Рішення

від 19.02.2025 по справі 503/2322/24

КОДИМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 503/2322/24

Провадження № 2/503/347/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюка Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,

позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Тарасенка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима у загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, Служба у справах дітей Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому просить позбавити до ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що батько дитини, ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виховання та утримання свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту завершення між сторонами сімейних стосунків, а саме з грудня 2022 року. З того часу відповідач ні разу не бачив дитину, не цікавився та не проявляв інтересу до його життя та здоров`я.

На підставі судового наказу Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 серпня 2023 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина. Відповідач аліменти не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів станом на 30 вересня 2024 року в розмірі 62 860 грн 10 коп.

Із запиту Державної виконавчої служби позивачці стало відомо, що відповідач з 31 січня 2024 року самовільно залишив військову частину де проходив військову службу та знятий з усіх видів забезпечення. Наразі ніде не працевлаштований.

Нещодавно ним було скоєно адміністративне правопорушення, предметом якого є вчинення домашнього насильства, що підтверджує справа № 503/1420/24.

Позивачкою 06 липня 2024 року укладено шлюб з ОСОБА_4 у зв`язку з чим вона змінила прізвище.

Вказує, що її зусилля налагодити стосунки між батьком та сином були безрезультатні. Відповідач не відповідає на її повідомлення та дзвінки, заблокував її у всіх соціальних мережах.

Відповідач не бачив сина з грудня 2022 року. Син батька не пам`ятає і називає "татом" теперішнього чоловіка позивачки. Здоров`ям дитини займається мати. Батько жодного разу не відвідував з дитиною сімейного лікаря.

Вважає, що відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

В зв`язку з відсутністю від батька будь якої матеріальної допомоги на утримання її дитини, яку відповідач не надавав і не надає по теперішній час, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною, тобто не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", позивачка змушена звернутись до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 05 листопада 2024 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Одночасно роз`яснено відповідачу його право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Кодимського районного суду Одеської області відзив на позов.

У встановлений судом строк, не скориставшись своїми процесуальними правами учасника справи, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 22 січня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка підтримала повністю позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та наполягала на задоволенні позову.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Пояснив, що відповідач є військовослужбовцем та бере участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації на сході України. Ця обставина не дозволяє йому у повній мірі приймати участь у вихованні дитини та виконувати ті обов`язки про які зазначає позивачка. Що стосується заборгованості зі сплати аліментів, зазначив, що така заборгованість виникла у зв`язку з тим, що відповідач деякий час не мав доходів, у зв`язку з тим, що через певні обставини був змушений самовільно залишити військову частину. Однак на даний час, відповідач поновлений на військовій службі, кримінальне провадження відносно нього закрите, а тому він матиме змогу сплачувати аліменти. Також зазначив, що відповідач не вчиняв жодних дій, які б могли заподіяти шкоду інтересам дитини. Вважає, що підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Від представників третіх осіб до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також висновки про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Це також підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 28 квітня 2020 року, копією рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 вересня 2023 року на підставі якого розірвано шлюб між сторонами та копією свідоцтва про укладення шлюбу виданого Чорноморським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 06 липня 2024 року, у зв`язку з чим прізвище позивачки було змінено.

На підставі судового наказу Овідіопольського районного суду Одеської області №509/3648/23 від 04 серпня 2023 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого державним виконавцем Кодимського відділу ДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 станом на 20.09.2024 складає 62860,10 грн.

З постанови старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві від 20 вересня 2024 року про зупинення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

З характеристики Молодіжненського закладу дошкільної освіти "Тополька" Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області від 18 жовтня 2024 року встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дитячий заклад з 01 вересня 2023 року. За час занять в дошкільному закладі зарекомендував себе як дитина, яка гарно контактує з дорослими та дітьми. Дитина не замкнена, активна. В діяльність включається відразу, легко засвоює програму. До занять виявляє інтерес. Із задоволенням займається трудовою діяльністю. Любить похвалу та схвалення, яке намагається заслужити. Хлопчик знає, що добре і погано. Зовнішній вигляд дитини завжди охайний, відповідає віку. Фізично дитина розвинута добре. Соціально-побутові навички, самообслуговування сформовані гарно. Мовлення дитини відповідає віковій нормі. Спілкуючись з дитиною видно, що у нього вдома створено всі необхідні житлові умови для нормального розвитку дитини. Дитина проживає з мамою, мати ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню дитини, завжди цікавиться життям, здоров`ям, та успіхами дитини у садочку, підтримує постійний зв`язок з вихователями, сестрою медичною, постійно відвідує батьківські збори і цікавиться життям групи.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 17 грудня 2024 року №1166 та висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 28 січня 2025 року №17, органи опіки та піклування вважають за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України "Про охорону дитинства", Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованою постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

Так, відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Аналогічна за змістом норма міститься в ст. 27 Конвенції про права дитини.

