 та ч. 1 ст.1206ЦК України та вважає, що саме орган місцевого самоврядування - Рівненська міська рада повинен звертатися до суду з позовом про відшкодування витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого; заклад охорони здоров`я фінансується з державного бюджету, тому Здолбунівська окружна прокуратура, не встановивши належним чином компетентного органу уповноваженого в даному випадку на звернення з позовом до суду, самостійно звернувся з позовом до суду.

Натомість, як вважає відповідач, орган місцевого самоврядування - Рівненська міська рада, повинна бути належним позивачем по даній справі, оскільки має матеріальний потенціал, юридичний та фінансовий відділи.

Відповідно до статті 131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст.56ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст.23Закону України«Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 924/349/18, від 03 травня 2022 року у справі № 932/2250/21, від 07 червня 2022 року у справі № 209/2263/21.

Здолбунівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Рівненської міської ради звертаючись до суду з позовом належним чином обґрунтувала наявність підстав для представництва інтересів держави у суді відповідно до вимог статті 23Закону України«Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України, зазначивши у чому полягає порушення інтересів держави, вказавши орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також довівши нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що полягають у не зверненні Рівненською міською радою до суду із відповідним позовом.

Прокурором на обґрунтування порушення інтересів держави та підстав для їх представництва у суді вказано, що невідшкодування витрат, здійснених за рахунок Державного бюджету на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій.

Неспроможними, на переконання суду, є також аргументи відповідача щодо не подання стороною позивача належних доказів, що підтверджують матеріальну шкоду в вигляді витрат на лікування ОСОБА_3 у вказаному розмірі, так як в матеріалах справи наявні докази, які відповідачу було вручено, зокрема: розрахунок витрат центральною міською лікарнею м. Рівне виданий КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради №1-9/2766 від 10.10.2019, відповідь на запит КНП «Центральної міської лікарні» РМР вих. №1-10/2329 від 03.10.2024, про те, що понесені витрати на лікування потерпілого від кримінального правопорушення на суму 12 298,18 грн. від засудженого заклад не отримував.

Натомість, відповідачем на спростування позовних вимог не подано жодних доказів того, що відповідач сплатив для потерпілого шкоду завдану його здоров`ю чи проявляв ініціативу відшкодувати шкоду спричинену внаслідок його дій, що підтверджено обвинувальним вироком Корецького районного суду Рівненської області від 09.06.2021 року (набрав законної сили 01.11.2021) відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України.

Щодо строків позовної давності у цій справі та можливості їх застосування до спірних правовідносин, що виникли між сторонами

Оскільки наявні підстави для задоволення позовних вимог, судом досліджується питання позовної давності, про застосування якої заявила відповідач.

Згідно зі ст.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст.257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 3 ст.267ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статей 256, 267ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач вказує про перебіг позовної давності з 04.06.2019, оскільки лікування потерпілого відбулося з 14.05.2019 по 04.06.2019, з моменту коли особа дізналася про порушення свого права.

Проте, у даному випадку має місце застосування строку позовної давності з часу набрання обвинувальним вироком районного суду законної сили (01.11.2021) в частині встановлення вини відповідача у вчиненні злочину.

Однак у цій справі спір стосується деліктних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої злочином, де необхідно було встановити вину, яка є однією з обов`язкових підстав цивільно-правової відповідальності, на відміну, наприклад, від відшкодування шкоди, завданої при дорожньо-транспортній пригоді, чи за незаконне засудження, де вина не є обов`язком доведення для позивача.

Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 січня 2020 р. у справі № 369/1850/18.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-ІХ, який набрав законної сили 17 березня 2022 року,розділ «Прикінцевіта перехідніположення» Цивільногокодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні» в країні запроваджено воєнний стан, який на даний час триває.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у даній справі строк позовної давності є продовженим в силу вимог вищевказаних норм закону і не сплинув станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом 29.11.2024, тому відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Враховуючи, що витрати на лікування потерпіло ОСОБА_3 в сумі 12 298 грн. 18 коп. визначені закладом охорони здоров`я у відповідності до вимог Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день, вказані витрати підтверджуються документально, а також враховуючи, що між протиправними діями відповідача, спричинено ушкодження потерпілому та перебування його на стаціонарному лікуванні існує причинно-наслідковий зв`язок, суд доходить до висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, а тому витрати на лікування у вказаному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь держави в особі Рівненської міської ради.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Рівненської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь державив особіРівненської міськоїради кошти,витрачені налікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_3 в розмірі 12 298 (дванадцять тисяч двісті дев`яносто вісім) грн. 18 коп., на рахунок UA838999980314030544000017527, код ЄДРПОУ 38012494, одержувач ГУК у Рівн. Обл./Рівнен.міс.тг/24060300, банк отримувача Казначейство України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі - судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено 24.02.2025.

Позивач: Здолбунівська окружна прокуратура (місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 36, м. Здолбунів, Рівненська область, 35700. ЄДРПОУ: 02910077), в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Рівненської міської ради, місцезнаходження вул. Соборна, 12-А, м. Рівне, Рівненська область. ЄДРПОУ: 34847334.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . РНКОПП: НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул. Миколи Карнаухова, 25 А, м. Рівне, Рівненська область. ЄДРПОУ: 02000085.

С у д д я Д.В. Пацко