Постанова

від 06.02.2025 по справі 466/6738/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/6738/24 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 22-ц/811/3293/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

з участю представника ОСОБА_1 - Яковенко О.М., представника ТОВ «ЄвроЛьвів» - Маланій І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» - Маланій Ірини Ярославівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року у справі за заявою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт.

24 вересня 2024 року від представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшла заява, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на однокімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 4610137500:07004:0024), що знаходиться в другому під`їзді на третьому поверсі за будівельним номером АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 47,75 кв.м.

В обґрунтування заяви покликалася на те, що ОСОБА_1 подано позовну заяву, в якій просить суд визнати за нею майнові права на об`єкт незавершеного будівництва незавершену будівництвом однокімнатну квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ), що знаходиться в другому під`їзді на третьому поверсі за будівельним номером АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 47,75 кв.м.

Вважає, що є обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходу забезпечення позову, це може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на однокімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 4610137500:07004:0024), що знаходиться в другому під`їзді на третьому поверсі за будівельним номером АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 47,75 кв.м.

Ухвалу оскаржила представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» - Маланій Ірина Ярославівна.

В апеляційній скарзі покликається на те, що закон не містить такого правового наслідку невиконання попереднього договору, як визнання права власності на майно, яке мало бути придбане у майбутньому за наслідком укладення основного договору купівлі-продажу. Подібних застережень не містить і укладений між сторонами попередній договір. Наведене унеможливлює застосування такого наслідку невиконання попереднього договору, як визнання за позивачем майнових прав.

Вказує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Стверджує, що позивачем заявлено завідомо та очевидно безпідставну вимогу, яка не відповідає правовій природі спірних правовідносин, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року про забезпечення позову скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «ЄвроЛьвів» - Маланій І.Я. в підтримання доводів апеляційної скарги та пояснення ОСОБА_2 на спростування доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити із наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд виходив з тих підстав, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт будівництва - однокімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер 4610137500:07004:0024), що знаходиться в другому під`їзді на третьому поверсі за будівельним номером АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 47,75 кв.м., а невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, сприяє дійсному і ефективному виконанню судового рішення, а тим самим і здійсненню реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Згідно із ч.1,2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Види забезпечення позову визначені у ч.1ст.150 ЦПК України.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Судом встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, а саме на однокімнатну квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ), що знаходиться в другому під`їзді на третьому поверсі за будівельним номером АДРЕСА_2 , загальна проектна площа 47,75 кв.м.

06 листопада 2018 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Оптимум», що діє за рахунок та в інтересах пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу «Львівська Мрія Інвест» та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за яким сторони зобов`язалися укласти основний договір купівлі-продажу квартири в будинку, що знаходиться в 2 під`їзді на 3 поверсі, за будівельним номером АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 4610137500:07:0004:0024 протягом четвертого кварталу 2020 року.

21 жовтня 2021 року між ТОВ «Компанія з Управління Активами «Оптимум», ОСОБА_1 та ТОВ «ЄвроЛьвів» підписано договір про внесення змін та заміну сторони до попереднього договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Антоновою В.І. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу від 06 листопада 2018 року за реєстром №2395.

На підставі цього договору відбулася заміна у попередньому договору купівлі продажу квартири ТОВ «Компанія з Управління Активами «Оптимумна ТОВ «ЄвроЛьвів» з 21 жовтня 2021 року. ТОВ «ЄвроЛьвів» приняла на себе права та обов`язки ТОВ «Компанія з Управління Активами «Оптимум» в попередньому договорі купівлі-продажі квартири, а ОСОБА_1 не заперечує проти переходу таких прав і обов`язків від одної сторони до другої. Змінено строк укладення основного договору купівлі-продажу квартири, з четвертого кварталу 2020 року на четвертий квартал 2022 року.

Окрім цього, сторони визнається, а відтак не підлягає доказуванню те, що спірний об`єкт, тобто той на який позивачка просить накласти арешт, є об`єктом незавершеного будівництва.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно із ч. 1 ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу, як незавершеного будівництва нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду у справі № 910/6644/18 зазначено, що з аналізу чинного законодавства, вбачається, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та в порядку визначених актами цивільного законодавства.

Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Спірна квартира, як об`єкт новоствореного майна не набув статусу квартири чи об`єкта незавершеної житлової нерухомості в багатоквартирному житловому будинку, оскільки докази протилежного у матеріалах справи відсутні, а судом не встановлені, відтак, на час звернення ОСОБА_1 з позовом, а також на час постановлення оскаржуваної ухвали, квартира, на яку судом накладено арешт, не існувала як об`єкт цивільних прав, оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію і право власності на квартири у цьому будинку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).

Враховуючи наведене та те, що предметом спору в даній справі є вимоги про майнові права, про які позивач заявляє на підставі укладеного між сторонами договору, на майбутній об`єкт нерухомості, запроектовану одно кімнатну квартиру у відповідному будинку, однак така ще не сформована як об`єкт нерухомого майна, тому, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить ОСОБА_1 , є неспівмірними із заявленими нею позовними вимогами.

Окрім цього,колегія суддівзвертає увагуна те,що 26березня 2024року міжТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ»(замовник)та ТзО«ѲҲ ЛЬВІВДЕВЕЛОПМЕНТ» (девелопер)укладено договір№ 01-26/03-24,за умовамиякого майновіправа набагатоквартирний житловийбудинок звбудованими приміщеннямигромадського призначеннята підземнимпаркінгом на АДРЕСА_1 ,що будезбудований наземельній ділянці,разом зусім функціонуючимінженерним обладнанням,які необхіднідля забезпеченняналежної йогоексплуатації,який післяприйняття вексплуатацію закінченогобудівництвом будинкута здійсненнявідповідної державноїреєстрації прававласності,стане самостійнимоб`єктом нерухомогомайна,зокрема,-квартирою;а такожфункції забудовникапередані ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ».

Таким чином, право розпорядження спірним об`єктом на час постановлення оскаржуваної ухвали належало ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ», яке не є стороною у даній справі, не залучене до справи оскаржуваною ухвалою порушуються його права та інтереси.

Враховуючи наведене, оскаржуваною ухвалою накладено арешт на квартиру, як на майно, яке не є об`єктом цивільних прав та не належить відповідачу, що не може свідчити про законність такої, що дає підстави для висновку про те, що доводи апеляційної скарги знайшли свої підтвердження.

Таким чином, незважаючи на те, що між сторонами існує спір, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про підставність заяви про забезпечення позову та обґрунтованість вимог позивачки, оскільки надаючи оцінку таким, суд першої інстанції не врахував зазначених вище обставин та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову

Вжиття заходів забезпечення позову у даній справі призведе до порушення майнових прав та інтересів ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ», як нового забудовника.

Враховуючи наведене, ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 жовтня 2024 року потрібно скасувати та постановити нову ухвалу про відмову задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» - Маланій Ірини Ярославівни - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 09 серяпня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» про визнання майнових прав на об`єкт відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2025 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.