Згідно ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст. 150 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні, прийнятому у справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Таким чином, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У судовому засіданні було встановлено, що відповідач по справі дійсно не приймає участі у вихованні дитини через те, що наразі він проходить військову службу. Однак, на переконання суду, відповідач не втратив інтересу до дитини, про що, зокрема, свідчить залучення до участі у справі адвоката для захисту його інтересів. Також у судовому засіданні представник відповідача адвокат Тарасенко І.В. повідомив, що відповідач поновлений на військовій службі, отримує дохід, а тому поновить сплату аліментів, що також свідчить про небайдужість відповідача до дитини.

Так само не можуть бути беззаперечними доказами для позбавлення батьківських прав довідки з навчального закладу, медичних установ та інші документи, які містять загальні фрази щодо неучасті відповідача у вихованні дитини і не розкривають всіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, вони в сукупності з іншими доказами не є достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав.

Під час розгляду справи позивачка не пояснила суду, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача змінить існуючу ситуацію в бік покращення інтересів дитини та сприятиме їх реалізації.

Суд розуміє можливе існування між сторонами неприязних відносин, але дані суперечки не повинні йти на шкоду дитині і можуть лише свідчити про взаємну неправильну поведінку сторін по відношенню до дитини і ніяк не свідчать про необхідність позбавлення одного із батьків батьківських прав, наведене вимагає від обох з батьків зміни свого ставлення до спільної їх участі у вихованні дитини.

Аналізуючи особу відповідача, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дитини, вчиняв насильство по відношенню до неї.

Посилання позивачки на ту обставину, що відповідач притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства не відповідають дійсності, оскільки постановою Кодимського районного суду Одеської області від 04 липня 2024 року по справі № 503/1420/24 провадження було закрите у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Притягнення відповідача до відповідальності за правопорушення пов`язані із проходженням військової служби можуть характеризувати його, як військовослужбовця, однак жодним чином не як батька.

Важливим для суду також є те, що відповідачу ніколи раніше не виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів, що в сукупності з іншими обставинами переконує суд, що відповідача не потрібно позбавляти батьківських прав.

Суд наголошує, що роль батька у вихованні дитини дійсно є вкрай важливою для неї і посідає одне із найважливіших місць у вихованні дитини, а тому позбавлення батька батьківських прав по відношенню до дитини повинно здійснюватися як крайній захід і вимагає обов`язкового дослідження можливості застосування інших, менш радикальних заходів.

Як вбачається з висновків органів опіки та піклування ОСОБА_2 жодного разу не притягався до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків. В полі зору соціальних служб не перебуває, питань щодо неналежного виконання батьком батьківських обов`язків на комісіях з питань захисту прав дитини не розглядалось. Відомостей щодо аморального способу життя батька до органу опіки та піклування не надходило, скарг чи повідомлень з закладів освіти щодо неналежного виконання батьком батьківських обов`язків відносно малолітньої дитини не надходило.

Причиною того, що син називає "татом" теперішнього чоловіка позивачки може бути деякий психологічний вплив з її боку, який якщо навіть і не виявлявся в її активній поведінці, але існує через сталі сімейні зв`язки. При цьому суд не заперечує, що дитині дійсно необхідно жити саме з матір`ю та її родиною.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, в даній конкретній ситуації, суд, співставляючи інтереси відповідача в право якого здійснюється втручання, враховуючи інтереси дитини, вважає, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини ніж зворотнє, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створить додаткових умов щодо її безпечного виховання, захисту її здоров`я, не сприятиме захисту її прав взагалі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, понесені позивачкою судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Судові витрати у справі залишити за позивачкою.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 34490377, місцезнаходження: пр-т Миру, буд. 33, м. Чорноморськ, Одеська область.

Третя особа: Служба у справах дітей Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 44124621, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 88, м. Кодима, Подільський район, Одеська область.

Повне рішення суду складено 25 лютого 2025 року.

Суддя Б.С. Сердюк